Зірки вітчизняного кіно

Народився 20.05.1967 року - Запоріжжя (Україна)

Дитинство

Гоша Куценко народився в українському місті Запоріжжя. Його батьки не мали ніякого відношення до акторського світу. Тато, Георгій Павлович, працював в міністерстві радіопромисловості, а мама, Світлана Василівна, була лікарем-ренгенологом в лікарні.

Взагалі-то батьки назвали свого сина Юрієм на честь великого космонавта Гагаріна. Але в дитинстві мама називала його Гошею, і хлопчикові це подобалося. До того ж хлопчик не вимовляв букву «р», і це ім'я йому було вимовляти легко.

Батьки приділяли синові багато уваги. Він добре вчився - по багатьом предметам у нього були «п'ятірки», не давалася лише «хімія», по якій була «четвірка». Навчання Гоша вдало суміщав із спортом. Він з дитинства захопився боротьбою, ходив в спортивну секцію. Треба сказати, що Гоша взагалі ріс жвавим хлопчиком.

Тихонов В'ячеслав Васильович народився восьмого лютого 1928 року в місті Павлівському Посаді Московської області. Мама - вихователька в дитячому садку, батько - механік ткацьких верстатів, дуже заперечували проти бажання сина стати актором. Вони бачили свого Славіка студентом сільгоспакадемії. Але тут заступилася бабуся, не дозволивши улюбленому внучкові розпрощатися зі своєю мрією, і В'ячеслав Тіхонов поступив у ВГИК.

Популярність до Тихонова прийшла після виходу фільмів "Молода Гвардія" (1948, ще до закінчення ВГИК), "Справа була в Пенькові" (1958) і "Надзвичайній події" (1959).

Зі своєю першою дружиною, Нонной Мордюковою Тіхонов познайомився на зйомках "Молодої гвардії". Нонна Вікторівна відразу запримітила стрункого мовчазного красеня. До речі, Тіхонов довго не звертав уваги на Нонну, і їй коштувало великих зусиль закрутити йому голову. На той час, як картина вийшла на великий екран, у Мордюкової і Тихонова народився син Володя.

Скворцов Володимир Євгенійович

Народився в Москві 17 квітня 1970 року.
Закінчив Школу-студію МХАТ в 1995 році (курс н.а.росії А.Б.Покровської).
У тому ж році був прийнятий в трупу театру «Et cetera» під керівництвом н.а.росії А.А.Калягіна.
Паралельно бере участь в спектаклях режисера В.Мірзоєва в Театрі ім. Станіславського.
З 1999 року співробітничає з Центром Драматургії і Режисури під керівництвом А. Казанцева і м. Рощина.

C 1994 року знімається в кіно, працює на радіо.
2004 рік. Записав на радіо "FM-КУЛЬТУРА" цикл віршів російських поетів.

Син бравого радянського актора Георгія Епіфанцева. Закінчив акторський факультет Щукінського театрального училища (курс В.В.Іванова) в 1994 році, потім вчився на режисерському факультеті ГИТИСу в майстерні П.Н.Фоменко. Тоді ж він створив театральний проект, назване "Пуття-театр". Серед його театральних робіт: "Скорочення норовистої" (по п'єсі В. Шекспіра "Приборкання норовистої", 1995), "Струмінь крові" (п'єса Антонена Арто, 1997); "Ромео і Джульєта" (по однойменній п'єсі В.Шекспіра, 1999) і ін.

У 1997-98 роках Володимир створював телепередачу "Дрімота", що виходила ночами на каналі Tv-6. Не дивлячись на те, що "Дрімота" замислювалася як музична програма з показом кліпів, Епіфанцев вставляв між кліпами сценки а-ля "Пуття-театр", де був наявний веселий треш, пародіювання мас-медіа у дусі пост-модернізму, готичний нарцисизм, наскрізь діалоги цитат, як у фільмах Годара, ну і дитяча безпосередність, звичайно. Випуски цієї програми можна розглядати, користуючись безглуздими ярликами, як своєрідний треш-авангард в області кіно. Епіфанцев також був якийсь час ведучим в програмі "Музобоз" на тому ж Tv-6, знімав аналогічну "Дрімоті" програму "Культиватор" на ТВЦ, але його не зрозуміли і вигнали звідти.

Анна Самохина (Anna Samohina) - 14.01.1963 р., Росія (Russia).

Моє дитинство не можна назвати безхмарним. Виросла я в Череповці. Промисловий район, суцільні заводи. Тато працював сталеливарником, пив, як і всі навколо, і до тридцяти двом років перетворився на алкоголіка. Ви представляєте, що таке жити в сім'ї, де батько вічно спить п'яний, а прокидаючись, починає наводити лад?!

Батько нас не бив, до цього, слава богу, не доходило, але з похмілля його долало дике озлоблення, і він починав "виховувати" нас з сестрою: перевіряти щоденники, прискіпуватися... Спочатку ми жили в сімейному гуртожитку. Фотографій того часу не залишилося, але я добре пам'ятаю, як ми з сестрою спали на кухні. На поверсі дванадцять кімнат, загальна кухня, в кутку - два матраци, на яких сплять дві маленькі дівчатка - одній п'ять років, другий трохи більше рік. Нас, як собачат, підгодовували хто чим міг. Жах, звичайно.

Народилась 21.01.1976, Москва.

Анна Большова народилася в сім'ї фізиків. Її бабуся по материнській лінії була примою провінційних театрів - Хабаровськ, Майкоп, Даугавпілс... Вона грала трагічних героїнь - Марію Стюарт, Катерину; у свій час працювала з батьком Лії Ахеджакової, той був режисером в Майкопі. А батько бабусі, прадід Анни, говорять, мав церковний сан і володів таким розкішним басом, що свічки гаснули під час його співу... Але прабабуся по батьківській лінії була педіатром, достатньо відомим, а далі всі пішли фізики, батько - теж фізик.
Сестра Анни Олена старше за неї на п'ять років. Ганна признається: "Вона зі всією обов'язковістю і душевністю сприйняла роль старшої сестри, скрізь тягала мене з собою, як в навантаження. Гості які-небудь або вечірки - скрізь зі мною. Я тут же виявлялася в центрі уваги і відчувала себе чудово. Зараз я, звичайно, вдячна їй. Вона багато в чому зробила мене такою, яка я є зараз. Сестра завжди приділяла мені багато уваги. Вже в п'ять з половиною років вона вивчила зі мною всю таблицю множення, практично навчила мене писати. Ми з нею навіть в школу грали. Я настільки їй довіряла, що без неї і кроку ступити не могла".

Російський кінорежисер, сценарист. Народний артист Росії (1980). Народився 20 серпня 1937 в Москві. У 1957-1959 вчився в Московській Державній консерваторії. У 1965 закінчив режисерський факультет ВГИКа (майстерня М.Ромма) і почав працювати як режисер на «Мосфільмі». Перша самостійна повнометражна постановка - Перший вчитель по Ч.Айтматову (премія за кращу жіночу роль Міжнародного кінофестивалю у Венеції, 1966; премія МКФ в Йері, 1967), що реалістично і разом з тим експресивно відобразила конфлікт нових віянь і патріархальних традицій в киргизькому селі. З того часу Міхалков-Кончаловський плідно працює як сценарист, створюючи сценарії до своїх фільмів, а також до картин інших режисерів (зокрема, до Андрія Рубльова А.Тарковського).
У 1967 Міхалков-Кончаловський поставив в стилістиці «документального реалізму» сільську драму Історія Асі Клячиної, героїнею якого стала невдала самотня колгоспниця по прізвиську Ася-хромоножка. Фільм, що не співпадав з шаблонним трактуванням життя радянського села, піддався численним цензурним поправкам і був покладений «на полицю» (його прокат в оригінальному варіанті відбувся більше двадцяти років опісля). Після досвіду, що так розчаровує, з фільмом на сучасну тему режисер звернувся до екранізації російської літературної класики і створив яскраві кінематографічні аналоги творів І.С.Тургенева (Дворянське гніздо) і А.П.Чехова (Дядя Ваня, приз МКФ в Сан-себастьяні, 1971).

Олексій Чадов народився 2 вересня 1981 року в Москві. У шкільні роки займався в театральній студії. Працював офіціантом і барменом. Закінчив Вище театральне училище імені М.С.Щепкіна, де займався в майстерні В.П.Селезньова. Дебютом в кіно для молодого актора стала головна роль Івана Єрмакова у фільмі Олексія Балабанова "Війна" (2002). За цю роботу Олексій Чадов був відмічений призом Міжнародного кінофестивалю в Монреалі в номінації "Кращий актор". Весною 2004 року на екрани вийшов фільм про Велику Вітчизняну війну "На безіменній висоті", одну з провідних ролей в ньому зіграв Олексій Чадов. Літом того ж року відбулася прем'єра фантастичної картини Тимура Бекмамбетова по роману Сергія Лукьяненко "Нічний Дозор", в ній актор зіграв вампіра Костю. У 2005 році Олексій Чадов зіграв в продовженні "Нічного Дозору" - фільмі "Денний Дозор".

Фільмографія:
Слуга государев (2007) (22.02.2007)
Живий (2006) (21.09.2006)
Граф Монтенегро (2006) (30.03.2006)
Денний дозор (2005) (01.01.2006)
9 рота (2005) (29.09.2005)
Нічний дозор (2004) (08.07.2004)
Ігри метеликів (2004) (01.04.2004)
Війна (2002) (14.03.2002)

Заслужена артистка Росії.
Народилася 2 лютого 1963 року в Ленінграді.
Закінчила ЛГИТМіК (курс Р. Агамірзяна) в 1985 році і відразу була зарахована до трупи Театру імені Комісаржевської.
На цій сцені зіграла десятки ролей класичного і зарубіжного репертуару. Найбільш відомі - в спектаклях «Наречена з Парижа», «Ці вільні метелики», «Пані з камеліями». Грала в БДТ, в театрі Російська антреприза ім. А. Міронова, театрі Сатири на Васильєвському Острові, театрі Особняк.
З 2002 - актриса Александрінського театру.
За роль Олени в спектаклі театру «Російська антреприза ім. А.Міронова» «Диваки» М.Горького (режисер П.Шерешевський, 1998) Тетяна Кузнецова була удостоєна Вищої театральної премії Санкт-Петербурга «Золотий Софіт».