|
 Народився 28 липня 1937 року на хуторі Ольгінфельд Александровського району Ростовської області. Батько - Мережко Іван Севаст'янович (1899 р.н.). Мати - Гончарова Олександра Юхимівна (1913 р.н.). Дружина - Мережко Тамара Вадимівна (1946-1997). Діти: Мережко Марія Вікторівна (1973 р.н.), студентка режисерського факультету ВГИКу, Мережко Іван Вікторович (1982 р.н.), студент акторського факультету ГИТИСу.
Рідне село Віктора Мережко в перекладі з німецького означає "Ольгино поле". Свою назву воно отримало на честь однієї з дочок колишнього власника - поміщика Енгельгарда. Батьки В.Мережка були сільськими службовцями. Отець працював завідуючим сепараторним пунктом по перегонці молока, яке здавали селяни в порядку податку. Дітей в сім'ї було четверо - троє синів і одна дочка. Через особливості не тільки роботи батька, але і його особистого характеру сім'ї неодноразово доводилося міняти місце проживання - Ростовська область, Ставропілля, Краснодарський край. Жили надзвичайно бідно, знаходилися на межі вимирання з голоду, і в 1952 році по листу сестри матері рушили на Україну, де життя у той час було і ситніше, і спокійніше. Село, в яке переїхали Мережки, знаходилося під містом Черкаси і називалося Російська Поляна. Діти пішли в українську школу, насилу, але вивчили українську мову, успішно закінчили десятирічку і подалися хто куди.
|
|
 Народився 31.03.1938, Москва
Народний артист РРФСР (1989)
Приз за кращу чоловічу роль на "Кінотаврі-93" (за фільм "Ти у мене одна")
Кавалер Ордена Пошани (1997, до ювілею Ленкома)
Лауреат Державної премії РФ (2003)
народився в Москві, на Арбаті. Його батько був крупним керівником і займав пост заступника наркома зв'язку. Мати була з адвокатської сім'ї, мала акторську освіту і на момент народження сина працювала на кінофабриці імені Чайковського.
В кінці 1937 року, після повернення із службового відрядження до Америки, батька заарештували як "ворога народу". Суд над ним тривав всього лише 15 хвилин, і вирок був короткий: розстріл. Отже свого батька Олександр Збруєв живим вже не застав. Незабаром їх з матерью, як членів сім'ї "ворога народу", заарештували і етапом відправили на п'ять років у виправно-трудовий табір під Рибінськом.
|
|
 Олексій Булдаков народився 26 березня 1951 року в Алтайському краю, в селі Михайловка. Потім сім'я Булдакових переїхала до Павлодару.
Олексій Булдаков розповідає: "Мене всьому мама навчила. Адже народився-то я в селі, на Алтаї. Рано став господарством займатися. Все по будинку робив, і дрова колов і пиляв, і воду носив. .У мене дві сестри і три брати. Брати зараз живуть в Павлодарі, обидва шофери. Одна сестра працює бухгалтером, інша - зав-складом. Мама майже все життя працювала. Важкувато було. Пам'ятаю, як завжди хотів солодкого".
Дитинство Альоші Булдакова пройшло на околиці Павлодару серед шуму моторів, запаху бензину, і першими іграшками у нього були свічки запалювання, поршневі кільця, шатунні пальці і інші автомобільні деталі. Батько був шофером і частенько ремонтував машину у дворі. Син не відходив від нього, засипаючи питаннями. А потім, вже в ліжку, мріяв про те, яким буде... ні, не водієм, а льотчиком. Олексій записався в авіамодельний гурток Будинку піонерів. Зробив декілька моделей, які, до невимовного захоплення, літали. Крім того, Олексій захоплювався боксом і класичною боротьбою.
|
|
 Савелій жив з мамою Басею (Бенедиктою) Соломонівною в комуналці. Жили важко, ледве зводили кінці з кінцями. Щоб не втратити роботу, з чоловіком-політв'язнем Басі Соломонівні довелося розлучитись - в ті часи із засудженими дружин розводили без слухання справи, відразу після оголошення про розлучення в "Вечірній Москві".
Віктор Савельович відбув термін повністю і в кінці 40-х ненадовго повернувся до Москви - востаннє. Басі Соломонівни тоді вже не було в живих. Син його ледве пам'ятав, ця дивна похмура людина із запалими щоками здалася йому чужою. Заговорили про матір. Він все розумів. "Коли я отримав довідку з Мосміськсуду про розлучення, не повірив. Бася була найвірнішою жінкою на світі. Я молився за неї". Так Савелій дізнався, що батько вірить в Бога. Подорослішавши, він і сам стане релігійною людиною і не відмовиться від віри ні тоді, коли помітить "хвіст", виходячи з синагоги, ні тоді, коли із-за "неправильної" релігії його не пустять за кордон.
|
|
 Народилася 21 листопада 1954 року в Свердловську.
У 1976 році закінчила Свердловське театральне училище (проф. Козлов), в 1990 році - ГИТИС, курс проф. А.Єфроса.
Працювала в театрах:
Карагандинський російський драматичний театр ім. Станіславського;
Челябінський академічний театр драми ім. Цвілінга;
Пермський академічний драматичний театр;
З 1992 року - актриса Московського "Театру на Покровці".
|
|
 Микола Караченцов народився 27 жовтня 1944 року в Москві. Батько - Караченцов Петро Якович (1907-1998), художник-графік, багато років пропрацював в журналі «Огонек». Мати - Брунак Яніна Євгеніївна (1913-1998), балетмейстер-постановник. Дружина - Поргіна Людмила Андріївна (1948 р. н.), заслужена артистка Росії. Син - Караченцов Андрій Миколайович (1978 р. н.), випускник факультету міжнародного права МГИМО.
Світ театру Микола відкрив для себе в ранньому дитинстві. Мама Миколи в ті роки закінчувала ГИТИС. Паралельно як балетмейстер-постановник ставила спектаклі в найбільших музичних театрах, таких як ГАБТ, Казанський музичний театр, Музичний театр Улан-Батора в Монголії і ін. Часто на репетиції брала з собою і маленького Колю. Неповторний дух театру, краса балетного мистецтва з першої хвилини зачарували хлопчика. Коля вирішив стати балетним танцівником. Яніна Євгеніївна вважала, що це заняття «не для хлопчиків». Насилу відрадивши сина від його вибору, відвела Миколу в одну із спортивних секцій. На деякий час про професію артиста було забуто. Правда, захоплення пластикою і танцями залишилося у Миколи на все життя.
|
|
 Володимир Машков народився 27.11.1963, у м. Тула. Заслужений артист Росії.
Бабуся Володимира Машкова - італійка за походженням - приїхала до Росії вчителювати. Тут вона вийшла заміж і народила дочку Наталію, майбутню маму Володимира. Наталія Іванівна двічі виходила заміж. У першому шлюбі у неї народився син Віталій. Володимир Машков народився в 1963 році в Тулі, коли його мати була вже в повторному шлюбі за привабливим і енергійним актором Львом Петровичем Машковим.
В середині 1960-х років сім'я Машкових переїхала до Новокузнецька. Мама влаштувалася режисером в ляльковий театр Новокузнецька, а батько, відповідно, актором. Строга Наталія Іванівна до театру відносилася з пошаною. Будь-які проблеми вона вимагала залишати за його стінами. Лев Петрович був ії вірним помічником. Він шив своїй дружині «ексклюзивні» спідниці і плаття, постійно щось пиляв, стругав, ремонтував, розбирався в електроніці, добре готував. А ще Лев Петрович був справжньою душею театру - він постійно жартував, балагурив, піднімаючи настрій всьому колективу.
|
|
 Народився 2 вересня 1935 року в Москві. Батько - Гафт Йосип Романович (1907-1969). Мати - Гафт Гіта Давидівна (1908-1993). Дружина - Остроумова Ольга Михайлівна, народна артистка Росії.
До війни сім'я Гафта жила в Москві, в п'ятиповерховому будинку на вулиці Матроська Тишина. Навпроти була психіатрична лікарня, справа - в'язниця, зліва - ринок, ще лівіше - студентський гуртожиток МГУ. А через дорогу була школа, в якій Валентин провчився всі 10 років.
Дуже добре в дитячу пам'ять Вали врізався день, який міг стати фатальним в долі сім'ї. 21 червня 1941 року вони повинні були їхати на Україну, в місто Прилуки. Проте по якихось причинах батьки вирішили поміняти квитки на недільні 22-го. Наступного дня по радіо виступив Молотів з повідомленням про початок війни. Можливо, саме той поїзд потрапив під бомбардування... Запам'яталися проводи на фронт батька, потім двоюрідного брата - маминого племінника, який також пішов добровольцем в своїх неповних 20 років. Братові повезло - він повернувся, хоча і важкопоранений. А ось обидва мамині рідні брати і син одного з них загинули під Сталінградом.
|
|
 Рік народження - 1963, 22 червня
Народився у Вологодській області. Його батьки будували Волго-Балтийский канал. Потім сім'я переїхала в Приамур'я. Дитинство провів на Далекому Сході, в місті Шимановське. Батько і мама радили йти в залізничний технікум, але Саша вибрав театральне училище Іркутська. «Поступати я поїхав швидше від відчаю, - розповідає Олександр. - У мене ніколи не було схильності до точних наук, особливо не любив математику. Після восьмого класу зрозумів, що далі в школі вчитися не буду, а треба було кудись влаштовуватися. Мені тоді було п'ятнадцять років. І тут мені попався довідник для вступників в середні спеціальні заклади. Побачив: «Театральне училище Іркутська». Мені особливо сподобалася спеціальність - артист драматичного театру. Поїздка для надходження в театральне училище була схожа на політ на Марс: мене маніло щось невідоме. От так я опинився в Іркутську».
А в 1984 році після служби в армії Мохов поїхав в столицю: «Зустрівся з друзями, які в цей час поступали в ГИТІС. Один з них мені запропонував: «Поступай до Табакова, у нього декілька хлопців в армію забрали». Мене спочатку іспитували педагоги Сергій Газаров і Авангард Леонтьев, яким я сподобався. Але вирішальне слово залишалося за Олегом Павловичем Табаковим, який як педагог дуже жорсткий. Він теж сказав «та» моїй кандидатурі і відразу узяв на третій курс.
|
|
 Народився 17.05.1943 року (Расськазово, Тамбовській області)
Дитинство
Стовідсотковий, корінний москвич Олександр Леньков народився. у Тамбовській області в містечку Рассказово. А відбулося це через те, що його мама, будучи студенткою Московського педагогічного інституту, поїхала народжувати в село. Як вона потім пояснювала, - так їй було спокійніше. Але вже через місяць мама разом з новонародженим повернулася в столицю.
Дитинство Саші пройшло в післявоєнні роки. Комуналка. Сім сімей, один туалет на всіх. Кухня, де готують обіди-вечері і миють дітей. Все як у всіх. Тато Олександра, інженер-ракетник, засекречений працівник, все життя пропрацював під печаттю «невиїзду». Мама викладала в школі вищу математику. І хто б міг подумати, що їх син виросте і стане артистом.
|
|
|
