|
 Лариса Іванівна Удовиченко народилася 29 квітня 1955 року в Одесі в сім'ї військового лікаря. У дитинстві вона захоплювалася спортом, серйозно займалася гімнастикою, але тяга до театру виявилася сильнішою - в дев'ятому класі Лариса Удовиченко поступила в народну студію кіноактора при Одеській кіностудії.
Саме там її помітив режисер Олександр Павлівський і запросив на головну роль школярки Людмили в своєму фільмі "Щасливий Зозулин". Так відбувся дебют відомої нині кіноактриси. Після десятирічки Лариса Удовиченко поступила у ВГИК, який закінчила в 1976 році. Вчилася вона в акторській майстерні Сергія Герасимова і Тамари Макарової, в їхньому фільмі "Дочки-матері" актриса виконала першу серйозну роль. Потім були цікаві роботи в телефільмах "Червоне і чорне" (Аманда Біне), "Піна", "І це все про нього", а за роль Коти в стрічці "Такі ж, як ми" Лариса отримала спеціальну премію Всесоюзного кінофестивалю.
|
Ігор Ліванов народився 15 листопада 1953 року в Києві. Мама, Ніна Тимофіївна, і тато, Євгеній Аристархович, були акторами київського лялькового театру. З п'ятого класу займався боксом.
Після закінчення школи поїхав до Ленінграда. Там поступив, як і брат - Аристарх, в ЛГИТМіК на курс І. Горбачова і в 1975 році його закінчив.
Після закінчення інституту десять років (1978-1988) грав на сцені академічного театру драми імені М. Горького в Ростові-на-Дону. У Москві з 1988 року. Працював в театрі «Детектив», зараз - в трупі «Театру Місяця». Дебют в кіно відбувся в 1979 році.
Фільмографія
1979 - Нерозділене кохання
1980 - «Мерседес» йде від гонитви - Саша
1981 - Лютневий вітер
1983 - З життя начальника кримінального розшуку
1984 - Репортаж з лінії вогню
1987 - Загадковий спадкоємець
1991 - Останнє попередження
1992 - «Тридцятого» знищити! (Рекс-1) - Сергій, Тридцятий
1993 - Гвинт
1993 - Кодекс безчестя
1993 - повний Місяць
1994 - Вогненна вода - актор
1995 - П'єса для пасажира
1998 - Круті
1998 - Самозванці
1999 - Білий танець
2000 - 8 березня
2002 - Головні ролі
2004 - Диверсант
2004 - 72 метри - старпом, капітан 3-го рангу Микола Степанович Коноваленко
2005 - найщасливіші
Телесеріали
1995 - На розі, у Патріарших.
1997 - Графиня де Монсоро - Антраге
2000 - Імперія під ударом - слідчий Путіловський
2001 - На розі, у Патріарших 2
2003 - На розі, у Патріарших 3
2004 - Панове офіцери - Андрій Хоменко
2004 - Все золото миру - Дробінін
2004 - На розі у патріарших 4 |
|
 Іван Добронравов народився 2 червня 1989 року у Воронежі в сім'ї актора Федора Добронравова. У 1990 році Федора Вікторовича запросив в свій театр «Сатирикон» Костянтин Райкін. Так Іван опинився в Москві.
Коли хлопчик підріс, отець почав брати його з собою в театр. Незабаром Івану почали довіряти невеликі ролі. Так разом з батьком він зіграв в спектаклі «Слуги і сніг» (роль - маленький підкидьок Міккі), а в постановці «Місто мільйонерів» Іван виходив на сцену разом із знаменитими Інною Чурікової і Арменом Джигарханяном.
Кіно. Міжнародне визнання
У дванадцятирічному віці Іван дебютував на екрані. У 2001 році він разом з отцем знявся в картині режисера А. Суділовського «Шукачі», зігравши роль Вені Грушина. Через рік Іван з'явився в ролі Максима, сина Сергія Петровича, в серіалі «Тайга. Курс виживання» режисера А. Аравіна.
|
Дмитро Володимирович Нагієв народився 4 квітня 1967 року в Ленінграді. У 1991 році закінчив Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії, де займався в акторській майстерні В.В.Петрова. Після служби в армії працював в театрі "Час", був ведучим на "Радіо-Модерні"; веде на телебаченні розважальні передачі. У кіно першу роль зіграв у фільмі А.Невзорова "Чистилище". У 2000 році на екрани вийшов серіал "Каменська", де Дмитро Нагіев грає одну з провідних ролей.
Коли вибиралися кандидатури акторів на ролі в багатосерійному телефільмі каналу НТВ "Каменська", єдиний артист, проти кого заперечувала Олександра Марініна, був виконавець ролі сищика Лесникова - Дмитро Нагієв.
Ще до виходу серіалу "Каменськая", Дмитро Нагієв став супер-популярним в місті на Неві. Його і в обличчя те ще ніхто не знав, а натовп прихильниць вже збирався біля Пітерської радіо-студії "Модерну". На сьогоднішній день Дмитро абсолютно впевнений, що його пік популярності ще попереду.
СПОЧАТКУ він обізвав себе «кумиром молоді», потім зіграв в спектаклі «Кися», де «інтелігентно», у справі матюкався. Але цього Дмитру Нагієву здалося мало. Він і сьогодні продовжує епатувати і розважати публіку в телепрограмах «Одного разу увечері» і «Обережно, модерн!», а також в численних серіалах, де інколи грає негідників.
Він вже давно закинув програму «Вікна», два роки працює на респектабельному Першому каналі, знімається в серйозному кіно і прагне нікому не розповідати про своє життя. Дмитра Нагієва давно охрестили секс-символом. Сам він не дуже любить обговорювати цю тему, але чесно визнає, що з жінками йому щастило.
Актор і шоумен Дмитро Нагієв вражає і навіть шокує. Грою в таємничість і одночасно щирістю. Зарозумілістю вихвалянням, самомилуванням і постійними нескінченними скаргами на життя. Тактовністю, що раптово переходить в хамство (уявіть собі, наприклад: ваша друга з ним в житті зустріч, він сидить і розповідає про маму і брата, яких по-справжньому любить і цінує, і раптом перевалюється через ваші коліна і гасить сигарету в попільничці. Або раптом: "У вас дуже красиві груди" - нічого не скажеш, відмінний комплімент для малознайомої людини). Артистизмом на сценічному майданчику і граничною раціональністю і обачністю в житті. Рідкісним почуттям гумору і при цьому украй песимістичним поглядом на життя. |
Страхов Данило Олександрович народився 2 березня 1976 року в Москві. Він виріс в класичній інтелігентній московській сім'ї, в якій акторів більше немає. Дідусь працював старшим інженером. Він малював картини, хоча і не був професійним художником. Писав полотна виключно для себе, не заробляючи пензликом на життя. Бабуся очолювала один з підрозділів аерології країни. Мама - психотерапевт, займається приватною практикою (займається гештальттерапією, у неї є своя власна школа) А ще в роду по материнській лінії були багато священиків. По батьківській лінії Страхов - вихідець з амурських козаків. |
|
 Дитинство
Володимир Конкин народився 19 серпня 1951 року в Саратові. У дитинстві батьки дали йому хороше виховання. Як признається сам актор: «Не було непотрібної, вульгарної дидактики, яка стомлює молодих людей, відводить їх на вулицю. Мене батьки захопили, навчили працювати. <.> У мене було звільнення в школі від праці і фізкультури із-за вади серця. І весь вільний час батьки водили мене по театрах та музеях».
Володимир і Алла
Після закінчення школи Володимир поступив в Саратовське театральне училище на курс Л.А. Лядова. Тоді ж, він зустрів ту єдину, яка стала його вірною супутницею по життю. А відбулося це так...
Якось разом зі своїм батьком Владимир прийшов на збір випускників в школу. Там він відразу ж звернув увагу на одну дівчину. Через рік хлопець знов прийшов в школу, і знов побачив її. Алла виявилася дочкою колишньої класної керівниці Володимира.
|
|
 Василь Шукшин народився 25 Липня 1929 року в селі Зростки Бійського району Алтайського краю в селянській сім'ї. Його батьки були уродженцями тієї ж місцевості і за соціальним положенням вважалися селянами-одноосібниками, або середняками. Коли в 1930 році почалася суцільна колективізація, їх змусили вступити в колгосп. Розділ сім'ї - Макар Леонтьєвич Шукшин - почав працювати механізатором на молотарках, в селі користувався заслуженою пошаною. Проте надалі це не врятувало його від репресій: у 1933 році Макара Леонтьєвича заарештували.
|
|
 Народився 31 січня 1939 року в Москві.
У 1957-1960 вчився в Челябінському медичному інституті. У 1960-1966 - мебляр-реквізитор театру ім. Е. Вахтангова. Закінчив акторський факультет при Російському театральному суспільстві (1961), театральне училище ім. Б. Щукина (1966). Працював в московських театрах: Сатири, «На Таганці» (1966-1981), в театрі ім. А. Пушкіна.
Головний приз "Золоте вітрило" МКФ російських фільмів в Сан-Рафаелі-93.
Народний артист РФ (1994).
|
|
 Олександр Павлович Головін, або просто Саньок, народився в п'ятницю 13 січня 1989 року в Чехії. З самого раннього дитинства Сашко хотів стати актором, при будь-якому вдалому випадку він говорив «я буду актором, як Шварцнейгер», і це була доля.
Тато - військовий льотчик у відставці, мама - домогосподарка і за сумісництвом виконує роль Сашиного менеджера. Є сестра Женя, вона вчиться на філфаку МГУ, відділення PR.
У батьків є свій «сільськогосподарський» магазин (прим. адміна - магазин господарських товарів). Якось батьки їхали за товаром в магазин і побачили рекламний плакат про набір в модельне агентство Слави Зайцева. Повернувшись, додому, Сашина мама сказала, що Женю (його сестру), записала на кастінг і що б вона збиралася. Тут зявився Саша, йому було тоді всього 9 років, і став просити, що б і його теж взяли на кастинг. Сашу відмовляли, «ти ж маленький, ну куди тобі то їхати», Але хіба можна йому відмовити, і ось він опинився на кастингу, сестра давала потрібні поради «тримай спинку», «дивися вперед», Звичайно ж, Сашу і Женю взяли. З цього то й почалася кар'єра юного Саші. Як не дивно в сім'ї до нього не було акторів, тобто його талант єдиний у своєму роді. У модельному агентстві Сашу відмітив викладач Андрій Олександрович Белкин, саме він і допоміг розкрити талант дійсного актора. У житті Саші дуже допомагає його акторський досвід.
|
|
 Олексій Маклаков народився і виріс в Новосибірську. Там же він закінчив Новосибірське державне театральне училище. Якийсь час працював на радіо «Юнітон», грав в новосибірському театрі «Червоний факел».
У 1996 році Олексій Маклаков був прийнятий в трупу театру імені В. Маяковського. На сцені цього театру їм були зіграні ролі в спектаклях: «Синтезатор любові»' (Мервін), «Входить вільна людина» (Браун), «Плоди освіти» (Доктор), «Діти Ванюшина» (Красавін), «Чума на обидва ваші будинки!» (Синьйор Капулетті), «Як вам це подобається» (Ле-бо) і ін.
Всі ці роки в кіно Олексій Маклаков не знімався, тому окрім завзятих театралів він був практично нікому не відомий.
|
|
|
