Зірки вітчизняного кіно
НЄЄЛОВА
Марина Мстиславівна
Народилася 08.01.47 року в Ленінграді
Народна артистка РРФСР (1987)
Лауреат премії глядацьких симпатій на Бєлградському кінофестивалі (1975, за роль у фільмі «З тобою і без тебе»)
Лауреат призу «Золота феміна» на Міжнародному фестивалі в Брюсселі (за роль у фільмі «З тобою і без тебе»)
Фільмографія
- Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Премії за акторську роботу» за 1977 р.
- Лауреат Державної премії РРФСР ним. братів Васильєвих (1981, за участь у фільмі «Осінній марафон»)
- Лауреат Державної премії СРСР (1990)
- Премія «НІКА» в номінації «Актриса» (1993, за роль у фільмі «Ти у мене одна»)
- Премія «Тріумф» 2000 р.
- Лауреат Державної премії РФ (2001, за роль Єлизавети в спектаклі «Граємо... Шіллера!)
Народився — 23 грудня 1924 в м. Харків
Помер — 11 вересня 1987 в.г.одесса
Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Премії за акторську роботу за 1968 рік.
Народний артист СРСР.
У кіно знімався небагато. Перша роль — Яшка Буксир у фільмі-спектаклі «Біла акація».
Прославився Михайло Водяний після виконання ролі Попандопуло в музичній кінокомедії «Весілля у Вільшанці».
Серед фільмів за участю Михайла Водяного: «Ескадра йде на захід», «Інспектор кримінального розшуку», «Одинадцять надій» (Сан Санич), «Вольний вітер» (Стен).
Михайло Пореченков народився в простій сім'ї. Його батьки були дуже зайнятими людьми. Мама-будівельник постійно пропадала на роботі, а тато-моряк регулярно ходив в плавання. З цієї причини батьки нерідко відправляли Мішу на літо в село до бабусі. Там, хлопчик, що дорвався до сільської вольниці, цілими днями пропадав то на сінокосі, то на рибалці, то в лісі. Набігавшись за день, Міша надвечір буквально з ніг валився від втоми.
Книги Міша читав також відповідно своєму непосидючому характеру. Серед його найулюбленіших були: «Капітан Шибайголова» і інші твори з дефіцитної у той час «Бібліотеки пригод».
Салопін Микита Васильович
- Народився 9 березня 1970 року
- Закінчив МХАТ в 1996 році, майстерня Л.Дурова.
- Грає в театрі «На Малій Бронній» з 1998 року.
Ролі, зіграні в театрі: Н. Воронов «Пристрасті по Торчплову», Степан; Ф. Ведекінд «Лулу», Шварц, Гильті, маніяк; Ф. Дюрренматт «Метеор», пастер Лютц; К. Марло «Доктор Фауст», Робін; А. Н. Островський «Ліс», Мілонов, Восмібратов; А. і Б. Стругацькі «Жиди міста Пітера», Артур, Егорич; Н. Саймон «Дурні», Мишкин; Л. Малюгін «Дорога до Нью-Йорка», сищик; В. Гуркин «Золоті яблука», Ігнашка.
Заслужена артистка Росії.
Народилася 2 лютого 1963 року в Ленінграді.
Закінчила ЛГИТМіК (курс Р. Агамірзяна) в 1985 році і відразу була зарахована до трупи Театру імені Комісаржевської.
На цій сцені зіграла десятки ролей класичного і зарубіжного репертуару. Найбільш відомі — в спектаклях «Наречена з Парижа», «Ці вільні метелики», «Пані з камеліями». Грала в БДТ, в театрі Російська антреприза ім. А. Міронова, театрі Сатири на Васильєвському Острові, театрі Особняк.
З 2002 — актриса Александрінського театру.
За роль Олени в спектаклі театру «Російська антреприза ім. А.Міронова» «Диваки» М.Горького (режисер П.Шерешевський, 1998) Тетяна Кузнецова була удостоєна Вищої театральної премії Санкт-Петербурга «Золотий Софіт».
Хімічев Борис Петрович
Народився 12 січня 1938 року в селі Баламутівка Хмельницької області на Україні.
Закінчив Школу-студію МХАТ (1964).
У 1964–1982 — актор театру ім. Вол. Маяковского, з 1982 — театру ім. Моссовета.
Народився 31 січня 1948 року
Георгій Хачатурович Мартиросян. Фактурний виконавець епізодичних ролей, грає переважно представників кримінального миру. Серед фільмів: «Пірати ХХ століття», «Салон краси», «Биндюжник і король», «Гріх. Історія пристрасті», «Любити по-російськи».
Велике зростання, значні біцепси, безпристрасна особа, дрібні кучері на величезній голові — таким Георгій Мартіросян постає майже у всіх своїх фільмах. Перший час режисери використовували тільки його зовнішні дані, проте з часом актор почав з'являтися і в несподіваних ролях, де Мартиросян проявляє і комедійний талант. У «Першому коханні» це тупуватий, але щиро захоплений собою лакей, а в «Президентові і його внучці» — голубуватий господар художнього салону.
Будучи актором театру Сатири Георгій Мартиросян познайомився з Тетяною Васильєвою. Незабаром вони одружилися, а потім разом покинули цю сцену. Тепер працюють в антрепризах.
Серед інших фільмів за участю Мартиросяна: «Кінець імператора тайги», «Кольє Шарлоти», «Аеліта, не приставай до чоловіків», «Двоє в новому будинку», «Чаша терпіння», «Баболюб-2», «Шизофренія», «Імпотент», «Ворошиловський стрілок».
Заслужений артист Росії
Комов Дмитро Анатолійович
Народився 11 серпня 1963 року в Місті Саратові. Батько офіцер Радянської армії, мати викладач французької мови, старший брат теж офіцер.
Вчився в Саратовському юридичному інституті, на судово-прокурорському факультеті, 1981–1984. Пішов з випускного курсу, тому що майже рік вже займався в театральній студії у режисера Саратовського театру юного глядача Федосєєва В.З.
Поступив разом зі своєю дружиною Іриною в Саратовську державну консерваторію ім. Собінова, на театральний факультет (це був всього лише другий рік існування знаменитого Саратовського Слоновського театрального училища як ВУЗу), педагог Федосєєв в.З. Закінчив в 1988 році.
Євгеній Евстігнєєв народився 9 жовтня 1926 в Нижньому Новгороді. Закінчив Горьковське театральне училище (1951). У 1951–1954 — актор Володимирського обласного драматичного театру. У 1956 закінчив Школу-студію ім. В.І.Немировича-Данченко при МХАТ і став актором цього театру. У 1957–1970 — актор театру «Сучасник», з 1970 — актор МХАТ. Л.Іванова, що закінчила Школу-студію МХАТ роком раніше, згадує: «Є.Евстігенєєв дуже любив програвання якійсь ситуації, знаходив несподівані, унікальні пристосування, робив це віртуозно, любив грати. Від нього виходила колосальна енергія, і тому він завжди запалював собою зал».
Євгеній Евстігнєєв стояв у витоків театру «Сучасник». У трупі «Єфремовського МХАТу», що саме формувалась Євстігнєєв став однією з ключових фігур. Він був зайнятий у всіх найважливіших постановках. Першою роллю Евстігнєєва в театрі стала роль Чернова в спектаклі «Вічно живі», яким відкрився «Сучасник» в 1956.
ЛЬОВТОВА
Марина Вікторівна
27.04.1959, Нерюктяйський наслег Мегино-кангаласського району Якутської АССР — 27.02.2000, селище Розбрати Одінцовського району Підмосков'я
Заслужена артистка Росії
Дочка лікарів
Марина Льовтова народилася 27 квітня 1959 р. У Нерюктайськом наслезі Мегіно-кангаласького району Якутської АССР, в сім'ї лікарів. Саме сюди розподілили її батьків, що закінчили 1-й Медичний інститут в Пітері. Так вже вийшло, що в цьому невеликому селищі вони були єдиними лікарями, так що пологи довелося приймати тату. Не дивно, що він так перехвилювався, що навіть спочатку не міг і зміркувати, хто ж у нього народився — дочка або син.