|
 02.09.1926 року - 29.01.1994 року
Дитинство
Євгеній Леонов народився в звичайній московській сім'ї середнього достатку. Його батько - Павло Васильович - працював інженером на авіазаводі, а мати - Ганна Іллівна - була домогосподаркою. Євгеній був другою дитиною в сім'ї. Брат Коля був старшим за нього на два роки.
Леонови жили в комунальній квартирі на Васильєвській вулиці, займаючи дві невеликі кімнати. Батьки Євгенія була гостинними господарями, і тому їх будинок був завжди повний. Постійно приїжджали близькі і дальні родичі, і всі відчували себе тут легко і вільно. Леонов пізніше згадував: «У мами було щось таке, що мене, хлопчиська, дивувало - мама уміла розповідати так, що всі сміялися, в квартиру набивалося багато-багато людей».
|
|
 Народився 2 квітня 1972г.
B 2001г. закінчив ВТ ім. М.С. Щепкіна (майстерня В.А. Сафронова).
C 2001 по 2005гг. - актор Музичного театру "На Басманній".
Спектаклі і ролі:
* Прибуткове місце / Жадов (Театр "На Басманній")
* Моя прекрасна леді / Хіггінс (Театр "На Басманній")
* Точка честі / Барон де Новіле (Театр "На Басманній")
* Нервові люди / Фарфоров (Театр "На Басманній")
|
Дмитро Володимирович Нагієв народився 4 квітня 1967 року в Ленінграді. У 1991 році закінчив Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії, де займався в акторській майстерні В.В.Петрова. Після служби в армії працював в театрі "Час", був ведучим на "Радіо-Модерні"; веде на телебаченні розважальні передачі. У кіно першу роль зіграв у фільмі А.Невзорова "Чистилище". У 2000 році на екрани вийшов серіал "Каменська", де Дмитро Нагіев грає одну з провідних ролей.
Коли вибиралися кандидатури акторів на ролі в багатосерійному телефільмі каналу НТВ "Каменська", єдиний артист, проти кого заперечувала Олександра Марініна, був виконавець ролі сищика Лесникова - Дмитро Нагієв.
Ще до виходу серіалу "Каменськая", Дмитро Нагієв став супер-популярним в місті на Неві. Його і в обличчя те ще ніхто не знав, а натовп прихильниць вже збирався біля Пітерської радіо-студії "Модерну". На сьогоднішній день Дмитро абсолютно впевнений, що його пік популярності ще попереду.
СПОЧАТКУ він обізвав себе «кумиром молоді», потім зіграв в спектаклі «Кися», де «інтелігентно», у справі матюкався. Але цього Дмитру Нагієву здалося мало. Він і сьогодні продовжує епатувати і розважати публіку в телепрограмах «Одного разу увечері» і «Обережно, модерн!», а також в численних серіалах, де інколи грає негідників.
Він вже давно закинув програму «Вікна», два роки працює на респектабельному Першому каналі, знімається в серйозному кіно і прагне нікому не розповідати про своє життя. Дмитра Нагієва давно охрестили секс-символом. Сам він не дуже любить обговорювати цю тему, але чесно визнає, що з жінками йому щастило.
Актор і шоумен Дмитро Нагієв вражає і навіть шокує. Грою в таємничість і одночасно щирістю. Зарозумілістю вихвалянням, самомилуванням і постійними нескінченними скаргами на життя. Тактовністю, що раптово переходить в хамство (уявіть собі, наприклад: ваша друга з ним в житті зустріч, він сидить і розповідає про маму і брата, яких по-справжньому любить і цінує, і раптом перевалюється через ваші коліна і гасить сигарету в попільничці. Або раптом: "У вас дуже красиві груди" - нічого не скажеш, відмінний комплімент для малознайомої людини). Артистизмом на сценічному майданчику і граничною раціональністю і обачністю в житті. Рідкісним почуттям гумору і при цьому украй песимістичним поглядом на життя. |
|
 Веркєєнко Дмитро Святославович
Народився 3 грудня 1982 року.
Студент ВГИКа, майстерня Олексія Баталова.
Ролі в кіно:
Таємниці палацових переворотів (2000)
роль: Петро II
Парубочий вечір, або великий секс в маленькому місті (2005)
роль: Нюх
Молоді і злі (2006)
Веркєєнко Дмитро Святославович www.verkeenko-dmitriy.narod.ru
|
|
 Народився 04.09.1954, Ленінград.
Лауреат премії “Визнання” за кращу чоловічу роль (1995)
Лауреат премії “Золотий Орел” в номінації “краща чоловіча роль” (2002)
Лауреат Призу за кращу чоловічу роль Фестивалю Російського кіно в Онфлері (Нормандія, Франція).
Лауреат Призу «Срібна підкова» за кращу чоловічу роль (Будинок Ханджонкова)
Лауреат Державної премії Росії (2004)
Кавалер Ордена Честі і Гідності «Русь державна» за високий професіоналізм в творчій діяльності, відродження традицій миролюбності, духовності і великі заслуги в розвитку культури і мистецтва Санкт-Петербургу і Росії (2004)
Лауреат Призу жюрі за кращу чоловічу роль на Другому Московському фестиваль «Московська прем'єра» (2005, за фільм «Зозуля»)
|
|
 ЕТУШ
Володимир Абрамович
Народився 06.05.1922 (1923 по паспорту)
Народний артист СРСР (1984)
Лауреат премії російських ділових кіл "Кумир" (2000, "За високе служіння мистецтву")
День народження
Володимир Етуш народився в Москві 6 травня 1922 року. Отець - Абрам Етуш - був власником невеликого галантерейного виробництва, мама - Раїса Етуш - не працювала до тих пір, поки батька не заарештували. Через декілька років ув'язнення батька відпустили.
З роком народження Владимира вийшла деяка неув'язочка. Сам актор розповідає про це так: "Я народився 6 травня 1922 року. Але в паспорті дата народження - - 23-й рік. Тоді хлопчикам батьки, оформляючи документи, нерідко один рік "списували", щоб до армії хлопець міг окріпнути і піти на службу зрілішим. Але я і так виріс не кволим, тому заощадженим роком користуватися не почав. Перед школою мені через суд повернули реальний вік, і вчився я вже як уродженець 22-го року. А під час війни, повернувшись після поранення з фронту, почав оформляти цивільні документи, але зумів відшукати лише метрику з 23-м роком. Ось по ній мені і видали паспорт. Отже вважайте, як зручніше".
|
|
 ЖУРАВЛЬОВ
Анатолій Анатолійович
Народився: 20.03.1970, Чаровка, Челябінська обл.
Педагог
Анатолій Журавльов родом з Уралу. Не дивлячись на те, що він з дитинства мріяв стати актором, після закінчення школи Анатолій поступив в Уральський педагогічний Інститут на філологічний факультет. Закінчив його, відслужив в армії і влаштувався працювати в школу вчителем літератури.
Мабуть, молодий хлопець не зовсім затишно відчував себе в ролі педагога. Як він сам признається, його педагогічна діяльність спочатку була схожа на "статутні" відносини з новобранцями: він намагався навчити літературі школярів за допомогою суворих, майже армійських команд. Поки, нарешті, відважна шестикласниця не порадила похмурому вчителеві почастіше посміхатися. Збентежений простим вирішенням педагогічних проблем, початкуючий вчитель почав відчувати себе у дошки впевненіше, але, проте, після закінчення навчального року відправився до Ленінграда.
|
|
 Народився 31 січня 1939 року в Москві.
У 1957-1960 вчився в Челябінському медичному інституті. У 1960-1966 - мебляр-реквізитор театру ім. Е. Вахтангова. Закінчив акторський факультет при Російському театральному суспільстві (1961), театральне училище ім. Б. Щукина (1966). Працював в московських театрах: Сатири, «На Таганці» (1966-1981), в театрі ім. А. Пушкіна.
Головний приз "Золоте вітрило" МКФ російських фільмів в Сан-Рафаелі-93.
Народний артист РФ (1994).
|
|
 Олексій Маклаков народився і виріс в Новосибірську. Там же він закінчив Новосибірське державне театральне училище. Якийсь час працював на радіо «Юнітон», грав в новосибірському театрі «Червоний факел».
У 1996 році Олексій Маклаков був прийнятий в трупу театру імені В. Маяковського. На сцені цього театру їм були зіграні ролі в спектаклях: «Синтезатор любові»' (Мервін), «Входить вільна людина» (Браун), «Плоди освіти» (Доктор), «Діти Ванюшина» (Красавін), «Чума на обидва ваші будинки!» (Синьйор Капулетті), «Як вам це подобається» (Ле-бо) і ін.
Всі ці роки в кіно Олексій Маклаков не знімався, тому окрім завзятих театралів він був практично нікому не відомий.
|
Гуськов Олексій Геннадійович народився 20 травня 1958 року в місті Бжег. Незабаром сім'я переїхала до Києва. Закінчив школу в Києві. Після закінчення школи поїхав до Москви, де поступив в МВТУ імені Баумана. Проучився в цьому університеті майже п'ять років, але в 1979 році пішов звідти і поступив в Школу-студію МХАТ, яку закінчив в 1983 році. Починав свою акторську біографію в Московському драматичному театрі ім. А.С. Пушкіна, в якому працював з 1984 по 1986 рік. У 1986-1988 - актор театру на Малій Бронній, в 1988-1991 - театру "Детектив", потім - актор театру ім. Н.В. Гоголя, потім - театру ім. А.С. Пушкіна. В даний час Олексій Геннадійович працює в МХАТ ім. А.П Чехова.
Викладає акторську майстерність в Школі-студії МХАТ.
Зіграв більше 30 ролей в кіно.
З 1994 року - президент анімаційної студії "Ф.А.Ф. Інтертейнмент".
У 2001 році Олексію Геннадійовичу присвоєно звання Заслуженого артиста Росії.
У 2002 році Олексій Гуськов став Лауреатом Державної премії РФ за виконання ролі Микити Голощокіна в серіалі "Границя. Тайговий роман".
Дружина: актриса театру ім. Є. Вахтангова Лідія Вележева.
Діти: дочка Наташа від першого шлюбу і два сини - Володимир і Дмитро - від другого. |
|
|
