Гуськов Олексій Геннадійович народився 20 травня 1958 року в місті Бжег. Незабаром сім'я переїхала до Києва. Закінчив школу в Києві. Після закінчення школи поїхав до Москви, де поступив в МВТУ імені Баумана. Проучився в цьому університеті майже п'ять років, але в 1979 році пішов звідти і поступив в Школу-студію МХАТ, яку закінчив в 1983 році. Починав свою акторську біографію в Московському драматичному театрі ім. А.С. Пушкіна, в якому працював з 1984 по 1986 рік. У 1986-1988 - актор театру на Малій Бронній, в 1988-1991 - театру "Детектив", потім - актор театру ім. Н.В. Гоголя, потім - театру ім. А.С. Пушкіна. В даний час Олексій Геннадійович працює в МХАТ ім. А.П Чехова.
Викладає акторську майстерність в Школі-студії МХАТ.
Зіграв більше 30 ролей в кіно.
З 1994 року - президент анімаційної студії "Ф.А.Ф. Інтертейнмент".
У 2001 році Олексію Геннадійовичу присвоєно звання Заслуженого артиста Росії.
У 2002 році Олексій Гуськов став Лауреатом Державної премії РФ за виконання ролі Микити Голощокіна в серіалі "Границя. Тайговий роман".
Дружина: актриса театру ім. Є. Вахтангова Лідія Вележева.
Діти: дочка Наташа від першого шлюбу і два сини - Володимир і Дмитро - від другого. |
|
 Спартак Васильович Мішулін (1926-2005) - радянський і російський актор театру і кіно, Народний артист РРФСР.
Спартак Мішулін народився 22 жовтня 1926 р. в Москві. У 1942 р. поступив в артилерійську школу в Анджеро-Суджинську. Цей крок був помилкою - почувши назву «артшкола», Спартак, очевидно, вирішив, що мова йде про артистичну школу. По доносу був засуджений і провів декілька років у в'язниці. Після звільнення працював в Будинках культури сіл Брусовий і Удомля Тверської області.
|
|
 Савелій жив з мамою Басею (Бенедиктою) Соломонівною в комуналці. Жили важко, ледве зводили кінці з кінцями. Щоб не втратити роботу, з чоловіком-політв'язнем Басі Соломонівні довелося розлучитись - в ті часи із засудженими дружин розводили без слухання справи, відразу після оголошення про розлучення в "Вечірній Москві".
Віктор Савельович відбув термін повністю і в кінці 40-х ненадовго повернувся до Москви - востаннє. Басі Соломонівни тоді вже не було в живих. Син його ледве пам'ятав, ця дивна похмура людина із запалими щоками здалася йому чужою. Заговорили про матір. Він все розумів. "Коли я отримав довідку з Мосміськсуду про розлучення, не повірив. Бася була найвірнішою жінкою на світі. Я молився за неї". Так Савелій дізнався, що батько вірить в Бога. Подорослішавши, він і сам стане релігійною людиною і не відмовиться від віри ні тоді, коли помітить "хвіст", виходячи з синагоги, ні тоді, коли із-за "неправильної" релігії його не пустять за кордон.
|
|
 Народилася 21 грудня 1925 в Москві
Народна артистка Росії (1985)
лауреат Державної премії Росії
Заслужений діяч мистецтв Польщі
Кавалер орденів Пошани
"За заслуги перед Вітчизною" IV ступеня (2000).
Народилася 21 грудня 1925 року в Москві. Отець - Аросев Олександр Якович, відомий більшовик, письменник і дипломат. Мати - Гоппен Ольга Вячеславівна, родом з польських дворян, випускниця Інституту шляхетних дівчат.
|
|
 Народилася 21 листопада 1954 року в Свердловську.
У 1976 році закінчила Свердловське театральне училище (проф. Козлов), в 1990 році - ГИТИС, курс проф. А.Єфроса.
Працювала в театрах:
Карагандинський російський драматичний театр ім. Станіславського;
Челябінський академічний театр драми ім. Цвілінга;
Пермський академічний драматичний театр;
З 1992 року - актриса Московського "Театру на Покровці".
|
|
 АХЕДЖАКОВА Лія Меджидівна
Народилася 09.07.1938 г в Дніпропетровську
Заслужена артистка РРФСР (1970)
Народна артистка Росії (1994)
Приз VIII Міжнародного огляду фільмів в Червоному хресті і Червоному Півмісяці у Варні за краще виконання жіночої ролі у фільмі "Шукаю людину" (1973)
Премія VIII ВКФ спортивних фільмів у Фрунзе
Лауреат премії "Ніка" (1991, 1992)
|
|
 Народилася 5 вересня 1938 у Ленінграді.
Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (1964, акторська майстерня С. Герасимова і Т. Макарової). У 1974-1993 - актриса Театру-студії кіноактора в Москві. Вдова Василя Шукшина.
Народна артистка РРФСР (1984)
Доля Лідії Федосєєвой склалася так, що вона, корінна ленінградка, опинилася в Москві, де поступила в 1957 році у ВГИК, в майстерню С. Герасимова і Т. Макарової. Під керівництвом цих досвідчених майстрів вона і стала актрисою.
|
|
 Лариса Іванівна Удовиченко народилася 29 квітня 1955 року в Одесі в сім'ї військового лікаря. У дитинстві вона захоплювалася спортом, серйозно займалася гімнастикою, але тяга до театру виявилася сильнішою - в дев'ятому класі Лариса Удовиченко поступила в народну студію кіноактора при Одеській кіностудії.
Саме там її помітив режисер Олександр Павлівський і запросив на головну роль школярки Людмили в своєму фільмі "Щасливий Зозулин". Так відбувся дебют відомої нині кіноактриси. Після десятирічки Лариса Удовиченко поступила у ВГИК, який закінчила в 1976 році. Вчилася вона в акторській майстерні Сергія Герасимова і Тамари Макарової, в їхньому фільмі "Дочки-матері" актриса виконала першу серйозну роль. Потім були цікаві роботи в телефільмах "Червоне і чорне" (Аманда Біне), "Піна", "І це все про нього", а за роль Коти в стрічці "Такі ж, як ми" Лариса отримала спеціальну премію Всесоюзного кінофестивалю.
|
Дмитро Володимирович Нагієв народився 4 квітня 1967 року в Ленінграді. У 1991 році закінчив Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії, де займався в акторській майстерні В.В.Петрова. Після служби в армії працював в театрі "Час", був ведучим на "Радіо-Модерні"; веде на телебаченні розважальні передачі. У кіно першу роль зіграв у фільмі А.Невзорова "Чистилище". У 2000 році на екрани вийшов серіал "Каменська", де Дмитро Нагіев грає одну з провідних ролей.
Коли вибиралися кандидатури акторів на ролі в багатосерійному телефільмі каналу НТВ "Каменська", єдиний артист, проти кого заперечувала Олександра Марініна, був виконавець ролі сищика Лесникова - Дмитро Нагієв.
Ще до виходу серіалу "Каменськая", Дмитро Нагієв став супер-популярним в місті на Неві. Його і в обличчя те ще ніхто не знав, а натовп прихильниць вже збирався біля Пітерської радіо-студії "Модерну". На сьогоднішній день Дмитро абсолютно впевнений, що його пік популярності ще попереду.
СПОЧАТКУ він обізвав себе «кумиром молоді», потім зіграв в спектаклі «Кися», де «інтелігентно», у справі матюкався. Але цього Дмитру Нагієву здалося мало. Він і сьогодні продовжує епатувати і розважати публіку в телепрограмах «Одного разу увечері» і «Обережно, модерн!», а також в численних серіалах, де інколи грає негідників.
Він вже давно закинув програму «Вікна», два роки працює на респектабельному Першому каналі, знімається в серйозному кіно і прагне нікому не розповідати про своє життя. Дмитра Нагієва давно охрестили секс-символом. Сам він не дуже любить обговорювати цю тему, але чесно визнає, що з жінками йому щастило.
Актор і шоумен Дмитро Нагієв вражає і навіть шокує. Грою в таємничість і одночасно щирістю. Зарозумілістю вихвалянням, самомилуванням і постійними нескінченними скаргами на життя. Тактовністю, що раптово переходить в хамство (уявіть собі, наприклад: ваша друга з ним в житті зустріч, він сидить і розповідає про маму і брата, яких по-справжньому любить і цінує, і раптом перевалюється через ваші коліна і гасить сигарету в попільничці. Або раптом: "У вас дуже красиві груди" - нічого не скажеш, відмінний комплімент для малознайомої людини). Артистизмом на сценічному майданчику і граничною раціональністю і обачністю в житті. Рідкісним почуттям гумору і при цьому украй песимістичним поглядом на життя. |
Страхов Данило Олександрович народився 2 березня 1976 року в Москві. Він виріс в класичній інтелігентній московській сім'ї, в якій акторів більше немає. Дідусь працював старшим інженером. Він малював картини, хоча і не був професійним художником. Писав полотна виключно для себе, не заробляючи пензликом на життя. Бабуся очолювала один з підрозділів аерології країни. Мама - психотерапевт, займається приватною практикою (займається гештальттерапією, у неї є своя власна школа) А ще в роду по материнській лінії були багато священиків. По батьківській лінії Страхов - вихідець з амурських козаків. |
|
|
