Зірки вітчизняного кіно

Максим Мальцев

Портрет Народився 13.10.1984, Челябінськ
У серіал «Солдати» Максим Мальцев потрапив, будучи студентом ГИТИСа, де навчався на факультеті естрадної режисури у Валерія Гаркаліна. Пройшовши кастінг, Мальцев був затверджений на роль рядового Антона Папазогло, добродушного, наївного, і жахливо нетямущого хлопця. Перед тупістю цього солдата втрачаються види, що навіть бачили, «діди».

 

Ірина Малишева

Портрет Малишева Ірина Валентинівна

15 лютого 1961
Закінчила Театральне училище ім. Б. В. Щукіна (1981). З 1981 - актриса Театру ім. А. С. Пушкіна. Батько - професор в Туполівському бюро, мама була співачкою, співала в хорімСоколова. На Мосфільм прийшла по оголошенню: "На головну дитячу роль потрібна дівчинка."
Дебют в кіно - у фільмі Сергія Соловьева в "Сто днів після дитинства".
Ролі в кіно:

Сто днів після дитинства (1975)
роль: Соня Загремухіна
Мене чекають на Землі (1976)
Принцеса на горошині (1976)
Туфлі із золотими пряжками (1976)
роль: Царівна Мар'юшка

 

Гоша Куценко

Портрет Народився 20.05.1967 року - Запоріжжя (Україна)

Дитинство

Гоша Куценко народився в українському місті Запоріжжя. Його батьки не мали ніякого відношення до акторського світу. Тато, Георгій Павлович, працював в міністерстві радіопромисловості, а мама, Світлана Василівна, була лікарем-ренгенологом в лікарні.

Взагалі-то батьки назвали свого сина Юрієм на честь великого космонавта Гагаріна. Але в дитинстві мама називала його Гошею, і хлопчикові це подобалося. До того ж хлопчик не вимовляв букву «р», і це ім'я йому було вимовляти легко.

Батьки приділяли синові багато уваги. Він добре вчився - по багатьом предметам у нього були «п'ятірки», не давалася лише «хімія», по якій була «четвірка». Навчання Гоша вдало суміщав із спортом. Він з дитинства захопився боротьбою, ходив в спортивну секцію. Треба сказати, що Гоша взагалі ріс жвавим хлопчиком.

 

Георгій Віцин

Портрет Дитинство

Георгій Віцин народився в Петрограді 23 квітня 1917 року, між двома революціями. Його мати Марія Матвіївна змінила безліч професій, вона одна несла на собі всі турботи по будинку, оскільки чоловік повернувся з війни тяжкохворою людиною: він був отруєний газом і прожив недовго. Коли вона поступила на роботу білетерки в Колонному залі Будинку Союзів, частенько почала брати з собою на роботу сина. Там-то він і залучився до мистецтва.
Треба сказати, що з дитинства Віцин був дуже соромливим хлопчиком. У класі, ховаючись від строгого погляду викладача, він вічно ховався за чужі спини. Проте, подолавши свою закомплексованность, він ухвалив тверде рішення стати актором. Спершу Георгій вибрав шкільний театр як терапію від соромливості. "Лікування" почав активно. У дитячому спектаклі виконував танець шамана так несамовито і емоційно, що отримав від викладачів пораду серйозно зайнятися балетом. Але після школи Віцин вирішив "серйозно зайнятися" театром.

Юність

Після закінчення школи Георгій Віцин поступив в училище Малого театру. Але незабаром його відрахували з формулюванням "За легковажне відношення до учбового процесу". Восени Віцин знов вирішив випробувати свої сили. Він пройшов випробування відразу в трьох студіях - Олексія Дикого, театру Революції і МХАТі-2 - і був прийнятий відразу у все. Свій вибір зупинив на Театральному училищі ім. Є.Вахтангова студії МХАТ-2, де провчився з 1934 по 1935 рік.
У 1936 році Георгій Віцин поступив в трупу театру-студії під управлінням великого актора Миколи Хмельова. Студію незабаром перейменували в театр імені Ермолової, а Віцин зайняв в трупі помітне положення. "На нього" ходили. Купуючи квитки, в касах нерідко питали, хто сьогодні грає - і, якщо не Віцин, могли розвернутися і піти. Про нього із задоволенням писали театральні критики, і ніхто тоді уявити собі не міг, що актор з такою блискучою сценічною кар'єрою може назавжди покинути театр ради кінематографа.
Позитивний кіногерой "з легким нальотом іронії".
Кінематографічну кар'єру Георгія Віцина умовно можна розділити на три періоди. Дебютував він роллю Гоголя в картині Козінцева "Белінський" в 1951 році (до цього в кіно у нього була лише епізодична роль опричника у фільмі "Іван Грозний").
Знімався Георгій Віцин в найбільш різножанрових фільмах і прославився в ролі Васі Веснушкіна у фільмі "Запасний гравець" (1954). Перед зйомками "Запасного гравця" Віцин цілий місяць щодня тренувався на стадіоні, щоб "зігнати жири". А на репетиції боксерського поєдинку він так розійшовся, що серйозно атакував Павла Кадочникова. Бондаров, що займався боксом професійно, зреагував автоматично. В результаті Віцин прокинувся з тріщиною в ребрі, але з майданчика не пішов, а продовжив зйомку, затягнувши грудну клітку рушником.
Глядачам сподобався герой Віцина - соромливий, але вболіваючий за свою справу, здатний зробити благородний вчинок. За гарячими слідами і тому ж вдалому шаблону був знятий фільм "Вона вас любить" (1956), де розвинулася тема істинного, а не показного героїзму, душевної вимогливості, здатної вистояти перед нахрапистою оскаженілістю.
У цьому фільмі за сценарієм передбачався складний трюком епізод на водних лижах. Зніматися повинен був дублер, але режисер вирішив узяти Віцина "на слабо". Разом з сценаристом вони сфабрикували лист від якоїсь "прихильниці Клави", в якому вона повідомляла, що особисто спостерігатиме, як найсміливіший актор носиться на водних лижах. В кінці листа був прозорий натяк на можливість близького особистого знайомства. Віцин лист прочитав, зніматися погодився, весь епізод відпрацював блискуче, але в кінці сказав радісному режисерові: "А ось ім'я дівчині могли б поцікавіше придумати".
Непоказні, але чуйні герої Віцина викликали симпатію глядачів. Паралельно актор знімався в стрічках детективних, історичних, ліричних. Козінцев збирався зробити з нього позитивного кіногероя "з легким нальотом іронії".

Епоха "Боягуза"

Але тут почався другий період творчості Віцину - "епоха Боягуза". Його крихка і субтильна фігура виникла поряд з Бувалим - Моргуновим і Бовдуром - Никуліним, створивши безглузду сатиричну трійцю, що висміює недоліки суспільства. Кожен з цих образів був збірним, узагальнювальним.
Боягуз Віцин в комедіях "Пес Барбос і незвичайний крос" (1961), "Самогонники" (1961), "Операція И" (1965), "Кавказька полонянка" (1966), "Сім людей похилого віку і одна дівчина" був поетичним, влюбливим, недовірливим, отаким інтелігентом з комуналки. Всі його подальші герої проходили під тією ж маскою із звичними зітханнями, походочкой, з черговим набором аксесуарів (портфель, краватка, казанок, окуляри або просто короткозорий погляд).

Нові маски

Несподівано актор виступив в ролі пропащого карного злочинця в "Джентльменах успіху" (1971). Страшна людина з гавкаючим голосом і сентиментальними спогадами, що суне голову в петлю - тут Віцина не тільки торкнувся сучасний нерв, але і знайшов нові фарби для продовження своєї "масочной лінії".
На жаль йому мало пропонувалося таких ролей з "вибуховим" другим планом, подібними татові з комедії "Не може бути!" (1975). Майстер ексцентрики, гротеску, сміховинного перевтілення, Віцин використовувався як чистий комік, хоча і в даному питанні його так і недооцінили. Але хоча ця маска і ускладнювала Віцину творчі пошуки, глядачам запам'яталися багато робіт талановитого комедійного актора, з тонкою іронією і гротеском що створював образи своїх нерішучих героїв.
Більше ста фільмів з його участю ми дивимося і не перестаємо сміятися над його неперевершеними героями. Тут і Бальзамінів з "Женитьби Бальзамінова" і Тебенков з комедії "Опікун", Хмирь "Джентльмени успіху", Тютюрін "Непоправний брехун", сер Ендрю "Дванадцята ніч", Сем "Ділові люди" і звичайно ж головна роль - це боягуз із безсмертних комедій Гайдая. А зйомки в телевізійному "Кабачку 13 стільців" лише додали йому популярності.
Георгій Віцин міг просто майстерно перевтілюватися. У сорок вісім років він зіграв двадцятирічного Мішу Бальзамінова. У тридцять сім - вісімнадцятирічного Васю Веснушкіна у фільмі "Запасний гравець". У тридцять шість років зобразив стародавнього діда Мусія в картині "Максим Перепелиця".
До маски "боягуза" Віцин востаннє повернувся у фільмі Юрія Кушнерева "Комедія давно минулих днів". Режисер спробував відродити легендарну трійку, з'єднавши її в одному фільмі з не менш відомою гайдаєвськой двійкою, Арчилом Гоміашвілі і Сергієм Філіпповим - Остапом Бендером і Кісою Воробьяніновим з "12 стільців". Але в результаті результат вийшов вельми жалюгідним. Никулін від проекту відмовився відразу, а "Прекрасна четвірка", що залишилася, напружувалася щосили, але зробити ні "з чого хоч що-небудь" так і не змогла.
Останню роль Георгій Віцин зіграв в картині "Хагі-траггер" (1994).

Робота в мультиплікації

Окрім кіно, Георгій Віцин багато працював над озвученням мультфільмів. До своїх лялькових і мальованих персонажів він підходив за системою Станіславського, вважаючи цю частину творчості не менш відповідальною і серйозною. Його голосом говорять: домовичок Кузька, заєць ("Мішок яблук"), Джузеппе ("Пригоди Буратіно"), жук-музикант ("Дюймовочка") і багато інших.

Особисте життя

Георгій Михайлович був одружений. Його дружина - Тамара Федорівна - племінниця знаменитого вченого Мічуріна. Дочка Наташа - художник.
Георгій Віцин шалено любив тварин. Всі навколишні мешканці (птахи, кішки, собаки) точно знали час, коли він виходить "на годування", і збиралися перед під'їздом. У сім'ї тримали двох папуг і собаку.
Дивно, але Віцин, що нерідко грав на екрані п'яниць, в житті був людиною абсолютно непитущою. Крім того, він не палив. Все життя Георгій Михайлович займався йогою. В ті часи в Радянському Союзі ніхто до ладу і не знав, що це таке, а Віцин системно і регулярно займався по цій староіндійській системі. Обов'язкове очищення організму, правильне харчування, висока стійкість до стресових навантажень, щоденні тренування і медитації, причому строго за розкладом і незалежно від обставин. Багато режисерів рвали на собі волосся, коли після команди "Мотор!" Віцин дивився на годинник і ввічливо, але твердо заявляв: "Даруйте, мені треба сім хвилин постояти на одній нозі і посидіти в позі лотоса". Не обертаючи уваги на розжарену атмосферу, відходив в сторононьку, відпрацьовував свою норму і спокійно повертався до роботи. До такої зацикленності на здоровому способі життя партнери відносилися по-різному. Одні байдуже, інші скептично, а деякі висловлювалися досить різко. Наприклад, Нонна Мордюкова, яка після епізоду поцілунку купчихи Белотелової з Бальзаміновим заявила Віцину: "Хіба ти мужик? Не п'єш, не палиш, до жінок не пристаєш. Ти ж труп!"

Видатний актор

Не дивлячись на велику кількість його персонажів, талант Віцина гідний більшого і головну роль в його житті він, на жаль, так і не зіграв. На думку його партнерів Моргунова і Никуліна: "Віцин диявольськи талановитий і ми обидва разом узяті не коштуємо його нігтя".
Останні 7 років він не знімався, до недавнього часу актор з'являвся перед глядачами тільки в гумористичних концертах театру кіноактора.
На думку лікарів, надмірне захоплення йогою в результаті негативно відбилося на здоров'ї актора. 22 жовтня 2001 року після важкої хвороби Народний артист Радянського Союзу пішов з життя.
Одне з останніх інтерв'ю Георгій Віцин закінчив так: "Не метушіться, люди. Життя віднімає страшно багато часу!".
 

Віктор Супрун

Портрет Віктор Супрун народився 22 грудня 1964 року на Україні в р. Кривий Ріг.
У 1989г. був запрошений в Державний театр "Вільний простір" р. Орла (худ. керівник театру А.А.Михайлов). Пропрацював в театрі з 1989г. по 1999г., зігравши за цей час більше 30 ролей. Виїжджав із спектаклями на зарубіжні гастролі і міжнародні фестивалі.
Був учасником фінальної частини конкурсу акторської пісні ім. Андрія Миронова. Знімав свою авторську телевізійну передачу "Від фонаря".
Як автор і режисер знімав гумористичну програму «Від фонаря».
Працював як режисер і автор рекламних проектів на регіональному ТБ.

 

Анна Назар'єва

Портрет Народилася 24.06.1969

Лауреат Призу імені Віри Холодної

Якось, коли Анні були всього чотири роки, вона гуляла зі своїми батьками по ВДНХ. Трапилося так, що одна з асистенток з кіностудії ім. Горького, що розташовувалася неподалеку, звернула увагу на симпатичну дівчинку. "Ой, яка у вас розкута дівчинка! Не хочете, що б вона знялася в кіно?" - звернулася вона до батьків.
Так почався шлях Анни Назар'євої в кіно.
режисери звернули увагу на талановиту дівчинку, і незабаром послідували запрошення зніматися в "Єралаші". Хто не пам'ятає кумедну дівчинку, яка, залишившись удома одна, вимазалася всіма маминими помадами, тушшю, пудрою і налякала злодіїв, що забралися в квартиру.Запрошували її і в кіно. У 1980 році Ганна знялася у легендарного режисера Сергія Апполінарієвича Герасимова в історичному фільму "Юність Петра". Через рік вона промайнула в епізоді в музичній комедії Віктора Макарова і Олександра Полинникова "Бережіть жінок".

 

Олексій Серебряков

Портрет Серебряков Олексій Валерійович

Народився 3 липня 1964г.
У 1986 році закінчив ГИТИС, акторський факультет - курс О.Табакова.
Після закінчення ГИТИСу працював в театр-студії Табакова ("Табакерка"). На даний момент, в основному зайнятий в кіно, грає в "Метро" і антрепризному спектаклі "Новий".

Кіно: Перший фільм - "Вічний заклик" (1973г.) Йому було тринадцять. Він вчився в музичній школі. Якось на ювілей викладача Олексія - Василя Дмитровича Москвічова приїхав кореспондент з "Вечірньої Москви". А у Олексія якраз був урок. В результаті в газеті був опублікований знімок, на котром був і він. В особі Серебрякова асистентки режисерів Володимира Краснопольського і Валерія Ускова виявили схожість з актором Вадимом Спиридоновим. А їм якраз потрібний був виконавець на роль його сина. Вони приїхали в Свіблово, в музичну школу і поставили Олексію фатальне питання: "Хлопчик, хочеш зніматися в кіно?"...

 

Олексій Петренко

Портрет Народився 26 березня 1938 року в селі Чемер Чернігівської області (Україна). Втім, в паспорті фігурує інша дата - 1 квітня, що прокралася в енциклопедії і словники. Так вже трапилося, що тільки до цього дня вдалося зробити запис про новонародженого в найближчій сільраді. Батько, Петренко Василь Олексійович, і мати, Петренко Анастасія Федорівна, займалися селянською працею. Дружина - Галина Кожухова-Петренко, відомий в театральному і кінематографічному світі журналіст, член Союзу письменників, довгий час працювала театральним оглядачем в газеті "Правда"; її часто можна бачити з чоловіком на зйомках, прем'єрах, фестивалях. Дочка від першого шлюбу - Поліна, закінчила музичне училище. Син - Михайло Кожухов, телеведучий.

Олексій Петренко справляє враження людини трудової, грунтовної. Про таких, як він, говорять - рукатий. Він і справді багато що уміє - був слюсарем, матросом, пастухом, навіть меблі сам майструє. І тільки потім, з третьої спроби, поступив вчитися в Харківський театральний інститут, до того "благополучно" провалившись під час вступу до Київського театрального інституту, а в перервах між надходженнями освоював ковальську справу. Закінчив училище в 1961 році, потім служив в Запорізькому музично-драматичному театрі імені Щорса, Донецькому російському драматичному театрі в місті Жданові. Пізніше, хильнувши сповна бід і незгод периферійної сцени, награвшись крихітних, випадкових ролей, перебрався в столичні театри

 

Юлія Борілова

Портрет Poділacь 14 серпня 1978 року.
B 1999 року закінчила ГИТИС, курс B.М.Лeвepтoвa і Б.А.Мopoзoвa.

Грала в aнтpeпpизниx спектаклях:
* "Зимові фантазії Aвдoтьї Максимівни" (по мотивах п'єс A.Ocтpoвcкoгo) - тітка Apінa
* "Peвізop" (H.В. Гоголь) - Унтepoфіцepcька вдова

 

Сергій Никоненко

Портрет Сергій Петрович Никоненко народився 16 квітня 1941 року в Москві в сім'ї робітників. У тринадцять років він захопився театром і почав займатися в театральній студії при Палаці піонерів. У 1959 році Сергій Никоненко закінчив десятий клас вечірньої школи і після декількох невдач в театральних вузах поступив на акторський факультет ВГИКа, на курс С.Герасимова і Т.Макарової, де вчився разом з майбутніми зірками радянського кіно - Ларисою Лужіной, Галиною Польських, Євгенієм Жаріковим, Миколою Губенко, Жанною Болотовою. На другому курсі він дебютував в кіно - зіграв у фільмі Сергія Герасимова "Люди і звірі", а першу помітну роль Никоненко виконав в 1967 році в стрічці "Журналіст". У 1968 році він поступив на режисерський факультет ВГИКа, і знову до Герасимова і Макарової.

 
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 Наступна > Кінець >>

Сторінка 17 з 24