Ада Миколаївна Роговцева народилася 16 липня 1937 року в Глухові на Сумщині. Акторка театру й кіно, педагогиня, Герой України і народна артистка СРСР; найвідоміші її екранні ролі — Марія у фільмі «Салют, Маріє!» та Анна Кафтанова в багатосерійному «Вічному поклику».
Дитинство та навчання
Батько майбутньої акторки, Микола Іванович Роговцев, мав дві вищі освіти й працював у системі внутрішніх справ, мати, Ганна Митрофанівна, була агрономом. Під час війни і після неї родина кілька разів змінювала місце проживання: Глухів, Одеса, Київ. Коли Ада навчалася в п’ятому класі, батька перевели до Полтави, і там вона закінчила школу № 10. Ще школяркою дівчина писала вірші та грала в шкільних виставах.
1954 року Роговцева вступила до Київського інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого і закінчила його 1959-го. Під час навчання вона познайомилася з Костянтином Степанковим, який згодом став її чоловіком.
Театр
Ще студенткою, 1958 року, Роговцева прийшла до Київського театру російської драми імені Лесі Українки й пропрацювала в ньому понад тридцять п’ять років. Першою великою роботою стала Поля Вихрова в «Російському лісі» Леоніда Леонова. Уже 1960 року двадцятитрирічна акторка отримала звання заслуженої артистки УРСР.
На цій сцені вона зіграла Олену у «Варшавській мелодії» Леоніда Зоріна (вистава мала 670 показів), Лесю Українку в «Надії» Юрія Щербака, Долорес у «Камінному господарі», Раневську у «Вишневому саду» Антона Чехова, матінку Кураж у п’єсі Бертольта Брехта, Марту в «Хто боїться Вірджинії Вулф?» Едварда Олбі, Естер у «Священних чудовиськах» Жана Кокто.
У 1994–1997 і 2007–2012 роках Роговцева грала в Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, а також виступала з концертними програмами й у камерних постановках. Чотири рази вона ставала лауреаткою театральної премії «Київська пектораль»: за ролі у виставах «Дама без камелій», «Обдурена» і «Схоже на щастя», а 2004 року — за внесок у театральне мистецтво.
Акторка багато років викладала. У 1980–1989 роках вона працювала в Київському інституті театрального мистецтва, згодом — у Київському національному університеті культури і мистецтв, де стала професоркою.
Кіно
Кінобіографія Роговцевої почалася в середині 1950-х ролями Гафійки в «Кривавому світанку», Мар’яни у фільмі «Коли співають солов’ї» та Христини в «Павлі Корчагіні». Далі були Присинька в «Шельменку-денщику», Оксана Литовченко в «Прапорах на баштах», Оленка в казці «Летючий корабель» і Русалка польова в «Лісовій пісні».
Головною кінороботою акторки вважають Марію у фільмі «Салют, Маріє!» (1970): за цю роль вона отримала приз за найкраще жіноче виконання на VII Московському міжнародному кінофестивалі 1971 року. У 1970-х Роговцева зіграла Донну Анну в «Камінному господарі», Наталію Башкирцеву в «Приборканні вогню», Анну Кафтанову в епопеї «Вічний поклик», Анну Георгіївну в «Осінній історії» та Юлію Туполеву в «Поемі про крила». Вона співпрацювала з такими режисерами, як Йосип Хейфіц, Леонід Осика і Роман Балаян. За даними Суспільного, загалом на її рахунку понад сто ролей у кіно й на телебаченні.
У XXI столітті акторка часто грала матерів і бабусь. Серед цих робіт — Маргарита Миколаївна в «32 грудня», Євдокія Махно в серіалі «Дев’ять життів Нестора Махна», Анна Тімірьова в старості в «Адміралі», дружина Тараса в «Тарасі Бульбі». Однією з пізніх ролей стала княгиня у фільмі «Віддана» (2020).
Визнання
Роговцева — народна артистка УРСР (1967) і СРСР (1978), лауреатка Шевченківської премії (1981) та Державної премії України імені Олександра Довженка (2017). 2007 року їй присвоїли звання Героя України, того ж року вона стала почесною громадянкою Києва. 2020 року акторка отримала почесну нагороду національної кінопремії «Золота дзиґа» за внесок у розвиток українського кіно.
2004 року Роговцева підтримала Помаранчеву революцію й виступала на мітингах. Після 2014 року вона неодноразово публічно засуджувала російську агресію; 2015 року в Росії проти неї порушили кримінальну справу через збір коштів для поранених українських військових.
Особисте життя
Чоловік акторки — народний артист України Костянтин Степанков; вони прожили разом 46 років, до його смерті 2004 року. Їхній син Костянтин Степанков (1962–2012) став кінорежисером, донька Катерина Степанкова — акторка. Роговцева видала поетичну збірку «Мамині молитви» (1996) і книжку про чоловіка «Мій Костя».
Нагороди та звання
- Заслужена артистка УРСР (1960)
- Народна артистка УРСР (1967)
- Приз за найкращу жіночу роль VII Московського міжнародного кінофестивалю (1971) — «Салют, Маріє!»
- Народна артистка СРСР (1978)
- Шевченківська премія (1981)
- Орден «За заслуги» III ступеня (1997)
- Орден княгині Ольги III ступеня (2002)
- Театральна премія «Київська пектораль» за внесок у театральне мистецтво (2004)
- Герой України з врученням ордена Держави (2007)
- Почесна громадянка Києва (2007)
- Орден «За заслуги» I ступеня (2009)
- Державна премія України імені Олександра Довженка (2017)
- Почесна «Золота дзиґа» за внесок у розвиток українського кіно (2020)
Вибрана фільмографія
- Кривавий світанок (1956) — роль: Гафійка
- Коли співають солов’ї (1956) — роль: Мар’яна
- Павло Корчагін (1956) — роль: Христина
- Шельменко-денщик (1957) — роль: Присинька
- Прапори на баштах (1958) — роль: Оксана Литовченко
- Летючий корабель (1960) — роль: Оленка
- Лісова пісня (1961) — роль: Русалка польова
- Важкий колос (1969) — роль: Дарія
- Салют, Маріє! (1970) — роль: Марія
- Камінний господар (1971) — роль: Донна Анна
- Приборкання вогню (1972) — роль: Наталія Башкирцева
- Вічний поклик (серіал) (1973–1983) — роль: Анна Кафтанова
- Осіння історія (1979) — роль: Анна Георгіївна Зоріна
- Поема про крила (1979) — роль: Юлія Туполева
- Сімейне коло (1980) — роль: Тетяна Михайлівна Сомова
- Розплата (1980) — роль: Ганна Корякіна
- Овід (1980) — роль: Джулія
- Було у батька троє синів (1981) — роль: мати
- В одне-єдине життя (1986) — роль: Ірина
- Сімнадцять лівих чобіт (1991) — роль: Тетяна Сергіївна
- Два місяці, три сонця (1998) — роль: мати Олексія
- Завтра буде завтра (2002) — роль: Марія Антонівна
- 32 грудня (2004) — роль: Маргарита Миколаївна
- Дев’ять життів Нестора Махна (серіал) (2006) — роль: Євдокія Махно
- Адмірал (2008) — роль: Анна Тімірьова в старості
- Тарас Бульба (2009) — роль: дружина Тараса
- Вогні притону (2011) — роль: мати Люби
- Віддана (2020) — роль: княгиня