Наталія Михайлівна Ужвій народилася 8 вересня 1898 року в містечку Любомль на Волині. Одна з найвидатніших українських драматичних акторок XX століття, провідна артистка «Березоля» Леся Курбаса і театру імені Івана Франка, яку ще на початку кар’єри називали «другою Заньковецькою».
Дитинство та навчання
Наталія Ужвій була найстаршою із сімох дітей у родині. Перш ніж обрати сцену, вона шість років працювала вчителькою. З 1916 року грала в аматорському драматичному гуртку в Золотоноші, а 1922 року вступила до драматичної студії при Першому державному драматичному театрі УСРР імені Тараса Шевченка в Києві, де навчалася до 1925 року.
Театр
Після студії акторка рік працювала в Одеському державному українському драматичному театрі, де мала помітний успіх. 1926 року, у двадцять вісім років, вона перейшла до театру «Березіль», яким керував Лесь Курбас, і пропрацювала в цьому колективі близько десяти років. Тут розкрився її талант: вона грала Фрументу в «Золотому череві» Фернана Кромелінка, Магелону в «Королі бавиться» Віктора Гюго, Юлію у «Змові Фієско в Генуї» Фрідріха Шиллера, тьотю Мотю в «Мині Мазайлі» Миколи Куліша та Маклену Грасу в однойменній п’єсі того ж автора.
Після розгрому «Березоля» Ужвій 1936 року перейшла до Київського театру імені Івана Франка, яким тоді керував Гнат Юра. На франківській сцені вона створила десятки ролей — від Анни в «Украденому щасті» Івана Франка (1940) і Беатріче в комедії Шекспіра «Багато галасу даремно» (1940) до Юлії Тугіної в «Останній жертві» Олександра Островського, Кручиніної в «Без вини винних», Філумени у «Філумені Мартурано», Раневської у «Вишневому саду» та Наталки Ковшик у «Калиновому гаї» Олександра Корнійчука. Вона також грала королеву Єлизавету в «Дон Карлосі» Шиллера та Анну Андріївну в «Ревізорі» Миколи Гоголя. Значну частину її репертуару становили п’єси сучасних авторів — Олександра Корнійчука, Олександра Левади, Миколи Зарудного. За життя вона зіграла близько дев’яноста театральних ролей. У пізні роки акторка виходила на сцену разом із Євгеном Пономаренком, зокрема у виставі «Ретро».
Кіно
У кіно Ужвій дебютувала 1926 року роллю Галі Домбровської у фільмі «П.К.П.». Того ж року вона знялася в німому «Тарасі Шевченку», а 1927-го — Марину в «Тарасі Трясилі». У 1930-х вона знімалася в «Прометеї» та «Я люблю» (обидва 1936), зіграла Стеху в «Назарі Стодолі» за Тарасом Шевченком (1937) та Оляну в «Кармелюку» (1938). Під час війни акторка виконала роль Пелагеї Часник у фільмі «Партизани в степах України» (1943) за п’єсою Корнійчука.
Одна з найвідоміших кіноролей акторки — Олена Костюк у воєнній драмі Марка Донського «Райдуга» (1944). Після війни вона повторила свою театральну Анну в екранізації «Украденого щастя» (1952), зіграла Наталку Ковшик у «Калиновому гаї» (1953), Марію Федорчук у «Землі» (1954) та Варвару у фільмі «Триста років тому» (1956). 1961 року Сергій Параджанов запросив її до «Української рапсодії», а 1968-го зняв про неї документальний фільм. Усього вона зіграла близько двадцяти кіноролей.
Особисте життя
Першим чоловіком акторки був поет-футурист Михайль Семенко; 1936 року вони розлучилися, а наступного року Семенка заарештували й розстріляли. Їхній єдиний син помер 1951 року у двадцятичотирирічному віці. Репресій зазнали й інші рідні та друзі Ужвій, зокрема її брати. Згодом її чоловіком став актор Євген Пономаренко.
Наталія Ужвій померла 29 липня 1986 року в Києві й похована на Байковому кладовищі.
Нагороди та звання
- Орден «Знак Пошани» (1940)
- Народна артистка СРСР (1944)
- Сталінська премія I ступеня (1946)
- Сталінська премія II ступеня (1949, 1951)
- Ордени Леніна (1944, 1960, 1968, 1973)
- Ордени Трудового Червоного Прапора (1939, 1948, 1951)
- Герой Соціалістичної Праці
- Орден Дружби народів (1978)
- Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1984)
Вибрана фільмографія
- П.К.П. (1926) — роль: Галя Домбровська
- Тарас Шевченко (1926)
- Тарас Трясило (1927) — роль: Марина
- Прометей (1936) — роль: Настасія Марківна
- Я люблю (1936) — роль: Горпина
- Назар Стодоля (1937) — роль: Стеха
- Кармелюк (1938) — роль: Оляна
- Виборзька сторона (1939) — роль: Євдокія Козлова
- Майська ніч (1940) — роль: своячениця
- Партизани в степах України (1943) — роль: Пелагея Часник
- Райдуга (1944) — роль: Олена Костюк
- Тарас Шевченко (1951) — роль: Ярина Шевченко
- Украдене щастя (1952) — роль: Анна Задорожна
- Калиновий гай (1953) — роль: Наталка Ковшик
- Земля (1954) — роль: Марія Федорчук
- Триста років тому (1956) — роль: Варвара
- Полум’я гніву (1956)
- Безвісти зниклий (1956) — роль: Марфа
- Українська рапсодія (1961) — роль: Надія Петрівна
- Співай пісню, поете (1973)