|
 Народився - 23 грудня 1924 в м. Харків
Помер - 11 вересня 1987 в.г.одесса
Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Премії за акторську роботу за 1968 рік.
Народний артист СРСР.
У кіно знімався небагато. Перша роль - Яшка Буксир у фільмі-спектаклі "Біла акація".
Прославився Михайло Водяний після виконання ролі Попандопуло в музичній кінокомедії "Весілля у Вільшанці".
Серед фільмів за участю Михайла Водяного: "Ескадра йде на захід", "Інспектор кримінального розшуку", "Одинадцять надій" (Сан Санич), "Вольний вітер" (Стен).
|
|
 12 листопада 1935
Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (1958, майстерня С. Герасимова і Т. Макарової). Актриса Театру-студії кіноактора (до 1964), театру "Сучасник" (1964-1966), Госконцерта (1966-1969).
Краща актриса 1983 року за наслідками опиту журналу "Радянський екран".
Народна артистка СРСР (1983).
Орден "За заслуги перед Вітчизною" IV ступеня (2000).
Ще в часи радянської влади стала всенародною улюбленкою, суперзіркою вітчизняного кіно і примадонною радянської, а зараз і російської естради. Проте за зовнішнім блиском ховалася дуже непроста, деколи трагічна доля, яка припала на долю цієї чудової актриси і співачки. Їй довелося пережити розчарування і зраду близьких людей, у неї траплялися творчі невдачі і простої. Це зараз її уваги добиваються всі знаменитості, але були часи, коли її не бачили впритул і вважали недалекою провінціалкою, яка наважилася заявити свої права бути особою в мистецтві. Після першої ж ролі у фільмі Е.Рязанова «Карнавальна ніч» навколо імені Гурченко почали складатися всілякі міфи. Один, самий, мабуть, поширений з них, полягав в тому, що актриса вона середня, її успіх у фільмі випадковий, тому ніхто з серйозних режисерів і не запрошує її зніматися.
|
Ігумнова Євгенія Вікторівна
Народилася 3 лютого 1974 року.
Була прийнята в театр ім. В. Ф. Комісаржевської, будучи ще студенткою Театральної Академії (клас проф. А. А. Белінського). За тих, що пройшли з тієї пори десять років актриса стала ведучою на ролі молодих героїнь. Її запам'ятала критика, полюбили глядачі. Найперша головна роль в спектаклі "Недомірок" відкрила актрису тонку і неординарну. |
|
 Дитинство
Євгеній Міронов народився 29 листопада 1966 року в Саратові в сім'ї робітників. Про акторську професію він природно нічого не знав, але з дитинства мріяв стати актором. Женя вчився в музичній школі по класу акордеона, займався в драматичному кружку і навіть складав п'єси. Правда до своїх дитячих «творів» він відноситься з великою іронією: «Так, безглузді якісь. Я їх писав, а потім ставив в школі. <.> Просто, окрім мене, в наший школі цим нікому було займатися. Це робилося для уроків захисту професії, були у нас такі. Треба було вибрати яку-небудь професію і «захистити» її. Нашому класу дістався телеграфіст. Я написав про цю професію п'єсу, і ми її зіграли. Ще грали «Червону шапочку». Я зробив з цієї казки мюзикл на музику опери «Аїда». Сам грав під час вистави на різних інструментах».
Слід зазначити, що не дивлячись на здавалося б активну участь в самодіяльності, Женя насправді боявся сцени, був боязкий, затиснутий. Так його перший вихід на шкільний майданчик обернувся провалом. Хлопчик співав трагічну пісню про вмираючого комсомольця, а глядачі... реготали до сліз. З сцени він спускався під крики: "Тобі пряма дорога в цирк!". Женя тоді прибіг додому в сльозах, сховався в коморі і відмовився повертатися в школу.
|
|
 ЛЕОНОВ-ГЛАДИШЕВ
Євгеній Борисович
Народився 24.08.1952, Вільнюс
Заслужений артист Росії
Лауреат премії Ленінського комсомолу
70-і роки
Євгеній Леонов-Гладишев народився 24 січня 1952 року у Вільнюсі. У 1973 році він закінчив Ленінградський інститут театру, музики і кінематографу (майстерня Василя Васильовича Меркур'єва і Ірини Всеволодівни Меєрхольд) і став актором кіностудії «Ленфільм».
Втім, зніматися в кіно він почав, ще вчившись на останньому курсі інституту. У 1972 році він вперше з'явився на екрані в дитячій пригодницькій драмі режисера Радомира Васильовського «Включить північне сяйво».
Потім послідували: головна роль в кіноповісті Юрія Рогова «Докер», ролі у військових стрічках «Фронт без флангів» і «Фронт за лінією фронту» і ін.
|
Володимир Володимирович Бортко народився 7 травня 1946 року в Москві. Після навчання в Київському геологорозвідувальному технікумі він в 1965-1966 роках служив в армії, потім три роки працював техніком-електриком в "Воєнпроекті" в Києві. У 1969 році Володимир Бортко поступив в Київський державний інститут театрального мистецтва імені І.К.Карпенка-Карого, де вчився в майстерні М.Мащенко. Закінчивши інститут в 1974 році, він працював асистентом режисера на кіностудії імені Довженко, а в 1980 році Бортко став режисером-постановником на кіностудії "Ленфільм". Дебютом режисера у великому кіно став фільм "Комісія з розслідування", що вийшов в 1978 році і пам'ятний акторськими роботами Олега Єфремова, Ірини Мірошниченко, Євгенія Лебедєва. Популярність прийшла до Володимира Бортко після комедійної стрічки "Блондинка за рогом", на головні ролі в якій режисер запросив Андрія Міронова і Тетяну Догильову. В середині 1980-х років режисер поставив два фільми, що здобули йому успіх: у роки "перебудови" чималий інтерес викликала його психологічна драма "Одного разу збрехавши...", а екранізація повісті Михайла Булгакова "Собаче серце" принесла Володимиру Бортко визнання світової кіногромадськості - цей фільм був удостоєний Гран-прі кінофестивалю в Перуджі. Роль професора Пилипа Пилиповича Преображенського в "Собачому серці" стала однією з кращих робіт Євгенія Евстігнєєва, а роль Шарікова відкрила для кіно Володимира Толоконникова. У 1991 році на екрани вийшла військова драма Володимира Бортко "Афганський злам", в якій знявся популярний в ті роки в Радянському Союзі італійський актор Мікеле Плачидо. У 1998 році режисер порадував глядачів своєю новою роботою - фільмом "Цирк згорів, і клоуни розбіглися..." |
|
 Народилася 24.06.1969
Лауреат Призу імені Віри Холодної
Якось, коли Анні були всього чотири роки, вона гуляла зі своїми батьками по ВДНХ. Трапилося так, що одна з асистенток з кіностудії ім. Горького, що розташовувалася неподалеку, звернула увагу на симпатичну дівчинку. "Ой, яка у вас розкута дівчинка! Не хочете, що б вона знялася в кіно?" - звернулася вона до батьків.
Так почався шлях Анни Назар'євої в кіно.
режисери звернули увагу на талановиту дівчинку, і незабаром послідували запрошення зніматися в "Єралаші". Хто не пам'ятає кумедну дівчинку, яка, залишившись удома одна, вимазалася всіма маминими помадами, тушшю, пудрою і налякала злодіїв, що забралися в квартиру.Запрошували її і в кіно. У 1980 році Ганна знялася у легендарного режисера Сергія Апполінарієвича Герасимова в історичному фільму "Юність Петра". Через рік вона промайнула в епізоді в музичній комедії Віктора Макарова і Олександра Полинникова "Бережіть жінок".
|
|
 Сміранін Анатолій Анатолійович
Народився 30 жовтня 1979 року в місті Москві, в сім'ї акторів.
Бабуся з дідусем теж актори.
У 2002 році закінчив В.Т.У. ім. М. Щепкіна (курс В.М.Бейліс і В.Н.Іванова).
Актор Театру "Сфера".
Спектаклі і ролі:
* "Дон Жуан" - Дон Жуан
* "Фантомні болі" - Дмитро
* "Запрошення в замок" - Орас, Федерік
* "Справжнє життя Себастьяна Найта" - Владимир
* "Весняна казка" - Мзгирь
Життєве кредо: "Я сподіваюся себе ще якось показати. Сподіваюся, що у мене все ще попереду."
|
|
 Народився 30.11.1961, пос. Рах'я, Всеволожського району Ленінградської обл.
Дитинство
Олександр Ликов народився і виріс в селищі Рах'я під Пітером. Жив він без батька. Бабуся працювала в їдальні, а мама - складівницею на «ЛОМО», тому маленькому Саші з ранніх років доводилося залишатися удома одному.
У дитинстві Саша був дуже непосидючим хлопчиком, що і привело до того, що одного разу він впав з гори і отримав травму хребта. У результаті хлопчика поставили на лікарський облік. Коли лікарі оголосили, що він вже майже інвалід, Саша почав самостійно займатися фізичними вправами для спини. І це допомогло. Згодом він навіть займався карате і біатлоном.
|
|
 Народився 12.07.1963, Москва
Заслужений артист РФ (2000)
Кращий російський артист в зарубіжному фільмі (2000, КФ "Сузір'я - 2000")
Театр
Закінчив Театральне училище імені М.С. Щепкина при Малому театрі СРСР (курс народного артиста СРСР, професора В.И.Коршунова) в 1984 році.
Після закінчення театрального училища працював в театрі Радянської Армії (ЦТСА). З 1995 - актор Театру імені Моссовета (грає в спектаклях: "Милий друг", "Ніжінській, божевільний Божий клоун", "Портрет Доріана Грея", "Мій бідний Марат" і ін.)
|
|
|
