Зірки вітчизняного кіно

Народився 6 липня 1982 р. у Ленінграді.
У 1999 році після закінчення середньої школи поступив в Санкт-Петербурзьку Академію театрального мистецтва на курс В. Пазі.
Закінчив СПАТІ в 2004 і був прийнятий в трупу театру ім. Ленсовета.
До «офіційного» дебюту - ролі Сарафанова в спектаклі «Старший син» по п'єсі Вампілова (постановка Ю. Бутусова), студентом брав участь в спектаклях основного репертуару - «Поживемо - побачимо» Шоу і «Злодій» Мисливського.

Актор Санкт-петербурзького театру ім. Ленсовета
Грає в спектаклях:

Дитинство

Володимир Конкин народився 19 серпня 1951 року в Саратові. У дитинстві батьки дали йому хороше виховання. Як признається сам актор: «Не було непотрібної, вульгарної дидактики, яка стомлює молодих людей, відводить їх на вулицю. Мене батьки захопили, навчили працювати. <.> У мене було звільнення в школі від праці і фізкультури із-за вади серця. І весь вільний час батьки водили мене по театрах та музеях».

Володимир і Алла

Після закінчення школи Володимир поступив в Саратовське театральне училище на курс Л.А. Лядова. Тоді ж, він зустрів ту єдину, яка стала його вірною супутницею по життю. А відбулося це так...

Якось разом зі своїм батьком Владимир прийшов на збір випускників в школу. Там він відразу ж звернув увагу на одну дівчину. Через рік хлопець знов прийшов в школу, і знов побачив її. Алла виявилася дочкою колишньої класної керівниці Володимира.

Народилася 24.06.1969

Лауреат Призу імені Віри Холодної

Якось, коли Анні були всього чотири роки, вона гуляла зі своїми батьками по ВДНХ. Трапилося так, що одна з асистенток з кіностудії ім. Горького, що розташовувалася неподалеку, звернула увагу на симпатичну дівчинку. "Ой, яка у вас розкута дівчинка! Не хочете, що б вона знялася в кіно?" - звернулася вона до батьків.
Так почався шлях Анни Назар'євої в кіно.
режисери звернули увагу на талановиту дівчинку, і незабаром послідували запрошення зніматися в "Єралаші". Хто не пам'ятає кумедну дівчинку, яка, залишившись удома одна, вимазалася всіма маминими помадами, тушшю, пудрою і налякала злодіїв, що забралися в квартиру.Запрошували її і в кіно. У 1980 році Ганна знялася у легендарного режисера Сергія Апполінарієвича Герасимова в історичному фільму "Юність Петра". Через рік вона промайнула в епізоді в музичній комедії Віктора Макарова і Олександра Полинникова "Бережіть жінок".

Poділacь 14 серпня 1978 року.
B 1999 року закінчила ГИТИС, курс B.М.Лeвepтoвa і Б.А.Мopoзoвa.

Грала в aнтpeпpизниx спектаклях:
* "Зимові фантазії Aвдoтьї Максимівни" (по мотивах п'єс A.Ocтpoвcкoгo) - тітка Apінa
* "Peвізop" (H.В. Гоголь) - Унтepoфіцepcька вдова

Народився 8 листопада 1929 року
Помер 27 квітня 1994 року


Народний артист СРСР (1978)
Лауреат Державної премії СРСР (1978, за театральні роботи)
Лауреат Державної премії РРФСР імені Братів Васильєвих (1984, за участь у фільмі "Зупинився поїзд")

Народився в Приволжську Івановської області. Отець - директор сільгосптехнікуму. Мати - агроном.
Мама Олега, Надія Андріївна, назвала свого старшого сина на честь бельгійського наслідного принца Альберта, який вразив її уяву під час свого візиту до Москви. Але в дитинстві всі звали його Аліком, а в школі-студії МХАТ почали звати Олегом. Так і пішло, хоча в паспорті він завжди залишався Альбертом.
У 1951 році Олег Борисов закінчив Школу-студію при МХАТ і став актором Київського російського драматичного театру імені Лесі Українки.

Михайло Пореченков народився в простій сім'ї. Його батьки були дуже зайнятими людьми. Мама-будівельник постійно пропадала на роботі, а тато-моряк регулярно ходив в плавання. З цієї причини батьки нерідко відправляли Мішу на літо в село до бабусі. Там, хлопчик, що дорвався до сільської вольниці, цілими днями пропадав то на сінокосі, то на рибалці, то в лісі. Набігавшись за день, Міша надвечір буквально з ніг валився від втоми.

Книги Міша читав також відповідно своєму непосидючому характеру. Серед його найулюбленіших були: «Капітан Шибайголова» і інші твори з дефіцитної у той час «Бібліотеки пригод».

Народився 14 жовтня 1934 року в Ленінграді. Отець - Козаков Михайло Еммануїлович (1897-1954). Мати - Нікітіна Зоя Олександрівна (1902-1973). Діти: Катерина (1957 р. н.), Кирило (1963 р. н.), Манана (1969 р. н.), Михайло (1989 р. н.), Зоя (1996 р. н.). Має 5 внуків.

Михайло Козаков ріс в ленінградській сім'ї. Його батько був відомим письменником, мама співробітничала у видавництвах - з двома перервами на два арешти і дві в'язниці. У квартирі Козакових на каналі Грибоєдова бували Євгеній Шварц, Михайло Зощенко, Анатолій Марієнгоф, Борис Ейхенбаум, Анна Ахматова і багато інших літературних знаменитостей. Міша був звичайним хлопчиком, зайнятим тими ж справами, що і його однолітки. Духовний зв'язок з великими людьми прокинувся в нім згодом, коли знадобилася опора для зрілого самовизначення.

НЄЄЛОВА
Марина Мстиславівна

Народилася 08.01.47 року в Ленінграді

Народна артистка РРФСР (1987)
Лауреат премії глядацьких симпатій на Бєлградському кінофестивалі (1975, за роль у фільмі "З тобою і без тебе")
Лауреат призу "Золота феміна" на Міжнародному фестивалі в Брюсселі (за роль у фільмі "З тобою і без тебе")
Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації "Премії за акторську роботу" за 1977 р.
Лауреат Державної премії РРФСР ним. братів Васильєвих (1981, за участь у фільмі "Осінній марафон")
Лауреат Державної премії СРСР (1990)
Премія "НІКА" в номінації "Актриса" (1993, за роль у фільмі "Ти у мене одна")
Премія "Тріумф" 2000 р.
Лауреат Державної премії РФ (2001, за роль Єлизавети в спектаклі "Граємо... Шіллера!)

Народився 17 грудня 1928 року в Києві. Отець - Броньовий Сергій Осиповіч. Мати - Броньова Бела Львівна. Дружина - Броньова Вікторія Валентинівна, по професії - інженер. Дочка - Валентина Леонідівна. Внучка - Ольга Анатоліївна.

Ставати актором Леонід Броньовий не збирався. Він вчився в музичній десятирічці при Київській консерваторії по класу скрипки у професора Давида Соломоновича Бертьє. Можливо, позначилися гени предків: на скрипці грав його дід, бабуся співала і танцювала у вар'єте. А ось батьки не мали до мистецтва ніякого відношення. Обидва вчилися на робітфаку в Києві. Мама була бухгалтером, а батько, військовий, здобувши юридичну освіту за порадою старшого брата, заступника Наркома внутрішніх справ УРСР по кадрах Олександра Йосиповича Броньового і всупереч думці матері поступив на роботу в економічний відділ НКВД України. До середини 1930-х років він досить високо піднявся по службових сходах, отримавши на петлицю один ромб. Отже майбутні інтереси Леоніди були пов'язані з професією дипломата або, в крайньому випадку, журналіста-міжнародника. Але...