|
 Народився 06.10.1940, село Ліпінай, Литва
Народний артист Литовської РСР (1982)
Нагороджений орденом Дружби (2000)
Після закінчення школи, в 1958-60 роки працював робочим на учбово-виробничому комбінаті в Клайпеді.
У 1968 закінчив юридичний факультет Вільнюського університету.
З 1968 року почав працювати актором на Литовській кіностудії. У 1976 - 78 рр. вчився на Вищих дворічних курсах сценаристів і режисерів при Держкіно СРСР в Москві.
|
|
 Спартак Васильович Мішулін (1926-2005) - радянський і російський актор театру і кіно, Народний артист РРФСР.
Спартак Мішулін народився 22 жовтня 1926 р. в Москві. У 1942 р. поступив в артилерійську школу в Анджеро-Суджинську. Цей крок був помилкою - почувши назву «артшкола», Спартак, очевидно, вирішив, що мова йде про артистичну школу. По доносу був засуджений і провів декілька років у в'язниці. Після звільнення працював в Будинках культури сіл Брусовий і Удомля Тверської області.
|
|
 Народився 19 травня 1958 р. в Петропавловську-Камчатському.
Вперше знявся в кіно в 11 років у фільмі «Дивовижна застава» Леоніда Макаричева.
У 1979 закінчив акторське відділення факультету драматичного мистецтва ЛГИТМиКа (зараз Санкт-Петербурзька Академія Театрального Мистецтва), майстерня Аркадія Кацмана і Льва Додіна.
З 1979 року - актор Санкт-петербурзького Державного Малого Драматичного театру, потім - актор Творчого об'єднання "Арт-Пітер".
|
|
 Народилася 21 грудня 1925 в Москві
Народна артистка Росії (1985)
лауреат Державної премії Росії
Заслужений діяч мистецтв Польщі
Кавалер орденів Пошани
"За заслуги перед Вітчизною" IV ступеня (2000).
Народилася 21 грудня 1925 року в Москві. Отець - Аросев Олександр Якович, відомий більшовик, письменник і дипломат. Мати - Гоппен Ольга Вячеславівна, родом з польських дворян, випускниця Інституту шляхетних дівчат.
|
|
 АХЕДЖАКОВА Лія Меджидівна
Народилася 09.07.1938 г в Дніпропетровську
Заслужена артистка РРФСР (1970)
Народна артистка Росії (1994)
Приз VIII Міжнародного огляду фільмів в Червоному хресті і Червоному Півмісяці у Варні за краще виконання жіночої ролі у фільмі "Шукаю людину" (1973)
Премія VIII ВКФ спортивних фільмів у Фрунзе
Лауреат премії "Ніка" (1991, 1992)
|
|
 Народилася 5 вересня 1938 у Ленінграді.
Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (1964, акторська майстерня С. Герасимова і Т. Макарової). У 1974-1993 - актриса Театру-студії кіноактора в Москві. Вдова Василя Шукшина.
Народна артистка РРФСР (1984)
Доля Лідії Федосєєвой склалася так, що вона, корінна ленінградка, опинилася в Москві, де поступила в 1957 році у ВГИК, в майстерню С. Герасимова і Т. Макарової. Під керівництвом цих досвідчених майстрів вона і стала актрисою.
|
|
 Лариса Іванівна Удовиченко народилася 29 квітня 1955 року в Одесі в сім'ї військового лікаря. У дитинстві вона захоплювалася спортом, серйозно займалася гімнастикою, але тяга до театру виявилася сильнішою - в дев'ятому класі Лариса Удовиченко поступила в народну студію кіноактора при Одеській кіностудії.
Саме там її помітив режисер Олександр Павлівський і запросив на головну роль школярки Людмили в своєму фільмі "Щасливий Зозулин". Так відбувся дебют відомої нині кіноактриси. Після десятирічки Лариса Удовиченко поступила у ВГИК, який закінчила в 1976 році. Вчилася вона в акторській майстерні Сергія Герасимова і Тамари Макарової, в їхньому фільмі "Дочки-матері" актриса виконала першу серйозну роль. Потім були цікаві роботи в телефільмах "Червоне і чорне" (Аманда Біне), "Піна", "І це все про нього", а за роль Коти в стрічці "Такі ж, як ми" Лариса отримала спеціальну премію Всесоюзного кінофестивалю.
|
Ігор Ліванов народився 15 листопада 1953 року в Києві. Мама, Ніна Тимофіївна, і тато, Євгеній Аристархович, були акторами київського лялькового театру. З п'ятого класу займався боксом.
Після закінчення школи поїхав до Ленінграда. Там поступив, як і брат - Аристарх, в ЛГИТМіК на курс І. Горбачова і в 1975 році його закінчив.
Після закінчення інституту десять років (1978-1988) грав на сцені академічного театру драми імені М. Горького в Ростові-на-Дону. У Москві з 1988 року. Працював в театрі «Детектив», зараз - в трупі «Театру Місяця». Дебют в кіно відбувся в 1979 році.
Фільмографія
1979 - Нерозділене кохання
1980 - «Мерседес» йде від гонитви - Саша
1981 - Лютневий вітер
1983 - З життя начальника кримінального розшуку
1984 - Репортаж з лінії вогню
1987 - Загадковий спадкоємець
1991 - Останнє попередження
1992 - «Тридцятого» знищити! (Рекс-1) - Сергій, Тридцятий
1993 - Гвинт
1993 - Кодекс безчестя
1993 - повний Місяць
1994 - Вогненна вода - актор
1995 - П'єса для пасажира
1998 - Круті
1998 - Самозванці
1999 - Білий танець
2000 - 8 березня
2002 - Головні ролі
2004 - Диверсант
2004 - 72 метри - старпом, капітан 3-го рангу Микола Степанович Коноваленко
2005 - найщасливіші
Телесеріали
1995 - На розі, у Патріарших.
1997 - Графиня де Монсоро - Антраге
2000 - Імперія під ударом - слідчий Путіловський
2001 - На розі, у Патріарших 2
2003 - На розі, у Патріарших 3
2004 - Панове офіцери - Андрій Хоменко
2004 - Все золото миру - Дробінін
2004 - На розі у патріарших 4 |
Дмитро Володимирович Нагієв народився 4 квітня 1967 року в Ленінграді. У 1991 році закінчив Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії, де займався в акторській майстерні В.В.Петрова. Після служби в армії працював в театрі "Час", був ведучим на "Радіо-Модерні"; веде на телебаченні розважальні передачі. У кіно першу роль зіграв у фільмі А.Невзорова "Чистилище". У 2000 році на екрани вийшов серіал "Каменська", де Дмитро Нагіев грає одну з провідних ролей.
Коли вибиралися кандидатури акторів на ролі в багатосерійному телефільмі каналу НТВ "Каменська", єдиний артист, проти кого заперечувала Олександра Марініна, був виконавець ролі сищика Лесникова - Дмитро Нагієв.
Ще до виходу серіалу "Каменськая", Дмитро Нагієв став супер-популярним в місті на Неві. Його і в обличчя те ще ніхто не знав, а натовп прихильниць вже збирався біля Пітерської радіо-студії "Модерну". На сьогоднішній день Дмитро абсолютно впевнений, що його пік популярності ще попереду.
СПОЧАТКУ він обізвав себе «кумиром молоді», потім зіграв в спектаклі «Кися», де «інтелігентно», у справі матюкався. Але цього Дмитру Нагієву здалося мало. Він і сьогодні продовжує епатувати і розважати публіку в телепрограмах «Одного разу увечері» і «Обережно, модерн!», а також в численних серіалах, де інколи грає негідників.
Він вже давно закинув програму «Вікна», два роки працює на респектабельному Першому каналі, знімається в серйозному кіно і прагне нікому не розповідати про своє життя. Дмитра Нагієва давно охрестили секс-символом. Сам він не дуже любить обговорювати цю тему, але чесно визнає, що з жінками йому щастило.
Актор і шоумен Дмитро Нагієв вражає і навіть шокує. Грою в таємничість і одночасно щирістю. Зарозумілістю вихвалянням, самомилуванням і постійними нескінченними скаргами на життя. Тактовністю, що раптово переходить в хамство (уявіть собі, наприклад: ваша друга з ним в житті зустріч, він сидить і розповідає про маму і брата, яких по-справжньому любить і цінує, і раптом перевалюється через ваші коліна і гасить сигарету в попільничці. Або раптом: "У вас дуже красиві груди" - нічого не скажеш, відмінний комплімент для малознайомої людини). Артистизмом на сценічному майданчику і граничною раціональністю і обачністю в житті. Рідкісним почуттям гумору і при цьому украй песимістичним поглядом на життя. |
Страхов Данило Олександрович народився 2 березня 1976 року в Москві. Він виріс в класичній інтелігентній московській сім'ї, в якій акторів більше немає. Дідусь працював старшим інженером. Він малював картини, хоча і не був професійним художником. Писав полотна виключно для себе, не заробляючи пензликом на життя. Бабуся очолювала один з підрозділів аерології країни. Мама - психотерапевт, займається приватною практикою (займається гештальттерапією, у неї є своя власна школа) А ще в роду по материнській лінії були багато священиків. По батьківській лінії Страхов - вихідець з амурських козаків. |
|
|
