Зірки вітчизняного кіно

Скворцов Володимир Євгенійович

Народився в Москві 17 квітня 1970 року.
Закінчив Школу-студію МХАТ в 1995 році (курс н.а.росії А.Б.Покровської).
У тому ж році був прийнятий в трупу театру «Et cetera» під керівництвом н.а.росії А.А.Калягіна.
Паралельно бере участь в спектаклях режисера В.Мірзоєва в Театрі ім. Станіславського.
З 1999 року співробітничає з Центром Драматургії і Режисури під керівництвом А. Казанцева і м. Рощина.

C 1994 року знімається в кіно, працює на радіо.
2004 рік. Записав на радіо "FM-КУЛЬТУРА" цикл віршів російських поетів.

Син бравого радянського актора Георгія Епіфанцева. Закінчив акторський факультет Щукінського театрального училища (курс В.В.Іванова) в 1994 році, потім вчився на режисерському факультеті ГИТИСу в майстерні П.Н.Фоменко. Тоді ж він створив театральний проект, назване "Пуття-театр". Серед його театральних робіт: "Скорочення норовистої" (по п'єсі В. Шекспіра "Приборкання норовистої", 1995), "Струмінь крові" (п'єса Антонена Арто, 1997); "Ромео і Джульєта" (по однойменній п'єсі В.Шекспіра, 1999) і ін.

У 1997-98 роках Володимир створював телепередачу "Дрімота", що виходила ночами на каналі Tv-6. Не дивлячись на те, що "Дрімота" замислювалася як музична програма з показом кліпів, Епіфанцев вставляв між кліпами сценки а-ля "Пуття-театр", де був наявний веселий треш, пародіювання мас-медіа у дусі пост-модернізму, готичний нарцисизм, наскрізь діалоги цитат, як у фільмах Годара, ну і дитяча безпосередність, звичайно. Випуски цієї програми можна розглядати, користуючись безглуздими ярликами, як своєрідний треш-авангард в області кіно. Епіфанцев також був якийсь час ведучим в програмі "Музобоз" на тому ж Tv-6, знімав аналогічну "Дрімоті" програму "Культиватор" на ТВЦ, але його не зрозуміли і вигнали звідти.

Анна Самохина (Anna Samohina) - 14.01.1963 р., Росія (Russia).

Моє дитинство не можна назвати безхмарним. Виросла я в Череповці. Промисловий район, суцільні заводи. Тато працював сталеливарником, пив, як і всі навколо, і до тридцяти двом років перетворився на алкоголіка. Ви представляєте, що таке жити в сім'ї, де батько вічно спить п'яний, а прокидаючись, починає наводити лад?!

Батько нас не бив, до цього, слава богу, не доходило, але з похмілля його долало дике озлоблення, і він починав "виховувати" нас з сестрою: перевіряти щоденники, прискіпуватися... Спочатку ми жили в сімейному гуртожитку. Фотографій того часу не залишилося, але я добре пам'ятаю, як ми з сестрою спали на кухні. На поверсі дванадцять кімнат, загальна кухня, в кутку - два матраци, на яких сплять дві маленькі дівчатка - одній п'ять років, другий трохи більше рік. Нас, як собачат, підгодовували хто чим міг. Жах, звичайно.

Заслужена артистка Росії.
Народилася 2 лютого 1963 року в Ленінграді.
Закінчила ЛГИТМіК (курс Р. Агамірзяна) в 1985 році і відразу була зарахована до трупи Театру імені Комісаржевської.
На цій сцені зіграла десятки ролей класичного і зарубіжного репертуару. Найбільш відомі - в спектаклях «Наречена з Парижа», «Ці вільні метелики», «Пані з камеліями». Грала в БДТ, в театрі Російська антреприза ім. А. Міронова, театрі Сатири на Васильєвському Острові, театрі Особняк.
З 2002 - актриса Александрінського театру.
За роль Олени в спектаклі театру «Російська антреприза ім. А.Міронова» «Диваки» М.Горького (режисер П.Шерешевський, 1998) Тетяна Кузнецова була удостоєна Вищої театральної премії Санкт-Петербурга «Золотий Софіт».

Народився 8 листопада 1929 року
Помер 27 квітня 1994 року


Народний артист СРСР (1978)
Лауреат Державної премії СРСР (1978, за театральні роботи)
Лауреат Державної премії РРФСР імені Братів Васильєвих (1984, за участь у фільмі "Зупинився поїзд")

Народився в Приволжську Івановської області. Отець - директор сільгосптехнікуму. Мати - агроном.
Мама Олега, Надія Андріївна, назвала свого старшого сина на честь бельгійського наслідного принца Альберта, який вразив її уяву під час свого візиту до Москви. Але в дитинстві всі звали його Аліком, а в школі-студії МХАТ почали звати Олегом. Так і пішло, хоча в паспорті він завжди залишався Альбертом.
У 1951 році Олег Борисов закінчив Школу-студію при МХАТ і став актором Київського російського драматичного театру імені Лесі Українки.

Михайло Пореченков народився в простій сім'ї. Його батьки були дуже зайнятими людьми. Мама-будівельник постійно пропадала на роботі, а тато-моряк регулярно ходив в плавання. З цієї причини батьки нерідко відправляли Мішу на літо в село до бабусі. Там, хлопчик, що дорвався до сільської вольниці, цілими днями пропадав то на сінокосі, то на рибалці, то в лісі. Набігавшись за день, Міша надвечір буквально з ніг валився від втоми.

Книги Міша читав також відповідно своєму непосидючому характеру. Серед його найулюбленіших були: «Капітан Шибайголова» і інші твори з дефіцитної у той час «Бібліотеки пригод».

Народився 20.05.1967 року - Запоріжжя (Україна)

Дитинство

Гоша Куценко народився в українському місті Запоріжжя. Його батьки не мали ніякого відношення до акторського світу. Тато, Георгій Павлович, працював в міністерстві радіопромисловості, а мама, Світлана Василівна, була лікарем-ренгенологом в лікарні.

Взагалі-то батьки назвали свого сина Юрієм на честь великого космонавта Гагаріна. Але в дитинстві мама називала його Гошею, і хлопчикові це подобалося. До того ж хлопчик не вимовляв букву «р», і це ім'я йому було вимовляти легко.

Батьки приділяли синові багато уваги. Він добре вчився - по багатьом предметам у нього були «п'ятірки», не давалася лише «хімія», по якій була «четвірка». Навчання Гоша вдало суміщав із спортом. Він з дитинства захопився боротьбою, ходив в спортивну секцію. Треба сказати, що Гоша взагалі ріс жвавим хлопчиком.

Георгій Францевич Мілляр

( 07.11.1903 року - 04.06.1993 року )- Росія

Георгій Францевич стверджував, що він "представляє нечисту силу в кінематографі" Неперевершена Баба-яга, біси, мара, водяна, Кощії і нездійснена мрія - роль Суворова.


ПО ІРОНІЇ ДОЛІ ПЕРША КАЗКА за участю Мілляра відбулася в житті. Актор зіграв Попелюшку. Георгій Францевіч працював бутафором в провінційному театрі, але, мріючи про сцену, вивчив всі ролі напам'ять. І ось - відбулося! Раптова хвороба артистки. У театрі паніка. Доведеться відміняти спектакль. Але хтось пригадав про старанного бутафора... Несподіваний дебют пройшов вдало, і на плечі юного Мілляра поклали ще один обов'язок - бути "швидкою допомогою". Так в 1920 р. почалася акторська кар'єра Георгія Францевича. А в 1924-му він вже відомий провінційний актор - вступає до Школи юніорів при Московському театрі Революції (зараз Театр ім. Маяковського). "За своїми психологічними даними, - згадував Мілляр, - я був "важким" учнем, і багато викладачів кинули б мене, якби до їх нетерпіння не домішувалося відчуття професійної допитливості, викликане, як говорять в театральному середовищі, важкістю матеріалу. Незабаром Мілляр зайняв в театрі міцне положення: був улюбленцем колективу і вважався репертуарним актором. З театру він "вигнав" себе самого в 1938 р., коли остаточно пішов в кіно.

Віктор Супрун народився 22 грудня 1964 року на Україні в р. Кривий Ріг.
У 1989г. був запрошений в Державний театр "Вільний простір" р. Орла (худ. керівник театру А.А.Михайлов). Пропрацював в театрі з 1989г. по 1999г., зігравши за цей час більше 30 ролей. Виїжджав із спектаклями на зарубіжні гастролі і міжнародні фестивалі.
Був учасником фінальної частини конкурсу акторської пісні ім. Андрія Миронова. Знімав свою авторську телевізійну передачу "Від фонаря".
Як автор і режисер знімав гумористичну програму «Від фонаря».
Працював як режисер і автор рекламних проектів на регіональному ТБ.