Зірки вітчизняного кіно

Олексій Кравченко

Портрет КРАВЧЕНКО Олексій Євгенійович (10. 10. 1969), актор.
Закінчив Театральне училище імені Б.В.Щукина. Актор театру ім. Вахтангова.

Скільки б ролей не зіграв Олексій Кравченко, перш за все згадуватимуть його дебют у фільмі Елема Климова "Йди і дивися". Про картину і актора тоді багато писали і сперечалися. "Ще жодне інтерв'ю не обходилося без питання про те, як я потрапив в картину Елема Клімова, - говорить Олексій, - і практично всі обережно цікавляться тим, як зйомки вплинули на мою психіку. Яких тільки чуток не ходило після фільму. Говорили, що Льоша Кравченко з'їхав глузду, а Елем Клімов повісився. Напевно, без пліток не обходиться жодна картина. І мене такі розмови вже не дратують". У кіно Олексій потрапив просто - по оголошенню. Його друг почув по радіо про те, що серед 14-річних хлопчиськ кіностудія "Мосфільм" проводить конкурсний відбір на головну роль в новий фільм. Олексій пішов за компанію з приятелем. І, як повелося, з тисячі інших на роль затвердили його. Ніяких нервових зривів під час зйомок картини у Олексія не було. Було інше - жорстока дієта і відчуття нескінченної втоми. Постійно хотілося їстиі спати. Заради зйомок останніх кадрів, в яких його герой стає, немов сімдесятирічний старий, сивим, Олексія фарбували стійкою імпортною фарбою. "Я прийшов в школу - худий і сивий. Однокласники трохи нашепталися у мене за спиною. А потім, зрозумівши, що, окрім кольору волосся, в мені нічого не змінилося, почали до мене відноситися, як раніше". Спокійно закінчивши восьмий клас, Олексій поступив в технікум. Про кіно і сцену не подумував. Тоді він захоплювався музикою, складав і записував пісні, створював разом зі своїми друзями музичні групи. Періодично вони розпадалися, і муки творчості починалися наново. Все це продовжувалося до тих пір, поки Олексія не призвали до армії. "Я активно займався спортом. Прийшов у військкомат і заявив, що хочу служити в морській піхоті. Наївний був.

Мені всі посміхалися і кивали. І поки летів дев'ять годин до Владивостока, думав, що тепер я морський піхотинець. Прилетів. Построїли нас і сказали: "Здрастуйте, товариші підводники". І я зрозумів, що потрапив на три роки". І хоча служити його визначили в наземну частину, легше від цього не ставало. Але і там Олексій вмудрявся займатися музикою і навіть сколотив зі своїх однополчан групу. Художньою самодіяльністю "підводники" займалися з дозволу офіцерів. Командир частини, в якій служив рядовий Кравченко, бачив фільм Клімова і не переставав дивуватися, яким чином москвич, що зіграв в 14 років головну роль у фільмі у одного з кращих режисерів, вмудрився загриміти в армію. Дивувалися та інші, коли, відслуживши, Олексій влаштувався на роботу в один з нових кооперативів. І якийсь час робив дахи на московських новобудовах. І лише в 21 рік, піддавшись на вмовляння дружини і Елема Климова, він подав документи в Щукінське училище. І поступив. Ще студентом його запросили в Театр Вахтангова на велику роль в спектакль по п'єсі Горького "Варвари". І якщо в театрі все складалося добре, то в кіно ролей не було майже п'ятнадцять років. Знову на екрані Олексій Кравченко з'явився лише три роки тому в ролику "Російського проекту" Дениса Евстігнєєва. Він зіграв солдата-новобранця, який стояв в почесній варті на Червоній площі, а навколо бушував натовп: "Діма, помахай мамі!" Потім була одна з головних ролей у фільмі того ж Евстігнєєва "Мама". "Коли знімальну групу перший раз зібрали разом, я дуже нервувався, мені належало зніматися з такими акторами, як Мордюкова, Меньшиков, Миронов, Машков. Крилов Міша курив і трясся, і я зубами стукав. Але все склалося просто чудово. У мене від зйомок залишилися дуже теплі спогади. Нонна Вікторівна взагалі до нас, як до синів, відносилася. Вони у всьому мені допомагали, і я відчував себе, як в справжній сім'ї". До речі, у фільмі Евстігнєєва, де Кравченко зіграв снайпера, його красива рушниця була справжньою, а ось оптичний приціл - бутафорським. Він був прикручений до стовбура величезними гвинтами, і в нього нічого не було видно. "У фільмі зробили дуже класний звук пострілу. Справжня гвинтівка стріляє - як батіг клацає. Насправді моя рушниця просто бабахала.

Епізод, де я стріляю по кремлівських зірках, знімали на Новому Арбаті, на горищі одного з будинків. Від першого пострілу я оглохнув, а на вулиці у всіх машин спрацювала сигналізація. А дублів було декілька". Після "Мами" на Олексія буквально посипалися пропозиції від кінорежисерів. Він зіграв у фільмі Олександра Суріна "Квіти від переможців" і в картині із страшною назвою "Рейнджер з атомної зони". Знявся в новому фільмі Георгія Данелія "Фортуна", де зіграв головну роль. Зараз знов грає головну роль в картині молодих пітерських режисерів Кравчука і Фетінга "Різдвяна містерія". "Останнім часом я знімався в бойовиках і грав м"язистих героїв. Зараз пробую себе в інших жанрах. У фільмі Данелії мій герой не воює і не б'ється. Всього один раз я хапаю за грудки Володю Ільіна, але він тут же утикатиме в мене пістолет. На цьому мої бойові дії закінчуються. Та і в "Різдвяній містерії" у мене мирна професія. Я граю лялькаря". Для останньої ролі Олексію навіть довелося сісти на дієту. Втім, до цього йому не звикати. Кілька років тому актор так активно нарощував м'язи і качався, що почав важити 120 кілограмів, чим убив своїх колег по театру. А потім раптом втратив інтерес до спортивного залу, вирішивши, що залишатись в іміджі героя-громили нудно. Буквально за рік актор схуд і пострункішав, чим шокував глядачів. Після спектаклів до нього підходили люди і цікавилися: "Леша, що з вами трапилося? Ви захворіли?" Публіка злякалася не дарма: його звикли бачити в ролях сильних і упевнених в собі людей. Зовні він дійсно схожий на супермена. Але характер у таких чоловіків завжди м'який. "Я за вдачею самоїд. Мені ніколи не подобається те, що я роблю. Намагаюся з цим боротися, але це непереможно". Він часто червоніє, бентежиться. Абсолютно не уміє брехати. Не любить зиму. І мріє, щоб його син Альоша займався іноземними мовами.
 

Юлія Борілова

Портрет Poділacь 14 серпня 1978 року.
B 1999 року закінчила ГИТИС, курс B.М.Лeвepтoвa і Б.А.Мopoзoвa.

Грала в aнтpeпpизниx спектаклях:
* "Зимові фантазії Aвдoтьї Максимівни" (по мотивах п'єс A.Ocтpoвcкoгo) - тітка Apінa
* "Peвізop" (H.В. Гоголь) - Унтepoфіцepcька вдова

 

Станіслав Говорухін

Портрет Станіслав Сергійович Говорухін. Народився в місті Березники Пермської області.
У 1958 році він закінчив геологічний факультет Казанського університету, працював геологом, потім був журналістом і режисером Казанської телестудії. Після закінчення в 1966 році режисерського факультету ВГИКа, де він вчився в майстерні Я.Сегеля, Станіслав Говорухін почав працювати на Одеській кіностудії.
З 1987 року режисер кіноконцерну "Мосфільм". Був членом Союзу кінематографістів СРСР.
У 1988 р. брав участь в організації міжнародного фестивалю жанрового кіно "Золотий Дюк" в Одесі.
З грудня 1991 р. - член Конфедерації союзу кінематографістів. Був кандидатом на виборах у Федеральні збори РФ від Демократичної партії Росії.

 

Сергій Шакуров

Портрет Шакуров Сергій Каюмовіч

Народний артист РРФСР (1991).
Народився 1 січня 1942 року в Москві.
Закінчив студію при Центральному дитячому театрі (1964). З 1964 - актор драматичного театру на Малій Бронній, з 1965 - Центрального академічного театру Радянської Армії, з 1971 - драматичного театру ім. К.С.Станіславського.
Лауреат Державної премії СРСР (1980, за участь у фільмі "Смак хліба").
Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації "Премії за кращі акторські роботи" за 1988 рік.
Лауреат премії "Золотий Орел" за кращу чоловічу роль в телевізійному кіно в 2006 році.
 

Олег Борисов

Портрет Народився 8 листопада 1929 року
Помер 27 квітня 1994 року


Народний артист СРСР (1978)
Лауреат Державної премії СРСР (1978, за театральні роботи)
Лауреат Державної премії РРФСР імені Братів Васильєвих (1984, за участь у фільмі "Зупинився поїзд")

Народився в Приволжську Івановської області. Отець - директор сільгосптехнікуму. Мати - агроном.
Мама Олега, Надія Андріївна, назвала свого старшого сина на честь бельгійського наслідного принца Альберта, який вразив її уяву під час свого візиту до Москви. Але в дитинстві всі звали його Аліком, а в школі-студії МХАТ почали звати Олегом. Так і пішло, хоча в паспорті він завжди залишався Альбертом.
У 1951 році Олег Борисов закінчив Школу-студію при МХАТ і став актором Київського російського драматичного театру імені Лесі Українки.

 

Михайло Пореченков

Портрет Михайло Пореченков народився в простій сім'ї. Його батьки були дуже зайнятими людьми. Мама-будівельник постійно пропадала на роботі, а тато-моряк регулярно ходив в плавання. З цієї причини батьки нерідко відправляли Мішу на літо в село до бабусі. Там, хлопчик, що дорвався до сільської вольниці, цілими днями пропадав то на сінокосі, то на рибалці, то в лісі. Набігавшись за день, Міша надвечір буквально з ніг валився від втоми.

Книги Міша читав також відповідно своєму непосидючому характеру. Серед його найулюбленіших були: «Капітан Шибайголова» і інші твори з дефіцитної у той час «Бібліотеки пригод».

 

Михайло Козаков

Портрет Народився 14 жовтня 1934 року в Ленінграді. Отець - Козаков Михайло Еммануїлович (1897-1954). Мати - Нікітіна Зоя Олександрівна (1902-1973). Діти: Катерина (1957 р. н.), Кирило (1963 р. н.), Манана (1969 р. н.), Михайло (1989 р. н.), Зоя (1996 р. н.). Має 5 внуків.

Михайло Козаков ріс в ленінградській сім'ї. Його батько був відомим письменником, мама співробітничала у видавництвах - з двома перервами на два арешти і дві в'язниці. У квартирі Козакових на каналі Грибоєдова бували Євгеній Шварц, Михайло Зощенко, Анатолій Марієнгоф, Борис Ейхенбаум, Анна Ахматова і багато інших літературних знаменитостей. Міша був звичайним хлопчиком, зайнятим тими ж справами, що і його однолітки. Духовний зв'язок з великими людьми прокинувся в нім згодом, коли знадобилася опора для зрілого самовизначення.

 

Марина Яковлєва

Портрет ЯКОВЛЄВА
Марина Олександрівна

Народилася 01.04.1959 року
р. Зима обл. Іркутська

Заслужена артистка Росії (2000)

Народилася в Сибіру, в невеликому містечку Зима Іркутської області. У школі вона була відмінницею, її всі поважали. До сьомого класу Марина не мріяла стати актрисою, але кіно захоплювалася, збирала листівки з акторами. Дівчинка виховувалася на радянському кіно, і їй подобалися неординарні актриси: Надія Румянцева, Нонна Мордюкова, Інна Чурікова. З великим задоволенням дивилася військові фільми.

 

Марина Неєлова

Портрет НЄЄЛОВА
Марина Мстиславівна

Народилася 08.01.47 року в Ленінграді

Народна артистка РРФСР (1987)
Лауреат премії глядацьких симпатій на Бєлградському кінофестивалі (1975, за роль у фільмі "З тобою і без тебе")
Лауреат призу "Золота феміна" на Міжнародному фестивалі в Брюсселі (за роль у фільмі "З тобою і без тебе")
Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації "Премії за акторську роботу" за 1977 р.
Лауреат Державної премії РРФСР ним. братів Васильєвих (1981, за участь у фільмі "Осінній марафон")
Лауреат Державної премії СРСР (1990)
Премія "НІКА" в номінації "Актриса" (1993, за роль у фільмі "Ти у мене одна")
Премія "Тріумф" 2000 р.
Лауреат Державної премії РФ (2001, за роль Єлизавети в спектаклі "Граємо... Шіллера!)

 

Леонід Ярмольник

Портрет Ярмольник Леонід Ісаакович

Народився 22 січня 1954 року в місті Гродеково Приморського краю. У 1976 році закінчив Театральне училище ім. Б.В.Щукіна, курс Ю.В.Катіна-Ярцева.
У 1976-1984 роках - актор Театру на Таганці.
У кіно дебютував в 1974 році
Засновник і президент студії "L-клуб".
З 1993 року працює на телебаченні, куди його запросив Влад Лістьєв.
Вів програми:
* "L-клуб" - дебютна робота;
* "Золота лихоманка";
Був продюсером фільму "Московські канікули" (1995) і удостоївся призу "Золотий овен" як кращий продюсер року.
Лауреат Державної премії Росії (2001, за фільм "Барак").

 
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 Наступна > Кінець >>

Сторінка 15 з 24