Джон Траволта

Джон Траволта, що народився 18 лютого 1954 року в м. Інглвуд, США, став шостою дитиною в сім'ї напівпрофесійного футболіста Сальваторе Траволти і викладачки драми Хелен. З дитинства батьки прививали своїм дітям любов до театру, музики, кіно - отець навіть спорудив для них невелику сцену, щоб Хелен могла їх учити акторській майстерності і ставити невеликі спектаклі прямо удома.

Але Джон не відразу визначився зі своєю майбутньою професією - будучи дитиною, він мріяв стати льотчиком. Він колекціонував моделі літаків, міг годинами спостерігати за льотними ученнями, на щастя недалеко від їх будинку була військова база. Проте, побувавши одного разу в казармах і ознайомившись з місцевими порядками, Джон віддав перевагу над військовою виправкою і дисципліною акторській професії. Тоді він твердо вирішив стати знаменитим, заробити купу грошей і купити собі свій особистий літак, щоб насолоджуватися польотами поодинці. Скажу відразу, що мрія дитини збулася, і зараз Джон колекціонує вже справжні літаки, не відмовляючи собі в задоволенні і політати іноді.

Так от. Вирішивши пов'язати своє життя з шоу-бізнесом, молодий Траволта у віці 16 років покинув школу, щоб повністю присвятити себе освоєнню акторського ремесла. Крім цього він також брав уроки танців у брата відомого танцюриста Джина Келлі - Фреда.

Переїхавши до Нью-Йорка, Джон почав отримувати ролі в популярних театральних постановках, а в 1975 був запрошений в телесеріал "З поверненням, Коттер!" /welcome Back, Kotter, 1975/. Дебют на великому екрані відбувся в тому ж році, а вже в 1977 Траволта став суперзіркою, зігравши головну роль в музичному фільмі "Лихоманка суботнього вечора" /saturday Night Fever, 1977/ - класиці диско 70-х. Мюзикл "Бріолін" /grease, 1978/ підкріпив цю мегапопулярність актора, зробивши з нього симпол епохи диско.

Проте далі в кар'єрі Траволти почався спад. Відмовившись від ролей в картинах "Американський жиголо" /american Gigolo, 1980/ і "Офіцер і джентльмен" /an Officer and а Gentleman, 1982/, що принесли славу Річарду Гіру, Траволта знявся в декількох невдалих стрічках, включаючи завершуючу музичну трилогію (якщо так можна її назвати) картину "Staying alive" /1983/, режисером якої, до речі кажучи, став Сільвестр Сталоне.

Особисте життя Джона теж складалося невдало. Роман з актрисою Дайан Хіленд, яка була старша Траволти на 18 років, що почався на знімальному майданчику, був через рік тісного спілкування перерваний її смертю - Дайана була хвора на рак. Незабаром від цієї ж хвороби померла і мати актора.

Не дивлячись на важкі удари долі, Траволта зміг подолати депресію без допомоги алкоголю і наркотиків. Єдине, в чому він собі не відмовляв - так це в їжі. Та і улюблені літаки актор не продав, навіть коли його фінансове положення стало вже зовсім погане.

Пригадали про актора тільки в кінці 80-х, коли він з'явився в картині "Вже хто б говорив" /look, who's talking, 1989/, на зйомках якої, до речі, він зустрів свою нинішню дружину - актрису Келлі Престон.

Ну а вирішальну роль у воскресінні зірки Траволти, звичайно ж, зіграло "Кримінальне чтиво" /Pulp Fiction, 1994/ Квентіна Тарантіно - Джона знову почали називати культовим актором і на нього просто посипалися вигідні пропозиції - "Дістати коротуна" /Get Shorty, 1995/ Баррі Зоненфельда, "Зламана стріла" /Broken Arrow, 1996/, "Без обличчя" /Face Off, 1997/ Джона Ву - це лише неповний список популярних картин за участю Траволти. Проте, на мій погляд, Джон зараз трохи втрачає обороти, знімаючись в 2 - 3 картинах щорічно, і не сильно при цьому розбирається у пропонованих йому сценаріях. Аж надто багато стало слабких робіт з його участю за останні роки.