Зірки зарубіжного кіно
Народився у Вествуді, штат Нью-Джерсі, США. У 1983 році він закінчив коледж і перебрався до Нью-Йорка вчитися акторській майстерності. Близько десяти років Джеймс пропрацював барменом і менеджером нічного клубу, щоб хоч якось підтримати своє існування. Перший серйозний прорив відбувся в 1992 році, коли він отримав роль в бродвейській постановці «Трамвай Бажання», де в головних ролях були задіяні такі зірки як Алік Болдуін і Джесіка Ланж. У тому ж році він вперше з'явився на великому екрані у фільмі «Незнайомець серед нас» режисера Сидні Ламета.
Зігравши декілька невеликих ролей (зокрема у фільмі «Справжня любов» Тоні Скотта за сценарієм Квентіна Тарантіно), Гандольфіні почав отримувати серйозніші запрошення: серед його найбільш відомих робіт такі фільми як «Енджі» (1994), «Швидкість падіння» (1994), «Багровий прилив» (1995), «Дістати коротуна» (1995), «Ніч над Манхеттеном» (1997), «Пердіта Дуранго» (1997). Після епізодичної участі в «Цивільному позові» і «Занепалому» (1998) Джеймс Гандольфіні зіграв розділ мафіозного клану в телесеріалі, що прославив його, «Клан Сопрано» (1999); за цю роль Гандольфіні був удостоєний декількох телевізійних премій «Емі» і премії «Золотий глобус».
Не дивлячись на величезний успіх серіалу, який ось вже декілька сезонів йде по американському телебаченню, Гандольфіні продовжує зніматися в кіно: до числа його останніх робіт входять «Вісім міліметрів» (1999), «Мексиканець» (2001), «Людина, якої не було» (2001) і «Останній замок» (2001).
Джон Говард Карпентер народився 16 січня 1948 року в Нью-Йорку (США). Вчився в Західно — Кентукському університеті і в Університеті Південної Каліфорнії у Лос-Анджелесі. Ще студентом він разом зі своїм однокашником Деном О'бенноном зняв по ними ж створеному сценарію науково — фантастичну 'чорну' комедію 'Темна зірка', що стала їх дипломною роботою і пізніше перероблену в повнометражний ігровий фільм. Після цього помітного дебюту Джон Карпентер за своїм сценарієм поставив картину 'Напад на 13 поліцейську дільницю' (1976), високо відмічену критиками. Справжній же успіх прийшов до режисера в 1978 році — з виходом його фільму 'Хеллоуїн', який не тільки ознаменував новий етап в розвитку жанру 'фільм жахів' і породив декілька продовжень, але і виявився однією з найприбутковіших стрічок, — при оголошеному бюджеті в 300 тисяч доларів збори перевищили 75 мільйонів доларів.
Дата народження: 5 серпня 1935
Джон Саксон ніколи не хотів навмисно ставати актором, тим більше бути схожим на Брандо, проте він був дуже схожий на нього, що тут поробити? Молодий студент грав в театрі, а вперше з'явився в кіно у фільмі «Розростаючись» (1955). Завдяки ролям в таких картинах, як: «Неспокійні Роки» (1957), «Неохоча дебютантка» (1958) і «Літня Молодь» (1958), Саксон став кумиром підлітків. Він змінив свій імідж «серцеїда» в середині 1960-х років. Він зіграв (у актора чорний пояс по карате) разом з Брюсом Лі одну з головних ролей в шалено популярному фільмі «Увійти до Дракона» (1973). Поклонники могли бачити Джона Саксона в серіалі «Сміливі на NBC» в ролі доктора Теда Стюарта протягом трьох років (1969–1972). У 1988 році Саксон дебютував в ролі режисера, знявши низькобюджетну картину «Будинок Смерті».
кар'єра Актор, Продюсер ім'я (лат.) John Ritter зріст 1.80 м
дата народження 17 вересня, 1948 місце народження Бербанк, Каліфорнія, США
дата смерті 11 вересня, 2003 місце смерті Бербанк, Каліфорнія, США дружина Ненсі Морган (розлучення)
... троє дітей
Емі Ясбек
... одна дитина
перший фільм 1971
останній фільм 2004
Кемерон Діаз народилася 30 серпня 1972 року в р. Сан-Дієго, Каліфорнія, США, де і пройшло все її дитинство. Її батьки були змішаних кровей: отець-мексиканець, батьки якого емігрували в США, а мати — наполовину англійка, наполовину німка, що теж переїхала жити в Штати.
У дитинстві Кемерон, як і її старша сестра, були досить хуліганськими дівчатами: слухали метал, тусувалися з місцевими хлопцями, матюкалися і могли дати по фізіономії будь-якому кривдникові. Мати з розумінням відносилася до музичних пристрастей своєї дочки і навіть супроводжувала її на концерти Ван Халена, Металіки і Оззі Озборна.
У той час дівчинка і не думала про кар'єру актриси або модель — тоді вона хотіла стати зоологом. Удома у Кемерон був цілий зоопарк: кішки, собаки, пташки і навіть миші і 2 змії. Але доля розпорядилася інакше: коли Діаз було 16 років, на одній з вечірок вона познайомилася з фотографом Джефом Дюнассом, який запропонував їй попрацювати на модельне агентство «Еліт» /Elite/.
Джеремі Джон Айронс народився 19 вересня 1948 року на острові Уайт, що належить Великобританії. Кіно і театр для хлопчика, що виріс на маленькому острові, були рідкісним святом. Можливо, тому, закінчивши школу, Айронс в 18 років почав працювати в театрі як асистент завідувача сценічною частиною (у чиї обов'язки входило підмітати сцену). Потім він поступив на акторські курси при брістольськом театрі «Олд Вік» і з часом став не просто членом трупи, але і зіркою брістольського театру, зігравши немало ролей в популярних театральних постановках.
Пізніше Айронс переїздить до Лондона, зігравши в Брістолі наприкінці баптиста Джона в мюзиклі «Godspell», що став популярним. Вже в 1980 році він виступив в лондонському театрі «Тhe Royal Shakespeare Company», а незабаром отримав невелику роль в біографічній картині «Ніжинський» Герберта Росса.
Народився в Шатору в сім'ї селянина. Третя дитина в сім'ї (всього було шестеро дітей). Не за віком великий і сильний, він в підлітковому віці починає займатися грабіжництвом, вживати алкоголь. Жерар відправляється до Парижа разом з другом, який мріє стати актором. Депардьє бере участь в ним в пробах і незабаром починає зніматися в невеликих ролях на телебаченні. Після закінчення курсів драматичного мистецтва Ш.Дюллена і Школи драматичного мистецтва Ж.Л.Коше він грав в любительській трупі 'Cafe de la Gare', партнером його був Патрік Деваєр. Тут їх знаходить режисер Бертран Бліє і запрошує в свою картину «Вальсуючі». Фільм стає найскандальнішою картиною 1974 року. Кар'єра Депардьє пішла в гору. Він грає «хлопців з народу» в «Венсан, Франсуа, Поль та інші» (1974), в екранізації романа Золя «Жерміналь» (1993) і лідера селянського повстання у фільмі Бернардо Бертолуччі «Двадцяте століття». Він знімається в ролях соціально небезпечних типів в «Вбивці» (1971) або в «Стріляючому швидше за тінь» (1972), в «Скажіть їй, що я її люблю» (1977) або в «Бароко» (1976).
Марк Руффало народився у Вісконсіні. Про акторську професію мріяв з дитинства. Закінчивши коледж, відправився до Лос-Анджелеса для навчання в престижній консерваторії Stella Adler. Провчившись декілька років, почав пробувати себе в театрі і в незалежному кіно. Зіграв майже в 30 п'єсах, намагався освоїти професії сценариста і режисера. 90-і роки провів, знімаючись в масових сценах у фільмах про індійців. У 1996 з'явився в комедійній ролі в картині «Остання велика штука», потім вийшов ще один більш-менш помітний фільм — «Сейф» (1998). Продовжував спроби пробитися в інших амплуа, і в 1996 вийшов фільм за його сценарієм «Доля Марті Файна», який користувався успіхом на кінофестивалі «Сламденс». Кар'єра Руффало почала змінюватися на краще після того, як він був задіяний в бродвейській постановці «Це наша молодість».
Мілош Форман (чешськ. Milos; Forman, наст. ім'я: Jan Tomas; Forman, р. 18 лютого 1932). Чеський і американський кінорежисер, сценарист.
Народився в р. Чеслав, в Чехословакії. У 1948 жив в Мукачево, вчився у Всесоюзному інституті кінематографії в Москві. У 1957 р. емігрував до Чехословакії. У 1968 емігрував в США. Здобув світову популярність після першого фільму «Чорний Петро», 1963 (головний приз кінофестивалю в Локарно). У чеський період знімав сатиричні комедії («Старики на прибиранні хмеливши»), досліджуючи життя простих людей в повсякденному існуванні, іронічно зображаючи їх дивацтва і чудасії. Ці якості частково властиві і першим фільмам його американського періоду — «Відривши»(1971; Золота пальмова гілка Канського кінофестивалю) і «Волосся» (1979).
Дитинство
22 липня 1962 року в підмосковному Дідовське Істрінського району у високоосвіченій сім'ї Мадянових народився син — Мадянов Роман Сергійович. Отець Роми, Сергій Веніамінович Мадянов, працював редактором на телебаченні, а мати, Антоніна Михайлівна Мадянова, — бібліотекарем. До речі, Роман не єдина дитина в сім'ї — його брат, Вадим Сергійович Мадянов, старше за Роман на два з половиною роки. Звичайно ж, батьки багато дали хлопчикам в плані виховання і культури, що не могло якоюсь мірою не зумовити подальшу долю братів. Роман став актором театру і кіно, а Вадим — драматичним актором і режисером (грав дитячі ролі в 70-х, поставив картини «Коля, Зіна і Каєдза» і «Династія»). Але це все було після, а у той час брати росли жвавими і міцними шибениками: не упускали можливості попустувати і в образу себе не давали. Звичайно ж, такий бойовий характер хлопчиська успадкували від своїх козачих предків: дідусь, бабуся і всі родичі по батьківській лінії були уральські козаки.