|
 Народився 17 травня 1932 року.
У 1956 році закінчив Московський енергетичний інститут, отримавши кваліфікацію електроенергетика. У 1966 - режисерський факультет Державного інституту театрального мистецтва, курс Марії Йосипівни Кнебель.
Майстер пантоміми, один із засновників Студентського театру МГУ. Завідувач єдиною в світі кафедрою пантоміми і пластичної культури театру Академії перепідготовки працівників мистецтва, професор. Виконавець невеликих ролей у фільмах "Ласкаво просимо, або стороннім вхід заборонений", "Ти - мені, я - тобі", "Безіменна зірка".
Заслужений діяч мистецтв Росії.
|
Ігор Ліванов народився 15 листопада 1953 року в Києві. Мама, Ніна Тимофіївна, і тато, Євгеній Аристархович, були акторами київського лялькового театру. З п'ятого класу займався боксом.
Після закінчення школи поїхав до Ленінграда. Там поступив, як і брат - Аристарх, в ЛГИТМіК на курс І. Горбачова і в 1975 році його закінчив.
Після закінчення інституту десять років (1978-1988) грав на сцені академічного театру драми імені М. Горького в Ростові-на-Дону. У Москві з 1988 року. Працював в театрі «Детектив», зараз - в трупі «Театру Місяця». Дебют в кіно відбувся в 1979 році.
Фільмографія
1979 - Нерозділене кохання
1980 - «Мерседес» йде від гонитви - Саша
1981 - Лютневий вітер
1983 - З життя начальника кримінального розшуку
1984 - Репортаж з лінії вогню
1987 - Загадковий спадкоємець
1991 - Останнє попередження
1992 - «Тридцятого» знищити! (Рекс-1) - Сергій, Тридцятий
1993 - Гвинт
1993 - Кодекс безчестя
1993 - повний Місяць
1994 - Вогненна вода - актор
1995 - П'єса для пасажира
1998 - Круті
1998 - Самозванці
1999 - Білий танець
2000 - 8 березня
2002 - Головні ролі
2004 - Диверсант
2004 - 72 метри - старпом, капітан 3-го рангу Микола Степанович Коноваленко
2005 - найщасливіші
Телесеріали
1995 - На розі, у Патріарших.
1997 - Графиня де Монсоро - Антраге
2000 - Імперія під ударом - слідчий Путіловський
2001 - На розі, у Патріарших 2
2003 - На розі, у Патріарших 3
2004 - Панове офіцери - Андрій Хоменко
2004 - Все золото миру - Дробінін
2004 - На розі у патріарших 4 |
|
 Іван Добронравов народився 2 червня 1989 року у Воронежі в сім'ї актора Федора Добронравова. У 1990 році Федора Вікторовича запросив в свій театр «Сатирикон» Костянтин Райкін. Так Іван опинився в Москві.
Коли хлопчик підріс, отець почав брати його з собою в театр. Незабаром Івану почали довіряти невеликі ролі. Так разом з батьком він зіграв в спектаклі «Слуги і сніг» (роль - маленький підкидьок Міккі), а в постановці «Місто мільйонерів» Іван виходив на сцену разом із знаменитими Інною Чурікової і Арменом Джигарханяном.
Кіно. Міжнародне визнання
У дванадцятирічному віці Іван дебютував на екрані. У 2001 році він разом з отцем знявся в картині режисера А. Суділовського «Шукачі», зігравши роль Вені Грушина. Через рік Іван з'явився в ролі Максима, сина Сергія Петровича, в серіалі «Тайга. Курс виживання» режисера А. Аравіна.
|
|
 02.09.1926 року - 29.01.1994 року
Дитинство
Євгеній Леонов народився в звичайній московській сім'ї середнього достатку. Його батько - Павло Васильович - працював інженером на авіазаводі, а мати - Ганна Іллівна - була домогосподаркою. Євгеній був другою дитиною в сім'ї. Брат Коля був старшим за нього на два роки.
Леонови жили в комунальній квартирі на Васильєвській вулиці, займаючи дві невеликі кімнати. Батьки Євгенія була гостинними господарями, і тому їх будинок був завжди повний. Постійно приїжджали близькі і дальні родичі, і всі відчували себе тут легко і вільно. Леонов пізніше згадував: «У мами було щось таке, що мене, хлопчиська, дивувало - мама уміла розповідати так, що всі сміялися, в квартиру набивалося багато-багато людей».
|
|
 Народився 2 квітня 1972г.
B 2001г. закінчив ВТ ім. М.С. Щепкіна (майстерня В.А. Сафронова).
C 2001 по 2005гг. - актор Музичного театру "На Басманній".
Спектаклі і ролі:
* Прибуткове місце / Жадов (Театр "На Басманній")
* Моя прекрасна леді / Хіггінс (Театр "На Басманній")
* Точка честі / Барон де Новіле (Театр "На Басманній")
* Нервові люди / Фарфоров (Театр "На Басманній")
|
Дмитро Володимирович Нагієв народився 4 квітня 1967 року в Ленінграді. У 1991 році закінчив Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії, де займався в акторській майстерні В.В.Петрова. Після служби в армії працював в театрі "Час", був ведучим на "Радіо-Модерні"; веде на телебаченні розважальні передачі. У кіно першу роль зіграв у фільмі А.Невзорова "Чистилище". У 2000 році на екрани вийшов серіал "Каменська", де Дмитро Нагіев грає одну з провідних ролей.
Коли вибиралися кандидатури акторів на ролі в багатосерійному телефільмі каналу НТВ "Каменська", єдиний артист, проти кого заперечувала Олександра Марініна, був виконавець ролі сищика Лесникова - Дмитро Нагієв.
Ще до виходу серіалу "Каменськая", Дмитро Нагієв став супер-популярним в місті на Неві. Його і в обличчя те ще ніхто не знав, а натовп прихильниць вже збирався біля Пітерської радіо-студії "Модерну". На сьогоднішній день Дмитро абсолютно впевнений, що його пік популярності ще попереду.
СПОЧАТКУ він обізвав себе «кумиром молоді», потім зіграв в спектаклі «Кися», де «інтелігентно», у справі матюкався. Але цього Дмитру Нагієву здалося мало. Він і сьогодні продовжує епатувати і розважати публіку в телепрограмах «Одного разу увечері» і «Обережно, модерн!», а також в численних серіалах, де інколи грає негідників.
Він вже давно закинув програму «Вікна», два роки працює на респектабельному Першому каналі, знімається в серйозному кіно і прагне нікому не розповідати про своє життя. Дмитра Нагієва давно охрестили секс-символом. Сам він не дуже любить обговорювати цю тему, але чесно визнає, що з жінками йому щастило.
Актор і шоумен Дмитро Нагієв вражає і навіть шокує. Грою в таємничість і одночасно щирістю. Зарозумілістю вихвалянням, самомилуванням і постійними нескінченними скаргами на життя. Тактовністю, що раптово переходить в хамство (уявіть собі, наприклад: ваша друга з ним в житті зустріч, він сидить і розповідає про маму і брата, яких по-справжньому любить і цінує, і раптом перевалюється через ваші коліна і гасить сигарету в попільничці. Або раптом: "У вас дуже красиві груди" - нічого не скажеш, відмінний комплімент для малознайомої людини). Артистизмом на сценічному майданчику і граничною раціональністю і обачністю в житті. Рідкісним почуттям гумору і при цьому украй песимістичним поглядом на життя. |
|
 Веркєєнко Дмитро Святославович
Народився 3 грудня 1982 року.
Студент ВГИКа, майстерня Олексія Баталова.
Ролі в кіно:
Таємниці палацових переворотів (2000)
роль: Петро II
Парубочий вечір, або великий секс в маленькому місті (2005)
роль: Нюх
Молоді і злі (2006)
Веркєєнко Дмитро Святославович www.verkeenko-dmitriy.narod.ru
|
|
 Соколов Андрій Олексійович
Народився 13 серпня 1962 року в Москві.
У 1986 р. закінчив Московський авіаційно-технологічний інститут і вечірнє відділення Інституту іноземних мов, в 1990 р. - акторський факультет Театрального училища ім. Щукіна. З 1990 р. працює в театрі "Ленком".
Ролі в кіно:
Пригоди Травки (1976)
Вона з мітлою, він в чорному капелюсі (1987)
Маленька Віра (1988)
головна роль: Сергій
Бідний студент на дискотеці знайомиться з Вірою і її подругою Чистяковою. Зближується з Вірою, він переїздить жити з гуртожитку в будинок Віри, але пригноблюючий устрій життя в цій сім'ї і постійні сутички з батьками Віри закінчуються справжньою трагедією...
Раз, два горе - не біда! (1988)
роль: майстер Данілов
|
|
 Народився 31 січня 1939 року в Москві.
У 1957-1960 вчився в Челябінському медичному інституті. У 1960-1966 - мебляр-реквізитор театру ім. Е. Вахтангова. Закінчив акторський факультет при Російському театральному суспільстві (1961), театральне училище ім. Б. Щукина (1966). Працював в московських театрах: Сатири, «На Таганці» (1966-1981), в театрі ім. А. Пушкіна.
Головний приз "Золоте вітрило" МКФ російських фільмів в Сан-Рафаелі-93.
Народний артист РФ (1994).
|
|
 Рік народження - 1963, 22 червня
Народився у Вологодській області. Його батьки будували Волго-Балтийский канал. Потім сім'я переїхала в Приамур'я. Дитинство провів на Далекому Сході, в місті Шимановське. Батько і мама радили йти в залізничний технікум, але Саша вибрав театральне училище Іркутська. «Поступати я поїхав швидше від відчаю, - розповідає Олександр. - У мене ніколи не було схильності до точних наук, особливо не любив математику. Після восьмого класу зрозумів, що далі в школі вчитися не буду, а треба було кудись влаштовуватися. Мені тоді було п'ятнадцять років. І тут мені попався довідник для вступників в середні спеціальні заклади. Побачив: «Театральне училище Іркутська». Мені особливо сподобалася спеціальність - артист драматичного театру. Поїздка для надходження в театральне училище була схожа на політ на Марс: мене маніло щось невідоме. От так я опинився в Іркутську».
А в 1984 році після служби в армії Мохов поїхав в столицю: «Зустрівся з друзями, які в цей час поступали в ГИТІС. Один з них мені запропонував: «Поступай до Табакова, у нього декілька хлопців в армію забрали». Мене спочатку іспитували педагоги Сергій Газаров і Авангард Леонтьев, яким я сподобався. Але вирішальне слово залишалося за Олегом Павловичем Табаковим, який як педагог дуже жорсткий. Він теж сказав «та» моїй кандидатурі і відразу узяв на третій курс.
|
|
|
