|
 Рязанова Раїса Іванівна
31 жовтня 1944
Народилася в місті Петропавловськ в Казахстані. Закінчила Державний інститут театрального мистецтва ім. А. В. Луначарського (1969). З 1969 працювала по договорах, з 1979 - актриса кіностудії ім. М. Горького. Лауреат Державної премії СРСР (1981 - за роль Антоніни у фільмі "Москва сльозам не вірить"). Заслужена артистка Росії (1993).
|
|
 Добринін Микола Миколайович народився 17 серпня 1963 р. Закінчив акторський факультет ГИТИСа (1985, майстерня І.Судакової і Л.Князевої). У 1985-1989 - актор московського театру "Сатирикон", з 1989 - актор Незалежної студії Алли Сігалової, потім - Театру Романа Віктюка. У кіно - з 1986 року.
З'явилися чутки, що Микола Добринін з скандалом пішов з театру Віктюка (що частково підтвердилося на гастролях трупи в Петербурзі - всі його ролі грають інші), що він живе в Петербурзі, репетирує і грає на пітерських підмостках. По інших відомостях, Микола поселився тут тимчасово, із-за зйомок у фільмі. Кореспондент "РГ" зустрілася з артистом. Ось що він розповів.
|
|
 Юлія Володимирівна Меньшова
народилася - 28 липня 1969 Москва
Дочка знаменитої актриси Вери Алентової і Володимира Меньшова. Закінчила Школу-студію МХАТ (1990, акторська майстерня А. Калягіна). У 1990-1994 - актриса МХАТ ім. А. Чехова. Ведуча телепередачі "Я сама".
З 1994 року працює на каналі «ТБ-6 Москва» в програмі «Моє кіно». З 1995 року - ведуча і продюсер програми «Я сама» на НТВ. З березня 1997 року - заступник директора каналу «ТБ-6 Москва», що управляє службою виробництва і підготовки програм. З липня 1998 року - керівник дирекції виробництва програм Московської незалежної мовної корпорації. З 2001 року - керівник продюсерського центру «Студія Юлії Меньшової». Грає в антрепризах («Нетяма», «День палтуса»). Лауреат телевізійної премії «ТЕФІ» (1999).
|
|
 Машная Ольга Володимирівна народилася 29 червня 1964 року в Ленінграді. У 1986 році вона закінчила Всесоюзний Державний інститут кінематографії, де вчилася в майстерні Сергія Герасимова і Тамари Макарової, і в тому ж році стала актрисою кіностудії імені Горького. Всесоюзну популярність принесла Ользі Машній одна з головних жіночих ролей в історико-пригодницькій стрічці Світлани Дружиніної "Гардемарини, вперед!".
|
|
 Сафонова Олена Всеволодівна
Народилася 14 червня 1956 року в Ленінграді. Дочку відомого актора В.Сафонова і режисера «Мосфільма» В.Рубльової.
Після школи два роки працювала бібліотекарем, а потім поступила на акторський факультет ВГИКа. Але, проачившись там два роки, повернулася до Ленінграда, де продовжила навчання в Інституті театру, живопису і кіно (нині Санкт-петербурзька державна академія театрального мистецтва).
Після закінчення в 1981 році ЛГИТМіКу один сезон працювала в театрі імені В.Комісаржевської.
Дебютувала в кіно роллю Любимі у фільмі «Шукаю мою долю» (1974). Образ співачки Соломії Крушельніцької у фільмі «Повернення Батерфляй» (1982, реж. О.Фіалко) став заявкою акторської теми Сафонової: сильна жінка в ситуації вибору між особистим щастям і емансипованим існуванням. Проте справді всенародне визнання принесла Олені роль Ольги в «Зимовій вишні» (1985, реж. І.Масленников). Цей фільм приніс широку популярність і визнання колег по мистецтву.
|
|
 Пашинін Анатолій Анатолійович народився 15 вересня 1978 року, в місті Владивосток. Він, як і багато приморських хлопчиськ в дитинстві мріяв стати військовим моряком. У шкільні роки він багато займався спортом - боксом, карате, і в 16 років навіть отримав коричневий пояс. Анатолій вважає, що з нього міг би вийти класний військовий, тим більше що військовим був і його батько, і старший брат, але доля розпорядилася інакше.
Після школи в шістнадцять років Пашинін поступив відразу на два факультети інституту металургії: охорона навколишнього середовища і економічний. На п'ятому курсі навчання суміщав з роботою у фірмі, у відділі маркетингу. Все це було цікаво, але. до пори, до часу.
Якось Анатолій себе запитав: «Ти про що-небудь в житті жалкуєш?». І зрозумів, що так, жалкує. В першу чергу, про те, що не вийшов на сцену і не знявся в кіно. Він же завжди був балагуром, жартівником, любив подуріти. Вирішивши до кінця залишатися чесним перед собою, Анатолій лишив усі справи і виїхав до Москви поступати в театральне училище, чим просто шокував батьків. У Москві Анатолій поступив у ВТ ім. Щепкіна. На першому уроці акторської майстерності відомий педагог Рімма Гаврилівна Солнцева запитала, навіщо Пашинін знову вирішив стати студентом. І Анатолій чесно відповів, що хоче слави.
|
|
 Народилася 9 грудня 1953 року в місті Донецьку.
У 1976 році закінчила Школу-студію (ВУЗ) ім. Вл.І.Немировича-Данченко при МХАТі ім. А.П.Чехова (курс Масальського і Тарасової) і була прийнята в театр ЛЕНКОМ, де працює і донині.
Народна артистка Росії (2002).
Ролі в театрі:
* Надія - «Мої надії» М. Шатрова
* Сапожникова - «Революційний етюд» М. Шатрова
* Глумова - «Мудрец» А. Островського
* Глорія - «Дорога Памелла» Д. Патріка
* Дівчина, схожа на ангела, - «Жорстокі ігри» А. Арбузова
* Марселіну - «Божевільний день, або Одруження Фігаро» П. Бомарше
* Ліза Манілова і Коробочка - «Містифікація» Н. Гоголя
* Балакирева - «Блазень Балакирев» Р. Горіна.
|
|
 Леонід Вячеславович Куравльов народився 08.10.1936 в Москві. Дитинство його склалося дуже важким. Він рано втратив батька, а в 1941 році матір Леоніда по помилковому звинуваченню вислали на Північ. Тут вони з Леонідом прожили декілька років, поки не повернулися до рідної Москви.
У школі Леонід вчився не дуже добре. Особливо важко йому давалися точні науки - математика, хімія і фізика. Як признається сам Куравльов, це і вплинуло на вибір професії. Сестра, якось жартома, порадила йому після школи поступати у ВГИК - там вже точно не треба було здавати жоден з таких нелюбимих Леонідом предметів. Леонід так і зробив.
Правда, з першого разу Куравльову поступити не вдалося. У 1953 році його перша спроба увінчалася провалом, і він влаштувався працювати в московську артіль «Оптик». Наступна спроба відбулася в 1955 році. Цього разу Леонід успішно склав іспити і став студентом акторського відділення ВГИКу, де вчився на курсі Б.В.Бібікова.
|
|
 Абдулов Олександр Гаврилович народився 29.05.1953, у м. Тобольськ. Народний артист Росії (1991). Заслужений артист РРФСР (1986). Кавалер ордена Пошани (1997).
Народився в театральній сім'ї. Батько - Гаврило Абдулович (у інших джерелах Гаврило Данилович) - режисер театру у Фергані. Мати - Людмила Олександрівна - гример. Мама Олександра - Людмила Олександрівна згадує: "У мене вже були два сини, і третього хлопчика я ніяк не хотіла. Як дізналася, що знову хлопчисько, пішла на медкомісію, вирішила робити аборт. Але лікарі, щоб умовити мене народити, сказали, що буде дівчинка". Проте у Абдулових знов народився хлопчик. Третього сина назвали Олександром.
|
|
 Коли Анатолій Котеньов вчився в школі-студії МХАТ, зніматися в кіно студентам не дозволяли. Доводилося викручуватись, проявляти природжений артистизм в найнесподіваніших ситуаціях. Як з'ясувалося пізніше, все це було недаремно. Не марні були численні в студентстві кінопроби: і підробіток для студента, і маленький, але досвід в кадрі. Врешті-решт, знявся-таки студент Котеньов у великій (правда, телевізійній) стрічці - "Невідомий солдат" Т.Аронова. Труднощі становлення і зростання загартували молодого артиста, та так, що цього гарту вистачає і до цього дня. Дійсно, на сьогоднішній день Анатолій Котеньов знявся більш ніж в сорока фільмах, добра половина ролей в яких - головні. Не секрет, що він один з найвідоміших і впізнанних білоруських акторів. "Острови на далеких озерах", "Матрос Железняк", "Нас водила молодість", ''Сержант", "Секретний фарватер", "Загін спеціального призначення", "Ви чье, старичье?", "Передай далі", "Людина із звалища", "Зірка шерифа", "Стамбульський транзит", "Дезертир", "Четверта планета", "Чорний ящик", "З пекла в пекло", "Біг від смерті", "Козача бувальщина", "Любити по-російськи-2", "Любити по-російськи-3" - це лише деякі з популярних і всім відомих фільмів, де А.Котеньов створив яскраві, незабутні образи. Не дарма талановитого і привабливого актора знають у всіх куточках колишнього Радянського Союзу. У 1997 році на кінофестивалі "Стожари" в Києві Анатолій Котенев був удостоєний призу за кращу чоловічу роль в короткометражному фільмі "Чорний ящик" і в цьому ж році завоював диплом і спеціальний приз на фестивалі "Лiстапад-97" за роль у фільмі "Біг від смерті".
|
|
|
