Зірки вітчизняного кіно

Народився 15.10.1975 року

Дитинство

Павло Майков народився в місті Митищі Московській області. Його прапрадід по материнській лінії Аполлон Миколайович Майков - знаменитий російський поет. Павло народився в сім'ї далекій від кіно і театру. Мама Ганна Семенівна (у дівоцтві Майкова) працювала художником, а тато - Сергутін Сергій Дмитрович - водієм.

Незабаром батьки Павла розійшлися. Ганна Семенівна, вийшовши заміж за лікаря Олександра Дмитровича Стоцького, виїхала з п'ятирічним Пашею до Києва. Там же він поступив в школу. Павло Майков згадує: «Ми переїхали в місто Київ, я пішов в школу. У нас був робочий, босяцький і достатньо шпанистий район. Там потрібно було або удома сидіти і триматися за мамину спідницю, або виходити в люди і міняти свій світогляд. Я вибрав друге».

Микола Караченцов народився 27 жовтня 1944 року в Москві. Батько - Караченцов Петро Якович (1907-1998), художник-графік, багато років пропрацював в журналі «Огонек». Мати - Брунак Яніна Євгеніївна (1913-1998), балетмейстер-постановник. Дружина - Поргіна Людмила Андріївна (1948 р. н.), заслужена артистка Росії. Син - Караченцов Андрій Миколайович (1978 р. н.), випускник факультету міжнародного права МГИМО.

Світ театру Микола відкрив для себе в ранньому дитинстві. Мама Миколи в ті роки закінчувала ГИТИС. Паралельно як балетмейстер-постановник ставила спектаклі в найбільших музичних театрах, таких як ГАБТ, Казанський музичний театр, Музичний театр Улан-Батора в Монголії і ін. Часто на репетиції брала з собою і маленького Колю. Неповторний дух театру, краса балетного мистецтва з першої хвилини зачарували хлопчика. Коля вирішив стати балетним танцівником. Яніна Євгеніївна вважала, що це заняття «не для хлопчиків». Насилу відрадивши сина від його вибору, відвела Миколу в одну із спортивних секцій. На деякий час про професію артиста було забуто. Правда, захоплення пластикою і танцями залишилося у Миколи на все життя.

Народився 15 червня 1936 року в Москві. Отець - Державін Михайло Степанович (1904-1951), народний артист РРФСР, був одним з провідних акторів Театру імені Е. Вахтангова. Мати - Державіна Іраїда Іванівна (1916-2000). Дружина - Державіна (Бабаян) Роксана Рубеновна (1946 р. н.), відома естрадна співачка, народна артистка Росії. Дочка - Державіна Марія Михайлівна (1963 р. н.).

Михайло Державін виріс в унікальному будинку на вулиці Вахтангова. У нім жили актори, художники, музиканти, в сусідньому під'їзді знаходилося Театральне училище імені Б.В. Щукіна. На першому поверсі в маленькій квартирці жила сім'я чудового читця Д.Н. Журавльова. Тут завжди було весело і шумно, для дітей влаштовувалися бали, вечори шарад і імпровізацій, тут співали, читали і танцювали під акомпанемент С. Ріхтера... Серед постійних гостей були Михайло Державін і Олександр Ширвіндт

Народився 13 серпня 1970 року в Ленінграді.
Ще в шкільні роки Ілля Шакунов почав вчитися в студії відомого актора Ігоря Горбачова. Але після закінчення школи він поступив в Санкт-петербурзький медичний інститут, потім перевівся в ЛЕТІ на факультет автоматики і обчислювальної техніки. Проте потім Ілля кинув обидва інститути і склав іспити в ЛГИТМИК (зараз Санкт-петербурзька Академія Театрального Мистецтва).
У театральному інституті Ілля Шакунов вчився на курсі Веніаміна Фільштінського. У 1996 році Ілля закінчив Л.Г.И.Т.М.И К. По запрошенню худрука театру Андрія Андрєєва, він прийшов в трупу ТЮЗа.
Крім ТЮЗа Шакунов грав в спектаклях Романа Віктюка: «Метелик, метелик...», «Осінні скрипки», «Путани».
У кіно Ілля Шакунов почав зніматися ще з 1993 року. Років п'ять він грав дуже невеликі, епізодичні ролі - двійника в притчі Юрія Павлова «Створення Адама», людини у вітрині у фільмі Олексія Балабанова «Про виродків і людей» та інші. Першу помітну, хоча і епізодичну роль - Антона, Ілля Шакунов зіграв в серіалі Дмитра Месхиева «Жіноча власність» в 1998 році.

Віктор Цой народився 21 червня 1962 року в Ленінграді.
Його батько, Роберт Максимович Цой, був інженером, а мама Валентина Василівна - викладачем фізкультури. З першого до восьмого класу Віктор змінив три школи (разом з матір'ю), паралельно з середньою освітою отримав художню. Саме у художній школі і виникла перша група "Палата № 6" на чолі з Максимом Пашковим, до складу якої увійшов майбутній кумир.
Закінчивши вісім класів, Віктор Цой поступив в художнє училище ім. В. Серова. Після виключення в 1978 році пішов працювати на завод і вчитися у вечірню школу, потім в СГПТУ-61 - на спеціальність різьбяря по дереву.
Літом 1981 року разом з Олексієм Рибіним і Олегом Валінським Цой створює групу "Гарін і гіперболоїди", яка восени 1981-го вступає в Ленінградську рок-клуб.
Весною 1982 року хлоп'ята записали перший альбом "45". Тоді ж відбувся перший електричний концерт групи "Кіно" в Ленінградському рок-клубі спільно з музикантами "Акваріума".

Народився 28 липня 1937 року на хуторі Ольгінфельд Александровського району Ростовської області. Батько - Мережко Іван Севаст'янович (1899 р.н.). Мати - Гончарова Олександра Юхимівна (1913 р.н.). Дружина - Мережко Тамара Вадимівна (1946-1997). Діти: Мережко Марія Вікторівна (1973 р.н.), студентка режисерського факультету ВГИКу, Мережко Іван Вікторович (1982 р.н.), студент акторського факультету ГИТИСу.

Рідне село Віктора Мережко в перекладі з німецького означає "Ольгино поле". Свою назву воно отримало на честь однієї з дочок колишнього власника - поміщика Енгельгарда. Батьки В.Мережка були сільськими службовцями. Отець працював завідуючим сепараторним пунктом по перегонці молока, яке здавали селяни в порядку податку. Дітей в сім'ї було четверо - троє синів і одна дочка. Через особливості не тільки роботи батька, але і його особистого характеру сім'ї неодноразово доводилося міняти місце проживання - Ростовська область, Ставропілля, Краснодарський край. Жили надзвичайно бідно, знаходилися на межі вимирання з голоду, і в 1952 році по листу сестри матері рушили на Україну, де життя у той час було і ситніше, і спокійніше. Село, в яке переїхали Мережки, знаходилося під містом Черкаси і називалося Російська Поляна. Діти пішли в українську школу, насилу, але вивчили українську мову, успішно закінчили десятирічку і подалися хто куди.

ОЛЕКСІЙ ПАНІН. ДАМОЧКИ І ХУЛІГАН
ДОСЬЄ
Олексій Панін народився 10 вересня 1977 року в Москві. У шкільні роки активно займався ватерполо, мріяв про професійний спорт. Але мама наполягла на поступленні в РАТІ (ГИТИС). Вже на першому курсі Панін отримав запрошення від самого Гліба Панфілова на участь в картині "Романови. Вінценосна сім'я".

З РАТІ Панін пішов, а ось в кіно залишився. І, схоже, надовго.

У його послужному списку більше 30 фільмів. Серед найбільш відомих - "В серпні 44-го", "Навіть не думай", "ДМБ", "Межа. Тайговий роман", "Зірка".

У Олексія Паніна репутація хулігана. Він сім разів міняв школи, три рази йшов з ГИТИСу і завжди робив і говорив те, що хотів. Коли б не мама і "тваринна органіка", яку так цінують режисери, хто знає, може, і справді, сидіти б йому у в'язниці! Кіно всі мінуси обернуло в плюси. Хуліган став успішним актором, знявся в десятці відмінних картин, а за роль лейтенанта Матушка у фільмі "Зірка" навіть отримав Державну премію. Але при цьому залишився все тим же простим хлопцем з робочих околиць Москви...

Коли Анатолій Котеньов вчився в школі-студії МХАТ, зніматися в кіно студентам не дозволяли. Доводилося викручуватись, проявляти природжений артистизм в найнесподіваніших ситуаціях. Як з'ясувалося пізніше, все це було недаремно. Не марні були численні в студентстві кінопроби: і підробіток для студента, і маленький, але досвід в кадрі. Врешті-решт, знявся-таки студент Котеньов у великій (правда, телевізійній) стрічці - "Невідомий солдат" Т.Аронова. Труднощі становлення і зростання загартували молодого артиста, та так, що цього гарту вистачає і до цього дня. Дійсно, на сьогоднішній день Анатолій Котеньов знявся більш ніж в сорока фільмах, добра половина ролей в яких - головні. Не секрет, що він один з найвідоміших і впізнанних білоруських акторів. "Острови на далеких озерах", "Матрос Железняк", "Нас водила молодість", ''Сержант", "Секретний фарватер", "Загін спеціального призначення", "Ви чье, старичье?", "Передай далі", "Людина із звалища", "Зірка шерифа", "Стамбульський транзит", "Дезертир", "Четверта планета", "Чорний ящик", "З пекла в пекло", "Біг від смерті", "Козача бувальщина", "Любити по-російськи-2", "Любити по-російськи-3" - це лише деякі з популярних і всім відомих фільмів, де А.Котеньов створив яскраві, незабутні образи. Не дарма талановитого і привабливого актора знають у всіх куточках колишнього Радянського Союзу. У 1997 році на кінофестивалі "Стожари" в Києві Анатолій Котенев був удостоєний призу за кращу чоловічу роль в короткометражному фільмі "Чорний ящик" і в цьому ж році завоював диплом і спеціальний приз на фестивалі "Лiстапад-97" за роль у фільмі "Біг від смерті".