Зірки вітчизняного кіно
Гармаш Сергій Леонідович
Заслужений артист РФ (2005).
Народився 1 вересня 1958 року в Херсоні.
у 15 років поступив в театральне училище в Дніпропетровську, працював в херсонському театрі ляльок, служив в армії, потім поступив в школу-студію МХАТ.
Був прийнятий в трупу Московського театру "Сучасник" в 1984 році після закінчення Школи-студії МХАТ. Сьогодні - один з провідних артистів театру з цікавим і обширним репертуаром: Лопахін в "Вишневому саду" А.П.Чехова, Старший брат в "Карамазових і пеклі" по мотивах пізнього Достоєвського, Сатрапюк в "Крутому маршруті" Євгенії Гінзбург, Альфонс в "Трьох товаришах" Еріха Марії Ремарка, Трьошкин в "Котові домашньому середньому пухнастому" Володимира Войновича, Григорія Горіна, Сергій в "Титулі" Олександра Галина і Михайло в "Мурлін Мурло" Миколи Коляди, Перший міністр в "Ще раз про голого короля" Леоніди Філатова і Очищений в "Балалайкин і К°" М.Е.Салтикова-Щедріна, Капітан Лебядкин в «Бісах» Ф.М. Достоєвського.
Кінематографічна премія "Золотий Орел" за кращу чоловічу роль в кіно ("Свої", 2004г.).
Сергій Астахов (тоді ще Козлов) народився в селі Красний Лиман Воронежської області в сім'ї військовослужбовця. Потім батька перевели служити на Сахалін, де і пройшло дитинство Сергія.
Ще у восьмому класі Сергій мріяв поступити в Суворовське училище. Проте батьки були іншої думки про майбутнє сина. Їм хотілося, щоб Сергій став інженером. За наполяганням батьків він закінчив школу і поступив в політехнічний інститут на авіаційний факультет. Провчившись рік, Сергій зрозумів, що ця професія не для нього. Батьки, бачивши, що синові там не подобається, наполягати не стали і надали йому право самому вирішувати своє майбутнє.
Армія
Тим часом підійшов час служби в армії. Про той період Сергій Астахов згадує: «Я виховувався в традиційній соціалістичній сім'ї. Тоді навіть ніхто і не думав: йти йому на службу чи ні. Мені сказали: “Приходь”, я надів трико, узяв консерви, а далі все пішло-поїхало. Не скажу, що був в захопленні від служби. Хорошого мало, коли тебе будять в 6 ранку, заганяють в танк - і ти там розгрібаєш залізяки і дихаєш маслом. Хоча певний елемент романтики в службі був. Мені подобалося нове життя, нові відносини і певна самостійність».
У танковій роті Сергій прослужив три місяці, а потім йому пощастило перевестися у військовий духовий оркестр. Там і пройшла його подальша служба.
Воронеж
Після армії, в 1989 році, Сергій поступив у Воронежське театральне училище. (На той час батько Сергія отримав квартиру у Воронежі). На вступних іспитах Сергій познайомився зі своєю майбутньою однокурсницею Вікторією Адельфіною. Опісля п'яти років після цього вони зіграли весілля, і у них народилася дочка Маша. Тим часом, в 1995 році Сергій закінчив театральне училище і влаштувався працювати у Воронежський Академічний театр драми. На сцені цього театру він виступав п'ять років...
З часом Сергій зрозумів, що треба щось робити. На його думку: «.акторам спочатку не можна працювати в Курськах-Ліпецьках-Тамбовах-Воронежах. Тому що актор - професія публічна, і чим більше публіки буде у тебе на спектаклі або подивиться твій фільм, тим більше професійним ти вважаєшся».
У 1999 році, коли Сергію вже виповнилося 30 років, він вирішив змінити свою долю і відправився до Москви.
Москва
До Москви Сергій приїхав один. І перші півтора-два роки йому доводилося непросто. Він згадує: «Ночував то на дачі Театру ім. Маяковського, то в машині; їв гречку і заробляв тим, що возив акторів на їх халтури». Як признається сам актор, в центральні театри він боявся ходити, вважаючи, що там працюють гіганти, до яких йому ще далеко. Випадок підвернувся, коли він дізнався, що Олександру Калягіну в його театр «Et Cetera» потрібні актори-чоловіки. Після перегляду Калягін ухвалив вирок: «У тебе талант. Йди, ми думатимемо». А через тиждень Сергію подзвонили і запросили на роль в спектаклі.
Після того, як Сергій остаточно освоївся в Москві, він перевіз в місто свою дружину і дочку, а пізніше і батьків. Тоді ж він змінив своє немилозвучне прізвище Козлов на Астахов - дівоче прізвище своєї матері. У 2001 році Сергій Астахов отримав театральну премію «Чайка» в номінації «Фатальний чоловік».
Кіно
У тому ж 2001 року Сергій Астахов покинув театр. Причиною тому стало кіно, куди актора почали регулярно запрошувати. Він зіграв одну з головних ролей в комедії «З днем народження, Лола!» (де разом з ним знялися Володимир Симонов і Катерина Гусєва). Потім послідували ролі в серіалах «Льодовиковий період», «Інше життя» (Серьожин), «Честь маю», «Попіл «Фенікса» (Малінін).
Дуже скоро Сергій Астахов став одним з серіальних акторів, які багато знімалися, а ролі в «Хіроманті» і «Чорній богині» зробили його дуже популярним. До речі, практично завжди Сергію дістаються негативні ролі, і лише в серіалі «Чорна богиня» йому нарешті дісталася позитивна роль. Актор зіграв слідчого Михайла. Серіал «Чорна богиня» розтягнувся на 100 серій. Сергій Астахов розповідає: «Ця робота багато чому мене навчила. Все-таки 30 хвилин готового матеріалу в день, 100 серій - хороша школа. Я розкутіше почав відчувати себе в кадрі. Звичайно, говорити про високе мистецтво в «мильній опері» складно, але всі старалися, працювали чесно.
Крім акторської роботи Сергій Астахов пробує себе і як сценарист. Його першою роботою був сценарій до фільму «Втеча». «Це була лише проба пера, - розповідає Сергій Астахов. - Мій сценарій переробляла ціла група людей: Дмитро Котов і Олег Погодін дописували діалоги, продюсери займалися корекцією, Євген Миронов теж ставив свої умови... Від моєї роботи залишилося не більше 50 відсотків. Чесно кажучи, “Втечу” я писав сам під себе. Хотів зіграти роль, яка дісталася Олексію Серебрякову»
Народився 16 березня 1935 року в Ленінграді, в театрально-музичній сім'ї. Його отець, Юрський (Жихарев) Юрій Сергійович, був відомим режисером, актором, театральним діячем. Він був родом з України, взяв вельми поширений у той час в акторському середовищі псевдонім - Юрський. Мати Сергія Юрського, Євгенія Михайлівна Юрська-Романова, була музичним педагогом.
Сергій Юрський мріяв про театр з дитинства. Проте, як це часто буває в театральних сім'ях, батьки не хотіли, щоб він пов'язував своє життя з театром. Юрський закінчив школу із золотою медаллю і в 1952 році поступив на юридичний факультет Ленінградського університету. Під час всього нетривалого навчання грав в університетській театральній студії. Саме на студійній сцені росло і міцніло в Сергії переконання, що його справжнє покликання - театр.
Народився 25.12.1971, Москва
Владислав народився в сім'ї дуже популярного в 80-і роки актора і режисера Бориса Галкіна ("У зоні особливої уваги", "У відповідь хід").
Про дитинство актора згадує Василь Смірнов: "Як зараз, виразно бачу його пустотливу, дещо нахабну фізіономію, враження від якої моїх домашніх було чимось схоже на те, яке випробували герої О'генрі, зіткнувшись з малолітнім Вождем Червоношкірих.
Сказати, що Владька був некерованим, - сказати м'яко. Цей бісик в своїх 6 років "відмочував" таке, що рідня хапалася за голову. В усякому разі бабуся, випускаючи внука в двір погуляти, частенько підсаджувалася на кухні до "наглядового пункту" - відкритого вікна, щоб, зачувши на вулиці чийсь крик або крики, тут же спрямуватися услід за нащадком і відтягнути задираку від сусідських хлопчиськ, або врятувати бідолагу-кота, схоплену за хвіст, або заспокоїти дівчинку, що грає в пісочниці, якою юний нальотчик розтоптав тільки що збудовану фортецю...
Попова Олена Кімовна
Народна артистка Росії (1999).
Актриса Академічного Великого драматичного театру імені Г.А.Товстоногова в Санкт-Петербурзі.
Народилася 17 квітня 1956 року в Ленінграді.
У 1979 році закінчила Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії (курс Р. Агамірзяна).
Працює в АБДТ з 1978 року. Грала провідні ролі в основних спектаклях:
«Вовки і вівці»
«Амадеус»
«Скляний звіринець»
«Дворянське гніздо»
«Підступність і любов» і ін.
Дрозд Максим Георгійович
Народився 11 березня 1968 року.
Закінчив Школу-студію МХАТ в 1993 році, майстерня Авангарду Леонтьева.
Брав участь в спектаклях театру ім. Єрмолової.
Ролі в кіно:
Афганець (1991)
Золоте дно (1995)
Яка дивна гра (1995)
Бандитський Петербург-2 (Адвокат) (2000)
Повний місяць (2004)
роль: Головешка
Штрафбат (2004)
роль: Булига
Олександр Масляков народився 24 листопада 1941 р. Батько - Масляков Василь Васильович (1904-1996), родом з Новгородської області, все його життя пов'язане з авіацією, був військовим льотчиком, штурманом, воював на фронтах Великої Вітчизняної війни, після її закінчення служив в Генеральному штабі ВПС. Мати - Зінаїда Олексіївна (1911 р.н.), життя присвятила сім'ї, вихованню сина.
Дружина - Маслякова Світлана Анатоліївна, після закінчення школи прийшла на телебачення асистентом режисера КВН в 1966 р. У 1971 р. Олександр і Світлана одружилися. Світлана Анатоліївна ось вже багато років - режисер КВН. Їхній син (1980 р.н.) - випускник МГИМО, ведучий програм "Планета КВН" і "Прем'єр-ліга".
Олександр Масляков закінчив Московський інститут інженерів транспорту (1966 р.) і Вищі курси працівників телебачення (1968 р.).
Олексій Булдаков народився 26 березня 1951 року в Алтайському краю, в селі Михайловка. Потім сім'я Булдакових переїхала до Павлодару.
Олексій Булдаков розповідає: "Мене всьому мама навчила. Адже народився-то я в селі, на Алтаї. Рано став господарством займатися. Все по будинку робив, і дрова колов і пиляв, і воду носив. .У мене дві сестри і три брати. Брати зараз живуть в Павлодарі, обидва шофери. Одна сестра працює бухгалтером, інша - зав-складом. Мама майже все життя працювала. Важкувато було. Пам'ятаю, як завжди хотів солодкого".
Дитинство Альоші Булдакова пройшло на околиці Павлодару серед шуму моторів, запаху бензину, і першими іграшками у нього були свічки запалювання, поршневі кільця, шатунні пальці і інші автомобільні деталі. Батько був шофером і частенько ремонтував машину у дворі. Син не відходив від нього, засипаючи питаннями. А потім, вже в ліжку, мріяв про те, яким буде... ні, не водієм, а льотчиком. Олексій записався в авіамодельний гурток Будинку піонерів. Зробив декілька моделей, які, до невимовного захоплення, літали. Крім того, Олексій захоплювався боксом і класичною боротьбою.
Народилася 22.11.1978, Ульяновськ
Закінчила ГИТИС, Гуманітарний Університет Телебачення і Радіомовлення і ВГИК.
Популярність актрисі принесла роль Маші - дружини прапорщика Шматко в серіалі «Солдати». Ольга Юрасова зізнається: «Можна сказати, що після "Солдатів" я прокинулася знаменитою. Щодня у мене беруть автографи. Мені дуже подобаються мої прихильники, якщо так можна сказати, це люди добрі, щирі! Мене на вулиці так і окликають, Маша. Мені подобається!»
Народився 02.07.1976, Таганрог
Павло Деревянко народився в Таганрозі, вчився в Києві, а потім приїхав до Москви, поступив у ВГИК на курс І. Хейфеца. На другому курсі, коли Павло з іншими студентами ставили спектакль "Затоварена бочкотара", його відмітив режисер Олександр Котт. Режисерові сподобався талановитий хлопець, і через три роки, коли Котт почав зйомки свого фільму "Їхали два шофери", він розшукав Павла.
У той час Павло репетирував в проекті Олега Меньшикова "Кухня", але від пропозиції Олександра Котта він не зміг відмовитися. "У Меньшикова був театральний проект, у мене була маленька роль, - говорить Павло. - А тут пропозиція знятися в кіно, а в головній ролі. Порівняти це з кіно, з експедицією в тайгу - навіть поряд не стояло. Завжди потрібно приймати рішення, навіть якщо це комусь не приємно. Я свій вибір зробив".