Ральф Файнс Ральф Файнс. Справжнє ім'я Ральф Натаніел Файнс. Народився 22 грудня 1962 року. Зіграв в 24 фільмах. Найбільш відомі стрічки з його участю: «Червоний Дракон», «Список Шиндлера», «Англійський пацієнт».

Ральф Файнс це жива ілюстрація до енциклопедії «найправильніші» актори світу». Він закінчив найпрестижнішу в Англії акторську школу — Королівську академію драматичного мистецтва. Він грав в спектаклях Королівського Шекспірівського і Національного театрів. Його дебют в кіно фільм «Грозовий перевал» виявився настільки вдалим, що наступну пропозицію Файнс отримав вже від самого Стівена Спілберга. А далі і зовсім як в жіночому романі: актор отримав номінацію на «Оскар» за «Список Шиндлера», став зіркою міжнародного масштабу і потрапив в список ста найсексуальніших людей світу. Проте свою везучість Файнс схильний пояснювати не капризом Фортуни, а ретельним аналізом глядацької аудиторії.

— У кінематографістів з різними ціннісними шкалами з'являються різні думки про те, як глядачі думатимуть. Один може подумати, що аудиторія відразу зрозуміє якийсь пункт фільму, а інша людина скаже: ні, це не так, навпаки, вони повинні чекати цей момент. Ми повинні піддражнювати їх. Це дуже цікаво. Глядацька аудиторія складається з різних індивідуумів, і це одна з частин складного акторського завдання. Тому я думаю, можна зробити висновок про вид аудиторії, про який ми говоримо: аудиторія може бути готова до того щоб чекати, до того, що їх «пронесуть крізь відчуття», до того, що деякі речі пояснюватимуться їм не так швидко і жваво. Ви надихатимете їх чудовим оповіданням, повільним, несподівано повільним. Існує вид аудиторії, яка хоче побачити непряміший спосіб викладу історії. Не завжди потрібно розповідати історію «безпосередньо»

Роль у фільмі «Англійський пацієнт» Ентоні Мінгелли принесла Ральфу Файнсу другу оскарівську номінацію. А три роки тому до класичних ролей актора додався Євгеній Онєгін, якого Ральф зіграв в дебютному фільмі своєї сестри, Марти Файнс.

— Я думаю, що сучасне суспільство теж проливає на світло цей тип людини, (говорить по-російськи) — «зайвої людини». Думаю, що це відчуття зайвий ти, чи ні у суспільстві. Ти можеш відчути, що тебе витіснили, або що ти сам себе витіснив. Я думаю, що коли Онегін говорить: мені нудно, цей світ — лайно, людство — теж лайно, це його усвідомлений вибір. І тут я знаю, я суперечу Пушкіну але я сприймаю цю позицію просто як його власний шлях, той жаль, який Онегін в деякій мірі майстерно створював.