|
 Віктор Цой народився 21 червня 1962 року в Ленінграді.
Його батько, Роберт Максимович Цой, був інженером, а мама Валентина Василівна - викладачем фізкультури. З першого до восьмого класу Віктор змінив три школи (разом з матір'ю), паралельно з середньою освітою отримав художню. Саме у художній школі і виникла перша група "Палата № 6" на чолі з Максимом Пашковим, до складу якої увійшов майбутній кумир.
Закінчивши вісім класів, Віктор Цой поступив в художнє училище ім. В. Серова. Після виключення в 1978 році пішов працювати на завод і вчитися у вечірню школу, потім в СГПТУ-61 - на спеціальність різьбяря по дереву.
Літом 1981 року разом з Олексієм Рибіним і Олегом Валінським Цой створює групу "Гарін і гіперболоїди", яка восени 1981-го вступає в Ленінградську рок-клуб.
Весною 1982 року хлоп'ята записали перший альбом "45". Тоді ж відбувся перший електричний концерт групи "Кіно" в Ленінградському рок-клубі спільно з музикантами "Акваріума".
|
|
 Народився 28 липня 1937 року на хуторі Ольгінфельд Александровського району Ростовської області. Батько - Мережко Іван Севаст'янович (1899 р.н.). Мати - Гончарова Олександра Юхимівна (1913 р.н.). Дружина - Мережко Тамара Вадимівна (1946-1997). Діти: Мережко Марія Вікторівна (1973 р.н.), студентка режисерського факультету ВГИКу, Мережко Іван Вікторович (1982 р.н.), студент акторського факультету ГИТИСу.
Рідне село Віктора Мережко в перекладі з німецького означає "Ольгино поле". Свою назву воно отримало на честь однієї з дочок колишнього власника - поміщика Енгельгарда. Батьки В.Мережка були сільськими службовцями. Отець працював завідуючим сепараторним пунктом по перегонці молока, яке здавали селяни в порядку податку. Дітей в сім'ї було четверо - троє синів і одна дочка. Через особливості не тільки роботи батька, але і його особистого характеру сім'ї неодноразово доводилося міняти місце проживання - Ростовська область, Ставропілля, Краснодарський край. Жили надзвичайно бідно, знаходилися на межі вимирання з голоду, і в 1952 році по листу сестри матері рушили на Україну, де життя у той час було і ситніше, і спокійніше. Село, в яке переїхали Мережки, знаходилося під містом Черкаси і називалося Російська Поляна. Діти пішли в українську школу, насилу, але вивчили українську мову, успішно закінчили десятирічку і подалися хто куди.
|
|
 Василь Шукшин народився 25 Липня 1929 року в селі Зростки Бійського району Алтайського краю в селянській сім'ї. Його батьки були уродженцями тієї ж місцевості і за соціальним положенням вважалися селянами-одноосібниками, або середняками. Коли в 1930 році почалася суцільна колективізація, їх змусили вступити в колгосп. Розділ сім'ї - Макар Леонтьєвич Шукшин - почав працювати механізатором на молотарках, в селі користувався заслуженою пошаною. Проте надалі це не врятувало його від репресій: у 1933 році Макара Леонтьєвича заарештували.
|
|
 ЖУРАВЛЬОВ
Анатолій Анатолійович
Народився: 20.03.1970, Чаровка, Челябінська обл.
Педагог
Анатолій Журавльов родом з Уралу. Не дивлячись на те, що він з дитинства мріяв стати актором, після закінчення школи Анатолій поступив в Уральський педагогічний Інститут на філологічний факультет. Закінчив його, відслужив в армії і влаштувався працювати в школу вчителем літератури.
Мабуть, молодий хлопець не зовсім затишно відчував себе в ролі педагога. Як він сам признається, його педагогічна діяльність спочатку була схожа на "статутні" відносини з новобранцями: він намагався навчити літературі школярів за допомогою суворих, майже армійських команд. Поки, нарешті, відважна шестикласниця не порадила похмурому вчителеві почастіше посміхатися. Збентежений простим вирішенням педагогічних проблем, початкуючий вчитель почав відчувати себе у дошки впевненіше, але, проте, після закінчення навчального року відправився до Ленінграда.
|
|
 ОЛЕКСІЙ ПАНІН. ДАМОЧКИ І ХУЛІГАН
ДОСЬЄ
Олексій Панін народився 10 вересня 1977 року в Москві. У шкільні роки активно займався ватерполо, мріяв про професійний спорт. Але мама наполягла на поступленні в РАТІ (ГИТИС). Вже на першому курсі Панін отримав запрошення від самого Гліба Панфілова на участь в картині "Романови. Вінценосна сім'я".
З РАТІ Панін пішов, а ось в кіно залишився. І, схоже, надовго.
У його послужному списку більше 30 фільмів. Серед найбільш відомих - "В серпні 44-го", "Навіть не думай", "ДМБ", "Межа. Тайговий роман", "Зірка".
У Олексія Паніна репутація хулігана. Він сім разів міняв школи, три рази йшов з ГИТИСу і завжди робив і говорив те, що хотів. Коли б не мама і "тваринна органіка", яку так цінують режисери, хто знає, може, і справді, сидіти б йому у в'язниці! Кіно всі мінуси обернуло в плюси. Хуліган став успішним актором, знявся в десятці відмінних картин, а за роль лейтенанта Матушка у фільмі "Зірка" навіть отримав Державну премію. Але при цьому залишився все тим же простим хлопцем з робочих околиць Москви...
|
|
 Немоляєва, Світлана Володимирівна - радянська і російська актриса театру кіно, народна артистка Росії.
Світлана Немоляєва народилася 18 квітня 1937 в Москві. Батьки Світлани: отець - Володимир Вікторович Немоляєв (1902-1987), кінорежисер і мати - Валентина Львівна Ладигіна (1907-1988), звукооператор.
Дитинство Світлани Немоляєвої пройшло на Плющисі - одній із старовинних Московських вулиць. Немоляєви були звичайною сім'єю радянських інтелігентів. Володимир Вікторович, талановитий комедійний режисер, один з перших випускників ВГИКу, був поважаний як початківцями так і визнаними майстрами. У своєму будинку Немоляєви приймали Целіковську і Жарова, Пудовкіна і знаменитого клоуна Румянцева.
|
|
 ЛИТВИНОВА
РЕНАТА МУРАТОВНА
Народилася 12 січня 1967 року в Москві в сім'ї лікарів.
Батько давно помер, а мама, Аліса Михайлівна, до цих пір працює хірургом. Назвали Ренату на честь дядька. Правда, татарський дядько був Ринат.
Батько не жив з ними. Рената говорить, що він був дуже красивим чоловіком. "Коли до мене приходили які-небудь подружки, я вішала в передпокою або чоловічу кепку, або пальто, щоб вони думали, що у мене є батько".
|
|
 Савінков Павло Олександрович
Народився 29 листопада 1981 року.
У 2003 році закінчив ВГИК (майстерня А. У. Баталова).
З 2003 року - актор театру імені Моссовета.
Бере участь в спектаклях поточного репертуару:
* Біла гвардія (Юнкер)
* Бог (Спартанець)
* Вишневий сад (Яша)
|
|
 Народився 02.07.1976, Таганрог
Павло Деревянко народився в Таганрозі, вчився в Києві, а потім приїхав до Москви, поступив у ВГИК на курс І. Хейфеца. На другому курсі, коли Павло з іншими студентами ставили спектакль "Затоварена бочкотара", його відмітив режисер Олександр Котт. Режисерові сподобався талановитий хлопець, і через три роки, коли Котт почав зйомки свого фільму "Їхали два шофери", він розшукав Павла.
У той час Павло репетирував в проекті Олега Меньшикова "Кухня", але від пропозиції Олександра Котта він не зміг відмовитися. "У Меньшикова був театральний проект, у мене була маленька роль, - говорить Павло. - А тут пропозиція знятися в кіно, а в головній ролі. Порівняти це з кіно, з експедицією в тайгу - навіть поряд не стояло. Завжди потрібно приймати рішення, навіть якщо це комусь не приємно. Я свій вибір зробив".
|
|
 Микола Караченцов народився 27 жовтня 1944 року в Москві. Батько - Караченцов Петро Якович (1907-1998), художник-графік, багато років пропрацював в журналі «Огонек». Мати - Брунак Яніна Євгеніївна (1913-1998), балетмейстер-постановник. Дружина - Поргіна Людмила Андріївна (1948 р. н.), заслужена артистка Росії. Син - Караченцов Андрій Миколайович (1978 р. н.), випускник факультету міжнародного права МГИМО.
Світ театру Микола відкрив для себе в ранньому дитинстві. Мама Миколи в ті роки закінчувала ГИТИС. Паралельно як балетмейстер-постановник ставила спектаклі в найбільших музичних театрах, таких як ГАБТ, Казанський музичний театр, Музичний театр Улан-Батора в Монголії і ін. Часто на репетиції брала з собою і маленького Колю. Неповторний дух театру, краса балетного мистецтва з першої хвилини зачарували хлопчика. Коля вирішив стати балетним танцівником. Яніна Євгеніївна вважала, що це заняття «не для хлопчиків». Насилу відрадивши сина від його вибору, відвела Миколу в одну із спортивних секцій. На деякий час про професію артиста було забуто. Правда, захоплення пластикою і танцями залишилося у Миколи на все життя.
|
|
|
