Зірки вітчизняного кіно

Андрій Мерзлікін народився 24 березня 1973 р (м. Корольов). По першій освіті - радіотехнік космічного машинобудування, в процесі здобування вищої економічної освіти прийняв рішення стати актором. Потім закінчив акторський факультет ВГИКа (майстерня Е.А.Киндінова).

Весь шлях, включаючи переїзд в столицю, заучування поспішно байки і само тріумфальне поступлення у ВГИК зайняло рівно два тижні. Ще будучи студентом, Андрій полюбив зніматися у молодих невідомих режисерів. Ентузіазм був винагороджений: за роль в короткометражному фільмі «Як я провела літо» А. Мерзлікин отримав приз за кращу чоловічу роль на фестивалі ВГИКу. У 2000 році працював в міжнародному проекті «Готель «Європа» (режисер Іван Поповськи), з ним об'їздив найбільші театральні фестивалі Європи (Відень, Бонн, Авіньон, Стокгольм, Болонья). Перша велика і при цьому найбільш неоднозначна роль в кіно - фільм «Бумер» Петра Буслова.

В даний час Андрій Мерзлікин працює в штаті Московського Драматичного Театру під керівництвом Армена Борисовича Джигарханяна.

Народився 31 січня 1939 року в Москві.
У 1957-1960 вчився в Челябінському медичному інституті. У 1960-1966 - мебляр-реквізитор театру ім. Е. Вахтангова. Закінчив акторський факультет при Російському театральному суспільстві (1961), театральне училище ім. Б. Щукина (1966). Працював в московських театрах: Сатири, «На Таганці» (1966-1981), в театрі ім. А. Пушкіна.
Головний приз "Золоте вітрило" МКФ російських фільмів в Сан-Рафаелі-93.
Народний артист РФ (1994).

Олексій Булдаков народився 26 березня 1951 року в Алтайському краю, в селі Михайловка. Потім сім'я Булдакових переїхала до Павлодару.

Олексій Булдаков розповідає: "Мене всьому мама навчила. Адже народився-то я в селі, на Алтаї. Рано став господарством займатися. Все по будинку робив, і дрова колов і пиляв, і воду носив. .У мене дві сестри і три брати. Брати зараз живуть в Павлодарі, обидва шофери. Одна сестра працює бухгалтером, інша - зав-складом. Мама майже все життя працювала. Важкувато було. Пам'ятаю, як завжди хотів солодкого".

Дитинство Альоші Булдакова пройшло на околиці Павлодару серед шуму моторів, запаху бензину, і першими іграшками у нього були свічки запалювання, поршневі кільця, шатунні пальці і інші автомобільні деталі. Батько був шофером і частенько ремонтував машину у дворі. Син не відходив від нього, засипаючи питаннями. А потім, вже в ліжку, мріяв про те, яким буде... ні, не водієм, а льотчиком. Олексій записався в авіамодельний гурток Будинку піонерів. Зробив декілька моделей, які, до невимовного захоплення, літали. Крім того, Олексій захоплювався боксом і класичною боротьбою.

Народився 09.07.1967 року
Закінчив Театральне училище ім. Б.В.Щукіна
У кіно Сергій Юшкевич дебютував в 1993 році, знявшись в епізоді у фільмі жахів повний "Місяць". Вже наступного року актор зіграв свою першу велику роль - Степана у фільмі Дмитра Долініна "Колечко золоте, букет з яскраво-червоних троянд", знятому по мотивах повісті А.Чехова "В яру". Ця серйозна картина була явно розрахована не на масового глядача і не принесла молодому акторові популярність.

Народився 19 травня 1958 р. в Петропавловську-Камчатському.
Вперше знявся в кіно в 11 років у фільмі «Дивовижна застава» Леоніда Макаричева.

У 1979 закінчив акторське відділення факультету драматичного мистецтва ЛГИТМиКа (зараз Санкт-Петербурзька Академія Театрального Мистецтва), майстерня Аркадія Кацмана і Льва Додіна.
З 1979 року - актор Санкт-петербурзького Державного Малого Драматичного театру, потім - актор Творчого об'єднання "Арт-Пітер".

Світлана Ходченкова народилася 21 січня 1983 року в Москві, але жила з мамою в місті Железнодорожном (мама у Свєти - маляр-штукатур). У дитинстві багато часу проводила з бабусею в селі. Стати актрисою навіть не мріяла і ніколи не планувала поступати в театральний. З 16 років Свєта почала працювати в модельному агентстві, але надовго там не затрималася, оскільки вона переконалася в тому, що модельний бізнес зовсім нечесний. Про свої шкільні роки Свєта говорить так: "Це найбільш, напевно, неприємні роки мого життя. Я ненавиділа школу. Це через те, що порядки в ній були не дуже хороші. Добре відносилися до тих учнів, у яких батьки були достатньо забезпеченими. А я була з числа тих, кому батьки багато чого не могли дати".

Савелій жив з мамою Басею (Бенедиктою) Соломонівною в комуналці. Жили важко, ледве зводили кінці з кінцями. Щоб не втратити роботу, з чоловіком-політв'язнем Басі Соломонівні довелося розлучитись - в ті часи із засудженими дружин розводили без слухання справи, відразу після оголошення про розлучення в "Вечірній Москві".

Віктор Савельович відбув термін повністю і в кінці 40-х ненадовго повернувся до Москви - востаннє. Басі Соломонівни тоді вже не було в живих. Син його ледве пам'ятав, ця дивна похмура людина із запалими щоками здалася йому чужою. Заговорили про матір. Він все розумів. "Коли я отримав довідку з Мосміськсуду про розлучення, не повірив. Бася була найвірнішою жінкою на світі. Я молився за неї". Так Савелій дізнався, що батько вірить в Бога. Подорослішавши, він і сам стане релігійною людиною і не відмовиться від віри ні тоді, коли помітить "хвіст", виходячи з синагоги, ні тоді, коли із-за "неправильної" релігії його не пустять за кордон.

Народилася 22.11.1978, Ульяновськ
Закінчила ГИТИС, Гуманітарний Університет Телебачення і Радіомовлення і ВГИК.
Популярність актрисі принесла роль Маші - дружини прапорщика Шматко в серіалі «Солдати». Ольга Юрасова зізнається: «Можна сказати, що після "Солдатів" я прокинулася знаменитою. Щодня у мене беруть автографи. Мені дуже подобаються мої прихильники, якщо так можна сказати, це люди добрі, щирі! Мене на вулиці так і окликають, Маша. Мені подобається!»

Ольга Самошина

7 липня 1960

Коротка біографія:

Народилася в Ленінграді. Закінчила в 1981 р. Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії, клас Р. Агамірзяна. Працювала в театрі ім. Комісаржевської, зіграла Шуру в “Східній трибуні”.
У театрі “На Литейному” зіграла ролі: Катерини - “Велика Катерина”, Гонерільї - “Король Лір”, Тойбіле - “Тойбіле і її демон”, Маша - “Три сестри”, Джозі - “Місяць для пасинків долі” - такий не повний перелік її ролей. Спектакль “Місяць для пасинків долі” Ю. О’ніла був висунутий на здобуття премії “Золота маска-98" по 4 номінаціям, Ольга Самошина - в номінації “Краща жіноча роль”.
Лауреат вищої театральної премії “Золотий софіт” 1996 р.