|
 Свій шлях в мистецтво Панкратов-Чорний почав достатньо рано. Він народився в бідній багатодітній сім'ї, в якій діти не знали, що таке відчуття ситості. Брат і сестра Саші навіть загинули з голоду. Батько хоча і повернувся з війни живим, але в 1952 році помер від старих ран, мати вибивалася з сил і ледве зводила кінці з кінцями. Тому, поступаючи після закінчення семирічки в Горьковське театральне училище, Панкратов-Чорний знав, що допомагати йому буде нікому. Треба навчитися розраховувати тільки на самого себе.
Згадує актор: "У дитинстві жили бідно - мати одна нас ростила. Та і коли я в 13 років втік з будинку в театральне училище поступати, краще не стало. Мама з сестричкою присилала мені кожного тижня посилку з шматочком сала, картоплею і величезним листом. Місцеві хлоп'ята запримітили, що я кожного тижня по величезній посилці отримую, вирішили, що я багатий, і одного разу підкараулили, побили і відібрали батьківське послання. Добрався я напівживим до квартири. І раптом дзвінок! Дивлюся - знову хлопчаки. А вони з ноги на ногу переминаються, протягують мені посилку: "Хлопець, ти вже не сердься!" Мабуть, побачили убогість - соромно стало."
|
|
 Юлія Володимирівна Меньшова
народилася - 28 липня 1969 Москва
Дочка знаменитої актриси Вери Алентової і Володимира Меньшова. Закінчила Школу-студію МХАТ (1990, акторська майстерня А. Калягіна). У 1990-1994 - актриса МХАТ ім. А. Чехова. Ведуча телепередачі "Я сама".
З 1994 року працює на каналі «ТБ-6 Москва» в програмі «Моє кіно». З 1995 року - ведуча і продюсер програми «Я сама» на НТВ. З березня 1997 року - заступник директора каналу «ТБ-6 Москва», що управляє службою виробництва і підготовки програм. З липня 1998 року - керівник дирекції виробництва програм Московської незалежної мовної корпорації. З 2001 року - керівник продюсерського центру «Студія Юлії Меньшової». Грає в антрепризах («Нетяма», «День палтуса»). Лауреат телевізійної премії «ТЕФІ» (1999).
|
|
 Машная Ольга Володимирівна народилася 29 червня 1964 року в Ленінграді. У 1986 році вона закінчила Всесоюзний Державний інститут кінематографії, де вчилася в майстерні Сергія Герасимова і Тамари Макарової, і в тому ж році стала актрисою кіностудії імені Горького. Всесоюзну популярність принесла Ользі Машній одна з головних жіночих ролей в історико-пригодницькій стрічці Світлани Дружиніної "Гардемарини, вперед!".
|
|
 Добринін Микола Миколайович народився 17 серпня 1963 р. Закінчив акторський факультет ГИТИСа (1985, майстерня І.Судакової і Л.Князевої). У 1985-1989 - актор московського театру "Сатирикон", з 1989 - актор Незалежної студії Алли Сігалової, потім - Театру Романа Віктюка. У кіно - з 1986 року.
З'явилися чутки, що Микола Добринін з скандалом пішов з театру Віктюка (що частково підтвердилося на гастролях трупи в Петербурзі - всі його ролі грають інші), що він живе в Петербурзі, репетирує і грає на пітерських підмостках. По інших відомостях, Микола поселився тут тимчасово, із-за зйомок у фільмі. Кореспондент "РГ" зустрілася з артистом. Ось що він розповів.
|
|
 Пашинін Анатолій Анатолійович народився 15 вересня 1978 року, в місті Владивосток. Він, як і багато приморських хлопчиськ в дитинстві мріяв стати військовим моряком. У шкільні роки він багато займався спортом - боксом, карате, і в 16 років навіть отримав коричневий пояс. Анатолій вважає, що з нього міг би вийти класний військовий, тим більше що військовим був і його батько, і старший брат, але доля розпорядилася інакше.
Після школи в шістнадцять років Пашинін поступив відразу на два факультети інституту металургії: охорона навколишнього середовища і економічний. На п'ятому курсі навчання суміщав з роботою у фірмі, у відділі маркетингу. Все це було цікаво, але. до пори, до часу.
Якось Анатолій себе запитав: «Ти про що-небудь в житті жалкуєш?». І зрозумів, що так, жалкує. В першу чергу, про те, що не вийшов на сцену і не знявся в кіно. Він же завжди був балагуром, жартівником, любив подуріти. Вирішивши до кінця залишатися чесним перед собою, Анатолій лишив усі справи і виїхав до Москви поступати в театральне училище, чим просто шокував батьків. У Москві Анатолій поступив у ВТ ім. Щепкіна. На першому уроці акторської майстерності відомий педагог Рімма Гаврилівна Солнцева запитала, навіщо Пашинін знову вирішив стати студентом. І Анатолій чесно відповів, що хоче слави.
|
|
 Народилася 9 грудня 1953 року в місті Донецьку.
У 1976 році закінчила Школу-студію (ВУЗ) ім. Вл.І.Немировича-Данченко при МХАТі ім. А.П.Чехова (курс Масальського і Тарасової) і була прийнята в театр ЛЕНКОМ, де працює і донині.
Народна артистка Росії (2002).
Ролі в театрі:
* Надія - «Мої надії» М. Шатрова
* Сапожникова - «Революційний етюд» М. Шатрова
* Глумова - «Мудрец» А. Островського
* Глорія - «Дорога Памелла» Д. Патріка
* Дівчина, схожа на ангела, - «Жорстокі ігри» А. Арбузова
* Марселіну - «Божевільний день, або Одруження Фігаро» П. Бомарше
* Ліза Манілова і Коробочка - «Містифікація» Н. Гоголя
* Балакирева - «Блазень Балакирев» Р. Горіна.
|
|
 Леонід Вячеславович Куравльов народився 08.10.1936 в Москві. Дитинство його склалося дуже важким. Він рано втратив батька, а в 1941 році матір Леоніда по помилковому звинуваченню вислали на Північ. Тут вони з Леонідом прожили декілька років, поки не повернулися до рідної Москви.
У школі Леонід вчився не дуже добре. Особливо важко йому давалися точні науки - математика, хімія і фізика. Як признається сам Куравльов, це і вплинуло на вибір професії. Сестра, якось жартома, порадила йому після школи поступати у ВГИК - там вже точно не треба було здавати жоден з таких нелюбимих Леонідом предметів. Леонід так і зробив.
Правда, з першого разу Куравльову поступити не вдалося. У 1953 році його перша спроба увінчалася провалом, і він влаштувався працювати в московську артіль «Оптик». Наступна спроба відбулася в 1955 році. Цього разу Леонід успішно склав іспити і став студентом акторського відділення ВГИКу, де вчився на курсі Б.В.Бібікова.
|
|
 Сафонова Олена Всеволодівна
Народилася 14 червня 1956 року в Ленінграді. Дочку відомого актора В.Сафонова і режисера «Мосфільма» В.Рубльової.
Після школи два роки працювала бібліотекарем, а потім поступила на акторський факультет ВГИКа. Але, проачившись там два роки, повернулася до Ленінграда, де продовжила навчання в Інституті театру, живопису і кіно (нині Санкт-петербурзька державна академія театрального мистецтва).
Після закінчення в 1981 році ЛГИТМіКу один сезон працювала в театрі імені В.Комісаржевської.
Дебютувала в кіно роллю Любимі у фільмі «Шукаю мою долю» (1974). Образ співачки Соломії Крушельніцької у фільмі «Повернення Батерфляй» (1982, реж. О.Фіалко) став заявкою акторської теми Сафонової: сильна жінка в ситуації вибору між особистим щастям і емансипованим існуванням. Проте справді всенародне визнання принесла Олені роль Ольги в «Зимовій вишні» (1985, реж. І.Масленников). Цей фільм приніс широку популярність і визнання колег по мистецтву.
|
|
 Народився 16 березня 1935 року в Ленінграді, в театрально-музичній сім'ї. Його отець, Юрський (Жихарев) Юрій Сергійович, був відомим режисером, актором, театральним діячем. Він був родом з України, взяв вельми поширений у той час в акторському середовищі псевдонім - Юрський. Мати Сергія Юрського, Євгенія Михайлівна Юрська-Романова, була музичним педагогом.
Сергій Юрський мріяв про театр з дитинства. Проте, як це часто буває в театральних сім'ях, батьки не хотіли, щоб він пов'язував своє життя з театром. Юрський закінчив школу із золотою медаллю і в 1952 році поступив на юридичний факультет Ленінградського університету. Під час всього нетривалого навчання грав в університетській театральній студії. Саме на студійній сцені росло і міцніло в Сергії переконання, що його справжнє покликання - театр.
|
|
 ПЛЯТТ, РОСТИСЛАВ ЯНОВИЧ (1908-1989), російський актор. Народний артист СРСР (1961). Герою Соціалістичної Праці (1989), лауреат Державної премії СРСР (1982). Народився 30 листопада (13 грудня) 1908 в Ростові-на-Дону в сім'ї адвоката. З 1916 жив в Москві, вчився в Дев'ятій школі МОНО імені Томаса Едісона, куди часто приїжджали із спектаклями артисти 2-ої і 4-ої Студій МХАТ.
У 1926 поступив в театральну студію Ю.А.Завадського на Сретенке, в 1927 перейменовану в Театр-студію під керівництвом Завадського. У тому ж 1927 відбувся дебют Плятта в спектаклі Проста річ (по розповідях Б.Лавренева), де він зіграв Людину в пенсне і Офіцера на вечірці. Актор вдало показався в Учневі диявола Б.Шоу (1933) і Школі неплатників Л.Вернейля (1935).
|
|
|
