Народився 19 вересня 1966 року.
Армія увірвалася в життя Олексія Ошуркова в 1984 роки. Дембель, що наступив через два роки, Олексій Ошурков зустрів в званні сержанта ВПС. У 1994 році Олексій Ошурков вже був дипломованим актором (цього року він закінчив Ярославський театральний інститут). |
|
 Poділacь 14 серпня 1978 року.
B 1999 року закінчила ГИТИС, курс B.М.Лeвepтoвa і Б.А.Мopoзoвa.
Грала в aнтpeпpизниx спектаклях:
* "Зимові фантазії Aвдoтьї Максимівни" (по мотивах п'єс A.Ocтpoвcкoгo) - тітка Apінa
* "Peвізop" (H.В. Гоголь) - Унтepoфіцepcька вдова
|
Володимир Володимирович Бортко народився 7 травня 1946 року в Москві. Після навчання в Київському геологорозвідувальному технікумі він в 1965-1966 роках служив в армії, потім три роки працював техніком-електриком в "Воєнпроекті" в Києві. У 1969 році Володимир Бортко поступив в Київський державний інститут театрального мистецтва імені І.К.Карпенка-Карого, де вчився в майстерні М.Мащенко. Закінчивши інститут в 1974 році, він працював асистентом режисера на кіностудії імені Довженко, а в 1980 році Бортко став режисером-постановником на кіностудії "Ленфільм". Дебютом режисера у великому кіно став фільм "Комісія з розслідування", що вийшов в 1978 році і пам'ятний акторськими роботами Олега Єфремова, Ірини Мірошниченко, Євгенія Лебедєва. Популярність прийшла до Володимира Бортко після комедійної стрічки "Блондинка за рогом", на головні ролі в якій режисер запросив Андрія Міронова і Тетяну Догильову. В середині 1980-х років режисер поставив два фільми, що здобули йому успіх: у роки "перебудови" чималий інтерес викликала його психологічна драма "Одного разу збрехавши...", а екранізація повісті Михайла Булгакова "Собаче серце" принесла Володимиру Бортко визнання світової кіногромадськості - цей фільм був удостоєний Гран-прі кінофестивалю в Перуджі. Роль професора Пилипа Пилиповича Преображенського в "Собачому серці" стала однією з кращих робіт Євгенія Евстігнєєва, а роль Шарікова відкрила для кіно Володимира Толоконникова. У 1991 році на екрани вийшла військова драма Володимира Бортко "Афганський злам", в якій знявся популярний в ті роки в Радянському Союзі італійський актор Мікеле Плачидо. У 1998 році режисер порадував глядачів своєю новою роботою - фільмом "Цирк згорів, і клоуни розбіглися..." |
|
 Сміранін Анатолій Анатолійович
Народився 30 жовтня 1979 року в місті Москві, в сім'ї акторів.
Бабуся з дідусем теж актори.
У 2002 році закінчив В.Т.У. ім. М. Щепкіна (курс В.М.Бейліс і В.Н.Іванова).
Актор Театру "Сфера".
Спектаклі і ролі:
* "Дон Жуан" - Дон Жуан
* "Фантомні болі" - Дмитро
* "Запрошення в замок" - Орас, Федерік
* "Справжнє життя Себастьяна Найта" - Владимир
* "Весняна казка" - Мзгирь
Життєве кредо: "Я сподіваюся себе ще якось показати. Сподіваюся, що у мене все ще попереду."
|
|
 Народилася 9 червня 1962 в р. Вентспілс (Латвія).
У 1983 році закінчила Ленінградський інститут театру, музики і кінематографії (клас А.І.Кацмана і Л.А.Додіна).
З 1983 по 1989 гг.работала в Ленінградському театрі імені Ленсовета.
Ролі в спектаклях:
* Поллі Пічем "Трьохкопійчана опера"
* Валентина "Вы чье, старичье?",
* Марта "Інтервью в Буенос-Айресі"
* Англійська королева і Мері "Лівша" і ін.
|
|
 Народився 14 жовтня 1934 року в Ленінграді. Отець - Козаков Михайло Еммануїлович (1897-1954). Мати - Нікітіна Зоя Олександрівна (1902-1973). Діти: Катерина (1957 р. н.), Кирило (1963 р. н.), Манана (1969 р. н.), Михайло (1989 р. н.), Зоя (1996 р. н.). Має 5 внуків.
Михайло Козаков ріс в ленінградській сім'ї. Його батько був відомим письменником, мама співробітничала у видавництвах - з двома перервами на два арешти і дві в'язниці. У квартирі Козакових на каналі Грибоєдова бували Євгеній Шварц, Михайло Зощенко, Анатолій Марієнгоф, Борис Ейхенбаум, Анна Ахматова і багато інших літературних знаменитостей. Міша був звичайним хлопчиком, зайнятим тими ж справами, що і його однолітки. Духовний зв'язок з великими людьми прокинувся в нім згодом, коли знадобилася опора для зрілого самовизначення.
|
|
 Народився - 23 грудня 1924 в м. Харків
Помер - 11 вересня 1987 в.г.одесса
Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Премії за акторську роботу за 1968 рік.
Народний артист СРСР.
У кіно знімався небагато. Перша роль - Яшка Буксир у фільмі-спектаклі "Біла акація".
Прославився Михайло Водяний після виконання ролі Попандопуло в музичній кінокомедії "Весілля у Вільшанці".
Серед фільмів за участю Михайла Водяного: "Ескадра йде на захід", "Інспектор кримінального розшуку", "Одинадцять надій" (Сан Санич), "Вольний вітер" (Стен).
|
|
 Народився 17 грудня 1928 року в Києві. Отець - Броньовий Сергій Осиповіч. Мати - Броньова Бела Львівна. Дружина - Броньова Вікторія Валентинівна, по професії - інженер. Дочка - Валентина Леонідівна. Внучка - Ольга Анатоліївна.
Ставати актором Леонід Броньовий не збирався. Він вчився в музичній десятирічці при Київській консерваторії по класу скрипки у професора Давида Соломоновича Бертьє. Можливо, позначилися гени предків: на скрипці грав його дід, бабуся співала і танцювала у вар'єте. А ось батьки не мали до мистецтва ніякого відношення. Обидва вчилися на робітфаку в Києві. Мама була бухгалтером, а батько, військовий, здобувши юридичну освіту за порадою старшого брата, заступника Наркома внутрішніх справ УРСР по кадрах Олександра Йосиповича Броньового і всупереч думці матері поступив на роботу в економічний відділ НКВД України. До середини 1930-х років він досить високо піднявся по службових сходах, отримавши на петлицю один ромб. Отже майбутні інтереси Леоніди були пов'язані з професією дипломата або, в крайньому випадку, журналіста-міжнародника. Але...
|
|
 Малишева Ірина Валентинівна
15 лютого 1961
Закінчила Театральне училище ім. Б. В. Щукіна (1981). З 1981 - актриса Театру ім. А. С. Пушкіна. Батько - професор в Туполівському бюро, мама була співачкою, співала в хорімСоколова. На Мосфільм прийшла по оголошенню: "На головну дитячу роль потрібна дівчинка."
Дебют в кіно - у фільмі Сергія Соловьева в "Сто днів після дитинства".
Ролі в кіно:
Сто днів після дитинства (1975)
роль: Соня Загремухіна
Мене чекають на Землі (1976)
Принцеса на горошині (1976)
Туфлі із золотими пряжками (1976)
роль: Царівна Мар'юшка
|
|
 Народився 18 грудня 1957 року в Курську в сім'ї інженерів, вчився в музичній школі.
У 1973 році приїхав до Москви на канікули і потрапив на очі асистентові режисера Володимира Рогового, завдяки чому зіграв одну з центральних ролей у фільмі "Юнга Північного флоту".
Після закінчення в 1975 році школи він намагався вступати до творчих вузів Москви, але ні в один з них його не прийняли. У результаті Ігор Скляр опинився в числі студентів Ленінградського інституту театру, музики і кінематографії, на курсі Льва Додіна. Закінчивши в 1979 році ЛГИТМіК, Ігор Ськляр один сезон відпрацював в Томськом ТЮЗі, потім повернувся до Курська, відслужив в армії.
З 1983 р. - актор Ленінградського Малого драматичного театру.
|
|
|
