Іван Миколайчук (Іван Васильович Миколайчук) народився 15 червня 1941 року в селі Чортория на Буковині, помер 3 серпня 1987 року в Києві. Український кіноактор, режисер і сценарист, обличчя українського поетичного кіно. Найвідоміша його роль — Іван Палійчук у «Тінях забутих предків» Сергія Параджанова.
Дитинство та навчання
Майбутній актор зростав у багатодітній селянській родині на Буковині. 1957 року він закінчив Чернівецьке музичне училище за фахом керівника хору художньої самодіяльності, а близько 1961-го — студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської, на сцені якого й працював. Схильність до літератури виявилася рано: перший сценарій, «Живий хрест у мертвій діброві», він написав у сімнадцять років.
Кінодебют відбувся 1962 року в курсовій роботі Леоніда Осики «Двоє». У 1963–1965 роках Миколайчук навчався на кіноакторському факультеті Київського інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого.
Кіно
Ще студентом він знявся одночасно у двох фільмах 1964 року: у стрічці Володимира Денисенка «Сон» зіграв молодого Тараса Шевченка, а в «Тінях забутих предків» Сергія Параджанова — гуцула Івана Палійчука. Картина Параджанова здобула світове визнання і зробила Миколайчука головним героєм нового українського кіно.
Надалі актор працював на Київській кіностудії імені Олександра Довженка. Серед його ролей — Давид Мотузка в «Бур'яні», Григорій Громов у «Комісарах», Петро Дзвонар у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971), сценарій якого він написав разом із режисером. Того ж року вийшов «Захар Беркут» Леоніда Осики, а 1972-го — «Пропала грамота» Бориса Івченка, де Миколайчук зіграв козака Василя й долучився до режисерської роботи. Загалом на його рахунку 34 кіноролі та 9 сценаріїв.
Наприкінці 1960-х актор багато знімався: «Камінний хрест» Леоніда Осики за новелою Василя Стефаника, «Анничка» Бориса Івченка, «Розвідники». Цікаво, що роль Ореста Дзвонаря в «Білому птахові з чорною ознакою», яка стала кінодебютом Богдана Ступки, спершу призначалася саме Миколайчукові — він натомість зіграв Петра. У 1980-ті роки Миколайчук з'явився в «Лісовій пісні. Мавці», «Поверненні Баттерфляй» про Соломію Крушельницьку та телефільмі «Миргород та його мешканці» за Гоголем.
Режисура
Як режисер Миколайчук дебютував фільмом «Вавилон XX» (1979) за романом Василя Земляка «Лебедина зграя», у якому сам зіграв філософа Фабіана. Стрічка отримала приз за найкращу режисуру на Всесоюзному кінофестивалі в Душанбе 1980 року. Друга його режисерська робота — «Така пізня, така тепла осінь» (1981) з ним у ролі Григора Корчака — успіху не мала. Сценарій «Небилиці про Івана», написаний 1983 року, отримав дозвіл на екранізацію лише восени 1986-го.
Особисте життя
Зі своєю дружиною Марією (Марічкою) Миколайчук, у дівоцтві Карпюк, Іван познайомився в сімнадцять років; вони одружилися 29 серпня 1962 року в Чернівцях і прожили разом двадцять п'ять років.
Хвороба та смерть
Майже п'ятнадцять років актор тяжко хворів: виразка шлунка переросла в онкологічне захворювання. Іван Миколайчук помер 3 серпня 1987 року після кількаденної коми і похований на Байковому кладовищі в Києві.
Визнання
Шевченківську премію Миколайчук отримав 1988 року, уже посмертно. 2016 року його 75-річчя відзначали на державному рівні: Національний банк випустив пам'ятну монету, Укрпошта — марку, у Чорториї було заплановано музейний комплекс. Уряд затвердив план заходів із вечором пам'яті в Києві, конференціями та ретроспективними показами фільмів, а також передбачив пам'ятники в Києві та Чернівцях і вулицю його імені в столиці. Урядове повідомлення назвало Миколайчука «обличчям і душею українського поетичного кіно».
Нагороди та звання
- Республіканська премія Ленінського комсомолу імені Миколи Островського (1967)
- Заслужений артист Української РСР (1968)
- Приз за найкращу режисуру Всесоюзного кінофестивалю в Душанбе (1980) — «Вавилон XX»
- Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1988, посмертно)
Вибрана фільмографія
- Двоє (1962)
- Сон (1964) — роль: Тарас Шевченко
- Тіні забутих предків (1964) — роль: Іван Палійчук
- Гадюка (1965)
- Бур'ян (1966) — роль: Давид Мотузка
- Розвідники (1968)
- Камінний хрест (1968)
- Анничка (1968)
- Комісари (1970) — роль: Григорій Громов
- Білий птах з чорною ознакою (1971) — роль: Петро Дзвонар
- Захар Беркут (1971)
- Пропала грамота (1972) — роль: козак Василь
- Марина (1974)
- Вавилон XX (1979) — роль: Фабіан
- Лісова пісня. Мавка (1981) — роль: дядько Лев
- Така пізня, така тепла осінь (1981) — роль: Григор Корчак
- Повернення Баттерфляй (1982)
- Миргород та його мешканці (1983)
