|
 Народився - 23 грудня 1924 в м. Харків
Помер - 11 вересня 1987 в.г.одесса
Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Премії за акторську роботу за 1968 рік.
Народний артист СРСР.
У кіно знімався небагато. Перша роль - Яшка Буксир у фільмі-спектаклі "Біла акація".
Прославився Михайло Водяний після виконання ролі Попандопуло в музичній кінокомедії "Весілля у Вільшанці".
Серед фільмів за участю Михайла Водяного: "Ескадра йде на захід", "Інспектор кримінального розшуку", "Одинадцять надій" (Сан Санич), "Вольний вітер" (Стен).
|
|
 ЛЕОНОВ-ГЛАДИШЕВ
Євгеній Борисович
Народився 24.08.1952, Вільнюс
Заслужений артист Росії
Лауреат премії Ленінського комсомолу
70-і роки
Євгеній Леонов-Гладишев народився 24 січня 1952 року у Вільнюсі. У 1973 році він закінчив Ленінградський інститут театру, музики і кінематографу (майстерня Василя Васильовича Меркур'єва і Ірини Всеволодівни Меєрхольд) і став актором кіностудії «Ленфільм».
Втім, зніматися в кіно він почав, ще вчившись на останньому курсі інституту. У 1972 році він вперше з'явився на екрані в дитячій пригодницькій драмі режисера Радомира Васильовського «Включить північне сяйво».
Потім послідували: головна роль в кіноповісті Юрія Рогова «Докер», ролі у військових стрічках «Фронт без флангів» і «Фронт за лінією фронту» і ін.
|
Володимир Володимирович Бортко народився 7 травня 1946 року в Москві. Після навчання в Київському геологорозвідувальному технікумі він в 1965-1966 роках служив в армії, потім три роки працював техніком-електриком в "Воєнпроекті" в Києві. У 1969 році Володимир Бортко поступив в Київський державний інститут театрального мистецтва імені І.К.Карпенка-Карого, де вчився в майстерні М.Мащенко. Закінчивши інститут в 1974 році, він працював асистентом режисера на кіностудії імені Довженко, а в 1980 році Бортко став режисером-постановником на кіностудії "Ленфільм". Дебютом режисера у великому кіно став фільм "Комісія з розслідування", що вийшов в 1978 році і пам'ятний акторськими роботами Олега Єфремова, Ірини Мірошниченко, Євгенія Лебедєва. Популярність прийшла до Володимира Бортко після комедійної стрічки "Блондинка за рогом", на головні ролі в якій режисер запросив Андрія Міронова і Тетяну Догильову. В середині 1980-х років режисер поставив два фільми, що здобули йому успіх: у роки "перебудови" чималий інтерес викликала його психологічна драма "Одного разу збрехавши...", а екранізація повісті Михайла Булгакова "Собаче серце" принесла Володимиру Бортко визнання світової кіногромадськості - цей фільм був удостоєний Гран-прі кінофестивалю в Перуджі. Роль професора Пилипа Пилиповича Преображенського в "Собачому серці" стала однією з кращих робіт Євгенія Евстігнєєва, а роль Шарікова відкрила для кіно Володимира Толоконникова. У 1991 році на екрани вийшла військова драма Володимира Бортко "Афганський злам", в якій знявся популярний в ті роки в Радянському Союзі італійський актор Мікеле Плачидо. У 1998 році режисер порадував глядачів своєю новою роботою - фільмом "Цирк згорів, і клоуни розбіглися..." |
|
 Сміранін Анатолій Анатолійович
Народився 30 жовтня 1979 року в місті Москві, в сім'ї акторів.
Бабуся з дідусем теж актори.
У 2002 році закінчив В.Т.У. ім. М. Щепкіна (курс В.М.Бейліс і В.Н.Іванова).
Актор Театру "Сфера".
Спектаклі і ролі:
* "Дон Жуан" - Дон Жуан
* "Фантомні болі" - Дмитро
* "Запрошення в замок" - Орас, Федерік
* "Справжнє життя Себастьяна Найта" - Владимир
* "Весняна казка" - Мзгирь
Життєве кредо: "Я сподіваюся себе ще якось показати. Сподіваюся, що у мене все ще попереду."
|
|
 Народився в Москві 31 грудня 1930 року
Народився 31 грудня 1930 року в Москві. Отець - Кузнецов Борис Сергійович. Мати - Кузнецова Евдокія Давидовна.
Батько Анатолія Кузнецова мав дві освіти: бухгалтерську і театрально-вокальну. Закінчивши ЦИТІС (нині ГИТІС), він був солістом в ансамблі Кнушевицького, в роки Великої Вітчизняної війни працював у військових ансамблях, виїжджав на фронт, згодом отримав запрошення в оперну трупу Великого театру, де і працював довгі роки.
У дитинстві і юнацтві Анатолій вчився в музичній школі, а потім, володіючи непоганими вокальними даними, витримав іспити в Музичне училище імені Іполітова-Іванова, на вокальний факультет.
Крім батьків в становленні його життєвого шляху непряму участь брав його двоюрідний брат - Михайло Артемьевіч Кузнецов, відомий і улюблений глядачами артист кіно. На той час у нього за плечима вже були фільми «Машенька» Райзмана і Габріловича і «Іван Грізний» Ейзенштейг.
|
|
 Дзюба Олександр Євгенійович
Олександр Дзюба народився 5 червня 1975 року на Україні в р. Мелітополі. У 1993-1997 рр. вчився в Київському Державному Інституті Театрального Мистецтва ім. И.К. Карпенка-Карого (КГИТІ), майстерня Різниковича. У 1994-1996 рр. - актор Державного Академічного Російського Драматичного Театру ім. Лесі Українки в м. Києві. Грав в спектаклі «Школа скандалу» по п'єсі Р. Шеридана «Школа лихослів'я», режисер-постановник М.Ю. Різникович. У 1997-1999 рр. - актора московського театру Романа Віктюка. Брав участь в антрепризі «Бульвар Сансет», (за сценічною версією В. Денисова кінофільму Біллі Уайлдера), в спектаклях: «Соломія. Дивні ігри Оскара Уайльда», «Пробудження весни» Франка Ведекинда. У 1999-2001 рр. - педагог Акторської Студії і режисер Державного Російського Драматичного Театру Естонії в м. Таллінні, де поставив як режисера спектакль «Мауглі» Радьярда Киплінга і грав в нім. З 2001 року по теперішній час - актор театру Р. Віктюка. Грає в спектаклях: «Соломія. Дивні ігри Оскара Уайльда», «Майстер і Маргарита. Сни Івана Бездомного», «Заводний апельсин», «Мою дружину звуть Моріс!», «Нетутешній сад. Рудольф Нурєєв».
У 2003 році грав в дипломному спектаклі режисера-аспіранта «Центру Мейерхольда» Олександра Потужного «Філоктет».
Акторські роботи в кіно і на телебаченні: телевізійний спектакль «Цей симпатичний біс» по повісті Миколи Хвильового «Іван Іванович», телесеріали:
|
|
 Народилася 9 червня 1962 в р. Вентспілс (Латвія).
У 1983 році закінчила Ленінградський інститут театру, музики і кінематографії (клас А.І.Кацмана і Л.А.Додіна).
З 1983 по 1989 гг.работала в Ленінградському театрі імені Ленсовета.
Ролі в спектаклях:
* Поллі Пічем "Трьохкопійчана опера"
* Валентина "Вы чье, старичье?",
* Марта "Інтервью в Буенос-Айресі"
* Англійська королева і Мері "Лівша" і ін.
|
|
 Народився 14 жовтня 1934 року в Ленінграді. Отець - Козаков Михайло Еммануїлович (1897-1954). Мати - Нікітіна Зоя Олександрівна (1902-1973). Діти: Катерина (1957 р. н.), Кирило (1963 р. н.), Манана (1969 р. н.), Михайло (1989 р. н.), Зоя (1996 р. н.). Має 5 внуків.
Михайло Козаков ріс в ленінградській сім'ї. Його батько був відомим письменником, мама співробітничала у видавництвах - з двома перервами на два арешти і дві в'язниці. У квартирі Козакових на каналі Грибоєдова бували Євгеній Шварц, Михайло Зощенко, Анатолій Марієнгоф, Борис Ейхенбаум, Анна Ахматова і багато інших літературних знаменитостей. Міша був звичайним хлопчиком, зайнятим тими ж справами, що і його однолітки. Духовний зв'язок з великими людьми прокинувся в нім згодом, коли знадобилася опора для зрілого самовизначення.
|
Михайло Олегович Єфремов народився 10 листопада 1963 року в театральній сім'ї: батько - О.Н.Єфремов, мати - актриса "Сучасника" А.Б.Покровська, дід - оперний режисер Б.А.Покровський. Вперше вийшов на сцену Московського художнього театру ще хлопчиком - в спектаклях "Йдучи, озирнися!" (1976), у "Качиному полюванні" (1979). У 1987 році, відслуживши в армії, закінчив Школу-студію МХАТ (курс В.Богомолова). У 1987-1991 роках він був режисером і художнім керівником Театру-студії «Сучасник-2». З 1991 року Михайло Єфремов працював в МХАТ імені А.Чехова, де зіграв ролі Трепльова («Чайка» А.П.Чехова), Чацького («Горе з розуму» А.С.Грибоєдова). У кіно Михайло Єфремов дебютував в 1978 році, у фільмі «Коли я стану велетнем». У числі його найбільш помітних кіноробіт актора - «Благородний розбійник Володимир Дубровський» (екранізація пушкінської повісті, в якій він зіграв головну роль), мелодрама «Чоловічий зигзаг» і телефільм «Королева Марго». У 1995 році був удостоєний звання заслуженого артиста Російської Федерації |
|
 ЯКОВЛЄВА
Марина Олександрівна
Народилася 01.04.1959 року
р. Зима обл. Іркутська
Заслужена артистка Росії (2000)
Народилася в Сибіру, в невеликому містечку Зима Іркутської області. У школі вона була відмінницею, її всі поважали. До сьомого класу Марина не мріяла стати актрисою, але кіно захоплювалася, збирала листівки з акторами. Дівчинка виховувалася на радянському кіно, і їй подобалися неординарні актриси: Надія Румянцева, Нонна Мордюкова, Інна Чурікова. З великим задоволенням дивилася військові фільми.
|
|
|
