|
 Народилась 14 жовтня в Москві в сім'ї актриси Наталії Арінбасарової і художника-постановника, живописця Миколи Двігубського. Актриса, режисер. Закінчила ВГИК і Вищі режисерські курси, майстерню А.Мітти. Як актриса знімалася в картинах: “Хагі-трагер” і “ Трам-тарарам, або бухти-барахти” Е.Уразбаєва, “Ретро утрьох” П.Тодоровського і “Ідеальна пара” А.Сурікової. Як режисер зняла документальні стрічки: “Росія. Начало”, “Гуру”, а також серіали: “Неодружені”, “Бідна Настя”, “Дорога Маша Березіна”.
|
|
 Чиркова Євгенія Євгеніївна
Народилася в Краснодарі 29 жовтня 1974 року.
Закінчила Університет культури і мистецтв і Музичне училище ім. Римського-Корсакова.
Вчиться на першому курсі режисерського факультету ГИТИСа (майстерня С.Голомазова) за фахом актор драматичного театру і кіно.
Працювала на радіо ХІТ-ФМ. На телебаченні вела розважальні програми.
Вела «Вісті» на РТР, «Сьогодні» на НТВ, «Новини» на РБК.
|
|
 Народився - 27 квітня 1927
Помер - 25 червня 1999
Заслужений артист РРФСР (1978).
Дитинство у майбутнього артиста було важке. Виховувався без батька. Мати працювала санітаркою в пологовому будинку. А сам він з початку війни трудився на заводі «Фрезер», обточував болванки для артилерійських снарядів.
У 1943 році відбулася подія, що в корені перевернула життя майбутнього артиста, - він написав лист Сталіну, в якому просив послати його вчитися в театральне училище. І трапилося неймовірне: з Кремля прийшов папір: «Направити товариша Моргунова Е. А. для надходження в театр імені Таїрова як актор допоміжного складу». Проте в театрі юне дарування попрацювало не довго. В кінці 1944 року він перейшов на акторський факультет ВГИКу, в майстерню Сергія Герасимова.
Грошей новоспеченому студентові катастрофічно не вистачало, і він їздив на суспільному транспорті безкоштовно. А робив це так. Входив в автобус і голосно говорив: «Громадяни пасажири, приготуйте квитки» - і статечно йшов по салону, перевіряючи їх. Потім виходив і сідав в інший автобус. Так і доїжджав до інституту.
|
|
 Георгій Олександрович Юматов народився 11 березня 1926 року в Москві. З шкільних років він мріяв стати моряком, тому серйозно займався спортом. У 1941 році Георгія Юматова зарахували у військово-морську школу.
Незабаром почалася війна, він почав рватися на фронт, і в 1942 році це йому вдалося. Служив Юматов юнгою на торпедних катерах, був рульовим. У складі частин Азовської і Дунайських флотилій він брав участь в багатьох боях, зокрема штурмі Ізмаїла, в узятті Бухареста, Будапешта, Відня, серед його бойових нагород - медаль Ушакова. Демобілізувався Георгій Юматов в травні 1945 року, а в 1946 році після випадкової зустрічі з Григорієм Александровим він опинився на знімальному майданчику фільму "Весна".
|
Чиндяйкін Микола Дмитрович
Народився 8 березня 1947 року.
Режисер, актор, педагог, заслужений артист РРФСР (1985). Після закінчення в 1968 театрального училища в Ростові-на-Дону актор і режисер в театрах Ростова-на-Дону і Омська.
Офіційний сайт: www.chindyaykin.ru
Ролі в кіно:
Морський Вовк (1990)
роль: кок
Маленький гігант великого сексу (1992)
По прямій (1992)
Німий свідок (1994)
Будинок (1995)
Музика для грудня (1995)
Вино з одуванчиков/ Тяжіння сонця (1997)
День повного місяця (1997)
роль: Слава
Хто, якщо не ми (1998)
Мама не горюй (1998)
роль: Олексій Іванович
Незнайома зброя, або Хрестоносець 2 (1998)
роль: Прокурор
Мама (1999)
роль: Співробітник психіатричної лікарні
Москва (1999)
роль: Слива
Жінок кривдити не рекомендується (2000)
роль: Адвокат
Імперія під ударом (2000)
Каменська (2000)
роль: Денісов
"Гра на чужому полі", Вбивця мимоволі"
Ніжний вік (2000)
Чорна кімната (кіноальманах) (2000-2001)
Фільм "Бусидо"
Марш Турецького (всі сезони) (2000-2004)
Далекобійники (2001)
Левова частка (2001)
роль: полковник
Маросейка 12 (2001)
"Ставок більше немає"
Московські вікна (2001)
Чоловіча робота 1, 2 (2001)
роль: Аль-саїд
Під Полярною зіркою (2001)
Я лялька (2001)
роль: Начальник табору "ляльок"
В русі (2002)
роль: Мітягин
Щоденник камікадзе (2002)
роль: Максим
Каменськая-2 (2002)
"За все треба платити", "Чоловічі ігри"
Слідство ведуть Знавці. Десять років опісля (2002)
Справа № 24. Пуд золота
Той, що дивиться вниз (2002)
роль: Матвій Семенович
Театральний роман (2002)
Чом би не так (2003)
роль: Старий
Лінії долі (2003)
Краще місто Землі (2003)
роль: Юрій Терехов
Діти Арбата (2004)
роль: Берія
Диверсант (2004)
роль: Генерал Воронків
Жінки в грі без правил (2004)
Кавалери морської зірки (2004)
роль: Кузьмін
Команда чемпіонів (2004)
Молоді і щасливі (2004)
роль: Отець Ганни
МУР є МУР (2004)
роль: комісар Мура
Ми помремо разом (2004)
роль: тато Діми
На безіменній висоті (2004)
роль: Егоров
Паризька любов Кістки Гуманкова (2004)
Російські ліки (2004)
роль: Аркадій
Александровський сад (2005)
роль: Варфоломєєв
Бандитський Петербург-7 (Переділ) (2005)
Мама не горюй 2 (2005)
роль: Майор
Мисливці за іконами (2005)
Хлопці із сталі (2005)
Принцеса і жебрак (2005)
Талісман любові (2005)
роль: Гаврило Уваров
Примножуючий печаль (2005)
Артисти (2006)
роль: Геннадій Дмитрович
Багатокрапка (2006)
роль: Доктор
Оранжеве небо (2006)
роль: Задуха-старший
Російський засіб (2006)
Стрітрейсери (2006)
Консерви (2007)
Слуга Государев (2007 |
|
 Микола Миколайович Мерзлікин народився в квітні 1945 року в Тюменській області. Закінчив Державний інститут театрального мистецтва (нині РАТІ). Його перша роль в кіно - у фільмі Тетяни Ліознової "Рано вранці" (1965 рік).
Микола Мерзлікін знявся більш ніж в 40 фільмах, серед яких - "Людина, яку я люблю", "Зося", "Зворотної дороги немає", "Без права на помилку", "Отаман", "Покликання", "Дума про Ковпака", "Дивак з п'ятого "Б"", "Три дні Віктора Чернишева", "Батьки і діди" та інші.
Крім того, протягом останніх 20 років, включаючи і цей Новий рік, Микола Мерзлікін приходив до дітей в образі Діда Морозу на "ялинку", яка проходила в спорткомплексі "Олімпійський".
Пішов з життя 3-го січня 2007 року
|
|
 Народилася 28 серпня 1948
Померла 15 травня 2005
За наслідками опитів журналу «Радянський екран» визнана кращою актрисою 1977, 1981, 1984 років.
Лауреат Держ. премії СРСР (1984 - за театральну роботу)
Лауреат Держ. премії РРФСР ім. бр. Васильєвих (1980 - за участієв у фільмі «Осінній марафон»)
Народна артистка РРФСР (1986).
Орден "За заслуги перед Вітчизною" IV ступеня (1998).
Премія МКФ "Схід - Захід" в номінації "За кращий жіночий образ" (2000, Баку).
|
|
 Народився 01.01.1979, Іркутськ
У 1995 році Данило закінчив Щукінське театральне училище. Вільний слухач ВГИК, курс М.М.Хуциєва.
Дуже швидко він став достатньо відомим актором. Популярність Данилу принесли роботи в серіалах "FM і хлоп'ята", "Медики", "День народження Буржуя". У новому серіалі "Кавалери Морської Зірки" він зіграв Максима.
"З раннього дитинства я знав, що повинен прагнути до досконалості, - говорить актор. - Мої вимоги до себе дуже високі. Іноді вони мені, чесно кажучи, навіть спати заважають. Дуже вже хочеться грати відмінні ролі у самих кращих режисерів".
Крім кіно знімається в рекламі - "Фанти", журнал "Молоток", "Вітрум" і ін.
|
|
 Народився 25 червня 1943 року в місті Алма-Ата. Вчився спочатку в Алма-Аті, потім в Куйбишевському ТЮЗі, служив в армії. Три рази їздив поступати до Москви, але доучувався вже в Ярославлі. Потім повернувся в рідне місто. Актор Республіканського Академічного театру російської драми імені Лермонтова (Алма-Ата).
Володимир Толоконников - заслужений артист Республіки Казахстан.
Ролі в кіно:
Балкон (1988)
Котолуп Сильвер (1988)
Собаче серце (1988)
Гарем Степана Гуслякова (1989)
Романтик (1989)
Вовки в зоні (1990)
Кліщ (1990)
Ніч довгих ножів (1990)
Хмара-рай (1990)
Примара (1991)
|
|
 Володимир Терентійович Кашпур народився в селі Северка Алтайського краю в 1926 році. У 1943 році сімнадцятирічний хлопець був зарахований до Харківського військово-авіаційного училища штурманів, що базується в Красноярську. Брав участь в бойових діях.
Після війни Владимир Кашпур продовжив служити штурманом авіації плоть до 1949 року. Потім він був призначений диспетчером авіакорпусу.
50-і роки
У 1951 році Володимир Кашпур круто змінив свою долю. Він влаштувався актором у Володимирський обласний драматичний театр імені Луначарського, де пропрацював до 1956 року. Відчуваючи, що для подальшого зростання йому необхідна акторська освіта, Владимир вже в тридцять років поступає в Школу-студію імені В.Немировича-Данченко при МХАТі на курс В. Станіцина, яку закінчив в 1959 році.
З цього року починається новий період в житті актора. Його запрошують в московський театр «Сучасник». У тому ж 1959 року відбувся дебют Владимира Кашпура в кіно. Він зіграв ролі другого плану в знаменитій драмі Григорія Чухрая «Балада про солдата» і біографічний фільм Анатолія Рибакова «Василь Суриков».
З 1961 року Владимир Кашпур перейшов в МХАТ імені М.Горького (з 1989 року - імені А.П.Чехова).
|
|
|
