Зірки вітчизняного кіно

Микола Караченцов народився 27 жовтня 1944 року в Москві. Батько - Караченцов Петро Якович (1907-1998), художник-графік, багато років пропрацював в журналі «Огонек». Мати - Брунак Яніна Євгеніївна (1913-1998), балетмейстер-постановник. Дружина - Поргіна Людмила Андріївна (1948 р. н.), заслужена артистка Росії. Син - Караченцов Андрій Миколайович (1978 р. н.), випускник факультету міжнародного права МГИМО.

Світ театру Микола відкрив для себе в ранньому дитинстві. Мама Миколи в ті роки закінчувала ГИТИС. Паралельно як балетмейстер-постановник ставила спектаклі в найбільших музичних театрах, таких як ГАБТ, Казанський музичний театр, Музичний театр Улан-Батора в Монголії і ін. Часто на репетиції брала з собою і маленького Колю. Неповторний дух театру, краса балетного мистецтва з першої хвилини зачарували хлопчика. Коля вирішив стати балетним танцівником. Яніна Євгеніївна вважала, що це заняття «не для хлопчиків». Насилу відрадивши сина від його вибору, відвела Миколу в одну із спортивних секцій. На деякий час про професію артиста було забуто. Правда, захоплення пластикою і танцями залишилося у Миколи на все життя.

Народився 15 червня 1936 року в Москві. Отець - Державін Михайло Степанович (1904-1951), народний артист РРФСР, був одним з провідних акторів Театру імені Е. Вахтангова. Мати - Державіна Іраїда Іванівна (1916-2000). Дружина - Державіна (Бабаян) Роксана Рубеновна (1946 р. н.), відома естрадна співачка, народна артистка Росії. Дочка - Державіна Марія Михайлівна (1963 р. н.).

Михайло Державін виріс в унікальному будинку на вулиці Вахтангова. У нім жили актори, художники, музиканти, в сусідньому під'їзді знаходилося Театральне училище імені Б.В. Щукіна. На першому поверсі в маленькій квартирці жила сім'я чудового читця Д.Н. Журавльова. Тут завжди було весело і шумно, для дітей влаштовувалися бали, вечори шарад і імпровізацій, тут співали, читали і танцювали під акомпанемент С. Ріхтера... Серед постійних гостей були Михайло Державін і Олександр Ширвіндт

Лариса Іванівна Удовиченко народилася 29 квітня 1955 року в Одесі в сім'ї військового лікаря. У дитинстві вона захоплювалася спортом, серйозно займалася гімнастикою, але тяга до театру виявилася сильнішою - в дев'ятому класі Лариса Удовиченко поступила в народну студію кіноактора при Одеській кіностудії.

Саме там її помітив режисер Олександр Павлівський і запросив на головну роль школярки Людмили в своєму фільмі "Щасливий Зозулин". Так відбувся дебют відомої нині кіноактриси. Після десятирічки Лариса Удовиченко поступила у ВГИК, який закінчила в 1976 році. Вчилася вона в акторській майстерні Сергія Герасимова і Тамари Макарової, в їхньому фільмі "Дочки-матері" актриса виконала першу серйозну роль. Потім були цікаві роботи в телефільмах "Червоне і чорне" (Аманда Біне), "Піна", "І це все про нього", а за роль Коти в стрічці "Такі ж, як ми" Лариса отримала спеціальну премію Всесоюзного кінофестивалю.

Народився 13 серпня 1970 року в Ленінграді.
Ще в шкільні роки Ілля Шакунов почав вчитися в студії відомого актора Ігоря Горбачова. Але після закінчення школи він поступив в Санкт-петербурзький медичний інститут, потім перевівся в ЛЕТІ на факультет автоматики і обчислювальної техніки. Проте потім Ілля кинув обидва інститути і склав іспити в ЛГИТМИК (зараз Санкт-петербурзька Академія Театрального Мистецтва).
У театральному інституті Ілля Шакунов вчився на курсі Веніаміна Фільштінського. У 1996 році Ілля закінчив Л.Г.И.Т.М.И К. По запрошенню худрука театру Андрія Андрєєва, він прийшов в трупу ТЮЗа.
Крім ТЮЗа Шакунов грав в спектаклях Романа Віктюка: «Метелик, метелик...», «Осінні скрипки», «Путани».
У кіно Ілля Шакунов почав зніматися ще з 1993 року. Років п'ять він грав дуже невеликі, епізодичні ролі - двійника в притчі Юрія Павлова «Створення Адама», людини у вітрині у фільмі Олексія Балабанова «Про виродків і людей» та інші. Першу помітну, хоча і епізодичну роль - Антона, Ілля Шакунов зіграв в серіалі Дмитра Месхиева «Жіноча власність» в 1998 році.

Віктор Цой народився 21 червня 1962 року в Ленінграді.
Його батько, Роберт Максимович Цой, був інженером, а мама Валентина Василівна - викладачем фізкультури. З першого до восьмого класу Віктор змінив три школи (разом з матір'ю), паралельно з середньою освітою отримав художню. Саме у художній школі і виникла перша група "Палата № 6" на чолі з Максимом Пашковим, до складу якої увійшов майбутній кумир.
Закінчивши вісім класів, Віктор Цой поступив в художнє училище ім. В. Серова. Після виключення в 1978 році пішов працювати на завод і вчитися у вечірню школу, потім в СГПТУ-61 - на спеціальність різьбяря по дереву.
Літом 1981 року разом з Олексієм Рибіним і Олегом Валінським Цой створює групу "Гарін і гіперболоїди", яка восени 1981-го вступає в Ленінградську рок-клуб.
Весною 1982 року хлоп'ята записали перший альбом "45". Тоді ж відбувся перший електричний концерт групи "Кіно" в Ленінградському рок-клубі спільно з музикантами "Акваріума".

Народився 28 липня 1937 року на хуторі Ольгінфельд Александровського району Ростовської області. Батько - Мережко Іван Севаст'янович (1899 р.н.). Мати - Гончарова Олександра Юхимівна (1913 р.н.). Дружина - Мережко Тамара Вадимівна (1946-1997). Діти: Мережко Марія Вікторівна (1973 р.н.), студентка режисерського факультету ВГИКу, Мережко Іван Вікторович (1982 р.н.), студент акторського факультету ГИТИСу.

Рідне село Віктора Мережко в перекладі з німецького означає "Ольгино поле". Свою назву воно отримало на честь однієї з дочок колишнього власника - поміщика Енгельгарда. Батьки В.Мережка були сільськими службовцями. Отець працював завідуючим сепараторним пунктом по перегонці молока, яке здавали селяни в порядку податку. Дітей в сім'ї було четверо - троє синів і одна дочка. Через особливості не тільки роботи батька, але і його особистого характеру сім'ї неодноразово доводилося міняти місце проживання - Ростовська область, Ставропілля, Краснодарський край. Жили надзвичайно бідно, знаходилися на межі вимирання з голоду, і в 1952 році по листу сестри матері рушили на Україну, де життя у той час було і ситніше, і спокійніше. Село, в яке переїхали Мережки, знаходилося під містом Черкаси і називалося Російська Поляна. Діти пішли в українську школу, насилу, але вивчили українську мову, успішно закінчили десятирічку і подалися хто куди.

Василь Шукшин народився 25 Липня 1929 року в селі Зростки Бійського району Алтайського краю в селянській сім'ї. Його батьки були уродженцями тієї ж місцевості і за соціальним положенням вважалися селянами-одноосібниками, або середняками. Коли в 1930 році почалася суцільна колективізація, їх змусили вступити в колгосп. Розділ сім'ї - Макар Леонтьєвич Шукшин - почав працювати механізатором на молотарках, в селі користувався заслуженою пошаною. Проте надалі це не врятувало його від репресій: у 1933 році Макара Леонтьєвича заарештували.

ЖУРАВЛЬОВ
Анатолій Анатолійович

Народився: 20.03.1970, Чаровка, Челябінська обл.

Педагог

Анатолій Журавльов родом з Уралу. Не дивлячись на те, що він з дитинства мріяв стати актором, після закінчення школи Анатолій поступив в Уральський педагогічний Інститут на філологічний факультет. Закінчив його, відслужив в армії і влаштувався працювати в школу вчителем літератури.
Мабуть, молодий хлопець не зовсім затишно відчував себе в ролі педагога. Як він сам признається, його педагогічна діяльність спочатку була схожа на "статутні" відносини з новобранцями: він намагався навчити літературі школярів за допомогою суворих, майже армійських команд. Поки, нарешті, відважна шестикласниця не порадила похмурому вчителеві почастіше посміхатися. Збентежений простим вирішенням педагогічних проблем, початкуючий вчитель почав відчувати себе у дошки впевненіше, але, проте, після закінчення навчального року відправився до Ленінграда.

ОЛЕКСІЙ ПАНІН. ДАМОЧКИ І ХУЛІГАН
ДОСЬЄ
Олексій Панін народився 10 вересня 1977 року в Москві. У шкільні роки активно займався ватерполо, мріяв про професійний спорт. Але мама наполягла на поступленні в РАТІ (ГИТИС). Вже на першому курсі Панін отримав запрошення від самого Гліба Панфілова на участь в картині "Романови. Вінценосна сім'я".

З РАТІ Панін пішов, а ось в кіно залишився. І, схоже, надовго.

У його послужному списку більше 30 фільмів. Серед найбільш відомих - "В серпні 44-го", "Навіть не думай", "ДМБ", "Межа. Тайговий роман", "Зірка".

У Олексія Паніна репутація хулігана. Він сім разів міняв школи, три рази йшов з ГИТИСу і завжди робив і говорив те, що хотів. Коли б не мама і "тваринна органіка", яку так цінують режисери, хто знає, може, і справді, сидіти б йому у в'язниці! Кіно всі мінуси обернуло в плюси. Хуліган став успішним актором, знявся в десятці відмінних картин, а за роль лейтенанта Матушка у фільмі "Зірка" навіть отримав Державну премію. Але при цьому залишився все тим же простим хлопцем з робочих околиць Москви...