Зірки вітчизняного кіно

Георгій Францевич Мілляр

( 07.11.1903 року - 04.06.1993 року )- Росія

Георгій Францевич стверджував, що він "представляє нечисту силу в кінематографі" Неперевершена Баба-яга, біси, мара, водяна, Кощії і нездійснена мрія - роль Суворова.


ПО ІРОНІЇ ДОЛІ ПЕРША КАЗКА за участю Мілляра відбулася в житті. Актор зіграв Попелюшку. Георгій Францевіч працював бутафором в провінційному театрі, але, мріючи про сцену, вивчив всі ролі напам'ять. І ось - відбулося! Раптова хвороба артистки. У театрі паніка. Доведеться відміняти спектакль. Але хтось пригадав про старанного бутафора... Несподіваний дебют пройшов вдало, і на плечі юного Мілляра поклали ще один обов'язок - бути "швидкою допомогою". Так в 1920 р. почалася акторська кар'єра Георгія Францевича. А в 1924-му він вже відомий провінційний актор - вступає до Школи юніорів при Московському театрі Революції (зараз Театр ім. Маяковського). "За своїми психологічними даними, - згадував Мілляр, - я був "важким" учнем, і багато викладачів кинули б мене, якби до їх нетерпіння не домішувалося відчуття професійної допитливості, викликане, як говорять в театральному середовищі, важкістю матеріалу. Незабаром Мілляр зайняв в театрі міцне положення: був улюбленцем колективу і вважався репертуарним актором. З театру він "вигнав" себе самого в 1938 р., коли остаточно пішов в кіно.

Віктор Супрун народився 22 грудня 1964 року на Україні в р. Кривий Ріг.
У 1989г. був запрошений в Державний театр "Вільний простір" р. Орла (худ. керівник театру А.А.Михайлов). Пропрацював в театрі з 1989г. по 1999г., зігравши за цей час більше 30 ролей. Виїжджав із спектаклями на зарубіжні гастролі і міжнародні фестивалі.
Був учасником фінальної частини конкурсу акторської пісні ім. Андрія Миронова. Знімав свою авторську телевізійну передачу "Від фонаря".
Як автор і режисер знімав гумористичну програму «Від фонаря».
Працював як режисер і автор рекламних проектів на регіональному ТБ.

Син бравого радянського актора Георгія Епіфанцева. Закінчив акторський факультет Щукінського театрального училища (курс В.В.Іванова) в 1994 році, потім вчився на режисерському факультеті ГИТИСу в майстерні П.Н.Фоменко. Тоді ж він створив театральний проект, назване "Пуття-театр". Серед його театральних робіт: "Скорочення норовистої" (по п'єсі В. Шекспіра "Приборкання норовистої", 1995), "Струмінь крові" (п'єса Антонена Арто, 1997); "Ромео і Джульєта" (по однойменній п'єсі В.Шекспіра, 1999) і ін.

У 1997-98 роках Володимир створював телепередачу "Дрімота", що виходила ночами на каналі Tv-6. Не дивлячись на те, що "Дрімота" замислювалася як музична програма з показом кліпів, Епіфанцев вставляв між кліпами сценки а-ля "Пуття-театр", де був наявний веселий треш, пародіювання мас-медіа у дусі пост-модернізму, готичний нарцисизм, наскрізь діалоги цитат, як у фільмах Годара, ну і дитяча безпосередність, звичайно. Випуски цієї програми можна розглядати, користуючись безглуздими ярликами, як своєрідний треш-авангард в області кіно. Епіфанцев також був якийсь час ведучим в програмі "Музобоз" на тому ж Tv-6, знімав аналогічну "Дрімоті" програму "Культиватор" на ТВЦ, але його не зрозуміли і вигнали звідти.

Анна Самохина (Anna Samohina) - 14.01.1963 р., Росія (Russia).

Моє дитинство не можна назвати безхмарним. Виросла я в Череповці. Промисловий район, суцільні заводи. Тато працював сталеливарником, пив, як і всі навколо, і до тридцяти двом років перетворився на алкоголіка. Ви представляєте, що таке жити в сім'ї, де батько вічно спить п'яний, а прокидаючись, починає наводити лад?!

Батько нас не бив, до цього, слава богу, не доходило, але з похмілля його долало дике озлоблення, і він починав "виховувати" нас з сестрою: перевіряти щоденники, прискіпуватися... Спочатку ми жили в сімейному гуртожитку. Фотографій того часу не залишилося, але я добре пам'ятаю, як ми з сестрою спали на кухні. На поверсі дванадцять кімнат, загальна кухня, в кутку - два матраци, на яких сплять дві маленькі дівчатка - одній п'ять років, другий трохи більше рік. Нас, як собачат, підгодовували хто чим міг. Жах, звичайно.

Народилась 21.01.1976, Москва.

Анна Большова народилася в сім'ї фізиків. Її бабуся по материнській лінії була примою провінційних театрів - Хабаровськ, Майкоп, Даугавпілс... Вона грала трагічних героїнь - Марію Стюарт, Катерину; у свій час працювала з батьком Лії Ахеджакової, той був режисером в Майкопі. А батько бабусі, прадід Анни, говорять, мав церковний сан і володів таким розкішним басом, що свічки гаснули під час його співу... Але прабабуся по батьківській лінії була педіатром, достатньо відомим, а далі всі пішли фізики, батько - теж фізик.
Сестра Анни Олена старше за неї на п'ять років. Ганна признається: "Вона зі всією обов'язковістю і душевністю сприйняла роль старшої сестри, скрізь тягала мене з собою, як в навантаження. Гості які-небудь або вечірки - скрізь зі мною. Я тут же виявлялася в центрі уваги і відчувала себе чудово. Зараз я, звичайно, вдячна їй. Вона багато в чому зробила мене такою, яка я є зараз. Сестра завжди приділяла мені багато уваги. Вже в п'ять з половиною років вона вивчила зі мною всю таблицю множення, практично навчила мене писати. Ми з нею навіть в школу грали. Я настільки їй довіряла, що без неї і кроку ступити не могла".

ФРЕЙНДЛІХ
Аліса Бруновна

Народилася 08.12.1934, Ленінград

Батьки

Мама Аліси Фрейндліх, Ксенія Федорівна Федорова, змолоду жила в Пскові, брала участь в художній самодіяльності. Потім вона переїхала до Ленінграда, вчилася на драматичних курсах Ленінградського театру робочої молоді (ТРАМ). Там же Ксенія Федорівна познайомилася з актором Бруно Фрейндліхом.
Бруно Артурович був вихідцем з німців. Це були художники-склодуви, яких Петро I привіз до Росії починати склодувну справу. З тих пір вони тут і осіли.
У 1934 році народилася Аліса. Вона згадує: «Я народилася в будинку на Ісаакієвській площі. З вікон наший квартири був добре видний собор, а в п'яти хвилинах ходьби від будинку стояв знаменитий Мідний вершник, і відкривався захоплюючий душу своїй якоюсь надкрасою вид на Неву. Чарівність мого міста з дитинства увійшла до душі і зачарувала на все подальше життя.»

Пшенна Неллі Миколаївна

Народилася 1 січня 1947 року в Талліні.
Закінчила Державний інститут театрального мистецтва (1969, майстерня Г. Конського і О. Андровської).
Актриса Театру ім. Моссовета.
Заслужена артистка Росії.
Ролі в кіно:
Князь Ігор (1969)
Сім'я, як сім'я (1970)
Молоді (1971)
сестра Жені
Агонія (1974)
роль: Сашенька
баронеса, "чий чоловік старика вдарив"

Салопін Микита Васильович

Народився 9 березня 1970 року
Закінчив МХАТ в 1996 році, майстерня Л.Дурова.
Грає в театрі "На Малій Бронній" з 1998 року.
Ролі, зіграні в театрі: Н. Воронов "Пристрасті по Торчплову", Степан; Ф. Ведекінд "Лулу", Шварц, Гильті, маніяк; Ф. Дюрренматт "Метеор", пастер Лютц; К. Марло "Доктор Фауст", Робін; А. Н. Островський "Ліс", Мілонов, Восмібратов; А. і Б. Стругацкие "Жиди міста Пітера", Артур, Егорич; Н. Саймон "Дурні", Мишкин; Л. Малюгін "Дорога до Нью-Йорка", сищик; В. Гуркин "Золоті яблука", Ігнашка.

Народився 13.10.1984, Челябінськ
У серіал «Солдати» Максим Мальцев потрапив, будучи студентом ГИТИСа, де навчався на факультеті естрадної режисури у Валерія Гаркаліна. Пройшовши кастінг, Мальцев був затверджений на роль рядового Антона Папазогло, добродушного, наївного, і жахливо нетямущого хлопця. Перед тупістю цього солдата втрачаються види, що навіть бачили, «діди».