Зірки вітчизняного кіно

Гусман Юлій Соломонович
Народився в 1943 році, в місті Баку Азербайджанською РСР в сім'ї військового лікаря.

Освіта вища. З 1960 по 1966 рік вчився в Азербайджанському Медичному Інституті ім. Наріманова. З 1967 по 1970 вчився в аспірантурі при інституті удосконалення лікарів Мінохоронздоров'я СРСР. Лікар-психіатр.
З 1965 по 1968 рік працював інструктором, а потім завідуючим сектором ЦК ВЛКСМ Азербайджану.
У студентські роки захоплювався художньою самодіяльністю. У 1965-1972 рр. Був капітаном бакинської команди КВН - неодноразового чемпіона СРСР і володаря Кубка "Чемпіон чемпіонів КВН".
У 1973 році закінчив Вищі курси режисерів і сценаристів Держкіно СРСР.
З 1973 по 1988 рік працював на кіностудії "Азербайджанфільм" режисером-постановником, поставив художні фільми: "Одного прекрасного дня" по Максуду Ібрагимбекову, "Дачний будиночок для однієї сім'ї" по Рустаму Ібрагімбекову, "Крижина в теплому морі", "Що таке Єралаш?" і "Не бійся, я з тобою!" (двосерійний мюзикл за сценарієм Валерія Фріда).

Сергій Петрович Никоненко народився 16 квітня 1941 року в Москві в сім'ї робітників. У тринадцять років він захопився театром і почав займатися в театральній студії при Палаці піонерів. У 1959 році Сергій Никоненко закінчив десятий клас вечірньої школи і після декількох невдач в театральних вузах поступив на акторський факультет ВГИКа, на курс С.Герасимова і Т.Макарової, де вчився разом з майбутніми зірками радянського кіно - Ларисою Лужіной, Галиною Польських, Євгенієм Жаріковим, Миколою Губенко, Жанною Болотовою. На другому курсі він дебютував в кіно - зіграв у фільмі Сергія Герасимова "Люди і звірі", а першу помітну роль Никоненко виконав в 1967 році в стрічці "Журналіст". У 1968 році він поступив на режисерський факультет ВГИКа, і знову до Герасимова і Макарової.

ЄФРЕМОВ
Олег Миколайович

01.10.1927, Москва - 24.05.2000, Москва

Актор, режисер, сценарист

Народний артист СРСР (1976)
Герой Соціалістичної праці (1987)
Лауреат Державної премії (1969, 1974, 1983 - за театральні роботи)
Приз імені Павла Луспекаєва "Пані успіх" - Фестиваль кіно країн СНД і балтії "Кіношок-97" (Анапа)
Премія "Золотий Овен-97" за внесок в кіномистецтво; Володар спеціального призу жюрі Національної театральної премії "Золота маска-98" за постановку спектаклю "Три сестри" (МХАТ ім. А.П.Чехова)

12 листопада 1935

Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (1958, майстерня С. Герасимова і Т. Макарової). Актриса Театру-студії кіноактора (до 1964), театру "Сучасник" (1964-1966), Госконцерта (1966-1969).
Краща актриса 1983 року за наслідками опиту журналу "Радянський екран".
Народна артистка СРСР (1983).
Орден "За заслуги перед Вітчизною" IV ступеня (2000).

Ще в часи радянської влади стала всенародною улюбленкою, суперзіркою вітчизняного кіно і примадонною радянської, а зараз і російської естради. Проте за зовнішнім блиском ховалася дуже непроста, деколи трагічна доля, яка припала на долю цієї чудової актриси і співачки. Їй довелося пережити розчарування і зраду близьких людей, у неї траплялися творчі невдачі і простої. Це зараз її уваги добиваються всі знаменитості, але були часи, коли її не бачили впритул і вважали недалекою провінціалкою, яка наважилася заявити свої права бути особою в мистецтві. Після першої ж ролі у фільмі Е.Рязанова «Карнавальна ніч» навколо імені Гурченко почали складатися всілякі міфи. Один, самий, мабуть, поширений з них, полягав в тому, що актриса вона середня, її успіх у фільмі випадковий, тому ніхто з серйозних режисерів і не запрошує її зніматися.

Народилася 28 липня 1926 року в місті Тайга Новосибірської області. Батько - Макаров Володимир Степанович, працював диктором, був членом Союзу письменників СРСР. Мати - Герман Ганна Іванівна, літературний редактор-кореспондент, працювала завідуючою літературною частиною театру «Червоний факел» в Новосибірську. Перший чоловік - Бондарчук Сергій Федорович, народний артист СРСР, кінорежисер. Другий чоловік, з яким вони вже разом вже більше 30 років, - Перельман Михайло Ізраїльович, доктор медичних наук, професор, дійсний член Російської академії медичних наук, директор Науково-дослідного інституту фтизіопульмонології ММА імені Сеченова. Дочка - Бондарчук Наталія Сергіївна, актриса, кінорежисер, заслужена артистка Росії. Двоє внуків.

Важко сказати, що наштовхує людей на вибір професії. Покликання? Оточення? Випадок? Іноді все разом, іноді щось одне. Перший усвідомлений рух до майбутньої професії у Інни Макарової відбувся в 4-му класі, в Новосибірську, де пройшли її дитинство і юність. У один з днів школярі дізналися, що їх однокласник Міроша Бучин зайняв перше місце на огляді юних талантів в Москві за читання байки. Результатом цього несподіваного для багатьох успіху з'явилося створення в школі драматичного гуртка, і першою роллю, зіграною маленькою Інною Макаровою на сцені, стала безсловесна роль попівни в інсценуванні казки «Про попа і працівника його Балді». Потім послідували нові ролі, традиційне хвилювання перед кожним виходом на сцену, перший успіх, перші аплодисменти.

Дитинство
Євгеній Міронов народився 29 листопада 1966 року в Саратові в сім'ї робітників. Про акторську професію він природно нічого не знав, але з дитинства мріяв стати актором. Женя вчився в музичній школі по класу акордеона, займався в драматичному кружку і навіть складав п'єси. Правда до своїх дитячих «творів» він відноситься з великою іронією: «Так, безглузді якісь. Я їх писав, а потім ставив в школі. <.> Просто, окрім мене, в наший школі цим нікому було займатися. Це робилося для уроків захисту професії, були у нас такі. Треба було вибрати яку-небудь професію і «захистити» її. Нашому класу дістався телеграфіст. Я написав про цю професію п'єсу, і ми її зіграли. Ще грали «Червону шапочку». Я зробив з цієї казки мюзикл на музику опери «Аїда». Сам грав під час вистави на різних інструментах».

Слід зазначити, що не дивлячись на здавалося б активну участь в самодіяльності, Женя насправді боявся сцени, був боязкий, затиснутий. Так його перший вихід на шкільний майданчик обернувся провалом. Хлопчик співав трагічну пісню про вмираючого комсомольця, а глядачі... реготали до сліз. З сцени він спускався під крики: "Тобі пряма дорога в цирк!". Женя тоді прибіг додому в сльозах, сховався в коморі і відмовився повертатися в школу.

ЛЕОНОВ-ГЛАДИШЕВ
Євгеній Борисович

Народився 24.08.1952, Вільнюс

Заслужений артист Росії
Лауреат премії Ленінського комсомолу

70-і роки

Євгеній Леонов-Гладишев народився 24 січня 1952 року у Вільнюсі. У 1973 році він закінчив Ленінградський інститут театру, музики і кінематографу (майстерня Василя Васильовича Меркур'єва і Ірини Всеволодівни Меєрхольд) і став актором кіностудії «Ленфільм».

Втім, зніматися в кіно він почав, ще вчившись на останньому курсі інституту. У 1972 році він вперше з'явився на екрані в дитячій пригодницькій драмі режисера Радомира Васильовського «Включить північне сяйво».

Потім послідували: головна роль в кіноповісті Юрія Рогова «Докер», ролі у військових стрічках «Фронт без флангів» і «Фронт за лінією фронту» і ін.

Соколов Андрій Олексійович
Народився 13 серпня 1962 року в Москві.
У 1986 р. закінчив Московський авіаційно-технологічний інститут і вечірнє відділення Інституту іноземних мов, в 1990 р. - акторський факультет Театрального училища ім. Щукіна. З 1990 р. працює в театрі "Ленком".

Ролі в кіно:

Пригоди Травки (1976)
Вона з мітлою, він в чорному капелюсі (1987)
Маленька Віра (1988)
головна роль: Сергій
Бідний студент на дискотеці знайомиться з Вірою і її подругою Чистяковою. Зближується з Вірою, він переїздить жити з гуртожитку в будинок Віри, але пригноблюючий устрій життя в цій сім'ї і постійні сутички з батьками Віри закінчуються справжньою трагедією...
Раз, два горе - не біда! (1988)
роль: майстер Данілов

Андрій Мерзлікін народився 24 березня 1973 р (м. Корольов). По першій освіті - радіотехнік космічного машинобудування, в процесі здобування вищої економічної освіти прийняв рішення стати актором. Потім закінчив акторський факультет ВГИКа (майстерня Е.А.Киндінова).

Весь шлях, включаючи переїзд в столицю, заучування поспішно байки і само тріумфальне поступлення у ВГИК зайняло рівно два тижні. Ще будучи студентом, Андрій полюбив зніматися у молодих невідомих режисерів. Ентузіазм був винагороджений: за роль в короткометражному фільмі «Як я провела літо» А. Мерзлікин отримав приз за кращу чоловічу роль на фестивалі ВГИКу. У 2000 році працював в міжнародному проекті «Готель «Європа» (режисер Іван Поповськи), з ним об'їздив найбільші театральні фестивалі Європи (Відень, Бонн, Авіньон, Стокгольм, Болонья). Перша велика і при цьому найбільш неоднозначна роль в кіно - фільм «Бумер» Петра Буслова.

В даний час Андрій Мерзлікин працює в штаті Московського Драматичного Театру під керівництвом Армена Борисовича Джигарханяна.