Зірки зарубіжного кіно
Дата народження: 5 серпня 1935
Джон Саксон ніколи не хотів навмисно ставати актором, тим більше бути схожим на Брандо, проте він був дуже схожий на нього, що тут поробити? Молодий студент грав в театрі, а вперше з'явився в кіно у фільмі «Розростаючись» (1955). Завдяки ролям в таких картинах, як: «Неспокійні Роки» (1957), «Неохоча дебютантка» (1958) і «Літня Молодь» (1958), Саксон став кумиром підлітків. Він змінив свій імідж «серцеїда» в середині 1960-х років. Він зіграв (у актора чорний пояс по карате) разом з Брюсом Лі одну з головних ролей в шалено популярному фільмі «Увійти до Дракона» (1973). Поклонники могли бачити Джона Саксона в серіалі «Сміливі на NBC» в ролі доктора Теда Стюарта протягом трьох років (1969–1972). У 1988 році Саксон дебютував в ролі режисера, знявши низькобюджетну картину «Будинок Смерті».
Джуліан Мур
Народилася 3 грудня 1961
Джуліанна Мур -(справжнє ім'я — Джулія Енн Сміт) народилася в Бостоні (штат Массачусетс, США). Мати її працювала психологом в соціальній службі, а батько був військовим суддею. Закінчила із ступенем бакалавра Школу витончених мистецтв при університеті Бостона.
З кінця 1980-х років Джуліанна Мур грала в нью-йоркських театрах, знімалася на телебаченні. За свої роботи актриса була удостоєна премії «Емі».
Кінодебют Джуліанни Мур відбувся в 1990 році в «Історіях з темного боку». Деяку популярність актриса придбала після ролі в трилері «Рука, що гойдає колиску» (1992).
Народився в Шатору в сім'ї селянина. Третя дитина в сім'ї (всього було шестеро дітей). Не за віком великий і сильний, він в підлітковому віці починає займатися грабіжництвом, вживати алкоголь. Жерар відправляється до Парижа разом з другом, який мріє стати актором. Депардьє бере участь в ним в пробах і незабаром починає зніматися в невеликих ролях на телебаченні. Після закінчення курсів драматичного мистецтва Ш.Дюллена і Школи драматичного мистецтва Ж.Л.Коше він грав в любительській трупі 'Cafe de la Gare', партнером його був Патрік Деваєр. Тут їх знаходить режисер Бертран Бліє і запрошує в свою картину «Вальсуючі». Фільм стає найскандальнішою картиною 1974 року. Кар'єра Депардьє пішла в гору. Він грає «хлопців з народу» в «Венсан, Франсуа, Поль та інші» (1974), в екранізації романа Золя «Жерміналь» (1993) і лідера селянського повстання у фільмі Бернардо Бертолуччі «Двадцяте століття». Він знімається в ролях соціально небезпечних типів в «Вбивці» (1971) або в «Стріляючому швидше за тінь» (1972), в «Скажіть їй, що я її люблю» (1977) або в «Бароко» (1976).
Актриса з'явилася на світло в місті Сарасота, штат Флоріда в італо-американской сім'ї.
У віці 4-х років майбутня зірка перенесла важку операцію на нирках, без якої їй загрожувала інвалідність.
Не дивлячись на дитинство, що пройшло в постійних переїздах, вона незмінно вчилася в школі на одні п'ятірки і була визнана кращою в своєму випуску.
Вже в 15 років майбутня зірка почала кар'єру моделі, але так і не змогла закріпитися в цьому бізнесі із-за маленького зростання.
Свою кар'єру в Голлівуді вона почала з подачі тітки, актриси Керол Міряв, що наполягла на тому, щоб та пішла на акторські курси.
Карла знялася в кліпі Бон Джові на пісню «Always», а також в рекламі фарби для волосся L'oreal.
У 2004 році відбувся бродвейський театральний дебют актриси: вона зіграла Мегі в п'єсі Артура Міллера «Після падіння».
Дитинство
22 липня 1962 року в підмосковному Дідовське Істрінського району у високоосвіченій сім'ї Мадянових народився син — Мадянов Роман Сергійович. Отець Роми, Сергій Веніамінович Мадянов, працював редактором на телебаченні, а мати, Антоніна Михайлівна Мадянова, — бібліотекарем. До речі, Роман не єдина дитина в сім'ї — його брат, Вадим Сергійович Мадянов, старше за Роман на два з половиною роки. Звичайно ж, батьки багато дали хлопчикам в плані виховання і культури, що не могло якоюсь мірою не зумовити подальшу долю братів. Роман став актором театру і кіно, а Вадим — драматичним актором і режисером (грав дитячі ролі в 70-х, поставив картини «Коля, Зіна і Каєдза» і «Династія»). Але це все було після, а у той час брати росли жвавими і міцними шибениками: не упускали можливості попустувати і в образу себе не давали. Звичайно ж, такий бойовий характер хлопчиська успадкували від своїх козачих предків: дідусь, бабуся і всі родичі по батьківській лінії були уральські козаки.
Батько Харрісона Форда — ірландець, а мати — єврейка родом з Росії. В результаті вийшла вибухонебезпечна суміш, що отримала в Голлівуді прізвисько Феррарі за круті гонорари, які він отримує за свої фільми. Правда, початок кар'єри не передбачав нічого крутого. Та і кар'єри-то не було, а були слабкі і другорядні ролі, після чого Харрісон Форд плюнув на цю справу і подався в теслярі, що виходило у нього значно краще. І як виявилось, правильно зробив. Ходять чутки, що саме підробляючи теслярською справою (декорації сколочував), він і вийшов в люди. Говорять, що режисер, що зневірився, попросив першу людину, що підвернулася під руку, подати пару реплік. Під руку попався Харрісон Форд, і — немає більше безвісного тесляра, а є пілот-контрабандист Хан Соло з 'Зоряних воєн'. Навіть якщо це було не так, це слід було придумати. Є і інша версія: режисер-початківець Джордж Лукас шукав кого-небудь на другорядну роль в свій фільм, запропонували зніматися Харрісону Форду. Той хотів відразу відмовитися, але йому накинули ще 15 доларів, і він погодився — за 500 доларів в тиждень.
Енді Серкиc (Andy Serkis; рід. 20 квітня 1964 в Лондоні) — англійський актор вірменського походження, який зіграв в кіно і на телебаченні більше 30 ролей. Відомий перш за все за роль Горлума в кіноепопеї «Володар кілець» (2001–2003), де його рухи і голос були використані при створенні комп'ютерного персонажа. Його робота послужила відправною точкою для гарячих суперечок про те, де проходить межа між акторською грою і комп'ютерною графікою. Не дивлячись на заяви деяких критиків про те, що Серкіс заслуговує «Оскара» за цю роль, Академія кіномистецтва вирішила, що він не підходить під критерії.
У новій екранізації «Кінг-конга» з Серкіса зняли рухи Кинг-конга, а також він зіграв кока Лампі.
Рік тому в один прекрасний ранок навчений сивиною, увінчаний славою актор прокинувся, а точніше, прокинувся після довгої пиятики і ніяк не міг зрозуміти, де ж він, власне, знаходиться. Минуле було покрите мороком. Сьогодення — немов в тумані. Тоні подивився по сторонах і зробив вивід, що знаходиться в номері в якомусь готелі, явно не п'ятизірковому. Пересилюючи біль у всіх частинах тіла, він вибрався на вулицю. «Скажіть, що це за місто?» — запитав він у першого зустрічного. «Фенікс, штат Арізона», — здивовано відповів той. «Фенікс? Чорт візьми, що я тут роблю?!» — у свою чергу здивувався Тоні, насилу згадуючи свою божевільну, п'яну втечу. Куди він біг? Та куди завгодно, головне — геть від виблискуючих міражів Лос-Анджелеса, головне — подалі від голлівудського «комбінату мрій».
Ось тут-то його і осяяло — просто пора сказати «прощай» ненависному кінематографу і... якщо не в монастир, то принаймні — закритися в своєму каліфорнійському будинку, наодинці з улюбленою жінкою Джойс Інголлс і роялем, без якого він жити не може (Хопкінс — не тільки непоганий піаніст, але і композитор, його музику навіть пару разів використовували в кіно). Скоротати залишок життя в цій «башті із слонячої кістки», далеко від світських персон, репортерів і обридлих за 25 років подружнього життя скарг дружини Дженніфер... Що ще потрібне старіючому джентльменові?
Народився в 1968 в Глазго, Шотландія. В основному театральний актор, «Володар Кілець» його перший крупний кінопроект. Ім'я Біллі Бойда гуляє зараз по кібер-просторі, від Арізони ка Південної Африки. Судячи по завсідникам чатів Кельтові і Фруhеду, він ідеальний: театральний майстер з пустотливою фізіономією. Фото молодого шотландського актора лежить на сайті AICN, місці зборищ фанатів кіно. Але тих, хто не вилазят з чатів, більше цікавить те, ким він буде, ніж те, ким він зараз є. А буде він Піппіном, одним з головних героїв в «Володарі Кілець».
Коли було оголошено про те, що по роману Толкиена ставитимуть трилогію фільмів, фанати прийшли в несамовитість. Чутки про той, хто кого гратиме, публікуються на дюжинах сайтів, присвячених Толкиену, і без кінця обговорюються на чатах і дошках оголошень.
Фанам було досить дізнатися, що Бойд виступатиме на Единбурзькому фестивалі, щоб негайно купити туди квитки.... І на той час, коли вони всядуться на свої місця, щоб подивитися на Бойда в «Спекулянтові», спектаклі театру Траверс, про людину що придумавла паперові гроші, Бойд повинен дочитати книгу, яку вони так люблять. «Мені жахливо соромно в цьому признатися, але я все ще дочитав Дві Башти», говорить Бойд за кухлем пива в театральному барі.
Денніс Хоппер народився в Додж Сіті, штат Канзас. Його кар'єра, напевно, звивистіша і багатша дивацтвами, ніж у кого-небудь в Голлівуді. Він був студійною персоною нон-грата, бунтівником серед діячів кіноіндустрії, наркоманом і блудним сином. Зараз він найкомфортніше відчуває себе в ролі характерного актора і обожнює грати різноманітних вбивць, психопатів і просто психопатичних осіб.
Попутно Хопер став проповідником цілого покоління, зважившись донести до кіноекрану сяючі надії і гіркоту розчарування хіппі. Потім він влаштував переворот в кіноіндустрії, змусивши студії визнати юнацьку аудиторію, яку раніше кінобоси вважали за краще не помічати зовсім. Хопер почав грати підлітком, зробивши професійний дебют в телесеріалі 'Лікар' (Medic). У 1953-му він знявся у фільмі Ніколаса Рея 'Джоні-гітара (Johnny Guitar) ', а два роки опісля — у нього ж в 'Бунтарі без причини', зігравши супротивника Джеймса Діна.