Микола Григорович Гринько народився 22 травня 1920 року в Херсоні. Актор театру й кіно, народний артист УРСР, якого найчастіше згадують як незмінного виконавця ролей у фільмах Андрія Тарковського та як доброго тата Карло з «Пригод Буратіно».
Дитинство та театр
Микола Гринько був учасником Другої світової війни, а професійну сцену опанував уже після її завершення. У 1946–1955 роках працював у Запорізькому українському музично-драматичному театрі. На цій сцені він грав у виставах «Молода гвардія» за Олександром Фадєєвим, «Порт-Артур» за Олександром Степановим, а також у п’єсах Олександра Корнійчука «В степах України», «Загибель ескадри» та «Богдан Хмельницький». Ще в запорізький період він з’явився на екрані в епізодичній ролі повсталого кріпака в біографічному фільмі «Тарас Шевченко» (1951).
У 1956–1963 роках Гринько виступав в «Укрконцерті», зокрема рік працював у парному конферансі з Григорієм Антоненком.
Кіно
У кіно Гринько прийшов на початку 1960-х: 1961 року він зіграв американського шофера у фільмі «Мир тому, хто входить», а з 1963-го став актором Київської кіностудії імені Олександра Довженка.
Доленосною стала зустріч з Андрієм Тарковським. У дебютному повнометражному фільмі режисера «Іванове дитинство» (1962) Гринько зіграв Грязнова, а надалі знімався ще в чотирьох його картинах: іконописець Данило Чорний в «Андрії Рубльові», батько головного героя Нік Кельвін у «Солярисі» (1972), директор друкарні в «Дзеркалі» (1975) і Професор у «Сталкері» (1979).
Того ж десятиліття актор знявся у Сергія Параджанова в «Тінях забутих предків» (1964), де зіграв ватага. Він виконав роль Антона Чехова у фільмі «Сюжет для невеликого оповідання» (1969), Дессаля в епопеї «Війна і мир», Дон Кіхота в «Пригодах у місті, якого немає» (1974).
Наймолодшим глядачам Гринько найкраще відомий завдяки телефільмам. У «Пригодах Буратіно» (1975) він зіграв тата Карло, а в «Пригодах Електроніка» (1979) — професора Громова, творця хлопчика-робота. Для українського кіно важливими були його ролі Никона в «Ярославі Мудрому» (1981) та Івана Никифоровича в стрічці «Миргород та його мешканці» (1983) за Миколою Гоголем.
Попри велику популярність, на рідній кіностудії Довженка Гринько знімався небагато й рідко отримував головні ролі; запланована екранізація п’єси Івана Франка «Украдене щастя» за його участю так і не відбулася. Останніми роками він грав у фільмах «Звинувачується весілля» (1986), «Вийти з лісу на галявину» (1987) та «Пропоную руку і серце» (1988).
Гринька часто запрошували на ролі військових — генералів, адміралів, полковників — і людей старшого покоління. Він зіграв генерала Петрова у воєнній драмі «Море у вогні» (1972), віце-адмірала в «Романсі про закоханих» (1974), полковника в «Ати-бати, йшли солдати...» Леоніда Бикова (1976) та полковника Александрова у воєнній драмі «Двадцять днів без війни» (1977). У пригодницькому кіно йому дісталися ролі Келлера в «Одному з нас» (1971), Смелькова в «Зниклій експедиції» (1975) та Єрмоліна в політичному детективі «Тегеран-43» (1981). Загалом його творчий шлях на сцені й на екрані тривав понад чотири десятиліття — з 1946 до 1989 року, і за цей час він працював з багатьма провідними режисерами українського та радянського кіно.
Визнання
1974 року Миколі Гринькові присвоєно звання народного артиста УРСР. 1988 року на республіканському кінофестивалі в Дніпропетровську він отримав приз за найкращу чоловічу роль — Учителя у фільмі «Звинувачується весілля».
Помер Микола Гринько 10 квітня 1989 року в Києві, залишивши по собі кілька десятків кіноролей.
Нагороди та звання
- Учасник Другої світової війни
- Народний артист УРСР (1974)
- Приз за найкращу чоловічу роль республіканського кінофестивалю в Дніпропетровську (1988, «Звинувачується весілля»)
Вибрана фільмографія
- Тарас Шевченко (1951) — роль: повсталий кріпак
- Мир тому, хто входить (1961) — роль: американський шофер
- Іванове дитинство (1962) — роль: Грязнов
- Тіні забутих предків (1964) — роль: ватаг
- Війна і мир (1965) — роль: Дессаль
- Андрій Рубльов (1966) — роль: Данило Чорний
- Авдотія Павлівна (1967) — роль: директор школи
- Сюжет для невеликого оповідання (1969) — роль: Антон Чехов
- Небезпечні гастролі (1969) — роль: Андрій Максимович
- Один із нас (1971) — роль: Келлер
- Солярис (1972) — роль: Нік Кельвін
- Море у вогні (1972) — роль: генерал Петров
- Романс про закоханих (1974) — роль: віце-адмірал
- Пригоди в місті, якого немає (1974) — роль: Дон Кіхот
- Дзеркало (1975) — роль: директор друкарні
- Зникла експедиція (1975) — роль: Смельков
- Пригоди Буратіно (1975) — роль: тато Карло
- Ати-бати, йшли солдати... (1976) — роль: полковник
- Двадцять днів без війни (1977) — роль: полковник Александров
- Сталкер (1979) — роль: Професор
- Пригоди Електроніка (1979) (серіал) — роль: професор Громов
- Юність Петра (1980) — роль: Нектарій
- Тегеран-43 (1981) — роль: Єрмолін
- Ярослав Мудрий (1981) — роль: Никон
- Будь моїм чоловіком (1981)
- Миргород та його мешканці (1983) — роль: Іван Никифорович
- Звинувачується весілля (1986) — роль: Учитель
- Вийти з лісу на галявину (1987) — роль: Незнайомець
- Пропоную руку і серце (1988) — роль: Микола Чмутін