Зірки вітчизняного кіно

Дмитро Комов

Портрет Комов Дмитро Анатолійович

Народився 11 серпня 1963 року в Місті Саратові. Батько офіцер Радянської армії, мати викладач французької мови, старший брат теж офіцер.

Вчився в Саратовському юридичному інституті, на судово-прокурорському факультеті, 1981-1984. Пішов з випускного курсу, тому що майже рік вже займався в театральній студії у режисера Саратовського театру юного глядача Федосєєва В.З.
Поступив разом зі своєю дружиною Іриною в Саратовську державну консерваторію ім. Собінова, на театральний факультет (це був всього лише другий рік існування знаменитого Саратовського Слоновського театрального училища як ВУЗу), педагог Федосєєв в.З. Закінчив в 1988 році.

 

Георгій Бурков

Портрет Георгій Іванович Бурков народився 31 травня 1933 року в Пермі. У 1952 році він поступив на юридичний факультет Пермського університету, де провчився два роки. Одночасно з навчанням Георгій Бурков займався у вечірній студії при Пермському драматичному театрі. З 1954 року він став професійним актором, працював в театрі в Березняках, потім - в Пермському обласному театрі, в Кемеровському театрі. У 1964 році режисер Московського драматичного театру імені К.С. Станіславського Б. Львов-Анохін запросив Буркова в свою трупу. На сцені цього театру актор виступав до 1980 року, потім працював в Московському Художньому Академічному театрі, в Московському драматичному театрі імені Пушкіна, а з 1988 року він був художнім керівником Центру культури ім. В. М. Шукшина. У 1966 році Георгій Бурков вперше знявся в кіно, зігравши епізодичну роль в радянсько-польській картині "Зося". Через рік відбулася зустріч актора з режисером, який багато в чому визначив його творчий шлях в кіно, - Ельдар Рязанов запросив Буркова на невелику роль ретушера Петі в комедії "Зигзаг удачі". У фільмах Ельдара Рязанова Георгій Бурков і зіграв свої кращі ролі - в "Людях-розбійниках" похилого віку і в "Гаражі"; а також невеликі, але колоритні ролі в картинах "Про бідного гусара замовите слово" і "Жорстокий романс". Кращими стали і роботи актора в картинах, поставлених його іншому Василем Шукшиним, - забарвлена комічними фарбами роль "конструктора".

 

Володимир Конкін

Портрет Дитинство

Володимир Конкин народився 19 серпня 1951 року в Саратові. У дитинстві батьки дали йому хороше виховання. Як признається сам актор: «Не було непотрібної, вульгарної дидактики, яка стомлює молодих людей, відводить їх на вулицю. Мене батьки захопили, навчили працювати. <.> У мене було звільнення в школі від праці і фізкультури із-за вади серця. І весь вільний час батьки водили мене по театрах та музеях».

Володимир і Алла

Після закінчення школи Володимир поступив в Саратовське театральне училище на курс Л.А. Лядова. Тоді ж, він зустрів ту єдину, яка стала його вірною супутницею по життю. А відбулося це так...

Якось разом зі своїм батьком Владимир прийшов на збір випускників в школу. Там він відразу ж звернув увагу на одну дівчину. Через рік хлопець знов прийшов в школу, і знов побачив її. Алла виявилася дочкою колишньої класної керівниці Володимира.

 

Андрій Міхалков-Кончаловський

Портрет Російський кінорежисер, сценарист. Народний артист Росії (1980). Народився 20 серпня 1937 в Москві. У 1957-1959 вчився в Московській Державній консерваторії. У 1965 закінчив режисерський факультет ВГИКа (майстерня М.Ромма) і почав працювати як режисер на «Мосфільмі». Перша самостійна повнометражна постановка - Перший вчитель по Ч.Айтматову (премія за кращу жіночу роль Міжнародного кінофестивалю у Венеції, 1966; премія МКФ в Йері, 1967), що реалістично і разом з тим експресивно відобразила конфлікт нових віянь і патріархальних традицій в киргизькому селі. З того часу Міхалков-Кончаловський плідно працює як сценарист, створюючи сценарії до своїх фільмів, а також до картин інших режисерів (зокрема, до Андрія Рубльова А.Тарковського).
У 1967 Міхалков-Кончаловський поставив в стилістиці «документального реалізму» сільську драму Історія Асі Клячиної, героїнею якого стала невдала самотня колгоспниця по прізвиську Ася-хромоножка. Фільм, що не співпадав з шаблонним трактуванням життя радянського села, піддався численним цензурним поправкам і був покладений «на полицю» (його прокат в оригінальному варіанті відбувся більше двадцяти років опісля). Після досвіду, що так розчаровує, з фільмом на сучасну тему режисер звернувся до екранізації російської літературної класики і створив яскраві кінематографічні аналоги творів І.С.Тургенева (Дворянське гніздо) і А.П.Чехова (Дядя Ваня, приз МКФ в Сан-себастьяні, 1971).

 

Аліса Фрейндліх

Портрет ФРЕЙНДЛІХ
Аліса Бруновна

Народилася 08.12.1934, Ленінград

Батьки

Мама Аліси Фрейндліх, Ксенія Федорівна Федорова, змолоду жила в Пскові, брала участь в художній самодіяльності. Потім вона переїхала до Ленінграда, вчилася на драматичних курсах Ленінградського театру робочої молоді (ТРАМ). Там же Ксенія Федорівна познайомилася з актором Бруно Фрейндліхом.
Бруно Артурович був вихідцем з німців. Це були художники-склодуви, яких Петро I привіз до Росії починати склодувну справу. З тих пір вони тут і осіли.
У 1934 році народилася Аліса. Вона згадує: «Я народилася в будинку на Ісаакієвській площі. З вікон наший квартири був добре видний собор, а в п'яти хвилинах ходьби від будинку стояв знаменитий Мідний вершник, і відкривався захоплюючий душу своїй якоюсь надкрасою вид на Неву. Чарівність мого міста з дитинства увійшла до душі і зачарувала на все подальше життя.»

 

Олександр Василевський

Портрет Василевський Олександр

Народився в 1976 році.
Закінчив ВГИК(акторський факультет) 2005.
Працював каскадером, займався боксом, брав участь в музичних рок-проектах як автор і виконавець власних пісень.

Ролі в кіно:

Прибуття потягу (кіноальманах) (1995)
роль: головний герой в молодості
"Трофим'"
Багровий колір снігопаду (2006)
роль: молодий Трофим
Молоді і злі (2006)
роль: Стьопа Кукін
Операція (2006)
Флеш.ка (2006)
епізодична роль: Сашок
Поліція Хоккайдо. Російський відділ (2007)
 

Олексій Маклаков

Портрет Олексій Маклаков народився і виріс в Новосибірську. Там же він закінчив Новосибірське державне театральне училище. Якийсь час працював на радіо «Юнітон», грав в новосибірському театрі «Червоний факел».

У 1996 році Олексій Маклаков був прийнятий в трупу театру імені В. Маяковського. На сцені цього театру їм були зіграні ролі в спектаклях: «Синтезатор любові»' (Мервін), «Входить вільна людина» (Браун), «Плоди освіти» (Доктор), «Діти Ванюшина» (Красавін), «Чума на обидва ваші будинки!» (Синьйор Капулетті), «Як вам це подобається» (Ле-бо) і ін.

Всі ці роки в кіно Олексій Маклаков не знімався, тому окрім завзятих театралів він був практично нікому не відомий.

 

Олексій Кравченко

Портрет КРАВЧЕНКО Олексій Євгенійович (10. 10. 1969), актор.
Закінчив Театральне училище імені Б.В.Щукина. Актор театру ім. Вахтангова.

Скільки б ролей не зіграв Олексій Кравченко, перш за все згадуватимуть його дебют у фільмі Елема Климова "Йди і дивися". Про картину і актора тоді багато писали і сперечалися. "Ще жодне інтерв'ю не обходилося без питання про те, як я потрапив в картину Елема Клімова, - говорить Олексій, - і практично всі обережно цікавляться тим, як зйомки вплинули на мою психіку. Яких тільки чуток не ходило після фільму. Говорили, що Льоша Кравченко з'їхав глузду, а Елем Клімов повісився. Напевно, без пліток не обходиться жодна картина. І мене такі розмови вже не дратують". У кіно Олексій потрапив просто - по оголошенню. Його друг почув по радіо про те, що серед 14-річних хлопчиськ кіностудія "Мосфільм" проводить конкурсний відбір на головну роль в новий фільм. Олексій пішов за компанію з приятелем. І, як повелося, з тисячі інших на роль затвердили його. Ніяких нервових зривів під час зйомок картини у Олексія не було. Було інше - жорстока дієта і відчуття нескінченної втоми. Постійно хотілося їстиі спати. Заради зйомок останніх кадрів, в яких його герой стає, немов сімдесятирічний старий, сивим, Олексія фарбували стійкою імпортною фарбою. "Я прийшов в школу - худий і сивий. Однокласники трохи нашепталися у мене за спиною. А потім, зрозумівши, що, окрім кольору волосся, в мені нічого не змінилося, почали до мене відноситися, як раніше". Спокійно закінчивши восьмий клас, Олексій поступив в технікум. Про кіно і сцену не подумував. Тоді він захоплювався музикою, складав і записував пісні, створював разом зі своїми друзями музичні групи. Періодично вони розпадалися, і муки творчості починалися наново. Все це продовжувалося до тих пір, поки Олексія не призвали до армії. "Я активно займався спортом. Прийшов у військкомат і заявив, що хочу служити в морській піхоті. Наївний був.

Мені всі посміхалися і кивали. І поки летів дев'ять годин до Владивостока, думав, що тепер я морський піхотинець. Прилетів. Построїли нас і сказали: "Здрастуйте, товариші підводники". І я зрозумів, що потрапив на три роки". І хоча служити його визначили в наземну частину, легше від цього не ставало. Але і там Олексій вмудрявся займатися музикою і навіть сколотив зі своїх однополчан групу. Художньою самодіяльністю "підводники" займалися з дозволу офіцерів. Командир частини, в якій служив рядовий Кравченко, бачив фільм Клімова і не переставав дивуватися, яким чином москвич, що зіграв в 14 років головну роль у фільмі у одного з кращих режисерів, вмудрився загриміти в армію. Дивувалися та інші, коли, відслуживши, Олексій влаштувався на роботу в один з нових кооперативів. І якийсь час робив дахи на московських новобудовах. І лише в 21 рік, піддавшись на вмовляння дружини і Елема Климова, він подав документи в Щукінське училище. І поступив. Ще студентом його запросили в Театр Вахтангова на велику роль в спектакль по п'єсі Горького "Варвари". І якщо в театрі все складалося добре, то в кіно ролей не було майже п'ятнадцять років. Знову на екрані Олексій Кравченко з'явився лише три роки тому в ролику "Російського проекту" Дениса Евстігнєєва. Він зіграв солдата-новобранця, який стояв в почесній варті на Червоній площі, а навколо бушував натовп: "Діма, помахай мамі!" Потім була одна з головних ролей у фільмі того ж Евстігнєєва "Мама". "Коли знімальну групу перший раз зібрали разом, я дуже нервувався, мені належало зніматися з такими акторами, як Мордюкова, Меньшиков, Миронов, Машков. Крилов Міша курив і трясся, і я зубами стукав. Але все склалося просто чудово. У мене від зйомок залишилися дуже теплі спогади. Нонна Вікторівна взагалі до нас, як до синів, відносилася. Вони у всьому мені допомагали, і я відчував себе, як в справжній сім'ї". До речі, у фільмі Евстігнєєва, де Кравченко зіграв снайпера, його красива рушниця була справжньою, а ось оптичний приціл - бутафорським. Він був прикручений до стовбура величезними гвинтами, і в нього нічого не було видно. "У фільмі зробили дуже класний звук пострілу. Справжня гвинтівка стріляє - як батіг клацає. Насправді моя рушниця просто бабахала.

Епізод, де я стріляю по кремлівських зірках, знімали на Новому Арбаті, на горищі одного з будинків. Від першого пострілу я оглохнув, а на вулиці у всіх машин спрацювала сигналізація. А дублів було декілька". Після "Мами" на Олексія буквально посипалися пропозиції від кінорежисерів. Він зіграв у фільмі Олександра Суріна "Квіти від переможців" і в картині із страшною назвою "Рейнджер з атомної зони". Знявся в новому фільмі Георгія Данелія "Фортуна", де зіграв головну роль. Зараз знов грає головну роль в картині молодих пітерських режисерів Кравчука і Фетінга "Різдвяна містерія". "Останнім часом я знімався в бойовиках і грав м"язистих героїв. Зараз пробую себе в інших жанрах. У фільмі Данелії мій герой не воює і не б'ється. Всього один раз я хапаю за грудки Володю Ільіна, але він тут же утикатиме в мене пістолет. На цьому мої бойові дії закінчуються. Та і в "Різдвяній містерії" у мене мирна професія. Я граю лялькаря". Для останньої ролі Олексію навіть довелося сісти на дієту. Втім, до цього йому не звикати. Кілька років тому актор так активно нарощував м'язи і качався, що почав важити 120 кілограмів, чим убив своїх колег по театру. А потім раптом втратив інтерес до спортивного залу, вирішивши, що залишатись в іміджі героя-громили нудно. Буквально за рік актор схуд і пострункішав, чим шокував глядачів. Після спектаклів до нього підходили люди і цікавилися: "Леша, що з вами трапилося? Ви захворіли?" Публіка злякалася не дарма: його звикли бачити в ролях сильних і упевнених в собі людей. Зовні він дійсно схожий на супермена. Але характер у таких чоловіків завжди м'який. "Я за вдачею самоїд. Мені ніколи не подобається те, що я роблю. Намагаюся з цим боротися, але це непереможно". Він часто червоніє, бентежиться. Абсолютно не уміє брехати. Не любить зиму. І мріє, щоб його син Альоша займався іноземними мовами.
 

Олексій Гуськов

Портрет Гуськов Олексій Геннадійович народився 20 травня 1958 року в місті Бжег. Незабаром сім'я переїхала до Києва. Закінчив школу в Києві. Після закінчення школи поїхав до Москви, де поступив в МВТУ імені Баумана. Проучився в цьому університеті майже п'ять років, але в 1979 році пішов звідти і поступив в Школу-студію МХАТ, яку закінчив в 1983 році. Починав свою акторську біографію в Московському драматичному театрі ім. А.С. Пушкіна, в якому працював з 1984 по 1986 рік. У 1986-1988 - актор театру на Малій Бронній, в 1988-1991 - театру "Детектив", потім - актор театру ім. Н.В. Гоголя, потім - театру ім. А.С. Пушкіна. В даний час Олексій Геннадійович працює в МХАТ ім. А.П Чехова.

Викладає акторську майстерність в Школі-студії МХАТ.

Зіграв більше 30 ролей в кіно.

З 1994 року - президент анімаційної студії "Ф.А.Ф. Інтертейнмент".

У 2001 році Олексію Геннадійовичу присвоєно звання Заслуженого артиста Росії.

У 2002 році Олексій Гуськов став Лауреатом Державної премії РФ за виконання ролі Микити Голощокіна в серіалі "Границя. Тайговий роман".

Дружина: актриса театру ім. Є. Вахтангова Лідія Вележева.

Діти: дочка Наташа від першого шлюбу і два сини - Володимир і Дмитро - від другого.
 

Хельга Філіпова

Портрет Народилася 15 липня 1968 року в Петрозаводську. Кандидат в майстри спорту із спортивного туризму. Обійшла пішки півкраїни. Співала в народному хорі. У 1986 році виїхала до Ленінграда, поступила в Інститут Культури ім. Крупської, відучилася 4 роки і виїхала до Польщі, де займалася співами.
Після повернення до Росії працювала в міністерстві культури методистом. У 1991 році пішла в Театральну студію при Національному театрі (м. Петрозаводськ) під керівництвом Л.Б. Еренбурга, де відучилася з 1991 по 1993 р., півсезону пропрацювала в Національному театрі. Працювала на радіо «Європа Плюс» (Петрозаводськ), в 1994 році перемогла в музичному конкурсі молодих виконавців «Шанс».

 
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 Наступна > Кінець >>

Сторінка 15 з 24