Зірки вітчизняного кіно

Народився 17 грудня 1928 року в Києві. Отець - Броньовий Сергій Осиповіч. Мати - Броньова Бела Львівна. Дружина - Броньова Вікторія Валентинівна, по професії - інженер. Дочка - Валентина Леонідівна. Внучка - Ольга Анатоліївна.

Ставати актором Леонід Броньовий не збирався. Він вчився в музичній десятирічці при Київській консерваторії по класу скрипки у професора Давида Соломоновича Бертьє. Можливо, позначилися гени предків: на скрипці грав його дід, бабуся співала і танцювала у вар'єте. А ось батьки не мали до мистецтва ніякого відношення. Обидва вчилися на робітфаку в Києві. Мама була бухгалтером, а батько, військовий, здобувши юридичну освіту за порадою старшого брата, заступника Наркома внутрішніх справ УРСР по кадрах Олександра Йосиповича Броньового і всупереч думці матері поступив на роботу в економічний відділ НКВД України. До середини 1930-х років він досить високо піднявся по службових сходах, отримавши на петлицю один ромб. Отже майбутні інтереси Леоніди були пов'язані з професією дипломата або, в крайньому випадку, журналіста-міжнародника. Але...

Лев Дуров
Народився 23 грудня 1931 року в старому московському районі Лефортово. Походить із знаменитої династії російських циркових артистів - дресирувальників і клоунів, онучатий племінник А. і В.Дурових. Батьки Льва Дурова не були пов'язані з цирком. Отець - Дуров Костянтин Володимирович (1895 р.н.), працював в Союзвибухпромі. Мати - Дурова Валентина Ігнатівна (1903 р.н.), працювала у військово-історичному архіві. Дружина - Кириченко Ірина Миколаївна (1931 р.н.), актриса. Дочка - Дурова Катерина Львівна (1959 р.н.), актриса. Внуки: Катерина (1979 р.н.); Іван (1986 р.н.),студент.Внучка Катя працювала завлітом Абаканського лялькового театру, але недавно повернулася до Москви, оскільки її чоловік поступив на музичне відділення ГИТИСа. Внукові Вані вісімнадцять

Народилася 28 липня 1926 року в місті Тайга Новосибірської області. Батько - Макаров Володимир Степанович, працював диктором, був членом Союзу письменників СРСР. Мати - Герман Ганна Іванівна, літературний редактор-кореспондент, працювала завідуючою літературною частиною театру «Червоний факел» в Новосибірську. Перший чоловік - Бондарчук Сергій Федорович, народний артист СРСР, кінорежисер. Другий чоловік, з яким вони вже разом вже більше 30 років, - Перельман Михайло Ізраїльович, доктор медичних наук, професор, дійсний член Російської академії медичних наук, директор Науково-дослідного інституту фтизіопульмонології ММА імені Сеченова. Дочка - Бондарчук Наталія Сергіївна, актриса, кінорежисер, заслужена артистка Росії. Двоє внуків.

Важко сказати, що наштовхує людей на вибір професії. Покликання? Оточення? Випадок? Іноді все разом, іноді щось одне. Перший усвідомлений рух до майбутньої професії у Інни Макарової відбувся в 4-му класі, в Новосибірську, де пройшли її дитинство і юність. У один з днів школярі дізналися, що їх однокласник Міроша Бучин зайняв перше місце на огляді юних талантів в Москві за читання байки. Результатом цього несподіваного для багатьох успіху з'явилося створення в школі драматичного гуртка, і першою роллю, зіграною маленькою Інною Макаровою на сцені, стала безсловесна роль попівни в інсценуванні казки «Про попа і працівника його Балді». Потім послідували нові ролі, традиційне хвилювання перед кожним виходом на сцену, перший успіх, перші аплодисменти.

Народилася 18 квітня 1971 року.
У 1991 році закінчила Школу-студію МХАТ (курс І. Тарханова).
У 1992 році була прийнята в трупу театру «Сучасник».
Грала в спектаклях: «Три сестри» (Ірина, Наташа), «Вишневий сад» (Ганна)
«Зірки на уранішньому небі» (Марія), «Анфіса» (Ніночка)
«Чотири рядки для дебютантки» (Коломба).
Дебютувала на сцені Художнього театру в спектаклі «Ундіна» (Ундіна).
У 2001 році Катерина Семенова була прийнята в трупу Московського
художнього театру імені А.П.Чехова.
Брала участь в телепроекті «Останній герой», «Великі Гонки».
Ведуча телепередачі «Формула краси».

Комов Дмитро Анатолійович

Народився 11 серпня 1963 року в Місті Саратові. Батько офіцер Радянської армії, мати викладач французької мови, старший брат теж офіцер.

Вчився в Саратовському юридичному інституті, на судово-прокурорському факультеті, 1981-1984. Пішов з випускного курсу, тому що майже рік вже займався в театральній студії у режисера Саратовського театру юного глядача Федосєєва В.З.
Поступив разом зі своєю дружиною Іриною в Саратовську державну консерваторію ім. Собінова, на театральний факультет (це був всього лише другий рік існування знаменитого Саратовського Слоновського театрального училища як ВУЗу), педагог Федосєєв в.З. Закінчив в 1988 році.

Георгій Іванович Бурков народився 31 травня 1933 року в Пермі. У 1952 році він поступив на юридичний факультет Пермського університету, де провчився два роки. Одночасно з навчанням Георгій Бурков займався у вечірній студії при Пермському драматичному театрі. З 1954 року він став професійним актором, працював в театрі в Березняках, потім - в Пермському обласному театрі, в Кемеровському театрі. У 1964 році режисер Московського драматичного театру імені К.С. Станіславського Б. Львов-Анохін запросив Буркова в свою трупу. На сцені цього театру актор виступав до 1980 року, потім працював в Московському Художньому Академічному театрі, в Московському драматичному театрі імені Пушкіна, а з 1988 року він був художнім керівником Центру культури ім. В. М. Шукшина. У 1966 році Георгій Бурков вперше знявся в кіно, зігравши епізодичну роль в радянсько-польській картині "Зося". Через рік відбулася зустріч актора з режисером, який багато в чому визначив його творчий шлях в кіно, - Ельдар Рязанов запросив Буркова на невелику роль ретушера Петі в комедії "Зигзаг удачі". У фільмах Ельдара Рязанова Георгій Бурков і зіграв свої кращі ролі - в "Людях-розбійниках" похилого віку і в "Гаражі"; а також невеликі, але колоритні ролі в картинах "Про бідного гусара замовите слово" і "Жорстокий романс". Кращими стали і роботи актора в картинах, поставлених його іншому Василем Шукшиним, - забарвлена комічними фарбами роль "конструктора".

Дитинство

Володимир Конкин народився 19 серпня 1951 року в Саратові. У дитинстві батьки дали йому хороше виховання. Як признається сам актор: «Не було непотрібної, вульгарної дидактики, яка стомлює молодих людей, відводить їх на вулицю. Мене батьки захопили, навчили працювати. <.> У мене було звільнення в школі від праці і фізкультури із-за вади серця. І весь вільний час батьки водили мене по театрах та музеях».

Володимир і Алла

Після закінчення школи Володимир поступив в Саратовське театральне училище на курс Л.А. Лядова. Тоді ж, він зустрів ту єдину, яка стала його вірною супутницею по життю. А відбулося це так...

Якось разом зі своїм батьком Владимир прийшов на збір випускників в школу. Там він відразу ж звернув увагу на одну дівчину. Через рік хлопець знов прийшов в школу, і знов побачив її. Алла виявилася дочкою колишньої класної керівниці Володимира.

Російський кінорежисер, сценарист. Народний артист Росії (1980). Народився 20 серпня 1937 в Москві. У 1957-1959 вчився в Московській Державній консерваторії. У 1965 закінчив режисерський факультет ВГИКа (майстерня М.Ромма) і почав працювати як режисер на «Мосфільмі». Перша самостійна повнометражна постановка - Перший вчитель по Ч.Айтматову (премія за кращу жіночу роль Міжнародного кінофестивалю у Венеції, 1966; премія МКФ в Йері, 1967), що реалістично і разом з тим експресивно відобразила конфлікт нових віянь і патріархальних традицій в киргизькому селі. З того часу Міхалков-Кончаловський плідно працює як сценарист, створюючи сценарії до своїх фільмів, а також до картин інших режисерів (зокрема, до Андрія Рубльова А.Тарковського).
У 1967 Міхалков-Кончаловський поставив в стилістиці «документального реалізму» сільську драму Історія Асі Клячиної, героїнею якого стала невдала самотня колгоспниця по прізвиську Ася-хромоножка. Фільм, що не співпадав з шаблонним трактуванням життя радянського села, піддався численним цензурним поправкам і був покладений «на полицю» (його прокат в оригінальному варіанті відбувся більше двадцяти років опісля). Після досвіду, що так розчаровує, з фільмом на сучасну тему режисер звернувся до екранізації російської літературної класики і створив яскраві кінематографічні аналоги творів І.С.Тургенева (Дворянське гніздо) і А.П.Чехова (Дядя Ваня, приз МКФ в Сан-себастьяні, 1971).

ФРЕЙНДЛІХ
Аліса Бруновна

Народилася 08.12.1934, Ленінград

Батьки

Мама Аліси Фрейндліх, Ксенія Федорівна Федорова, змолоду жила в Пскові, брала участь в художній самодіяльності. Потім вона переїхала до Ленінграда, вчилася на драматичних курсах Ленінградського театру робочої молоді (ТРАМ). Там же Ксенія Федорівна познайомилася з актором Бруно Фрейндліхом.
Бруно Артурович був вихідцем з німців. Це були художники-склодуви, яких Петро I привіз до Росії починати склодувну справу. З тих пір вони тут і осіли.
У 1934 році народилася Аліса. Вона згадує: «Я народилася в будинку на Ісаакієвській площі. З вікон наший квартири був добре видний собор, а в п'яти хвилинах ходьби від будинку стояв знаменитий Мідний вершник, і відкривався захоплюючий душу своїй якоюсь надкрасою вид на Неву. Чарівність мого міста з дитинства увійшла до душі і зачарувала на все подальше життя.»