Зірки вітчизняного кіно

Володимир Бортко

Портрет Володимир Володимирович Бортко народився 7 травня 1946 року в Москві. Після навчання в Київському геологорозвідувальному технікумі він в 1965-1966 роках служив в армії, потім три роки працював техніком-електриком в "Воєнпроекті" в Києві. У 1969 році Володимир Бортко поступив в Київський державний інститут театрального мистецтва імені І.К.Карпенка-Карого, де вчився в майстерні М.Мащенко. Закінчивши інститут в 1974 році, він працював асистентом режисера на кіностудії імені Довженко, а в 1980 році Бортко став режисером-постановником на кіностудії "Ленфільм". Дебютом режисера у великому кіно став фільм "Комісія з розслідування", що вийшов в 1978 році і пам'ятний акторськими роботами Олега Єфремова, Ірини Мірошниченко, Євгенія Лебедєва. Популярність прийшла до Володимира Бортко після комедійної стрічки "Блондинка за рогом", на головні ролі в якій режисер запросив Андрія Міронова і Тетяну Догильову. В середині 1980-х років режисер поставив два фільми, що здобули йому успіх: у роки "перебудови" чималий інтерес викликала його психологічна драма "Одного разу збрехавши...", а екранізація повісті Михайла Булгакова "Собаче серце" принесла Володимиру Бортко визнання світової кіногромадськості - цей фільм був удостоєний Гран-прі кінофестивалю в Перуджі. Роль професора Пилипа Пилиповича Преображенського в "Собачому серці" стала однією з кращих робіт Євгенія Евстігнєєва, а роль Шарікова відкрила для кіно Володимира Толоконникова. У 1991 році на екрани вийшла військова драма Володимира Бортко "Афганський злам", в якій знявся популярний в ті роки в Радянському Союзі італійський актор Мікеле Плачидо. У 1998 році режисер порадував глядачів своєю новою роботою - фільмом "Цирк згорів, і клоуни розбіглися..."
 

Анатолій Кузнецов

Портрет Народився в Москві 31 грудня 1930 року

Народився 31 грудня 1930 року в Москві. Отець - Кузнецов Борис Сергійович. Мати - Кузнецова Евдокія Давидовна.

Батько Анатолія Кузнецова мав дві освіти: бухгалтерську і театрально-вокальну. Закінчивши ЦИТІС (нині ГИТІС), він був солістом в ансамблі Кнушевицького, в роки Великої Вітчизняної війни працював у військових ансамблях, виїжджав на фронт, згодом отримав запрошення в оперну трупу Великого театру, де і працював довгі роки.

У дитинстві і юнацтві Анатолій вчився в музичній школі, а потім, володіючи непоганими вокальними даними, витримав іспити в Музичне училище імені Іполітова-Іванова, на вокальний факультет.

Крім батьків в становленні його життєвого шляху непряму участь брав його двоюрідний брат - Михайло Артемьевіч Кузнецов, відомий і улюблений глядачами артист кіно. На той час у нього за плечима вже були фільми «Машенька» Райзмана і Габріловича і «Іван Грізний» Ейзенштейг.

 

Михайло Єфремов

Портрет Михайло Олегович Єфремов народився 10 листопада 1963 року в театральній сім'ї: батько - О.Н.Єфремов, мати - актриса "Сучасника" А.Б.Покровська, дід - оперний режисер Б.А.Покровський. Вперше вийшов на сцену Московського художнього театру ще хлопчиком - в спектаклях "Йдучи, озирнися!" (1976), у "Качиному полюванні" (1979). У 1987 році, відслуживши в армії, закінчив Школу-студію МХАТ (курс В.Богомолова). У 1987-1991 роках він був режисером і художнім керівником Театру-студії «Сучасник-2». З 1991 року Михайло Єфремов працював в МХАТ імені А.Чехова, де зіграв ролі Трепльова («Чайка» А.П.Чехова), Чацького («Горе з розуму» А.С.Грибоєдова). У кіно Михайло Єфремов дебютував в 1978 році, у фільмі «Коли я стану велетнем». У числі його найбільш помітних кіноробіт актора - «Благородний розбійник Володимир Дубровський» (екранізація пушкінської повісті, в якій він зіграв головну роль), мелодрама «Чоловічий зигзаг» і телефільм «Королева Марго». У 1995 році був удостоєний звання заслуженого артиста Російської Федерації
 

Марина Яковлєва

Портрет ЯКОВЛЄВА
Марина Олександрівна

Народилася 01.04.1959 року
р. Зима обл. Іркутська

Заслужена артистка Росії (2000)

Народилася в Сибіру, в невеликому містечку Зима Іркутської області. У школі вона була відмінницею, її всі поважали. До сьомого класу Марина не мріяла стати актрисою, але кіно захоплювалася, збирала листівки з акторами. Дівчинка виховувалася на радянському кіно, і їй подобалися неординарні актриси: Надія Румянцева, Нонна Мордюкова, Інна Чурікова. З великим задоволенням дивилася військові фільми.

 

Марина Неєлова

Портрет НЄЄЛОВА
Марина Мстиславівна

Народилася 08.01.47 року в Ленінграді

Народна артистка РРФСР (1987)
Лауреат премії глядацьких симпатій на Бєлградському кінофестивалі (1975, за роль у фільмі "З тобою і без тебе")
Лауреат призу "Золота феміна" на Міжнародному фестивалі в Брюсселі (за роль у фільмі "З тобою і без тебе")
Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації "Премії за акторську роботу" за 1977 р.
Лауреат Державної премії РРФСР ним. братів Васильєвих (1981, за участь у фільмі "Осінній марафон")
Лауреат Державної премії СРСР (1990)
Премія "НІКА" в номінації "Актриса" (1993, за роль у фільмі "Ти у мене одна")
Премія "Тріумф" 2000 р.
Лауреат Державної премії РФ (2001, за роль Єлизавети в спектаклі "Граємо... Шіллера!)

 

Леонід Ярмольник

Портрет Ярмольник Леонід Ісаакович

Народився 22 січня 1954 року в місті Гродеково Приморського краю. У 1976 році закінчив Театральне училище ім. Б.В.Щукіна, курс Ю.В.Катіна-Ярцева.
У 1976-1984 роках - актор Театру на Таганці.
У кіно дебютував в 1974 році
Засновник і президент студії "L-клуб".
З 1993 року працює на телебаченні, куди його запросив Влад Лістьєв.
Вів програми:
* "L-клуб" - дебютна робота;
* "Золота лихоманка";
Був продюсером фільму "Московські канікули" (1995) і удостоївся призу "Золотий овен" як кращий продюсер року.
Лауреат Державної премії Росії (2001, за фільм "Барак").

 

Леонід Броньовий

Портрет Народився 17 грудня 1928 року в Києві. Отець - Броньовий Сергій Осиповіч. Мати - Броньова Бела Львівна. Дружина - Броньова Вікторія Валентинівна, по професії - інженер. Дочка - Валентина Леонідівна. Внучка - Ольга Анатоліївна.

Ставати актором Леонід Броньовий не збирався. Він вчився в музичній десятирічці при Київській консерваторії по класу скрипки у професора Давида Соломоновича Бертьє. Можливо, позначилися гени предків: на скрипці грав його дід, бабуся співала і танцювала у вар'єте. А ось батьки не мали до мистецтва ніякого відношення. Обидва вчилися на робітфаку в Києві. Мама була бухгалтером, а батько, військовий, здобувши юридичну освіту за порадою старшого брата, заступника Наркома внутрішніх справ УРСР по кадрах Олександра Йосиповича Броньового і всупереч думці матері поступив на роботу в економічний відділ НКВД України. До середини 1930-х років він досить високо піднявся по службових сходах, отримавши на петлицю один ромб. Отже майбутні інтереси Леоніди були пов'язані з професією дипломата або, в крайньому випадку, журналіста-міжнародника. Але...

 

Ірина Малишева

Портрет Малишева Ірина Валентинівна

15 лютого 1961
Закінчила Театральне училище ім. Б. В. Щукіна (1981). З 1981 - актриса Театру ім. А. С. Пушкіна. Батько - професор в Туполівському бюро, мама була співачкою, співала в хорімСоколова. На Мосфільм прийшла по оголошенню: "На головну дитячу роль потрібна дівчинка."
Дебют в кіно - у фільмі Сергія Соловьева в "Сто днів після дитинства".
Ролі в кіно:

Сто днів після дитинства (1975)
роль: Соня Загремухіна
Мене чекають на Землі (1976)
Принцеса на горошині (1976)
Туфлі із золотими пряжками (1976)
роль: Царівна Мар'юшка

 

Ігор Ліфанов

Портрет 25 грудня 1965

Народився на Україні, в місті Миколаєві. Після закінчення школи Ігор зробив спробу поступити в театральний, але невдало. Після чого хлопця забрали служити в Морфлот.
Відслуживши три роки у Владивостоку, Ігор повернувся додому, пропрацював рік, а потім поїхав до Москви знов поступати в театральний.
Удома Ігоря заспокоїв батько: «Ну, нічого, зате в Ленінграді поступиш». Так воно і вийшло.
приїхав до Петербургу з України. Відслужив три роки у флоті і ще рік попрацював, а потім поїхав до Москви. Шулік, що набирав тоді акторський курс його запитав: "Ігор, а які у вас були оцінки?" -"Ну, трійки, і що?" - відповів Ліфанов, і його, звичайно, не прийняли. Повернувся додому, і отець сказав: "Ну, нічого, зате в Ленінграді поступиш". І дійсно, Петров в ЛГИТМіК узяв Ігоря відразу. Закінчивши Лгитмік, відразу ж був прийнятий в одну з кращих театральних труп. Більше десяти років пропрацював в БДТ ім. Р. А. Товстоногова. Але широкій аудиторії знайомий перш за все по ролях в серіалах. Ігор Ліфанов зіграв цілу банду найрізноманітніших лиходіїв - від ватажка до рядового кілера-одинака.

 

Дмитро Комов

Портрет Комов Дмитро Анатолійович

Народився 11 серпня 1963 року в Місті Саратові. Батько офіцер Радянської армії, мати викладач французької мови, старший брат теж офіцер.

Вчився в Саратовському юридичному інституті, на судово-прокурорському факультеті, 1981-1984. Пішов з випускного курсу, тому що майже рік вже займався в театральній студії у режисера Саратовського театру юного глядача Федосєєва В.З.
Поступив разом зі своєю дружиною Іриною в Саратовську державну консерваторію ім. Собінова, на театральний факультет (це був всього лише другий рік існування знаменитого Саратовського Слоновського театрального училища як ВУЗу), педагог Федосєєв в.З. Закінчив в 1988 році.

 
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 Наступна > Кінець >>

Сторінка 16 з 24