Зірки вітчизняного кіно

Георгій Францевич Мілляр

( 07.11.1903 року - 04.06.1993 року )- Росія

Георгій Францевич стверджував, що він "представляє нечисту силу в кінематографі" Неперевершена Баба-яга, біси, мара, водяна, Кощії і нездійснена мрія - роль Суворова.


ПО ІРОНІЇ ДОЛІ ПЕРША КАЗКА за участю Мілляра відбулася в житті. Актор зіграв Попелюшку. Георгій Францевіч працював бутафором в провінційному театрі, але, мріючи про сцену, вивчив всі ролі напам'ять. І ось - відбулося! Раптова хвороба артистки. У театрі паніка. Доведеться відміняти спектакль. Але хтось пригадав про старанного бутафора... Несподіваний дебют пройшов вдало, і на плечі юного Мілляра поклали ще один обов'язок - бути "швидкою допомогою". Так в 1920 р. почалася акторська кар'єра Георгія Францевича. А в 1924-му він вже відомий провінційний актор - вступає до Школи юніорів при Московському театрі Революції (зараз Театр ім. Маяковського). "За своїми психологічними даними, - згадував Мілляр, - я був "важким" учнем, і багато викладачів кинули б мене, якби до їх нетерпіння не домішувалося відчуття професійної допитливості, викликане, як говорять в театральному середовищі, важкістю матеріалу. Незабаром Мілляр зайняв в театрі міцне положення: був улюбленцем колективу і вважався репертуарним актором. З театру він "вигнав" себе самого в 1938 р., коли остаточно пішов в кіно.

Віктор Супрун народився 22 грудня 1964 року на Україні в р. Кривий Ріг.
У 1989г. був запрошений в Державний театр "Вільний простір" р. Орла (худ. керівник театру А.А.Михайлов). Пропрацював в театрі з 1989г. по 1999г., зігравши за цей час більше 30 ролей. Виїжджав із спектаклями на зарубіжні гастролі і міжнародні фестивалі.
Був учасником фінальної частини конкурсу акторської пісні ім. Андрія Миронова. Знімав свою авторську телевізійну передачу "Від фонаря".
Як автор і режисер знімав гумористичну програму «Від фонаря».
Працював як режисер і автор рекламних проектів на регіональному ТБ.

Народилась 21.01.1976, Москва.

Анна Большова народилася в сім'ї фізиків. Її бабуся по материнській лінії була примою провінційних театрів - Хабаровськ, Майкоп, Даугавпілс... Вона грала трагічних героїнь - Марію Стюарт, Катерину; у свій час працювала з батьком Лії Ахеджакової, той був режисером в Майкопі. А батько бабусі, прадід Анни, говорять, мав церковний сан і володів таким розкішним басом, що свічки гаснули під час його співу... Але прабабуся по батьківській лінії була педіатром, достатньо відомим, а далі всі пішли фізики, батько - теж фізик.
Сестра Анни Олена старше за неї на п'ять років. Ганна признається: "Вона зі всією обов'язковістю і душевністю сприйняла роль старшої сестри, скрізь тягала мене з собою, як в навантаження. Гості які-небудь або вечірки - скрізь зі мною. Я тут же виявлялася в центрі уваги і відчувала себе чудово. Зараз я, звичайно, вдячна їй. Вона багато в чому зробила мене такою, яка я є зараз. Сестра завжди приділяла мені багато уваги. Вже в п'ять з половиною років вона вивчила зі мною всю таблицю множення, практично навчила мене писати. Ми з нею навіть в школу грали. Я настільки їй довіряла, що без неї і кроку ступити не могла".

Олексій Чадов народився 2 вересня 1981 року в Москві. У шкільні роки займався в театральній студії. Працював офіціантом і барменом. Закінчив Вище театральне училище імені М.С.Щепкіна, де займався в майстерні В.П.Селезньова. Дебютом в кіно для молодого актора стала головна роль Івана Єрмакова у фільмі Олексія Балабанова "Війна" (2002). За цю роботу Олексій Чадов був відмічений призом Міжнародного кінофестивалю в Монреалі в номінації "Кращий актор". Весною 2004 року на екрани вийшов фільм про Велику Вітчизняну війну "На безіменній висоті", одну з провідних ролей в ньому зіграв Олексій Чадов. Літом того ж року відбулася прем'єра фантастичної картини Тимура Бекмамбетова по роману Сергія Лукьяненко "Нічний Дозор", в ній актор зіграв вампіра Костю. У 2005 році Олексій Чадов зіграв в продовженні "Нічного Дозору" - фільмі "Денний Дозор".

Фільмографія:
Слуга государев (2007) (22.02.2007)
Живий (2006) (21.09.2006)
Граф Монтенегро (2006) (30.03.2006)
Денний дозор (2005) (01.01.2006)
9 рота (2005) (29.09.2005)
Нічний дозор (2004) (08.07.2004)
Ігри метеликів (2004) (01.04.2004)
Війна (2002) (14.03.2002)

Салопін Микита Васильович

Народився 9 березня 1970 року
Закінчив МХАТ в 1996 році, майстерня Л.Дурова.
Грає в театрі "На Малій Бронній" з 1998 року.
Ролі, зіграні в театрі: Н. Воронов "Пристрасті по Торчплову", Степан; Ф. Ведекінд "Лулу", Шварц, Гильті, маніяк; Ф. Дюрренматт "Метеор", пастер Лютц; К. Марло "Доктор Фауст", Робін; А. Н. Островський "Ліс", Мілонов, Восмібратов; А. і Б. Стругацкие "Жиди міста Пітера", Артур, Егорич; Н. Саймон "Дурні", Мишкин; Л. Малюгін "Дорога до Нью-Йорка", сищик; В. Гуркин "Золоті яблука", Ігнашка.

Ірина Апексімова народилася 13 січня 1966 року у Волгограді, в сім'ї музикантів. Тато працював в музичній школі, мама Світлана Яківна - головним хормейстером в театрі музкомедії. Ірина була другою дитиною в сім'ї. Її старший брат Валерій Свет (син мами Ірини від першого браку) в 70-і роки організував у Волгограді один з перших ВІА.

Батьки в дочці душі не чаїли. "У неї були незвичайно красиві плаття, Світлана Яківна одягала Іру краще за всіх. Шила їй вбрання, десь діставала модні речі, балувала дочку як могла", - розповідала подруга Апексимової.

У Ірину були закохані багато хлопчиськ. Чорненька, струнка дівчинка з дивно красивими очима, вона привертала до себе увагу. Виділялася вона і своїм характером - жвава, смілива, весела, компанійська. Любила ігри хлопчиськ. Сама Апексимова якось призналася в інтерв'ю, що була в дитинстві жахливою хуліганкою, ходила разом з хлопчиськами битися школа на школу і вважала ганьбою отримувати "п'ятірки".

Народилася 01.03 (29.02) 1948, Відень, Австрія
Звідки беруться героїні
Ірина Купченко народилася у Відні, де служив її батько. Незвичність долі їй була задана з народження: одна з найкрасивіших, привабливіших і загадковіших російських актрис народилася 29 лютого. Оскільки далеко від Батьківщини вдачі були простіші, то її мамі вдалося умовити чиновників записати дочці «нормальну» дату народження - 1 березня. Так це і пишеться у всіх довідниках і енциклопедіях.

Звичайне дитинство дочки військового проходило в переїздах з гарнізону в гарнізон, поки сім'я остаточно не влаштувалася в Києві, який Ірина називає «містом дитинства». Там вона одного разу пішла в Палац піонерів записуватися в який-небудь гурток. І записалася спочатку в театральний, а потім і в гурток кінооператорів. Крім того, Іра займалася танцями і марила про кар'єру балерини. Проте дочкці військового і вчительки англійської мови нічого було і мріяти про акторську професію - хіба це відповідне заняття для серйозної дівчини? Про те, щоб не послухатися батьків, Ірина навіть подумати не могла, і після закінчення школи в 1965 поступила на Романо-германське відділення інязу Київського університету ім. Т. Шевченка.

Народився 19 лютого 1947 року.
Заслужений артист Росії.
Актор Московського драматичного театру ім. Н.В.Гоголя.

Ролі в кіно:

Хмари (1973)
Життєва справа (кіноальманах) (1976)
Поки коштують гори (1976)
Де ти, любов? (1980)
Мелодія на два голоси (1980)
Державний кордон (1980-1988)
Викрадення століття (1981)
Третій вимір (1981)

Євгеній Евстігнєєв народився 9 жовтня 1926 в Нижньому Новгороді. Закінчив Горьковське театральне училище (1951). У 1951-1954 - актор Володимирського обласного драматичного театру. У 1956 закінчив Школу-студію ім. В.І.Немировича-Данченко при МХАТ і став актором цього театру. У 1957-1970 - актор театру «Сучасник», з 1970 - актор МХАТ. Л.Іванова, що закінчила Школу-студію МХАТ роком раніше, згадує: «Є.Евстігенєєв дуже любив програвання якійсь ситуації, знаходив несподівані, унікальні пристосування, робив це віртуозно, любив грати. Від нього виходила колосальна енергія, і тому він завжди запалював собою зал».

Євгеній Евстігнєєв стояв у витоків театру «Сучасник». У трупі «Єфремовського МХАТу», що саме формувалась Євстігнєєв став однією з ключових фігур. Він був зайнятий у всіх найважливіших постановках. Першою роллю Евстігнєєва в театрі стала роль Чернова в спектаклі "Вічно живі", яким відкрився «Сучасник» в 1956.