Дмитро Харатьян

Харатьян Дмитро Вадимович, російський кіноактор. Народився в р. Алмалик Ташкентської обл. (Узбекистан) 21 січня 1960. Дебютував в кіно ще школярем у фільмі "Розіграш" (1976, реж. В.Меньшов). Зігравши романтичного хлопчика з гітарою Ігоря Грушко, юний Харатьян став одним з популярних акторів країни.

Друга екранна робота - Володя Ємельянов з телефільму Фотографія на стіні (1978, реж. А.Васильєв) - збудила серйозний інтерес до акторської професії. Харатьян поступив в Театральне училище ім. М.С.Щепкіна (курс М.І.Царева). Студентом продовжував зніматися в кіно.

Зіграв, зокрема, невелику, але гостру, соціально і психологічно точну роль Кості Стрижака у фільмі "Полювання на лисиць" (1980, реж. В.Абдрашитов) - одну з небагатьох в своїй творчій біографії негативних ролей.

У 1982 на останньому, дипломному курсі був впритул зайнятий репетиціями ролі Пушкіна для фільму М.Хуциєва, який не відбувся. Упустившись можливість розподілу в театр, став кіноактором. Блискуче зіграна роль слідчого Володі Патрікєєва в гостросюжетному телефільмі "Зелений фургон" (1983, реж. А.Павловський) утверділа його в амплуа романтичного героя.

Образ «російського мушкетера» Альоші Корсака в костюмно-історичному телесеріалі "Гардемарини, вперед!" (1987, реж. С.Дружиніна) на багато років стала «візитною карткою» Харатьяна. Після виходу фільму актор чотири роки підряд утримував звання найпопулярнішого артиста країни (за підсумками рейтингу «Актор»).

Зігравши детектива-самоучку Діму Пузирьова у фільмі "Приватний детектив, або Операція «Кооперація»" (1989, реж. Л.Гайдай), Харатьян продемонстрував безперечне комедійне дарування, і наступну свою стрічку, "На Дерібасовськой гарна погода..." (1992), Гайдай ставив спеціально для нього.

Лише одного разу зрадивши своєму правилу - не зніматися в «чорнушці», - Харатьян зіграв хамського альфонса Гену у фільмі "Мордочка" (1990, реж. А.Разумовський), що на якийсь час додало його славі відтінок скандальності. На початку 1990-х років, продовжуючи зніматися в сиквелах "Гардемаринів", він проте прагнув до розширення свого амплуа. Так, у фільмі "Мушкетери тридцять років опісля" (1993, реж. Г.Юнгвальд-Хилькевич) зіграв дві прямо протилежні ролі - Людовика ХIV і Залізну Маску. У комедії "Новий одеон" (1992) - ряд гротесково-комедійних ролей.

У 1995 став одним із засновників популярного в середовищі творчої інтелігенції Москви клубу «Кіно», в якому працює арт-директором.

У 1997 дебютував на сцені в ролі мрійника і романтика Джорджа в спектаклі "Про мишей і людей" по повісті Д.Стейнбека (реж. М.Горевой), поставленому театральним товариством «Московська антреприза». Зіграв серйозну і сумну роль лікаря «швидкої допомоги» Сергія у фільмі Г.Сукачова "Криза середнього віку" (1998), який критика назвала сповіддю покоління. До кінця 1990-х років, як більшість відомих акторів, почав активно зніматися в телесеріалах.

Сімейний стан: одружений. Дружина - Марина Майко, актриса. Має дочку Олександру від першого браку, сина Івана. Домашні тварини: хвилясті папужки Глаша і Кеша.

Уподобання: їжа - вірменський лаваш, напій - кава, автомобіль - "Лексус", стиль одягу - спортивно-демократичний, музика - Моцарт, Чайковський, "Бітлз", кіно - Чаплін, Гайдай.