Зірки зарубіжного кіно
Деріл Крістін Ханна, племінниця відомого кінематографіста Хаскелла Уекслера, народилася 3 грудня 1960 року в Чікаго. У школі вона займалася балетом у Марії Толчиеф, а додатково грала у футбол в хлоп'ячій команді. Після школи Ханна поступила до Лос-Анджелеського Університету у Каліфорнії, а драматичному мистецтву навчалася в Чікаго в `Гудмен - театрі` і в Нью - Йорку під керівництвом Стели Адлер. У кіно актриса дебютувала в 1981 році маленькою роллю в `Hard Country`. Але ще до того, як зіграти русалку в `Сплеску`, вона заявила про себе, блискуче виконавши роль акробатичної мовчазною реплікантки у фільмі Рідлі Скотта `Біжить по лезу` (1982). Але, отримавши свій шанс, Ханна довела, що вона не просто красива блондинка, чудово зігравши в комедіях (`Роксана`) і в драмах (`Гра на полях господніх`); помітною стала її роль в `Сталевих магноліях` (1989). Її життя поза екраном виявилося драматичним із самого початку: ще в дитинстві лікарі визначили можливу аутію. У юні роки вона жила разом з Джексоном Брауном, для якого грала на клавішних і співала в підспівках, а її то спалахуючий, то затухаючий роман з Джоном Ф.Кеннеді-молодшим довгі роки давав поживу для бульварних газет.
Джек Николсон /jack Nicholson/
Дата народження: 22.04.1937
Місце народження: Neptune
Актор, режисер, сценарист і продюсер.
Небагато акторів могли піднятися за три дні від маленької ролі в "Лавці жахів" (1960) до головної ролі в багатомільйонній сазі "Хоффа" (1992); ще менше акторів до цих пір відчувають себе досить комфортно зі своїм зоряним статусом і продовжують братися за маленькі, але важкі ролі, але цей лисіючий актор, якого журнал "Тайм" якось назвав людиною з усмішкою акули завжди був справжнім професіоналом, не кажучи про те, що дуже добре оплачуваним, а також однією з небагатьох сучасних зірок, здатний справити враження на будь-якого чоловік.
Ніколсон потрапив в щасливу смугу знявшись в зоряних ролях в "Останньому наряді" (1973, номінація за роль моряка військової поліції), "Китайському кварталі" (1974, номінація за роль приватного детектива Джека Гіттеса), і "Політ над гніздом зозулі" (1975, вигравши свій перший Оскар за роль бунтаря, але нормальної людини, що попала в дурдом з поліції. Тепер, будучи повноправною зіркою, Николсон ризикував так, як мало б хто наважився.
Народився у Вествуді, штат Нью-Джерсі, США. У 1983 році він закінчив коледж і перебрався до Нью-Йорка вчитися акторській майстерності. Близько десяти років Джеймс пропрацював барменом і менеджером нічного клубу, щоб хоч якось підтримати своє існування. Перший серйозний прорив відбувся в 1992 році, коли він отримав роль в бродвейській постановці "Трамвай Бажання", де в головних ролях були задіяні такі зірки як Алік Болдуін і Джесіка Ланж. У тому ж році він вперше з'явився на великому екрані у фільмі "Незнайомець серед нас" режисера Сидні Ламета. Зігравши декілька невеликих ролей (зокрема у фільмі "Справжня любов" Тоні Скотта за сценарієм Квентіна Тарантіно), Гандольфіні почав отримувати серйозніші запрошення: серед його найбільш відомих робіт такі фільми як "Енджі" (1994), "Швидкість падіння" (1994), "Багровий прилив" (1995), "Дістати коротуна" (1995), "Ніч над Манхеттеном" (1997), "Пердіта Дуранго" (1997). Після епізодичної участі в "Цивільному позові" і "Занепалому" (1998) Джеймс Гандольфіні зіграв розділ мафіозного клану в телесеріалі, що прославив його, "Клан Сопрано" (1999); за цю роль Гандольфіні був удостоєний декількох телевізійних премій "Емі" і премії "Золотий глобус".
Не дивлячись на величезний успіх серіалу, який ось вже декілька сезонів йде по американському телебаченню, Гандольфіні продовжує зніматися в кіно: до числа його останніх робіт входять "Вісім міліметрів" (1999), "Мексиканець" (2001), "Людина, якої не було" (2001) і "Останній замок" (2001).
Джеремі Джон Айронс народився 19 вересня 1948 року на острові Уайт, що належить Великобританії. Кіно і театр для хлопчика, що виріс на маленькому острові, були рідкісним святом. Можливо, тому, закінчивши школу, Айронс в 18 років почав працювати в театрі як асистент завідувача сценічною частиною (у чиї обов'язки входило підмітати сцену). Потім він поступив на акторські курси при брістольськом театрі "Олд Вік" і з часом став не просто членом трупи, але і зіркою брістольського театру, зігравши немало ролей в популярних театральних постановках.
Пізніше Айронс переїздить до Лондона, зігравши в Брістолі наприкінці баптиста Джона в мюзиклі "Godspell", що став популярним. Вже в 1980 році він виступив в лондонському театрі "Тhe Royal Shakespeare Company", а незабаром отримав невелику роль в біографічній картині "Ніжинський" Герберта Росса.
Джон Говард Карпентер народився 16 січня 1948 року в Нью-Йорку (США). Вчився в Західно - Кентукському університеті і в Університеті Південної Каліфорнії у Лос-Анджелесі. Ще студентом він разом зі своїм однокашником Деном О`бенноном зняв по ними ж створеному сценарію науково - фантастичну `чорну` комедію `Темна зірка`, що стала їх дипломною роботою і пізніше перероблену в повнометражний ігровий фільм. Після цього помітного дебюту Джон Карпентер за своїм сценарієм поставив картину `Напад на 13 поліцейську дільницю` (1976), високо відмічену критиками. Справжній же успіх прийшов до режисера в 1978 році - з виходом його фільму `Хеллоуїн`, який не тільки ознаменував новий етап в розвитку жанру `фільм жахів` і породив декілька продовжень, але і виявився однією з найприбутковіших стрічок, - при оголошеному бюджеті в 300 тисяч доларів збори перевищили 75 мільйонів доларів.
Дата народження: 5 серпня 1935
Джон Саксон ніколи не хотів навмисно ставати актором, тим більше бути схожим на Брандо, проте він був дуже схожий на нього, що тут поробити? Молодий студент грав в театрі, а вперше з'явився в кіно у фільмі "Розростаючись" (1955). Завдяки ролям в таких картинах, як: "Неспокійні Роки" (1957), "Неохоча дебютантка" (1958) і "Літня Молодь" (1958), Саксон став кумиром підлітків. Він змінив свій імідж "серцеїда" в середині 1960-х років. Він зіграв (у актора чорний пояс по карате) разом з Брюсом Лі одну з головних ролей в шалено популярному фільмі "Увійти до Дракона" (1973). Поклонники могли бачити Джона Саксона в серіалі "Сміливі на NBC" в ролі доктора Теда Стюарта протягом трьох років (1969-1972). У 1988 році Саксон дебютував в ролі режисера, знявши низькобюджетну картину "Будинок Смерті".
Народився в Шатору в сім'ї селянина. Третя дитина в сім'ї (всього було шестеро дітей). Не за віком великий і сильний, він в підлітковому віці починає займатися грабіжництвом, вживати алкоголь. Жерар відправляється до Парижа разом з другом, який мріє стати актором. Депардьє бере участь в ним в пробах і незабаром починає зніматися в невеликих ролях на телебаченні. Після закінчення курсів драматичного мистецтва Ш.Дюллена і Школи драматичного мистецтва Ж.Л.Коше він грав в любительській трупі `Cafe de la Gare`, партнером його був Патрік Деваєр. Тут їх знаходить режисер Бертран Бліє і запрошує в свою картину "Вальсуючі". Фільм стає найскандальнішою картиною 1974 року. Кар'єра Депардьє пішла в гору. Він грає "хлопців з народу" в "Венсан, Франсуа, Поль та інші" (1974), в екранізації романа Золя "Жерміналь" (1993) і лідера селянського повстання у фільмі Бернардо Бертолуччі "Двадцяте століття". Він знімається в ролях соціально небезпечних типів в "Вбивці" (1971) або в "Стріляючому швидше за тінь" (1972), в "Скажіть їй, що я її люблю" (1977) або в "Бароко" (1976).
Володарка «Золотого глобуса» і номінантка на нагороду Кіноакадемії КЕЙТ ХАДСОН дебютувала в кіно у фільмі «200 сигарет» разом з Беном Аффлеком, Кортні Лав, Кристіною Річчі, Джєєм Мором, Дейвом Шаппеллем, Мартою Плімптон, Полом Раддом і Габі Хоффман. Режисером фільму була Різа Бремон Гарсіа. Гра Кейт в комедії, дія якої відбувалася на Новий 1981 рік в нью-йоркській Іст-Вілледж, була позитивно оцінена багатьма критиками.
Потім Кейт знялася у фільмі Моргана Дж.Фрімена «Пустинна туга» разом з Кристиною Річчі, Кейзі Аффлеком і Бренданом Секстоном III. Дія фільму відбувається у віддаленому куточку Каліфорнії і пов'язане з хімічною загрозою. Потім вона зіграла одну з головних ролей в картині Warner Bros. «Плітка», психологічній драмі про смертельну силу чуток, поширюваних в гуртожитку коледжу. У фільмі також знімалися Джеймс Марсден, Норманн Рідас і Джошуа Джексон.
Кемерон Діаз народилася 30 серпня 1972 року в р. Сан-Дієго, Каліфорнія, США, де і пройшло все її дитинство. Її батьки були змішаних кровей: отець-мексиканець, батьки якого емігрували в США, а мати - наполовину англійка, наполовину німка, що теж переїхала жити в Штати.
У дитинстві Кемерон, як і її старша сестра, були досить хуліганськими дівчатами: слухали метал, тусувалися з місцевими хлопцями, матюкалися і могли дати по фізіономії будь-якому кривдникові. Мати з розумінням відносилася до музичних пристрастей своєї дочки і навіть супроводжувала її на концерти Ван Халена, Металіки і Оззі Озборна.
У той час дівчинка і не думала про кар'єру актриси або модель - тоді вона хотіла стати зоологом. Удома у Кемерон був цілий зоопарк: кішки, собаки, пташки і навіть миші і 2 змії. Але доля розпорядилася інакше: коли Діаз було 16 років, на одній з вечірок вона познайомилася з фотографом Джефом Дюнассом, який запропонував їй попрацювати на модельне агентство "Еліт" /Elite/.
Річард Дрейфус народився в Каліфорнії, в Беверлі-Хіллз, вчився в школі Беверлі-Хілз, потім в коледжі Сан - Фернандо, де вивчав драматичне мистецтво і політичні науки. Актором Дрейфусс мріяв стати з дитинства, грав на шкільній сцені, підлітком знімався в епізодичних ролях в декількох телесеріалах, пізніше з'явився в кіно. Сучасна його кінокар'єра почалася з ролі Мордочки Нельсона в картині Джона Міліуса `Діллінджер` (1973), але популярність Річарду Дрейфусу приніс фільм `Американські граффіті` (1973). Зірка Дрейфусса зійшла після ролей у фільмах Стівена Спілберга `Щелепи` і `Близькі контакти третього роду`.