|
 Вікторія Вікторівна народилася 24 березня 1972. Вчилася в Гитісе і у ВГИКу (у майстерні І.Хейфіца). Актриса московського театру імені К.С. Станіславського, грає у ряді спектаклів - «Ми починаємо нове життя, або Полонез Огинського» (І.Хейфіц), «Маскарад» (Віктор Шаміров), «Хлестаков» і «Дванадцята ніч» (Володимир Мірзоєв). Крім того, вона з успіхом грає в постановках «Пластилін», «Шопінг & Факінг» (Центр драматургії і режисури Олексія Казанцева і Михайла Рощина), «Борис Годунов» (проект Деклана Доннелана). У кіно Вікторія Толстоганова дебютувала в 1997 році, в короткометражній стрічці Р. Хруща «Денний обов'язок». Актриса знімалася в таких фільмах як «Розжарена субота», «Ожеледь», «Черевичник», «Щоденник камікадзе», «Місячні поляни», «Антикілер», «На безіменній висоті», «Подаруй мені життя» (серіал), «Магнітні бурі».
|
|
 Народився Олександр 6 грудня 1958 року в Москві. З дитинства Саша мріяв стати великим спортсменом: він добре грав в хокей і хотів досягти на цьому терені великих висот. Його батько думав, що син піде по його стопах і стане військовим, але армійський устрій життя був чужий Олександру. І лише любов матері до театру, оперного мистецтва і балету залишила слід в його душі і захопила настільки, що після закінчення школи він вирішив стати артистом. Цілий рік він працював електриком на "Мосфільмі", а потім, з другої спроби, поступив в Школу-студію МХАТ, успішно закінчивши навчання в 1980 році.
Олександр - мало не перший російський актор, визнаний західними продюсерами. Він зіграв в таких відомих блокбастерах як "Миротворець" і "Зіткнення з безоднею". При цьому він володіє рідкісною для професії актора рисою - скромністю, можливо, тому його ім'я украй рідко з'являється в розділах світської хроніки.
|
|
 Народився 06.10.1940, село Ліпінай, Литва
Народний артист Литовської РСР (1982)
Нагороджений орденом Дружби (2000)
Після закінчення школи, в 1958-60 роки працював робочим на учбово-виробничому комбінаті в Клайпеді.
У 1968 закінчив юридичний факультет Вільнюського університету.
З 1968 року почав працювати актором на Литовській кіностудії. У 1976 - 78 рр. вчився на Вищих дворічних курсах сценаристів і режисерів при Держкіно СРСР в Москві.
|
|
 Народився 17 серпня 1935 року в Саратові, в сім'ї лікарів. Отець - Табаков Павло Кіндратович, довгі роки працював в НДІ «Мікроб» в Саратові. Мати - Березовська Марія Андріївна, працювала рентгенологом. Дружина - Зудіна Марина Вячеславівна, провідна актриса Театру-студії під керівництвом О. Табакова. Діти: Табаков Антон Олегович (1960 р. рожд.), Табакова Олександра Олегівна (1966 р. рожд.), Табаков Павло Олегович (1995 р. рожд.). Внуки: Микита, Поліна, Ганна.
Дитинство О.П. Табакова пройшло в Саратові в комунальній квартирі так званого «бродтовського дому» на розі Мирного провулку і Великої Козачої вулиці (раніше будинок належав відомому в місті докторові Бродту). «Всі спогади тих років дуже світлі, - розповідає Олег Павлович. - Сонце, простір, воля. Щастя. Навколо - тільки люблячі люди: мама, тато, баба Оля, баба Ганна, мамин брат дядько Толя і його дружина Шура, мої звідний брат і сестра - Женя і Мірра...»
|
|
 12 листопада 1935
Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (1958, майстерня С. Герасимова і Т. Макарової). Актриса Театру-студії кіноактора (до 1964), театру "Сучасник" (1964-1966), Госконцерта (1966-1969).
Краща актриса 1983 року за наслідками опиту журналу "Радянський екран".
Народна артистка СРСР (1983).
Орден "За заслуги перед Вітчизною" IV ступеня (2000).
Ще в часи радянської влади стала всенародною улюбленкою, суперзіркою вітчизняного кіно і примадонною радянської, а зараз і російської естради. Проте за зовнішнім блиском ховалася дуже непроста, деколи трагічна доля, яка припала на долю цієї чудової актриси і співачки. Їй довелося пережити розчарування і зраду близьких людей, у неї траплялися творчі невдачі і простої. Це зараз її уваги добиваються всі знаменитості, але були часи, коли її не бачили впритул і вважали недалекою провінціалкою, яка наважилася заявити свої права бути особою в мистецтві. Після першої ж ролі у фільмі Е.Рязанова «Карнавальна ніч» навколо імені Гурченко почали складатися всілякі міфи. Один, самий, мабуть, поширений з них, полягав в тому, що актриса вона середня, її успіх у фільмі випадковий, тому ніхто з серйозних режисерів і не запрошує її зніматися.
|
|
 Іван Добронравов народився 2 червня 1989 року у Воронежі в сім'ї актора Федора Добронравова. У 1990 році Федора Вікторовича запросив в свій театр «Сатирикон» Костянтин Райкін. Так Іван опинився в Москві.
Коли хлопчик підріс, отець почав брати його з собою в театр. Незабаром Івану почали довіряти невеликі ролі. Так разом з батьком він зіграв в спектаклі «Слуги і сніг» (роль - маленький підкидьок Міккі), а в постановці «Місто мільйонерів» Іван виходив на сцену разом із знаменитими Інною Чурікової і Арменом Джигарханяном.
Кіно. Міжнародне визнання
У дванадцятирічному віці Іван дебютував на екрані. У 2001 році він разом з отцем знявся в картині режисера А. Суділовського «Шукачі», зігравши роль Вені Грушина. Через рік Іван з'явився в ролі Максима, сина Сергія Петровича, в серіалі «Тайга. Курс виживання» режисера А. Аравіна.
|
|
 Дитинство
Євгеній Міронов народився 29 листопада 1966 року в Саратові в сім'ї робітників. Про акторську професію він природно нічого не знав, але з дитинства мріяв стати актором. Женя вчився в музичній школі по класу акордеона, займався в драматичному кружку і навіть складав п'єси. Правда до своїх дитячих «творів» він відноситься з великою іронією: «Так, безглузді якісь. Я їх писав, а потім ставив в школі. <.> Просто, окрім мене, в наший школі цим нікому було займатися. Це робилося для уроків захисту професії, були у нас такі. Треба було вибрати яку-небудь професію і «захистити» її. Нашому класу дістався телеграфіст. Я написав про цю професію п'єсу, і ми її зіграли. Ще грали «Червону шапочку». Я зробив з цієї казки мюзикл на музику опери «Аїда». Сам грав під час вистави на різних інструментах».
Слід зазначити, що не дивлячись на здавалося б активну участь в самодіяльності, Женя насправді боявся сцени, був боязкий, затиснутий. Так його перший вихід на шкільний майданчик обернувся провалом. Хлопчик співав трагічну пісню про вмираючого комсомольця, а глядачі... реготали до сліз. З сцени він спускався під крики: "Тобі пряма дорога в цирк!". Женя тоді прибіг додому в сльозах, сховався в коморі і відмовився повертатися в школу.
|
|
 02.09.1926 року - 29.01.1994 року
Дитинство
Євгеній Леонов народився в звичайній московській сім'ї середнього достатку. Його батько - Павло Васильович - працював інженером на авіазаводі, а мати - Ганна Іллівна - була домогосподаркою. Євгеній був другою дитиною в сім'ї. Брат Коля був старшим за нього на два роки.
Леонови жили в комунальній квартирі на Васильєвській вулиці, займаючи дві невеликі кімнати. Батьки Євгенія була гостинними господарями, і тому їх будинок був завжди повний. Постійно приїжджали близькі і дальні родичі, і всі відчували себе тут легко і вільно. Леонов пізніше згадував: «У мами було щось таке, що мене, хлопчиська, дивувало - мама уміла розповідати так, що всі сміялися, в квартиру набивалося багато-багато людей».
|
|
 Народився 2 квітня 1972г.
B 2001г. закінчив ВТ ім. М.С. Щепкіна (майстерня В.А. Сафронова).
C 2001 по 2005гг. - актор Музичного театру "На Басманній".
Спектаклі і ролі:
* Прибуткове місце / Жадов (Театр "На Басманній")
* Моя прекрасна леді / Хіггінс (Театр "На Басманній")
* Точка честі / Барон де Новіле (Театр "На Басманній")
* Нервові люди / Фарфоров (Театр "На Басманній")
|
|
 Веркєєнко Дмитро Святославович
Народився 3 грудня 1982 року.
Студент ВГИКа, майстерня Олексія Баталова.
Ролі в кіно:
Таємниці палацових переворотів (2000)
роль: Петро II
Парубочий вечір, або великий секс в маленькому місті (2005)
роль: Нюх
Молоді і злі (2006)
Веркєєнко Дмитро Святославович www.verkeenko-dmitriy.narod.ru
|
|
|
