Зірки вітчизняного кіно
ЛЬОВТОВА
Марина Вікторівна
27.04.1959, Нерюктяйський наслег Мегино-кангаласського району Якутської АССР — 27.02.2000, селище Розбрати Одінцовського району Підмосков'я
Заслужена артистка Росії
Дочка лікарів
Марина Льовтова народилася 27 квітня 1959 р. У Нерюктайськом наслезі Мегіно-кангаласького району Якутської АССР, в сім'ї лікарів. Саме сюди розподілили її батьків, що закінчили 1-й Медичний інститут в Пітері. Так вже вийшло, що в цьому невеликому селищі вони були єдиними лікарями, так що пологи довелося приймати тату. Не дивно, що він так перехвилювався, що навіть спочатку не міг і зміркувати, хто ж у нього народився — дочка або син.
Михайло Олегович Єфремов народився 10 листопада 1963 року в театральній сім'ї: батько — О.Н.Єфремов, мати — актриса «Сучасника» А.Б.Покровська, дід — оперний режисер Б.А.Покровський. Вперше вийшов на сцену Московського художнього театру ще хлопчиком — в спектаклях «Йдучи, озирнися!» (1976), у «Качиному полюванні» (1979). У 1987 році, відслуживши в армії, закінчив Школу-студію МХАТ (курс В.Богомолова). У 1987–1991 роках він був режисером і художнім керівником Театру-студії «Сучасник-2». З 1991 року Михайло Єфремов працював в МХАТ імені А.Чехова, де зіграв ролі Трепльова («Чайка» А.П.Чехова), Чацького («Горе з розуму» А.С.Грибоєдова). У кіно Михайло Єфремов дебютував в 1978 році, у фільмі «Коли я стану велетнем». У числі його найбільш помітних кіноробіт актора — «Благородний розбійник Володимир Дубровський» (екранізація пушкінської повісті, в якій він зіграв головну роль), мелодрама «Чоловічий зигзаг» і телефільм «Королева Марго». У 1995 році був удостоєний звання заслуженого артиста Російської Федерації
ЖИГАЛОВ
Михайло Васильович
Народився 02.05.1942, Самара
Заслужений артист РРФСР (1991)
Дитинство
Михайло Жігалов народився в місті Куйбишеві (нинішня Самара), куди під час війни були евакуйована його мама. Там же в Куйбишевській області проживали його дідусь з бабусею — татові батьки. Вони нерідко приїжджали з села, допомагали в цей важкий час продуктами. Батько Михайла Жігалова з 1938 року працював в Держбезпеці. У органи він був покликаний по комсомольському набору.
Сергій Петрович Никоненко народився 16 квітня 1941 року в Москві в сім'ї робітників. У тринадцять років він захопився театром і почав займатися в театральній студії при Палаці піонерів. У 1959 році Сергій Никоненко закінчив десятий клас вечірньої школи і після декількох невдач в театральних вузах поступив на акторський факультет ВГИКа, на курс С.Герасимова і Т.Макарової, де вчився разом з майбутніми зірками радянського кіно — Ларисою Лужіной, Галиною Польських, Євгенієм Жаріковим, Миколою Губенко, Жанною Болотовою. На другому курсі він дебютував в кіно — зіграв у фільмі Сергія Герасимова «Люди і звірі», а першу помітну роль Никоненко виконав в 1967 році в стрічці «Журналіст». У 1968 році він поступив на режисерський факультет ВГИКа, і знову до Герасимова і Макарової.
Гусман Юлій Соломонович
Народився в 1943 році, в місті Баку Азербайджанською РСР в сім'ї військового лікаря.
Освіта вища. З 1960 по 1966 рік вчився в Азербайджанському Медичному Інституті ім. Наріманова. З 1967 по 1970 вчився в аспірантурі при інституті удосконалення лікарів Мінохоронздоров'я СРСР. Лікар-психіатр.
З 1965 по 1968 рік працював інструктором, а потім завідуючим сектором ЦК ВЛКСМ Азербайджану.
У студентські роки захоплювався художньою самодіяльністю. У 1965–1972 рр. Був капітаном бакинської команди КВН — неодноразового чемпіона СРСР і володаря Кубка «Чемпіон чемпіонів КВН».
У 1973 році закінчив Вищі курси режисерів і сценаристів Держкіно СРСР.
З 1973 по 1988 рік працював на кіностудії «Азербайджанфільм» режисером-постановником, поставив художні фільми: «Одного прекрасного дня» по Максуду Ібрагимбекову, «Дачний будиночок для однієї сім'ї» по Рустаму Ібрагімбекову, «Крижина в теплому морі», «Що таке Єралаш?» і «Не бійся, я з тобою!» (двосерійний мюзикл за сценарієм Валерія Фріда).
Сміранін Анатолій Анатолійович
Народився 30 жовтня 1979 року в місті Москві, в сім'ї акторів.
Бабуся з дідусем теж актори.
У 2002 році закінчив В.Т.У. ім. М. Щепкіна (курс В.М.Бейліс і В.Н.Іванова).
Актор Театру «Сфера».
Спектаклі і ролі
- «Дон Жуан» — Дон Жуан
- «Фантомні болі» — Дмитро
- «Запрошення в замок» — Орас, Федерік
- «Справжнє життя Себастьяна Найта» — Владимир
- «Весняна казка» — Мзгирь
Життєве кредо: «Я сподіваюся себе ще якось показати. Сподіваюся, що у мене все ще попереду.»
Ім'я: Анатолій Руденко
Дата народження: 7 жовтня 1982 року
Місто: Москва
Закінчив: ВТ ім. Щукіна (2004 р.)
Дипломний спектакль: «Абрикосовий рай» «Зойкіна квартира»
Театральні постановки: «Школа любові» (Театр Російської Армії, 2006 р.)
Акторські роботи
- «Прості істини» (2001 рік)
- «П'ятий ангел»
- «Честь маю» (2003 рік)
- «Вони танцювали одну зиму»
- «Злодійка»
- «Бідна Настя» (2003 рік)
- «Каменська — 2»
- «Привіт, дурила!» (1996 рік)
- «Фейєрверк»(2003 рік)
- «Жінки в грі без правил» (2004 рік)
- «Дорога Маша Березіна» (2004 рік)
- «Близнюки» (2005 рік)
- «Дві долі-2» (2005 рік)
Толя народився в сім'ї акторів, але збирався стати ким завгодно, аби не йти по стопах батьків. Мамі довелося хитрістю заманити його на заняття по акторській майстерності. А далі розбурхалася самолюбність. В результаті поступив в Щукінське училище. найперша яскрава роль Толика — Діма Коропов в серіалі «Прості істини». Це був старт. Потім послідували такі картини, як «П'ятий ангел», «Честь маю», «Вони танцювали одну зиму», «Злодійка», «Бідна Настя», «Каменська — 2», «Привіт, дурила!».
У 2004 році Дещиця запросили на зйомки серіалу «Дорога Маша Березіна». Стас став найпривабливішим персонажем Толі і збільшив число його шанувальниць у декілька разів! На зйомках «Дорогої Маші Березіной» Толя познайомився з молодою актрисою Анною Горшковою, а в кінці 2004-початку 2005 вони зіграють красиву пару в продовженні що полюбилось багатьом глядачам фільму «2 долі». Толя дуже добрий і чесний. На питання, чи є у нього мрія, він відповів «Вони періодично збуваються!». Якби у нього був шанс, він би нічого в собі не змінив. У дитинстві Толя хотів місяцехід. =) А зараз він бажає всім своїм поклонникам і прихильницям повного, цікавого і інтенсивного життя!
Анна Самохина (Anna Samohina) — 14.01.1963 р., Росія (Russia).
Моє дитинство не можна назвати безхмарним. Виросла я в Череповці. Промисловий район, суцільні заводи. Тато працював сталеливарником, пив, як і всі навколо, і до тридцяти двом років перетворився на алкоголіка. Ви представляєте, що таке жити в сім'ї, де батько вічно спить п'яний, а прокидаючись, починає наводити лад?!
Батько нас не бив, до цього, слава богу, не доходило, але з похмілля його долало дике озлоблення, і він починав «виховувати» нас з сестрою: перевіряти щоденники, прискіпуватися... Спочатку ми жили в сімейному гуртожитку. Фотографій того часу не залишилося, але я добре пам'ятаю, як ми з сестрою спали на кухні. На поверсі дванадцять кімнат, загальна кухня, в кутку — два матраци, на яких сплять дві маленькі дівчатка — одній п'ять років, другий трохи більше рік. Нас, як собачат, підгодовували хто чим міг. Жах, звичайно.
28.07.1923, місто Уразов, Курська область — 17.09.1987, Москва
Актор, режисер, сценарист
Народний артист СРСР (1983). Лауреат Державної премії імені Братів Васильєвих (1982, за роль у фільмі «Факти минулого дня»)
Кіно
Володимир Басов закінчив режисерський факультет Вгика (1952, майстерня М.Ромма і С.Юткевича).
З 1952 — режисер і актор кіностудії «Мосфільм „.
Як актор дебютував у фільмі «Школа мужності» — 1954 (епізод), виконав більше 80-ти ролей в кіно.
Народився 6 жовтня 1940 р. в м. Москві. Дружина — Говорова Тетяна Миколаївна, Заслужена артистка Росії, актриса театру імені М.Н.Єрмолової. Донька — Олександра (1967 р.н.), лікар. Внучка — Наташа.
Віктор Павлов народився в районі Арбату на Сивцевом Вражке. Дитинство припало на воєнні роки. Було голодним і холодним. Незабутній спогад тих років — прихід з війни батька — і він, п'ятирічний хлопчисько, обіймає його, вдихаючи запах батьківської гімнастерки. Особливою любов'ю Віктора були птахи, пристрасть до них він проніс крізь усе життя. Ці давні, важкі, суперечливі роки тепер згадуються з теплотою і ніжністю. Були багато друзів, починалося мирне, світле життя з надією на щастя.