|
 Чиркова Євгенія Євгеніївна
Народилася в Краснодарі 29 жовтня 1974 року.
Закінчила Університет культури і мистецтв і Музичне училище ім. Римського-Корсакова.
Вчиться на першому курсі режисерського факультету ГИТИСа (майстерня С.Голомазова) за фахом актор драматичного театру і кіно.
Працювала на радіо ХІТ-ФМ. На телебаченні вела розважальні програми.
Вела «Вісті» на РТР, «Сьогодні» на НТВ, «Новини» на РБК.
|
|
 Народився - 27 квітня 1927
Помер - 25 червня 1999
Заслужений артист РРФСР (1978).
Дитинство у майбутнього артиста було важке. Виховувався без батька. Мати працювала санітаркою в пологовому будинку. А сам він з початку війни трудився на заводі «Фрезер», обточував болванки для артилерійських снарядів.
У 1943 році відбулася подія, що в корені перевернула життя майбутнього артиста, - він написав лист Сталіну, в якому просив послати його вчитися в театральне училище. І трапилося неймовірне: з Кремля прийшов папір: «Направити товариша Моргунова Е. А. для надходження в театр імені Таїрова як актор допоміжного складу». Проте в театрі юне дарування попрацювало не довго. В кінці 1944 року він перейшов на акторський факультет ВГИКу, в майстерню Сергія Герасимова.
Грошей новоспеченому студентові катастрофічно не вистачало, і він їздив на суспільному транспорті безкоштовно. А робив це так. Входив в автобус і голосно говорив: «Громадяни пасажири, приготуйте квитки» - і статечно йшов по салону, перевіряючи їх. Потім виходив і сідав в інший автобус. Так і доїжджав до інституту.
|
|
 Георгій Олександрович Юматов народився 11 березня 1926 року в Москві. З шкільних років він мріяв стати моряком, тому серйозно займався спортом. У 1941 році Георгія Юматова зарахували у військово-морську школу.
Незабаром почалася війна, він почав рватися на фронт, і в 1942 році це йому вдалося. Служив Юматов юнгою на торпедних катерах, був рульовим. У складі частин Азовської і Дунайських флотилій він брав участь в багатьох боях, зокрема штурмі Ізмаїла, в узятті Бухареста, Будапешта, Відня, серед його бойових нагород - медаль Ушакова. Демобілізувався Георгій Юматов в травні 1945 року, а в 1946 році після випадкової зустрічі з Григорієм Александровим він опинився на знімальному майданчику фільму "Весна".
|
|
 Народився 10 листопада 1951 року в звичайній сім'ї в місті Орєхово-Зуєво Московській області. У 1970 році закінчив школу. Пройшов службу в Радянській армії. У 1974 році поступив в ГИТИС. У 1978 році Віктор Сухоруков закінчив ГИТИС (курс В. П. Остальського, педагог Л. Князева). Після закінчення ГИТИСу Віктор виїхав до Ленінграда і поступив в Театр комедії імені Н. П. Акімова.
У житті актора був важкий період: через надмірне захоплення вином в 1982 році Сухорукова звільняють з трупи, без права влаштування на роботу терміном на півроку. На декілька років він випадає з професії, бідує, бродяжить. В цей час йому доводилося працювати вантажником, посудомийником, хліборізом. Але знайшов в собі сили повернутися і, змінивши декілька театрів Ленінграду, знов опинився в трупі Театру Комедії. Лише у 1986 році Сухоруков, нарешті, був прийнятий в Театр імені Ленінського комсомолу. Тут він зіграв в спектаклях: «Одруження Белугіна» (1987), «Дракон» (1988), «Та є здоровою дурість!» (1991), «Діти райка» (1991). У кіно Віктор Сухоруков до кінця 80-х років XX століття був абсолютно не затребуваний
|
|
Владислав Ігнатович Стржельчик
Vladislav Strzhelchik
( 31.01.1921 року [Петроград (Санкт-Петербург)]- 14.02.1995 року )
Росія (russia)
Він міг грати практично все: від бойовиків і пригод до драми і класики, від музичних фільмів до комедій і фільмів для дітей.
У 1947 році закінчив студію при БДТ ім. М.Горького.
Перший успіх, популярність пришли до В.І.Стржельчику в кінці 1940-х: критика відзначила його Грекова в спектаклі "Вороги"(1948). Потім були цілий ряд ролей в костюмних п'єсах: у "Дівчині з глеком"(1949), Рюї Блаз в однойменній п'єсі (1952), в "Слузі двох панів" (1953), в "Викритому чудотворцеві" (1955).
|
|
 Микола Миколайович Мерзлікин народився в квітні 1945 року в Тюменській області. Закінчив Державний інститут театрального мистецтва (нині РАТІ). Його перша роль в кіно - у фільмі Тетяни Ліознової "Рано вранці" (1965 рік).
Микола Мерзлікін знявся більш ніж в 40 фільмах, серед яких - "Людина, яку я люблю", "Зося", "Зворотної дороги немає", "Без права на помилку", "Отаман", "Покликання", "Дума про Ковпака", "Дивак з п'ятого "Б"", "Три дні Віктора Чернишева", "Батьки і діди" та інші.
Крім того, протягом останніх 20 років, включаючи і цей Новий рік, Микола Мерзлікін приходив до дітей в образі Діда Морозу на "ялинку", яка проходила в спорткомплексі "Олімпійський".
Пішов з життя 3-го січня 2007 року
|
|
 Народилася 28 серпня 1948
Померла 15 травня 2005
За наслідками опитів журналу «Радянський екран» визнана кращою актрисою 1977, 1981, 1984 років.
Лауреат Держ. премії СРСР (1984 - за театральну роботу)
Лауреат Держ. премії РРФСР ім. бр. Васильєвих (1980 - за участієв у фільмі «Осінній марафон»)
Народна артистка РРФСР (1986).
Орден "За заслуги перед Вітчизною" IV ступеня (1998).
Премія МКФ "Схід - Захід" в номінації "За кращий жіночий образ" (2000, Баку).
|
|
 Володимир Терентійович Кашпур народився в селі Северка Алтайського краю в 1926 році. У 1943 році сімнадцятирічний хлопець був зарахований до Харківського військово-авіаційного училища штурманів, що базується в Красноярську. Брав участь в бойових діях.
Після війни Владимир Кашпур продовжив служити штурманом авіації плоть до 1949 року. Потім він був призначений диспетчером авіакорпусу.
50-і роки
У 1951 році Володимир Кашпур круто змінив свою долю. Він влаштувався актором у Володимирський обласний драматичний театр імені Луначарського, де пропрацював до 1956 року. Відчуваючи, що для подальшого зростання йому необхідна акторська освіта, Владимир вже в тридцять років поступає в Школу-студію імені В.Немировича-Данченко при МХАТі на курс В. Станіцина, яку закінчив в 1959 році.
З цього року починається новий період в житті актора. Його запрошують в московський театр «Сучасник». У тому ж 1959 року відбувся дебют Владимира Кашпура в кіно. Він зіграв ролі другого плану в знаменитій драмі Григорія Чухрая «Балада про солдата» і біографічний фільм Анатолія Рибакова «Василь Суриков».
З 1961 року Владимир Кашпур перейшов в МХАТ імені М.Горького (з 1989 року - імені А.П.Чехова).
|
|
 Хімічев Борис Петрович
Народився 12 січня 1938 року в селі Баламутівка Хмельницької області на Україні.
Закінчив Школу-студію МХАТ (1964).
У 1964-1982 - актор театру ім. Вол.Маяковского, з 1982 - театру ім. Моссовета.
Ролі в кіно:
Операція "Трест" (1967)
Снігуронька (1968)
роль: Мізгирь
Яскраво-червоні маки Іссик-Куля (1972)
Візит ввічливості (1972)
Мовчання доктора Івенса (1973)
Совість (1974) докладніша
роль: полковник КДБ Ігнатов
На ясний вогонь (1975)
роль: Микола Іванович Касьянов
|
|
 Народився в Москві 20 липня 1982 року.
З 1990 року брав участь в спектаклях МХАТ ім. А. П. Чехова і театру-студії під керівництвом О. П. Табакова.
З 1993 року на телебаченні - ведучим і репортером в програмі для дітей «там-там новини» телеканалу РТР.
З 1998 року - ведучий і репортер в програмі для молоді «Башта» (РТР).
У 1998 році поступив на акторський факультет Школи-студії МХАТ і на факультет журналістики МГУ одночасно.
З 2001 року працював позаштатним, а з 2002 - штатним кореспондентом служби інформації телеканалу НТВ. За роки роботи готував репортажі для програм «Сьогодні», «Недавно», «Особистий внесок», «Країна і мир», «Професія - репортер» і ін. Грав в кіно і в рекламних роликах.
У 2003 році закінчив факультет журналістики МГУ ім. Ломоносова.
У 2003 - 2005 роках - в Німеччині і Америці склав іспити на знання німецької і англійської мов.
У 2004 році став лауреатом премії Спілки журналістів «Нове ім'я в журналістиці».
2006 - зірка серіалу «Кадетство» на СТС.
|
|
|
