Світлана Ходченкова

Світлана Ходченкова народилася 21 січня 1983 року в Москві, але жила з мамою в місті Железнодорожном (мама у Свєти - маляр-штукатур). У дитинстві багато часу проводила з бабусею в селі. Стати актрисою навіть не мріяла і ніколи не планувала поступати в театральний. З 16 років Свєта почала працювати в модельному агентстві, але надовго там не затрималася, оскільки вона переконалася в тому, що модельний бізнес зовсім нечесний. Про свої шкільні роки Свєта говорить так: "Це найбільш, напевно, неприємні роки мого життя. Я ненавиділа школу. Це через те, що порядки в ній були не дуже хороші. Добре відносилися до тих учнів, у яких батьки були достатньо забезпеченими. А я була з числа тих, кому батьки багато чого не могли дати".

Одного разу увечері Свєта побачила по телевізору передачу про молодих талановитих акторів і вирішила спробувати успіхи в цій професії (до театрального у Свєти був досвід навчання в двох інститутах, але вона швидко зрозуміла, що їй не місце ні на дорозі економіки, ні в рекламній справі). І потихеньку від домашніх, друзів і знайомих поступила на підготовчі театральні курси, а до літа - в Щукинське училище. Всім розповіла тільки тоді, коли вже нарешті поступила. Батьки віднеслися до цього вчинку не дуже позитивно. Мама боялася, що захоплення театром спіткає доля двох попередніх інститутів, але, як показав час, боятися було нічого. У 2003 році, навчаючись в Щукинському, Ходченкова дебютувала в кіно у фільмі Станіслава ГОВОРУХІНА «Благословіть жінку». «Спочатку я потрапила у поле зору асистентки по акторах цього фільму. Вона зіткнулася зі мною в коридорах Щукінського, придивилася і дала мені номер телефону, щоб я дізналася про проби. А у нас сесія була в самому розпалі, загалом, мені було не до проб. Тільки тижні через три я набрала цей номер, і те під тиском дівчат з училища. Я подзвонила, мені призначили час. Але коли я приїхала, з'ясувалося, що мене чомусь хочуть спробувати на роль молодшої сестри Віри, зовсім ще дитини, а я, м'яко кажучи, виглядала для цього досить дорослою, сформованою. Але коли мене побачив Станіслав Сергійович, звичайно ж, він цю ідею відразу відкинув. І велів дати мені почитати сценарій, щоб через пару днів я прийшла на проби, вже маючи уявлення про роль. Проте із-за сесії я прочитати нічого не встигла і прийшла на співбесіду, відчуваючи себе ученицею, що не вивчила урок. На щастя, того дня все пішло всупереч звичаю - головний оператор просто поглянув на мене і сказав Говорухіну: "Так, це вона!" Після цього мене затвердили на роль. Річ у тому, що у всіх героїв повісті Грекової "Господиня готелю", по якому робився сценарій, існують реальні прототипи. І я навіть бачила фотографію жінки, Віри Ларічевої, що стала прообразом, ми з нею і справді дивно схожі!».

Далі Світлана Ходченкова почала зніматися в серіалах. Спочатку був «Викрадачі ікон», де у Свєти була, можна сказати, другорядна роль. Але після вона виконала головні ролі в серіалах НТВ «Карусель» (після її участі в цьому фільмі відбулася кумедна історія: Свєта з подругою їхала в електричці, і проходив табір циганів. Одна циганка крикнула: «Господи, та це ж Томі», на що Ходченкова відповіла, що жінка помилилася, але та продовжувала: "Та ви ж Томі! Або ви дочка Томі?"), «Ріелтор» і "Псевдонім "Албанець".

У 2005 році Свєта знялася в проекті АМЕДІА і СТС «Талісман Любові», зігравши в нім ясновидицю Кассандру. Саме з виходом цього серіалу Ходченкову частіше почали впізнавати на вулиці.

Також в 2005 році Світлана Ходченкова знялася і в ще одному фільмі Станіслава Говорухіна "Не хлібом єдиним", по однойменному роману Владимира Дудінцева. Дії фільму відбуваються в 50-і роки. У цьому фільмі Свєта грає одну з головних ролей. Потім Свєта знялася в другій частині відомої багатьом глядачам комедії "Чотири таксисти і собака" і в мелодрамі Віктора Мережко "Самотність любові". Зараз ці два фільми готуються до виходу.

Влітку 2005 року Ходченкова закінчила Щукинське училище.

13 грудня 2005 Світлана вийшла заміж за Володимира Яглича ("Карусель") і в січні 2006 року змінила прізвище.