Ірина Муравйова

Муравйова Ірина Володимирівна - народилася 08 лютого 1949 року в Москві. Батько - Вадим Сергійович (1923 р.н.). Мати - Лідія Георгіївна (1926 р.н.). Чоловік - Ейдлін Леонід Данилович, кінорежисер-постановник. Діти - Данило (1975 р.н.) і Євген (1983 р.н.).

Найчастіше Ірина Муравйова втілювала в кіно образи наших сучасниць - характери не завжди позитивні, але завжди яскраві, безпосередні, природні і привабливі. Особливо запам'яталися глядачам її Людмила («Москва сльозам не вірить») і Ніна Соломатіна («Карнавал»). У цих образах найяскравіше виявилися особливості дарування артистки - чарівливість, блискучий артистизм, прекрасне відчуття комічного.

Середню школу закінчила в Москві. Вчилася дуже добре. Мріяла бути вчителькою молодших класів, але потім полюбила вірші, стала завзятою театралкою і вирішила, що буде актрисою. У той час улюбленою книгою Ірини Муравйової було «Моє життя в мистецтві» К.С.Станіславського. Перша спроба в 1966 році поступити в театральне училище закінчилася невдачею. Проте наступного року Ірина Муравйова поступила в драматичну студію при Центральному дитячому театрі. Артистка до цих пір з вдячністю згадує своїх викладачів Ганну Олексіївну Некрасову, Сергія Григоровича Соколова, Геннадія Михайловича Печникова.

У студії Ірина вчилася три роки, а в 1970 р. була прийнята в трупу Центрального дитячого театру, де пропрацювала 7 років. Грала ролі хлопчиків: Шури Тичинкіна в спектаклі «Сомбреро», Феді Дружініна в спектаклі «2001-й рік» (обидві постановки були здійснені по п'єсах С.Міхалкова). Були і інші ролі, різноманітні по масштабу і жанру: Галя («Дімка-невидимка»), Ворона («Сніжна королева» Е.Шварца), Віола («Дванадцята ніч» У.Шекспіра), Любка Шевцова («Молода гвардія» А.Фадєєва), Бонка («Казка про четверо близнят»), царівна Лалі («Чинчрака») та інші.

З 1977 по 1991 р. артистка працювала в театрі ім. Моссовета, де грала в спектаклях «Кімната» Е.Брагінського, «Перевищення влади» В.Чорних, «Цитата» Л.Зоріна, «Будинок на піску» Ібрагімбекова, «На півдорозі до вершини» П.Устінова, «Далі - тиша» і інших. Помітним успіхом стало виконання ролі Грушеньки в спектаклі «Брати Карамазови» по Ф.М.Достоєвському. Паралельно з роботою в театрі Ірина Муравйова в 1978-1982 рр. вчилася в Державному інституті театрального мистецтва ім. А.В.Луначарського на курсі у Оскара Яковича Реміза.

З 1974 р. І. Муравйова знімається в кіно. Її першою кінороботою стала роль Сюзанни у фільмі «Чисте англійське вбивство». Подальша хронологія фільмів з її участю така: «Іван і Коломбіна» (1975 р.),«Ау!» і «Хочу бути міністром» (1976 р.), «Дуенья» і «Небо війни» (1977 р.), «Москва сльозам не вірить» (1978 р.), «Полювання на лисиць» (1979 р.), «Ми, які підписалися нижче...» (1980 р.), «Карнавал» (1981 р.), «найпривабливіша і привабливіша» (1985 р.), «Незвичайна подія» (1986 р.), «Артистка з Грібова» (1987 р.), «Рут» (1989 р.), «Ми дивно зустрілися» (1990 р.), «Милостиві государі» і «Тартюф» (1991 р.), «Коли спізнюються в ЗАГС», «Баболюб» і «Соло для кішки при повному місяці» (1992 р.), «Ця жінка у вікні», «Зефір в шоколаді», «Анекдотіада» і «Новий одеон» (1993 р.), «Перше кохання» (1994 р.), «Любов зла» (1998 р.). І.Муравьева знялася також в телевізійних фільмах: «Сторінка життя» (1971 р.), «Різні люди» (1972 р.), «Зерно рису» (1973 р.), «Доктор філософії» (1976 р.), «Мораль пані Дульської» (1977 р.).

Всі ці ролі не схожі одна на одну, але найчастіше Ірина Муравйова втілювала в кіно образи наших сучасниць - характери не завжди позитивні, але завжди яскраві, безпосередні, природні і привабливі. Особливо запам'яталися глядачам її Людмила («Москва сльозам не вірить») і Ніна Соломатіна («Карнавал»). У цих образах найяскравіше виявилися особливості дарування артистки - чарівливість, блискучий артистизм, прекрасне відчуття комічного.

З 1993 р. Ірина Вадимівна Муравйова працює в Державному академічному Малому театрі. На прославленій сцені вона виконує ряд центральних ролей російського класичного репертуару. Це Раневська («Вишневий сад» А.П.Чехова), Купавіна («Вовки і вівці» А.Н.Островського), Аркадіна («Чайка» А.П.Чехова), Гурмижська («Ліс» А.Н.Островського). Актрисі однаково доступний і ліризм, і гостра характерність аж до гротеску. Простодушна «овечка» Купавіна, жорстока і несправедлива Гурмижська, тонко відчуває і непрактична Раневська, самозакохана і жадібна Аркадіна - всі ці характери артистка блискуче розкриває і привносить в них деякі риси своєї творчої індивідуальності - яскравий темперамент і фантазію, уміння радіти життя і здібність до дотепного жарту.

У 1993 р. І.В.Муравйовій було присвоєне звання «Народна артистка Росії». За виконання ролі Людмили у фільмі «Москва сльозам не вірить» вона була удостоєна Державної премії СРСР. У 1983 р. була нагороджена орденом «Знак Пошани».

У музиці і літературі віддає перевагу російській класиці. Живе і працює в м. Москві.