Любов Поліщук

Портрет Поліщук Любов Григорівна - народна артистка Росії (1994 рік). Лауреат призу кінофестивалю в Сан-Франциско в номінації «Краща актриса» (1990, за фільм «Міські подробиці»), лауреат театральної премії «Чайка» в номінації «найкрасивіша і стильніша актриса року» (1999 рік).

Любов Поліщук народилася 21 травня 1949 року в Омську в робочій сім'ї. Про своє дитинство вона згадувала: «У нас працював лише один тато, так що життєві труднощі я знала з дитинства. Але була безтурботною дитиною: співала, танцювала, постійно пародіювала знайомих. За це, до речі, мене прозвали «артисткою».

Перший шлюб

Коли Любі виповнилося 16 років, вона відправилася в столицю поступати в театральний інститут. Москва зустріла її неласкаво. На іспити Любов запізнилася, а тут ще виникли проблеми з житлом. Три доби їй довелося ночувати на вокзалі. Але потім доля все ж таки посміхнулася їй. Дівчину прийняли у Всеросійську творчу майстерню естрадного мистецтва. Як признавалася актриса, тоді вона була по-справжньому щаслива!

У естрадній майстерні Любов Поліщук познайомилася із студентом Валерієм Макаровим, за якого незабаром вийшла заміж. У 1967 році, вони, закінчивши навчання, разом відправилися до Омська. У Омську Любов Поліщук разом з Валерієм Макаровим були прийняті в місцеву філармонію, на сцені якої вони розігрували сатиричні сценки і інтермедії, співали, танцювали.

У 1972 році у подружжя народився син Олексій. Але надалі сімейне життя Любові Поліщук і Валерія Макарова не склалася. Коли Олексію виповнилися чотири роки, вони розійшлися. Любов Григорівна так пояснювала розрив: «Я прагнула в житті досягти чогось більшого, а Валєра вважав, що він вже всього добився. Тому наші шляхи розійшлися».

Незабаром Любов Поліщук запросили до Москви в мюзик-хол. З Валерієм Макаровим вона більше не зустрічалася. Помер він в 1990 році.

Мюзик-хол. Дебют в кіно

У мюзик-хол Любов Поліщук була запрошена для виконання головної ролі в спектаклі «Червона стріла». Це історія про дівчину, яка здійснила свою мрію стати актрисою. Опісля декілька років Любов Поліщук зіграє зірку сцени у фільмі «Тільки в мюзик-холі». Обидві ці ролі перекликаються з долею самої актриси.

У столицю Любов Поліщук перебралася разом з сином. Довелося непросто. 11 місяців з 12 театр проводив на гастролях, і Любов постійно брала з собою маленького Льошу. «У готельному номері - нескінченні кашки-малашки, терті овочі, пелюшки... А потім потрібно було легко і красиво випурхнути на сцену. Ну звідки тут узятися безтурботності, коли ти своїй дитині і батько, і мати?!» - розповідала вона.

Завдяки своїм співацьким і танцювальним здібностям в 1977 році Любов Поліщук дебютувала в кіно. Марк Захаров запросив молоду актрису в знаменитий епізод фільму «12 стільців». Разом з Остапом Бендером, якого грав Андрій Миронов вона танцювала «Танго пристрасті».

Актрису помітили і почали запрошувати зніматися. У фантастичному мюзиклі Леоніда Квініхідзе «31 червня» вона зіграла Куїні, господиню «Вороного коня», в чудовій картині «Пригоди принца Флорізеля» - Жаннет, в комедії Михайла Грігорьева «Дуенья» - Діану, в шкільному фільмі «В моїй смерті прошу винити Клаву» - маму Клави.

Театр мініатюр. Другий шлюб

У 1979 році Любов Поліщук перейшла в трупу Московського театру мініатюр (пізніше театр «Ермітаж»). Тут по-справжньому розкрився її драматичний акторський талант. Спектакль М.Льовітіна «Хармс! Чармс! Шардам!», у якому Поліщук зіграла відразу декілька ролей став подією театральної Москви.

На сцені театру мініатюр Любов Поліщук виступала сім років, зігравши ролі в найпопулярніших спектаклях: «Чехонте в Ермітажі», «Здрастуйте, Гі де Мопассан», «Хроніка широко оголошеної смерті», «Принцип Пітера». Паралельно з напруженою роботою в театрі Любов Поліщук заочно в 1985 році закінчила акторський факультет Державного інституту театрального мистецтва (ГИТИС) ім. А.В. Луначарського.

Тоді ж відбулися зміни і в особистому житті актриси. Вперше художник Сергій Цигаль побачив Любов Поліщук в якомусь фільмі, а трохи пізніше він потрапив на спектакль з її участю. Щоб познайомитися з вподобаною йому актрисою, він підключив своїх друзів і знайомих. «Коли нас, нарешті, представили один одному, я вже була про нього найкращої думки. Сподобалося, що він веселий, з почуттям гумору і не пошляк. А як він красиво залицявся!» - згадувала Любов Григорівна.

Син Олексій появі вітчима зрадів. Подружжя забрало хлопчика з школи-інтернату, де він навчався, і зажили повноцінною щасливою сім'єю. А через рік в сім'ї з'явилося поповнення - народилася дочка Маша.

80-і роки. Робота в кіно

У 80-і роки Любов Поліщук продовжувала активно зніматися в кіно, хоча великих робіт в цей період у неї небагато. Говорять, що причиною став конфлікт з керівництвом кіностудії «Мосфільм», внаслідок якого актрисі почали відмовляти в головних ролях. Проте, вона знялася в знаменитій мелодрамі Вадима Дербенева «Змієлов», зіграла Адель Фортеск'ю в детективі «Таємниця «Чорних дроздів». На кіностудії ім. Довженка Поліщук довірили головну роль в трагікомедії «Якщо можеш, пробач.», а на «Лентелефільмі» - в психологічній драмі «Езоп».

Ситуація змінилася в кінці 80-х. У 1989 році на екрани вишли відразу декілька фільмів за участю актриси. Вона зіграла невелику роль в знаменитій «Інтердевочке» Петра Тодоровського, блиснула в головній ролі в драмі Владимира Кучинського «Любов з привілеями». Але справжній зліт чекав актрису в 90-і роки.

90-і роки. Театр

З 1989 по 1995 рік Любов Поліщук працювала в театрі «Школа сучасної п'єси» під керівництвом І. Райхельгауза. За цей період вона зіграла ролі в спектаклях: «А чому ти у фраку?» Д.Сухарева і С.Нікітіна, «Прийшов чоловік до жінки» С.Злотникова (обидва - режисер І.Райхельгауз), «Антигону в Нью-Йорку» Я.Гловацького (реж. Л.Хейфец).

Паралельно з початку дев'яностих років Любов Поліщук активно брала участь в проектах приватних московських театрів і антреприз. Так в 1994-1996 роках вона грала в Театрі Антона Чехова в двох спектаклях: «Там же, тоді ж» і «Вшановувані». А в 1995 році в театральній компанії «Арт-клуб» вона виконала роль в спектаклі режисера А. Житінкіна «Квартет для Лаури».

Після відходу з театру «Школа сучасної п'єси», Любов Поліщук повністю переключилась на роботу по договорах. У 1997 році на сцені театру «Ермітаж» Поліщук зіграла в двох постановках М.Льовітіна - «Зойкіна квартира» М.Булгакова і «Безрозмірне Кім-танго» Ю.Кіма. У 1998 році в Незалежній антрепризі вийшов спектакль по п'єсі Н. Демчик «Чоловічий сезон», де Л. Поліщук зіграла в дуеті з А. Домогаровим. Нарешті, в спектаклі по п'єсі А.Николая «Спокуса», поставленому театральним агентством «Арт-партнер ХХІ» в 2000 році, вона виконала роль Єви.

90-і роки. Кіно

На початок 90-х років припав зліт популярності актриси. Цьому немало сприяли її ролі в картинах Анатолія Ейрамджана: «Мій моряк», «Бабник», «Новий одеон», а трохи пізніше - «Імпотент». Скажемо відверто, не всі вони були високого рівня, але багатьом глядачам у той час вони подобалися. З картин інших режисерів варто відзначити, перш за все, роль дружини посла в комедії Володимира Меньшова «Ширлі-мирлі».

Кіно взагалі використовувало в основному комедійний талант актриси. У багатьох картинах Любов Поліщук виконувала ролі фатальних жінок з легким нальотом іронії. Саме у цих ролях виявлялася її унікальна особливість - прекрасні зовнішні дані «жінки-вамп» у поєднанні з талантом справжньої клоунеси.

Останні роки життя

Нове століття принесло нові роботи Любові Поліщук в кіно. У 2000 році вона знов знялася у Анатолія Ейрамджана в комедіях «Агент в міні-спідниці» і «День святого Валентина». Потім актриса виконала одну з головних ролей у фільмі Ельдара Рязанова «Тихі вири», знялася в серіалі «Російські амазонки - 2».

У 2004-2006 роках Любов Поліщук знімалася в дуже популярному телесеріалі «Моя прекрасна няня». Роль мами Віки (головної героїні серіалу) актриса зіграла як і завжди яскраво і смішно. Її героїня брала активну участь в житті дочки, вона - енергійна, невтомна персона, яка завжди знала як краще і як треба.

На жаль, кінематограф не використав повною мірою талант чудової актриси. Більшість із зіграних нею ролей - комедійні. Адже Любов Поліщук з однаковим успіхом могла виконувати і глибоко драматичні ролі. Такий, наприклад, якою вона з'явилася у фільмі Юрія Кара «Любов до тебе, як лихо», Валентині Сєрової, що розповідає про актрису. У картині вона зіграла матір головної героїні - актрису Клавдію Плавікову, у якої були непрості відносини зі своєю знаменитою дочкою...

Останнім часом Любов Поліщук важко хворіла, але продовжувала зніматися в "Моїй прекрасній няні". Про свою невиліковну хворобу вона прагнула не розповідати. Померла актриса 28 листопада 2006 року у себе вдома в колі сім'ї.

Син Любові Поліщук Олексій Макаров - в даний час відомий кіноактор (головна роль в бойовику "Особистий номер").

Фільмографія:

  • 1977 Дванадцять стільців
  • 1977 Золота міна
  • 1977 Сім'я Зацепіних
  • 1978 31 червня
  • 1978 Дуенья
  • 1979 В моїй смерті прошу винити Клаву.
  • 1979 Вавілон XX
  • 1979 Той самий Мюнхгаузен
  • 1979 Пригод принца Флорізеля
  • 1980 Білий ворон
  • 1980 Велика-мала війна
  • 1980 Постріл в спину
  • 1980 Тільки в Мюзик-холі
  • 1981 На чужому святі
  • 1981 Незрівнянний Наконечников
  • 1981 Відпустка за свій рахунок
  • 1981 Езоп
  • 1982 Крадіжка
  • 1983 Таємниця «Чорних Дроздів»
  • 1983 Я готовий прийняти виклик
  • 1984 Виграш самотнього комерсанта
  • 1984 Якщо можеш пробач
  • 1985 Змієлов
  • 1986 Дикий вітер
  • 1986 Потрібні люди
  • 1986 Замах на ГОЕЛРО
  • 1987 Разів на раз не доводиться
  • 1987 Християни
  • 1988 Шуліки здобиччю не діляться
  • 1988 Презумпція невинності
  • 1988 Подія в Утіноозерське
  • 1989 Інтердевочка
  • 1989 Любов з привілеями
  • 1989 Присвячений
  • 1989 Фуфло
  • 1989 Я у повному порядку
  • 1990 Баболюб
  • 1990 Мій моряк
  • 1990 Татко і Мем
  • 1990 Сеніт Зон
  • 1991 Вербувальник
  • 1991 Медовий місяць
  • 1991 Сім'янин
  • 1991 Терористка
  • 1991 Щен з сузір'я Гончих Псів
  • 1992 Баболюб-2
  • 1992 Тут хтось був
  • 1992 Новий одеон
  • 1992 Ціна голови
  • 1993 А чой-то ти у фраку
  • 1993 Ваші пальці пахнуть ладаном
  • 1993 Дафніс і Хлоя
  • 1993 Скандал в нашому Клошгороде
  • 1994 Дон Кихот і Дон Жуан
  • 1994 Третій не зайвий
  • 1995 Гра уяви
  • 1995 Ширлі-мирлі
  • 1996 Імпотент
  • 1996 Королі Російського розшуку
  • 1996 Сторінок театральної пародії
  • 1998 Дар Божий
  • 1998 Кадриль
  • 1999 Ультиматум
  • 2000 Агент в міні-спідниці
  • 2000 День Святого Валентина
  • 2000 Гра на виліт
  • 2000 Рицарський роман
  • 2000 Тихих вирів
  • 2001 Ідеальна пара
  • 2001 Ми зробили це!
  • 2003 Персики і Перчики. Куртуазні історії
  • 2003 Сніжна любов, або Сон в зимову ніч
  • 2003 Російські амазонки 2 - серіал
  • 2004-06 Моя прекрасна няня - серіал
  • 2005 Любов до тебе, як лихо

 

Також радимо переглянути: