|
 Андрій Мерзлікін народився 24 березня 1973 р (м. Корольов). По першій освіті - радіотехнік космічного машинобудування, в процесі здобування вищої економічної освіти прийняв рішення стати актором. Потім закінчив акторський факультет ВГИКа (майстерня Е.А.Киндінова).
Весь шлях, включаючи переїзд в столицю, заучування поспішно байки і само тріумфальне поступлення у ВГИК зайняло рівно два тижні. Ще будучи студентом, Андрій полюбив зніматися у молодих невідомих режисерів. Ентузіазм був винагороджений: за роль в короткометражному фільмі «Як я провела літо» А. Мерзлікин отримав приз за кращу чоловічу роль на фестивалі ВГИКу. У 2000 році працював в міжнародному проекті «Готель «Європа» (режисер Іван Поповськи), з ним об'їздив найбільші театральні фестивалі Європи (Відень, Бонн, Авіньон, Стокгольм, Болонья). Перша велика і при цьому найбільш неоднозначна роль в кіно - фільм «Бумер» Петра Буслова.
В даний час Андрій Мерзлікин працює в штаті Московського Драматичного Театру під керівництвом Армена Борисовича Джигарханяна.
|
|
 Народився 5 липня 1973 року в Ленінграді. Закінчив ЛГИТМиК в 1996г. (курс В.М.Фільштінського). Працював в театрі "На каналі" Крюка, де грав в спектаклях: "Жарти Чехова", "Час Висоц ького", "Дорога", "В очікуванні Годо" і моноспектаклі "Записки божевільного".
У театрі ім. Ленсовета - з 1997 року.
Грає в спектаклях:
В очікуванні Годо
Братик Кролик на Дикому Заході
Калігула
Володимирська площа
Запрошення в замок.
Лауреат незалежної акторської премії ім. В.Стржельчика за акторський ансамбль в спектаклі "В очікуванні Годо"(2003).
|
|
 Сміранін Анатолій Анатолійович
Народився 30 жовтня 1979 року в місті Москві, в сім'ї акторів.
Бабуся з дідусем теж актори.
У 2002 році закінчив В.Т.У. ім. М. Щепкіна (курс В.М.Бейліс і В.Н.Іванова).
Актор Театру "Сфера".
Спектаклі і ролі:
* "Дон Жуан" - Дон Жуан
* "Фантомні болі" - Дмитро
* "Запрошення в замок" - Орас, Федерік
* "Справжнє життя Себастьяна Найта" - Владимир
* "Весняна казка" - Мзгирь
Життєве кредо: "Я сподіваюся себе ще якось показати. Сподіваюся, що у мене все ще попереду."
|
|
 Народилася 9 червня 1962 в р. Вентспілс (Латвія).
У 1983 році закінчила Ленінградський інститут театру, музики і кінематографії (клас А.І.Кацмана і Л.А.Додіна).
З 1983 по 1989 гг.работала в Ленінградському театрі імені Ленсовета.
Ролі в спектаклях:
* Поллі Пічем "Трьохкопійчана опера"
* Валентина "Вы чье, старичье?",
* Марта "Інтервью в Буенос-Айресі"
* Англійська королева і Мері "Лівша" і ін.
|
|
 Народився - 23 грудня 1924 в м. Харків
Помер - 11 вересня 1987 в.г.одесса
Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Премії за акторську роботу за 1968 рік.
Народний артист СРСР.
У кіно знімався небагато. Перша роль - Яшка Буксир у фільмі-спектаклі "Біла акація".
Прославився Михайло Водяний після виконання ролі Попандопуло в музичній кінокомедії "Весілля у Вільшанці".
Серед фільмів за участю Михайла Водяного: "Ескадра йде на захід", "Інспектор кримінального розшуку", "Одинадцять надій" (Сан Санич), "Вольний вітер" (Стен).
|
|
 Народився 17 грудня 1928 року в Києві. Отець - Броньовий Сергій Осиповіч. Мати - Броньова Бела Львівна. Дружина - Броньова Вікторія Валентинівна, по професії - інженер. Дочка - Валентина Леонідівна. Внучка - Ольга Анатоліївна.
Ставати актором Леонід Броньовий не збирався. Він вчився в музичній десятирічці при Київській консерваторії по класу скрипки у професора Давида Соломоновича Бертьє. Можливо, позначилися гени предків: на скрипці грав його дід, бабуся співала і танцювала у вар'єте. А ось батьки не мали до мистецтва ніякого відношення. Обидва вчилися на робітфаку в Києві. Мама була бухгалтером, а батько, військовий, здобувши юридичну освіту за порадою старшого брата, заступника Наркома внутрішніх справ УРСР по кадрах Олександра Йосиповича Броньового і всупереч думці матері поступив на роботу в економічний відділ НКВД України. До середини 1930-х років він досить високо піднявся по службових сходах, отримавши на петлицю один ромб. Отже майбутні інтереси Леоніди були пов'язані з професією дипломата або, в крайньому випадку, журналіста-міжнародника. Але...
|
|
 Комов Дмитро Анатолійович
Народився 11 серпня 1963 року в Місті Саратові. Батько офіцер Радянської армії, мати викладач французької мови, старший брат теж офіцер.
Вчився в Саратовському юридичному інституті, на судово-прокурорському факультеті, 1981-1984. Пішов з випускного курсу, тому що майже рік вже займався в театральній студії у режисера Саратовського театру юного глядача Федосєєва В.З.
Поступив разом зі своєю дружиною Іриною в Саратовську державну консерваторію ім. Собінова, на театральний факультет (це був всього лише другий рік існування знаменитого Саратовського Слоновського театрального училища як ВУЗу), педагог Федосєєв в.З. Закінчив в 1988 році.
|
Народився 8 лютого 1952 року в місті Атбасар Акмолінськой області. Після закінчення в 1973 році Театрального училища ім. Б.В.Щукіна до 1988 року він грав в Московському театрі імені Ленінського комсомолу, з 1988 року працював в театру імені М.Н.Єрмолової |
Володимир Володимирович Бортко народився 7 травня 1946 року в Москві. Після навчання в Київському геологорозвідувальному технікумі він в 1965-1966 роках служив в армії, потім три роки працював техніком-електриком в "Воєнпроекті" в Києві. У 1969 році Володимир Бортко поступив в Київський державний інститут театрального мистецтва імені І.К.Карпенка-Карого, де вчився в майстерні М.Мащенко. Закінчивши інститут в 1974 році, він працював асистентом режисера на кіностудії імені Довженко, а в 1980 році Бортко став режисером-постановником на кіностудії "Ленфільм". Дебютом режисера у великому кіно став фільм "Комісія з розслідування", що вийшов в 1978 році і пам'ятний акторськими роботами Олега Єфремова, Ірини Мірошниченко, Євгенія Лебедєва. Популярність прийшла до Володимира Бортко після комедійної стрічки "Блондинка за рогом", на головні ролі в якій режисер запросив Андрія Міронова і Тетяну Догильову. В середині 1980-х років режисер поставив два фільми, що здобули йому успіх: у роки "перебудови" чималий інтерес викликала його психологічна драма "Одного разу збрехавши...", а екранізація повісті Михайла Булгакова "Собаче серце" принесла Володимиру Бортко визнання світової кіногромадськості - цей фільм був удостоєний Гран-прі кінофестивалю в Перуджі. Роль професора Пилипа Пилиповича Преображенського в "Собачому серці" стала однією з кращих робіт Євгенія Евстігнєєва, а роль Шарікова відкрила для кіно Володимира Толоконникова. У 1991 році на екрани вийшла військова драма Володимира Бортко "Афганський злам", в якій знявся популярний в ті роки в Радянському Союзі італійський актор Мікеле Плачидо. У 1998 році режисер порадував глядачів своєю новою роботою - фільмом "Цирк згорів, і клоуни розбіглися..." |
|
 Дзюба Олександр Євгенійович
Олександр Дзюба народився 5 червня 1975 року на Україні в р. Мелітополі. У 1993-1997 рр. вчився в Київському Державному Інституті Театрального Мистецтва ім. И.К. Карпенка-Карого (КГИТІ), майстерня Різниковича. У 1994-1996 рр. - актор Державного Академічного Російського Драматичного Театру ім. Лесі Українки в м. Києві. Грав в спектаклі «Школа скандалу» по п'єсі Р. Шеридана «Школа лихослів'я», режисер-постановник М.Ю. Різникович. У 1997-1999 рр. - актора московського театру Романа Віктюка. Брав участь в антрепризі «Бульвар Сансет», (за сценічною версією В. Денисова кінофільму Біллі Уайлдера), в спектаклях: «Соломія. Дивні ігри Оскара Уайльда», «Пробудження весни» Франка Ведекинда. У 1999-2001 рр. - педагог Акторської Студії і режисер Державного Російського Драматичного Театру Естонії в м. Таллінні, де поставив як режисера спектакль «Мауглі» Радьярда Киплінга і грав в нім. З 2001 року по теперішній час - актор театру Р. Віктюка. Грає в спектаклях: «Соломія. Дивні ігри Оскара Уайльда», «Майстер і Маргарита. Сни Івана Бездомного», «Заводний апельсин», «Мою дружину звуть Моріс!», «Нетутешній сад. Рудольф Нурєєв».
У 2003 році грав в дипломному спектаклі режисера-аспіранта «Центру Мейерхольда» Олександра Потужного «Філоктет».
Акторські роботи в кіно і на телебаченні: телевізійний спектакль «Цей симпатичний біс» по повісті Миколи Хвильового «Іван Іванович», телесеріали:
|
|
|
