Зірки вітчизняного кіно

Народився Олександр 6 грудня 1958 року в Москві. З дитинства Саша мріяв стати великим спортсменом: він добре грав в хокей і хотів досягти на цьому терені великих висот. Його батько думав, що син піде по його стопах і стане військовим, але армійський устрій життя був чужий Олександру. І лише любов матері до театру, оперного мистецтва і балету залишила слід в його душі і захопила настільки, що після закінчення школи він вирішив стати артистом. Цілий рік він працював електриком на "Мосфільмі", а потім, з другої спроби, поступив в Школу-студію МХАТ, успішно закінчивши навчання в 1980 році.

Олександр - мало не перший російський актор, визнаний західними продюсерами. Він зіграв в таких відомих блокбастерах як "Миротворець" і "Зіткнення з безоднею". При цьому він володіє рідкісною для професії актора рисою - скромністю, можливо, тому його ім'я украй рідко з'являється в розділах світської хроніки.

Немоляєва, Світлана Володимирівна - радянська і російська актриса театру кіно, народна артистка Росії.

Світлана Немоляєва народилася 18 квітня 1937 в Москві. Батьки Світлани: отець - Володимир Вікторович Немоляєв (1902-1987), кінорежисер і мати - Валентина Львівна Ладигіна (1907-1988), звукооператор.

Дитинство Світлани Немоляєвої пройшло на Плющисі - одній із старовинних Московських вулиць. Немоляєви були звичайною сім'єю радянських інтелігентів. Володимир Вікторович, талановитий комедійний режисер, один з перших випускників ВГИКу, був поважаний як початківцями так і визнаними майстрами. У своєму будинку Немоляєви приймали Целіковську і Жарова, Пудовкіна і знаменитого клоуна Румянцева.

ЛИТВИНОВА
РЕНАТА МУРАТОВНА

Народилася 12 січня 1967 року в Москві в сім'ї лікарів.
Батько давно помер, а мама, Аліса Михайлівна, до цих пір працює хірургом. Назвали Ренату на честь дядька. Правда, татарський дядько був Ринат.

Батько не жив з ними. Рената говорить, що він був дуже красивим чоловіком. "Коли до мене приходили які-небудь подружки, я вішала в передпокою або чоловічу кепку, або пальто, щоб вони думали, що у мене є батько".

Народився 02.07.1976, Таганрог

Павло Деревянко народився в Таганрозі, вчився в Києві, а потім приїхав до Москви, поступив у ВГИК на курс І. Хейфеца. На другому курсі, коли Павло з іншими студентами ставили спектакль "Затоварена бочкотара", його відмітив режисер Олександр Котт. Режисерові сподобався талановитий хлопець, і через три роки, коли Котт почав зйомки свого фільму "Їхали два шофери", він розшукав Павла.

У той час Павло репетирував в проекті Олега Меньшикова "Кухня", але від пропозиції Олександра Котта він не зміг відмовитися. "У Меньшикова був театральний проект, у мене була маленька роль, - говорить Павло. - А тут пропозиція знятися в кіно, а в головній ролі. Порівняти це з кіно, з експедицією в тайгу - навіть поряд не стояло. Завжди потрібно приймати рішення, навіть якщо це комусь не приємно. Я свій вибір зробив".

Микола Караченцов народився 27 жовтня 1944 року в Москві. Батько - Караченцов Петро Якович (1907-1998), художник-графік, багато років пропрацював в журналі «Огонек». Мати - Брунак Яніна Євгеніївна (1913-1998), балетмейстер-постановник. Дружина - Поргіна Людмила Андріївна (1948 р. н.), заслужена артистка Росії. Син - Караченцов Андрій Миколайович (1978 р. н.), випускник факультету міжнародного права МГИМО.

Світ театру Микола відкрив для себе в ранньому дитинстві. Мама Миколи в ті роки закінчувала ГИТИС. Паралельно як балетмейстер-постановник ставила спектаклі в найбільших музичних театрах, таких як ГАБТ, Казанський музичний театр, Музичний театр Улан-Батора в Монголії і ін. Часто на репетиції брала з собою і маленького Колю. Неповторний дух театру, краса балетного мистецтва з першої хвилини зачарували хлопчика. Коля вирішив стати балетним танцівником. Яніна Євгеніївна вважала, що це заняття «не для хлопчиків». Насилу відрадивши сина від його вибору, відвела Миколу в одну із спортивних секцій. На деякий час про професію артиста було забуто. Правда, захоплення пластикою і танцями залишилося у Миколи на все життя.

АХЕДЖАКОВА Лія Меджидівна

Народилася 09.07.1938 г в Дніпропетровську

Заслужена артистка РРФСР (1970)
Народна артистка Росії (1994)
Приз VIII Міжнародного огляду фільмів в Червоному хресті і Червоному Півмісяці у Варні за краще виконання жіночої ролі у фільмі "Шукаю людину" (1973)
Премія VIII ВКФ спортивних фільмів у Фрунзе
Лауреат премії "Ніка" (1991, 1992)

Лариса Іванівна Удовиченко народилася 29 квітня 1955 року в Одесі в сім'ї військового лікаря. У дитинстві вона захоплювалася спортом, серйозно займалася гімнастикою, але тяга до театру виявилася сильнішою - в дев'ятому класі Лариса Удовиченко поступила в народну студію кіноактора при Одеській кіностудії.

Саме там її помітив режисер Олександр Павлівський і запросив на головну роль школярки Людмили в своєму фільмі "Щасливий Зозулин". Так відбувся дебют відомої нині кіноактриси. Після десятирічки Лариса Удовиченко поступила у ВГИК, який закінчила в 1976 році. Вчилася вона в акторській майстерні Сергія Герасимова і Тамари Макарової, в їхньому фільмі "Дочки-матері" актриса виконала першу серйозну роль. Потім були цікаві роботи в телефільмах "Червоне і чорне" (Аманда Біне), "Піна", "І це все про нього", а за роль Коти в стрічці "Такі ж, як ми" Лариса отримала спеціальну премію Всесоюзного кінофестивалю.

Початок

Женя Циганов народився 15 березня 1979 р. Дитинство йому згадується украй безхмарним. Ріс в Москві на Таганці, ходив в школу таганську і в музичну школу - грав на фортепіано. Але музичну школу закінчив вкрай погано, там було доволі болісно вчитися.

Проте саме музична школа зіграла в його житті важливу роль: туди прийшов незнайомий режисер і сказав Жені: «Про, давай тебе спробуємо!» Потрібне було щось заспівати, а у Жені на той момент був якийсь голос. У результаті Євгеній працював в Театрі на Таганці 4 роки, років з 9 до 13 - грав там дитячі ролі. Він згадує, що одного разу отруївся, а увечері був спектакль. Тато вів його в театр, а Жені було погано. Це був жах. А взагалі Євгенія ніхто не примушував. Про те, що він грає в театрі, він пізніше вже здогадався.

Спочатку Євгеній хотів виїхати вчитися до Гамбурга або Лондона, в кіношколу. Потім подумав, що для самореалізації це марно - якщо ти повинен щось реалізувати, ти це зробиш. Але в наший країні освіту мати обов'язково.

Народився 28 липня 1937 року на хуторі Ольгінфельд Александровського району Ростовської області. Батько - Мережко Іван Севаст'янович (1899 р.н.). Мати - Гончарова Олександра Юхимівна (1913 р.н.). Дружина - Мережко Тамара Вадимівна (1946-1997). Діти: Мережко Марія Вікторівна (1973 р.н.), студентка режисерського факультету ВГИКу, Мережко Іван Вікторович (1982 р.н.), студент акторського факультету ГИТИСу.

Рідне село Віктора Мережко в перекладі з німецького означає "Ольгино поле". Свою назву воно отримало на честь однієї з дочок колишнього власника - поміщика Енгельгарда. Батьки В.Мережка були сільськими службовцями. Отець працював завідуючим сепараторним пунктом по перегонці молока, яке здавали селяни в порядку податку. Дітей в сім'ї було четверо - троє синів і одна дочка. Через особливості не тільки роботи батька, але і його особистого характеру сім'ї неодноразово доводилося міняти місце проживання - Ростовська область, Ставропілля, Краснодарський край. Жили надзвичайно бідно, знаходилися на межі вимирання з голоду, і в 1952 році по листу сестри матері рушили на Україну, де життя у той час було і ситніше, і спокійніше. Село, в яке переїхали Мережки, знаходилося під містом Черкаси і називалося Російська Поляна. Діти пішли в українську школу, насилу, але вивчили українську мову, успішно закінчили десятирічку і подалися хто куди.