|
 Савелій жив з мамою Басею (Бенедиктою) Соломонівною в комуналці. Жили важко, ледве зводили кінці з кінцями. Щоб не втратити роботу, з чоловіком-політв'язнем Басі Соломонівні довелося розлучитись - в ті часи із засудженими дружин розводили без слухання справи, відразу після оголошення про розлучення в "Вечірній Москві".
Віктор Савельович відбув термін повністю і в кінці 40-х ненадовго повернувся до Москви - востаннє. Басі Соломонівни тоді вже не було в живих. Син його ледве пам'ятав, ця дивна похмура людина із запалими щоками здалася йому чужою. Заговорили про матір. Він все розумів. "Коли я отримав довідку з Мосміськсуду про розлучення, не повірив. Бася була найвірнішою жінкою на світі. Я молився за неї". Так Савелій дізнався, що батько вірить в Бога. Подорослішавши, він і сам стане релігійною людиною і не відмовиться від віри ні тоді, коли помітить "хвіст", виходячи з синагоги, ні тоді, коли із-за "неправильної" релігії його не пустять за кордон.
|
|
 Народилася 21 грудня 1925 в Москві
Народна артистка Росії (1985)
лауреат Державної премії Росії
Заслужений діяч мистецтв Польщі
Кавалер орденів Пошани
"За заслуги перед Вітчизною" IV ступеня (2000).
Народилася 21 грудня 1925 року в Москві. Отець - Аросев Олександр Якович, відомий більшовик, письменник і дипломат. Мати - Гоппен Ольга Вячеславівна, родом з польських дворян, випускниця Інституту шляхетних дівчат.
|
|
 Вікторія Вікторівна народилася 24 березня 1972. Вчилася в Гитісе і у ВГИКу (у майстерні І.Хейфіца). Актриса московського театру імені К.С. Станіславського, грає у ряді спектаклів - «Ми починаємо нове життя, або Полонез Огинського» (І.Хейфіц), «Маскарад» (Віктор Шаміров), «Хлестаков» і «Дванадцята ніч» (Володимир Мірзоєв). Крім того, вона з успіхом грає в постановках «Пластилін», «Шопінг & Факінг» (Центр драматургії і режисури Олексія Казанцева і Михайла Рощина), «Борис Годунов» (проект Деклана Доннелана). У кіно Вікторія Толстоганова дебютувала в 1997 році, в короткометражній стрічці Р. Хруща «Денний обов'язок». Актриса знімалася в таких фільмах як «Розжарена субота», «Ожеледь», «Черевичник», «Щоденник камікадзе», «Місячні поляни», «Антикілер», «На безіменній висоті», «Подаруй мені життя» (серіал), «Магнітні бурі».
|
|
 Народився 04.09.1954, Ленінград.
Лауреат премії “Визнання” за кращу чоловічу роль (1995)
Лауреат премії “Золотий Орел” в номінації “краща чоловіча роль” (2002)
Лауреат Призу за кращу чоловічу роль Фестивалю Російського кіно в Онфлері (Нормандія, Франція).
Лауреат Призу «Срібна підкова» за кращу чоловічу роль (Будинок Ханджонкова)
Лауреат Державної премії Росії (2004)
Кавалер Ордена Честі і Гідності «Русь державна» за високий професіоналізм в творчій діяльності, відродження традицій миролюбності, духовності і великі заслуги в розвитку культури і мистецтва Санкт-Петербургу і Росії (2004)
Лауреат Призу жюрі за кращу чоловічу роль на Другому Московському фестиваль «Московська прем'єра» (2005, за фільм «Зозуля»)
|
|
 ЕТУШ
Володимир Абрамович
Народився 06.05.1922 (1923 по паспорту)
Народний артист СРСР (1984)
Лауреат премії російських ділових кіл "Кумир" (2000, "За високе служіння мистецтву")
День народження
Володимир Етуш народився в Москві 6 травня 1922 року. Отець - Абрам Етуш - був власником невеликого галантерейного виробництва, мама - Раїса Етуш - не працювала до тих пір, поки батька не заарештували. Через декілька років ув'язнення батька відпустили.
З роком народження Владимира вийшла деяка неув'язочка. Сам актор розповідає про це так: "Я народився 6 травня 1922 року. Але в паспорті дата народження - - 23-й рік. Тоді хлопчикам батьки, оформляючи документи, нерідко один рік "списували", щоб до армії хлопець міг окріпнути і піти на службу зрілішим. Але я і так виріс не кволим, тому заощадженим роком користуватися не почав. Перед школою мені через суд повернули реальний вік, і вчився я вже як уродженець 22-го року. А під час війни, повернувшись після поранення з фронту, почав оформляти цивільні документи, але зумів відшукати лише метрику з 23-м роком. Ось по ній мені і видали паспорт. Отже вважайте, як зручніше".
|
|
 Андрій Мерзлікін народився 24 березня 1973 р (м. Корольов). По першій освіті - радіотехнік космічного машинобудування, в процесі здобування вищої економічної освіти прийняв рішення стати актором. Потім закінчив акторський факультет ВГИКа (майстерня Е.А.Киндінова).
Весь шлях, включаючи переїзд в столицю, заучування поспішно байки і само тріумфальне поступлення у ВГИК зайняло рівно два тижні. Ще будучи студентом, Андрій полюбив зніматися у молодих невідомих режисерів. Ентузіазм був винагороджений: за роль в короткометражному фільмі «Як я провела літо» А. Мерзлікин отримав приз за кращу чоловічу роль на фестивалі ВГИКу. У 2000 році працював в міжнародному проекті «Готель «Європа» (режисер Іван Поповськи), з ним об'їздив найбільші театральні фестивалі Європи (Відень, Бонн, Авіньон, Стокгольм, Болонья). Перша велика і при цьому найбільш неоднозначна роль в кіно - фільм «Бумер» Петра Буслова.
В даний час Андрій Мерзлікин працює в штаті Московського Драматичного Театру під керівництвом Армена Борисовича Джигарханяна.
|
|
 Народився 5 липня 1973 року в Ленінграді. Закінчив ЛГИТМиК в 1996г. (курс В.М.Фільштінського). Працював в театрі "На каналі" Крюка, де грав в спектаклях: "Жарти Чехова", "Час Висоц ького", "Дорога", "В очікуванні Годо" і моноспектаклі "Записки божевільного".
У театрі ім. Ленсовета - з 1997 року.
Грає в спектаклях:
В очікуванні Годо
Братик Кролик на Дикому Заході
Калігула
Володимирська площа
Запрошення в замок.
Лауреат незалежної акторської премії ім. В.Стржельчика за акторський ансамбль в спектаклі "В очікуванні Годо"(2003).
|
|
 ЖУРАВЛЬОВ
Анатолій Анатолійович
Народився: 20.03.1970, Чаровка, Челябінська обл.
Педагог
Анатолій Журавльов родом з Уралу. Не дивлячись на те, що він з дитинства мріяв стати актором, після закінчення школи Анатолій поступив в Уральський педагогічний Інститут на філологічний факультет. Закінчив його, відслужив в армії і влаштувався працювати в школу вчителем літератури.
Мабуть, молодий хлопець не зовсім затишно відчував себе в ролі педагога. Як він сам признається, його педагогічна діяльність спочатку була схожа на "статутні" відносини з новобранцями: він намагався навчити літературі школярів за допомогою суворих, майже армійських команд. Поки, нарешті, відважна шестикласниця не порадила похмурому вчителеві почастіше посміхатися. Збентежений простим вирішенням педагогічних проблем, початкуючий вчитель почав відчувати себе у дошки впевненіше, але, проте, після закінчення навчального року відправився до Ленінграда.
|
|
 Народився 31.03.1938, Москва
Народний артист РРФСР (1989)
Приз за кращу чоловічу роль на "Кінотаврі-93" (за фільм "Ти у мене одна")
Кавалер Ордена Пошани (1997, до ювілею Ленкома)
Лауреат Державної премії РФ (2003)
народився в Москві, на Арбаті. Його батько був крупним керівником і займав пост заступника наркома зв'язку. Мати була з адвокатської сім'ї, мала акторську освіту і на момент народження сина працювала на кінофабриці імені Чайковського.
В кінці 1937 року, після повернення із службового відрядження до Америки, батька заарештували як "ворога народу". Суд над ним тривав всього лише 15 хвилин, і вирок був короткий: розстріл. Отже свого батька Олександр Збруєв живим вже не застав. Незабаром їх з матерью, як членів сім'ї "ворога народу", заарештували і етапом відправили на п'ять років у виправно-трудовий табір під Рибінськом.
|
|
 Олександр Павлович Головін, або просто Саньок, народився в п'ятницю 13 січня 1989 року в Чехії. З самого раннього дитинства Сашко хотів стати актором, при будь-якому вдалому випадку він говорив «я буду актором, як Шварцнейгер», і це була доля.
Тато - військовий льотчик у відставці, мама - домогосподарка і за сумісництвом виконує роль Сашиного менеджера. Є сестра Женя, вона вчиться на філфаку МГУ, відділення PR.
У батьків є свій «сільськогосподарський» магазин (прим. адміна - магазин господарських товарів). Якось батьки їхали за товаром в магазин і побачили рекламний плакат про набір в модельне агентство Слави Зайцева. Повернувшись, додому, Сашина мама сказала, що Женю (його сестру), записала на кастінг і що б вона збиралася. Тут зявився Саша, йому було тоді всього 9 років, і став просити, що б і його теж взяли на кастинг. Сашу відмовляли, «ти ж маленький, ну куди тобі то їхати», Але хіба можна йому відмовити, і ось він опинився на кастингу, сестра давала потрібні поради «тримай спинку», «дивися вперед», Звичайно ж, Сашу і Женю взяли. З цього то й почалася кар'єра юного Саші. Як не дивно в сім'ї до нього не було акторів, тобто його талант єдиний у своєму роді. У модельному агентстві Сашу відмітив викладач Андрій Олександрович Белкин, саме він і допоміг розкрити талант дійсного актора. У житті Саші дуже допомагає його акторський досвід.
|
|
|
