|
 Іван Добронравов народився 2 червня 1989 року у Воронежі в сім'ї актора Федора Добронравова. У 1990 році Федора Вікторовича запросив в свій театр «Сатирикон» Костянтин Райкін. Так Іван опинився в Москві.
Коли хлопчик підріс, отець почав брати його з собою в театр. Незабаром Івану почали довіряти невеликі ролі. Так разом з батьком він зіграв в спектаклі «Слуги і сніг» (роль - маленький підкидьок Міккі), а в постановці «Місто мільйонерів» Іван виходив на сцену разом із знаменитими Інною Чурікової і Арменом Джигарханяном.
Кіно. Міжнародне визнання
У дванадцятирічному віці Іван дебютував на екрані. У 2001 році він разом з отцем знявся в картині режисера А. Суділовського «Шукачі», зігравши роль Вені Грушина. Через рік Іван з'явився в ролі Максима, сина Сергія Петровича, в серіалі «Тайга. Курс виживання» режисера А. Аравіна.
|
|
 Початок
Женя Циганов народився 15 березня 1979 р. Дитинство йому згадується украй безхмарним. Ріс в Москві на Таганці, ходив в школу таганську і в музичну школу - грав на фортепіано. Але музичну школу закінчив вкрай погано, там було доволі болісно вчитися.
Проте саме музична школа зіграла в його житті важливу роль: туди прийшов незнайомий режисер і сказав Жені: «Про, давай тебе спробуємо!» Потрібне було щось заспівати, а у Жені на той момент був якийсь голос. У результаті Євгеній працював в Театрі на Таганці 4 роки, років з 9 до 13 - грав там дитячі ролі. Він згадує, що одного разу отруївся, а увечері був спектакль. Тато вів його в театр, а Жені було погано. Це був жах. А взагалі Євгенія ніхто не примушував. Про те, що він грає в театрі, він пізніше вже здогадався.
Спочатку Євгеній хотів виїхати вчитися до Гамбурга або Лондона, в кіношколу. Потім подумав, що для самореалізації це марно - якщо ти повинен щось реалізувати, ти це зробиш. Але в наший країні освіту мати обов'язково.
|
|
 Народився 2 квітня 1972г.
B 2001г. закінчив ВТ ім. М.С. Щепкіна (майстерня В.А. Сафронова).
C 2001 по 2005гг. - актор Музичного театру "На Басманній".
Спектаклі і ролі:
* Прибуткове місце / Жадов (Театр "На Басманній")
* Моя прекрасна леді / Хіггінс (Театр "На Басманній")
* Точка честі / Барон де Новіле (Театр "На Басманній")
* Нервові люди / Фарфоров (Театр "На Басманній")
|
Дмитро Володимирович Нагієв народився 4 квітня 1967 року в Ленінграді. У 1991 році закінчив Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії, де займався в акторській майстерні В.В.Петрова. Після служби в армії працював в театрі "Час", був ведучим на "Радіо-Модерні"; веде на телебаченні розважальні передачі. У кіно першу роль зіграв у фільмі А.Невзорова "Чистилище". У 2000 році на екрани вийшов серіал "Каменська", де Дмитро Нагіев грає одну з провідних ролей.
Коли вибиралися кандидатури акторів на ролі в багатосерійному телефільмі каналу НТВ "Каменська", єдиний артист, проти кого заперечувала Олександра Марініна, був виконавець ролі сищика Лесникова - Дмитро Нагієв.
Ще до виходу серіалу "Каменськая", Дмитро Нагієв став супер-популярним в місті на Неві. Його і в обличчя те ще ніхто не знав, а натовп прихильниць вже збирався біля Пітерської радіо-студії "Модерну". На сьогоднішній день Дмитро абсолютно впевнений, що його пік популярності ще попереду.
СПОЧАТКУ він обізвав себе «кумиром молоді», потім зіграв в спектаклі «Кися», де «інтелігентно», у справі матюкався. Але цього Дмитру Нагієву здалося мало. Він і сьогодні продовжує епатувати і розважати публіку в телепрограмах «Одного разу увечері» і «Обережно, модерн!», а також в численних серіалах, де інколи грає негідників.
Він вже давно закинув програму «Вікна», два роки працює на респектабельному Першому каналі, знімається в серйозному кіно і прагне нікому не розповідати про своє життя. Дмитра Нагієва давно охрестили секс-символом. Сам він не дуже любить обговорювати цю тему, але чесно визнає, що з жінками йому щастило.
Актор і шоумен Дмитро Нагієв вражає і навіть шокує. Грою в таємничість і одночасно щирістю. Зарозумілістю вихвалянням, самомилуванням і постійними нескінченними скаргами на життя. Тактовністю, що раптово переходить в хамство (уявіть собі, наприклад: ваша друга з ним в житті зустріч, він сидить і розповідає про маму і брата, яких по-справжньому любить і цінує, і раптом перевалюється через ваші коліна і гасить сигарету в попільничці. Або раптом: "У вас дуже красиві груди" - нічого не скажеш, відмінний комплімент для малознайомої людини). Артистизмом на сценічному майданчику і граничною раціональністю і обачністю в житті. Рідкісним почуттям гумору і при цьому украй песимістичним поглядом на життя. |
|
 Веркєєнко Дмитро Святославович
Народився 3 грудня 1982 року.
Студент ВГИКа, майстерня Олексія Баталова.
Ролі в кіно:
Таємниці палацових переворотів (2000)
роль: Петро II
Парубочий вечір, або великий секс в маленькому місті (2005)
роль: Нюх
Молоді і злі (2006)
Веркєєнко Дмитро Святославович www.verkeenko-dmitriy.narod.ru
|
|
 Вікторія Вікторівна народилася 24 березня 1972. Вчилася в Гитісе і у ВГИКу (у майстерні І.Хейфіца). Актриса московського театру імені К.С. Станіславського, грає у ряді спектаклів - «Ми починаємо нове життя, або Полонез Огинського» (І.Хейфіц), «Маскарад» (Віктор Шаміров), «Хлестаков» і «Дванадцята ніч» (Володимир Мірзоєв). Крім того, вона з успіхом грає в постановках «Пластилін», «Шопінг & Факінг» (Центр драматургії і режисури Олексія Казанцева і Михайла Рощина), «Борис Годунов» (проект Деклана Доннелана). У кіно Вікторія Толстоганова дебютувала в 1997 році, в короткометражній стрічці Р. Хруща «Денний обов'язок». Актриса знімалася в таких фільмах як «Розжарена субота», «Ожеледь», «Черевичник», «Щоденник камікадзе», «Місячні поляни», «Антикілер», «На безіменній висоті», «Подаруй мені життя» (серіал), «Магнітні бурі».
|
|
 Народився 2 вересня 1935 року в Москві. Батько - Гафт Йосип Романович (1907-1969). Мати - Гафт Гіта Давидівна (1908-1993). Дружина - Остроумова Ольга Михайлівна, народна артистка Росії.
До війни сім'я Гафта жила в Москві, в п'ятиповерховому будинку на вулиці Матроська Тишина. Навпроти була психіатрична лікарня, справа - в'язниця, зліва - ринок, ще лівіше - студентський гуртожиток МГУ. А через дорогу була школа, в якій Валентин провчився всі 10 років.
Дуже добре в дитячу пам'ять Вали врізався день, який міг стати фатальним в долі сім'ї. 21 червня 1941 року вони повинні були їхати на Україну, в місто Прилуки. Проте по якихось причинах батьки вирішили поміняти квитки на недільні 22-го. Наступного дня по радіо виступив Молотів з повідомленням про початок війни. Можливо, саме той поїзд потрапив під бомбардування... Запам'яталися проводи на фронт батька, потім двоюрідного брата - маминого племінника, який також пішов добровольцем в своїх неповних 20 років. Братові повезло - він повернувся, хоча і важкопоранений. А ось обидва мамині рідні брати і син одного з них загинули під Сталінградом.
|
|
 Народився 5 липня 1973 року в Ленінграді. Закінчив ЛГИТМиК в 1996г. (курс В.М.Фільштінського). Працював в театрі "На каналі" Крюка, де грав в спектаклях: "Жарти Чехова", "Час Висоц ького", "Дорога", "В очікуванні Годо" і моноспектаклі "Записки божевільного".
У театрі ім. Ленсовета - з 1997 року.
Грає в спектаклях:
В очікуванні Годо
Братик Кролик на Дикому Заході
Калігула
Володимирська площа
Запрошення в замок.
Лауреат незалежної акторської премії ім. В.Стржельчика за акторський ансамбль в спектаклі "В очікуванні Годо"(2003).
|
|
 Народився 17.05.1943 року (Расськазово, Тамбовській області)
Дитинство
Стовідсотковий, корінний москвич Олександр Леньков народився. у Тамбовській області в містечку Рассказово. А відбулося це через те, що його мама, будучи студенткою Московського педагогічного інституту, поїхала народжувати в село. Як вона потім пояснювала, - так їй було спокійніше. Але вже через місяць мама разом з новонародженим повернулася в столицю.
Дитинство Саші пройшло в післявоєнні роки. Комуналка. Сім сімей, один туалет на всіх. Кухня, де готують обіди-вечері і миють дітей. Все як у всіх. Тато Олександра, інженер-ракетник, засекречений працівник, все життя пропрацював під печаттю «невиїзду». Мама викладала в школі вищу математику. І хто б міг подумати, що їх син виросте і стане артистом.
|
|
 Народився Олександр 6 грудня 1958 року в Москві. З дитинства Саша мріяв стати великим спортсменом: він добре грав в хокей і хотів досягти на цьому терені великих висот. Його батько думав, що син піде по його стопах і стане військовим, але армійський устрій життя був чужий Олександру. І лише любов матері до театру, оперного мистецтва і балету залишила слід в його душі і захопила настільки, що після закінчення школи він вирішив стати артистом. Цілий рік він працював електриком на "Мосфільмі", а потім, з другої спроби, поступив в Школу-студію МХАТ, успішно закінчивши навчання в 1980 році.
Олександр - мало не перший російський актор, визнаний західними продюсерами. Він зіграв в таких відомих блокбастерах як "Миротворець" і "Зіткнення з безоднею". При цьому він володіє рідкісною для професії актора рисою - скромністю, можливо, тому його ім'я украй рідко з'являється в розділах світської хроніки.
|
|
|
