|
 Народилася 21 листопада 1954 року в Свердловську.
У 1976 році закінчила Свердловське театральне училище (проф. Козлов), в 1990 році - ГИТИС, курс проф. А.Єфроса.
Працювала в театрах:
Карагандинський російський драматичний театр ім. Станіславського;
Челябінський академічний театр драми ім. Цвілінга;
Пермський академічний драматичний театр;
З 1992 року - актриса Московського "Театру на Покровці".
|
|
 ЄФРЕМОВ
Олег Миколайович
01.10.1927, Москва - 24.05.2000, Москва
Актор, режисер, сценарист
Народний артист СРСР (1976)
Герой Соціалістичної праці (1987)
Лауреат Державної премії (1969, 1974, 1983 - за театральні роботи)
Приз імені Павла Луспекаєва "Пані успіх" - Фестиваль кіно країн СНД і балтії "Кіношок-97" (Анапа)
Премія "Золотий Овен-97" за внесок в кіномистецтво; Володар спеціального призу жюрі Національної театральної премії "Золота маска-98" за постановку спектаклю "Три сестри" (МХАТ ім. А.П.Чехова)
|
Ігумнова Євгенія Вікторівна
Народилася 3 лютого 1974 року.
Була прийнята в театр ім. В. Ф. Комісаржевської, будучи ще студенткою Театральної Академії (клас проф. А. А. Белінського). За тих, що пройшли з тієї пори десять років актриса стала ведучою на ролі молодих героїнь. Її запам'ятала критика, полюбили глядачі. Найперша головна роль в спектаклі "Недомірок" відкрила актрису тонку і неординарну. |
|
 Народився 04.09.1954, Ленінград.
Лауреат премії “Визнання” за кращу чоловічу роль (1995)
Лауреат премії “Золотий Орел” в номінації “краща чоловіча роль” (2002)
Лауреат Призу за кращу чоловічу роль Фестивалю Російського кіно в Онфлері (Нормандія, Франція).
Лауреат Призу «Срібна підкова» за кращу чоловічу роль (Будинок Ханджонкова)
Лауреат Державної премії Росії (2004)
Кавалер Ордена Честі і Гідності «Русь державна» за високий професіоналізм в творчій діяльності, відродження традицій миролюбності, духовності і великі заслуги в розвитку культури і мистецтва Санкт-Петербургу і Росії (2004)
Лауреат Призу жюрі за кращу чоловічу роль на Другому Московському фестиваль «Московська прем'єра» (2005, за фільм «Зозуля»)
|
Володимир Володимирович Бортко народився 7 травня 1946 року в Москві. Після навчання в Київському геологорозвідувальному технікумі він в 1965-1966 роках служив в армії, потім три роки працював техніком-електриком в "Воєнпроекті" в Києві. У 1969 році Володимир Бортко поступив в Київський державний інститут театрального мистецтва імені І.К.Карпенка-Карого, де вчився в майстерні М.Мащенко. Закінчивши інститут в 1974 році, він працював асистентом режисера на кіностудії імені Довженко, а в 1980 році Бортко став режисером-постановником на кіностудії "Ленфільм". Дебютом режисера у великому кіно став фільм "Комісія з розслідування", що вийшов в 1978 році і пам'ятний акторськими роботами Олега Єфремова, Ірини Мірошниченко, Євгенія Лебедєва. Популярність прийшла до Володимира Бортко після комедійної стрічки "Блондинка за рогом", на головні ролі в якій режисер запросив Андрія Міронова і Тетяну Догильову. В середині 1980-х років режисер поставив два фільми, що здобули йому успіх: у роки "перебудови" чималий інтерес викликала його психологічна драма "Одного разу збрехавши...", а екранізація повісті Михайла Булгакова "Собаче серце" принесла Володимиру Бортко визнання світової кіногромадськості - цей фільм був удостоєний Гран-прі кінофестивалю в Перуджі. Роль професора Пилипа Пилиповича Преображенського в "Собачому серці" стала однією з кращих робіт Євгенія Евстігнєєва, а роль Шарікова відкрила для кіно Володимира Толоконникова. У 1991 році на екрани вийшла військова драма Володимира Бортко "Афганський злам", в якій знявся популярний в ті роки в Радянському Союзі італійський актор Мікеле Плачидо. У 1998 році режисер порадував глядачів своєю новою роботою - фільмом "Цирк згорів, і клоуни розбіглися..." |
|
 ЕТУШ
Володимир Абрамович
Народився 06.05.1922 (1923 по паспорту)
Народний артист СРСР (1984)
Лауреат премії російських ділових кіл "Кумир" (2000, "За високе служіння мистецтву")
День народження
Володимир Етуш народився в Москві 6 травня 1922 року. Отець - Абрам Етуш - був власником невеликого галантерейного виробництва, мама - Раїса Етуш - не працювала до тих пір, поки батька не заарештували. Через декілька років ув'язнення батька відпустили.
З роком народження Владимира вийшла деяка неув'язочка. Сам актор розповідає про це так: "Я народився 6 травня 1922 року. Але в паспорті дата народження - - 23-й рік. Тоді хлопчикам батьки, оформляючи документи, нерідко один рік "списували", щоб до армії хлопець міг окріпнути і піти на службу зрілішим. Але я і так виріс не кволим, тому заощадженим роком користуватися не почав. Перед школою мені через суд повернули реальний вік, і вчився я вже як уродженець 22-го року. А під час війни, повернувшись після поранення з фронту, почав оформляти цивільні документи, але зумів відшукати лише метрику з 23-м роком. Ось по ній мені і видали паспорт. Отже вважайте, як зручніше".
|
|
 ВАХА Артур Вікторович
Народився 13.01.1964, Ленінград
Заслужений артист Росії (1999)
Дитинство
Артур Вікторович Ваха народився 13 січня 1964 року в Ленінграді (нині Санкт-Петербург). По батькові у Артура естонсько-німецьке коріння. Ваха - естонське прізвище, в перекладі що означає "віск". Проте актор вважає, що його "характер не зовсім відповідає цьому значенню". Зате його пластичність і здібність до перевтілень на сцені і на екрані цілком у дусі цього м'якого і податливого матеріалу.
Перші роки свого життя Артур провів в комуналці біля Ливарного мосту на набережній Робесп'єра. І ставши дорослим, змінивши немало квартир і зрозумівши, що в районах новобудов ніколи не відчує себе комфортно, Артур періодично повертався в цю квартиру, де до 2002 року продовжувала жити його мама Воля Василівна - режисер, професор, викладач акторської майстерності. Тепер Артур знову живе разом з мамою в просторій двокімнатній квартирі недалеко від метро "Володимирська". На жаль, вона його майже не бачить: у сина багато роботи. Але вихід був знайдений: Артур подарував їй кішку. Побачив у друзів і захотів таку саму. "У мене завжди були собаки, - розповідає актор, - п'ять собак, по черзі, звичайно. Два фокстер'єри, потім «сумнівний» спанієль (помісь з дворнягою), такса і дог. Тепер у мене живе лиса кішка. Взагалі я не люблю кішок, але це якась дивна «інопланетна» істота, порода - донський сфінкс. Там, де вона раніше жила, її звали Барбі, але ми їй дали нове ім'я - Варвара".
|
|
 Андрій Мерзлікін народився 24 березня 1973 р (м. Корольов). По першій освіті - радіотехнік космічного машинобудування, в процесі здобування вищої економічної освіти прийняв рішення стати актором. Потім закінчив акторський факультет ВГИКа (майстерня Е.А.Киндінова).
Весь шлях, включаючи переїзд в столицю, заучування поспішно байки і само тріумфальне поступлення у ВГИК зайняло рівно два тижні. Ще будучи студентом, Андрій полюбив зніматися у молодих невідомих режисерів. Ентузіазм був винагороджений: за роль в короткометражному фільмі «Як я провела літо» А. Мерзлікин отримав приз за кращу чоловічу роль на фестивалі ВГИКу. У 2000 році працював в міжнародному проекті «Готель «Європа» (режисер Іван Поповськи), з ним об'їздив найбільші театральні фестивалі Європи (Відень, Бонн, Авіньон, Стокгольм, Болонья). Перша велика і при цьому найбільш неоднозначна роль в кіно - фільм «Бумер» Петра Буслова.
В даний час Андрій Мерзлікин працює в штаті Московського Драматичного Театру під керівництвом Армена Борисовича Джигарханяна.
|
|
 Народився 5 липня 1973 року в Ленінграді. Закінчив ЛГИТМиК в 1996г. (курс В.М.Фільштінського). Працював в театрі "На каналі" Крюка, де грав в спектаклях: "Жарти Чехова", "Час Висоц ького", "Дорога", "В очікуванні Годо" і моноспектаклі "Записки божевільного".
У театрі ім. Ленсовета - з 1997 року.
Грає в спектаклях:
В очікуванні Годо
Братик Кролик на Дикому Заході
Калігула
Володимирська площа
Запрошення в замок.
Лауреат незалежної акторської премії ім. В.Стржельчика за акторський ансамбль в спектаклі "В очікуванні Годо"(2003).
|
|
 Рік народження - 1963, 22 червня
Народився у Вологодській області. Його батьки будували Волго-Балтийский канал. Потім сім'я переїхала в Приамур'я. Дитинство провів на Далекому Сході, в місті Шимановське. Батько і мама радили йти в залізничний технікум, але Саша вибрав театральне училище Іркутська. «Поступати я поїхав швидше від відчаю, - розповідає Олександр. - У мене ніколи не було схильності до точних наук, особливо не любив математику. Після восьмого класу зрозумів, що далі в школі вчитися не буду, а треба було кудись влаштовуватися. Мені тоді було п'ятнадцять років. І тут мені попався довідник для вступників в середні спеціальні заклади. Побачив: «Театральне училище Іркутська». Мені особливо сподобалася спеціальність - артист драматичного театру. Поїздка для надходження в театральне училище була схожа на політ на Марс: мене маніло щось невідоме. От так я опинився в Іркутську».
А в 1984 році після служби в армії Мохов поїхав в столицю: «Зустрівся з друзями, які в цей час поступали в ГИТІС. Один з них мені запропонував: «Поступай до Табакова, у нього декілька хлопців в армію забрали». Мене спочатку іспитували педагоги Сергій Газаров і Авангард Леонтьев, яким я сподобався. Але вирішальне слово залишалося за Олегом Павловичем Табаковим, який як педагог дуже жорсткий. Він теж сказав «та» моїй кандидатурі і відразу узяв на третій курс.
|
|
|
