|
 Російський кінорежисер, сценарист. Народний артист Росії (1980). Народився 20 серпня 1937 в Москві. У 1957-1959 вчився в Московській Державній консерваторії. У 1965 закінчив режисерський факультет ВГИКа (майстерня М.Ромма) і почав працювати як режисер на «Мосфільмі». Перша самостійна повнометражна постановка - Перший вчитель по Ч.Айтматову (премія за кращу жіночу роль Міжнародного кінофестивалю у Венеції, 1966; премія МКФ в Йері, 1967), що реалістично і разом з тим експресивно відобразила конфлікт нових віянь і патріархальних традицій в киргизькому селі. З того часу Міхалков-Кончаловський плідно працює як сценарист, створюючи сценарії до своїх фільмів, а також до картин інших режисерів (зокрема, до Андрія Рубльова А.Тарковського).
У 1967 Міхалков-Кончаловський поставив в стилістиці «документального реалізму» сільську драму Історія Асі Клячиної, героїнею якого стала невдала самотня колгоспниця по прізвиську Ася-хромоножка. Фільм, що не співпадав з шаблонним трактуванням життя радянського села, піддався численним цензурним поправкам і був покладений «на полицю» (його прокат в оригінальному варіанті відбувся більше двадцяти років опісля). Після досвіду, що так розчаровує, з фільмом на сучасну тему режисер звернувся до екранізації російської літературної класики і створив яскраві кінематографічні аналоги творів І.С.Тургенева (Дворянське гніздо) і А.П.Чехова (Дядя Ваня, приз МКФ в Сан-себастьяні, 1971).
|
Ім'я: Анатолій Руденко
Дата народження: 7 жовтня 1982 року
Місто: Москва
Закінчив: ВТ ім. Щукіна (2004 г)
Дипломний спектакль:"Абрикосовый рай" "Зойкина квартира"
Театральні постановки: "Школа любові" (Театр Російської Армії, 2006г.)
Акторські роботи:
"Прості істини" (2001 рік)
"П'ятий ангел"
"Честь маю" (2003 рік)
"Вони танцювали одну зиму"
"Злодійка"
"Бідна Настя" (2003 рік)
"Каменськая - 2"
"Привіт, дурила!" (1996 рік)
"Фейєрверк"(2003 рік)
"Жінки в грі без правил" (2004 рік)
"Дорога Маша Березіна" (2004 рік)
"Близнюки" (2005 рік)
"Дві долі-2" (2005 рік)
Толя народився в сім'ї акторів, але збирався стати ким завгодно, аби не йти по стопах батьків. Мамі довелося хитрістю заманити його на заняття по акторській майстерності. А далі розбурхалася самолюбність. В результаті поступив в Щукінське училище. найперша яскрава роль Толика - Діма Коропов в серіалі "Прості істини". Це був старт. Потім послідували такі картини, як "П'ятий ангел", "Честь маю", "Вони танцювали одну зиму", "Злодійка", "Бідна Настя", "Каменськая - 2", "Привіт, дурила!". У 2004 році Дещиця запросили на зйомки серіалу "Дорога Маша Березіна". Стас став найпривабливішим персонажем Толі і збільшив число його шанувальниць у декілька разів! На зйомках "Дорогої Маші Березіной" Толя познайомився з молодою актрисою Анною Горшковою, а в кінці 2004-початку 2005 вони зіграють красиву пару в продовженні що полюбилось багатьом глядачам фільму "2 долі". Толя дуже добрий і чесний. На питання, чи є у нього мрія, він відповів "Вони періодично збуваються!". Якби у нього був шанс, він би нічого в собі не змінив. У дитинстві Толя хотів місяцехід. =) А зараз він бажає всім своїм поклонникам і прихильницям повного, цікавого і інтенсивного життя! |
|
 Народився 31.03.1938, Москва
Народний артист РРФСР (1989)
Приз за кращу чоловічу роль на "Кінотаврі-93" (за фільм "Ти у мене одна")
Кавалер Ордена Пошани (1997, до ювілею Ленкома)
Лауреат Державної премії РФ (2003)
народився в Москві, на Арбаті. Його батько був крупним керівником і займав пост заступника наркома зв'язку. Мати була з адвокатської сім'ї, мала акторську освіту і на момент народження сина працювала на кінофабриці імені Чайковського.
В кінці 1937 року, після повернення із службового відрядження до Америки, батька заарештували як "ворога народу". Суд над ним тривав всього лише 15 хвилин, і вирок був короткий: розстріл. Отже свого батька Олександр Збруєв живим вже не застав. Незабаром їх з матерью, як членів сім'ї "ворога народу", заарештували і етапом відправили на п'ять років у виправно-трудовий табір під Рибінськом.
|
КРАВЧЕНКО Олексій Євгенійович (10. 10. 1969), актор.
Закінчив Театральне училище імені Б.В.Щукина. Актор театру ім. Вахтангова.
Скільки б ролей не зіграв Олексій Кравченко, перш за все згадуватимуть його дебют у фільмі Елема Климова "Йди і дивися". Про картину і актора тоді багато писали і сперечалися. "Ще жодне інтерв'ю не обходилося без питання про те, як я потрапив в картину Елема Клімова, - говорить Олексій, - і практично всі обережно цікавляться тим, як зйомки вплинули на мою психіку. Яких тільки чуток не ходило після фільму. Говорили, що Льоша Кравченко з'їхав глузду, а Елем Клімов повісився. Напевно, без пліток не обходиться жодна картина. І мене такі розмови вже не дратують". У кіно Олексій потрапив просто - по оголошенню. Його друг почув по радіо про те, що серед 14-річних хлопчиськ кіностудія "Мосфільм" проводить конкурсний відбір на головну роль в новий фільм. Олексій пішов за компанію з приятелем. І, як повелося, з тисячі інших на роль затвердили його. Ніяких нервових зривів під час зйомок картини у Олексія не було. Було інше - жорстока дієта і відчуття нескінченної втоми. Постійно хотілося їстиі спати. Заради зйомок останніх кадрів, в яких його герой стає, немов сімдесятирічний старий, сивим, Олексія фарбували стійкою імпортною фарбою. "Я прийшов в школу - худий і сивий. Однокласники трохи нашепталися у мене за спиною. А потім, зрозумівши, що, окрім кольору волосся, в мені нічого не змінилося, почали до мене відноситися, як раніше". Спокійно закінчивши восьмий клас, Олексій поступив в технікум. Про кіно і сцену не подумував. Тоді він захоплювався музикою, складав і записував пісні, створював разом зі своїми друзями музичні групи. Періодично вони розпадалися, і муки творчості починалися наново. Все це продовжувалося до тих пір, поки Олексія не призвали до армії. "Я активно займався спортом. Прийшов у військкомат і заявив, що хочу служити в морській піхоті. Наївний був.
Мені всі посміхалися і кивали. І поки летів дев'ять годин до Владивостока, думав, що тепер я морський піхотинець. Прилетів. Построїли нас і сказали: "Здрастуйте, товариші підводники". І я зрозумів, що потрапив на три роки". І хоча служити його визначили в наземну частину, легше від цього не ставало. Але і там Олексій вмудрявся займатися музикою і навіть сколотив зі своїх однополчан групу. Художньою самодіяльністю "підводники" займалися з дозволу офіцерів. Командир частини, в якій служив рядовий Кравченко, бачив фільм Клімова і не переставав дивуватися, яким чином москвич, що зіграв в 14 років головну роль у фільмі у одного з кращих режисерів, вмудрився загриміти в армію. Дивувалися та інші, коли, відслуживши, Олексій влаштувався на роботу в один з нових кооперативів. І якийсь час робив дахи на московських новобудовах. І лише в 21 рік, піддавшись на вмовляння дружини і Елема Климова, він подав документи в Щукінське училище. І поступив. Ще студентом його запросили в Театр Вахтангова на велику роль в спектакль по п'єсі Горького "Варвари". І якщо в театрі все складалося добре, то в кіно ролей не було майже п'ятнадцять років. Знову на екрані Олексій Кравченко з'явився лише три роки тому в ролику "Російського проекту" Дениса Евстігнєєва. Він зіграв солдата-новобранця, який стояв в почесній варті на Червоній площі, а навколо бушував натовп: "Діма, помахай мамі!" Потім була одна з головних ролей у фільмі того ж Евстігнєєва "Мама". "Коли знімальну групу перший раз зібрали разом, я дуже нервувався, мені належало зніматися з такими акторами, як Мордюкова, Меньшиков, Миронов, Машков. Крилов Міша курив і трясся, і я зубами стукав. Але все склалося просто чудово. У мене від зйомок залишилися дуже теплі спогади. Нонна Вікторівна взагалі до нас, як до синів, відносилася. Вони у всьому мені допомагали, і я відчував себе, як в справжній сім'ї". До речі, у фільмі Евстігнєєва, де Кравченко зіграв снайпера, його красива рушниця була справжньою, а ось оптичний приціл - бутафорським. Він був прикручений до стовбура величезними гвинтами, і в нього нічого не було видно. "У фільмі зробили дуже класний звук пострілу. Справжня гвинтівка стріляє - як батіг клацає. Насправді моя рушниця просто бабахала.
Епізод, де я стріляю по кремлівських зірках, знімали на Новому Арбаті, на горищі одного з будинків. Від першого пострілу я оглохнув, а на вулиці у всіх машин спрацювала сигналізація. А дублів було декілька". Після "Мами" на Олексія буквально посипалися пропозиції від кінорежисерів. Він зіграв у фільмі Олександра Суріна "Квіти від переможців" і в картині із страшною назвою "Рейнджер з атомної зони". Знявся в новому фільмі Георгія Данелія "Фортуна", де зіграв головну роль. Зараз знов грає головну роль в картині молодих пітерських режисерів Кравчука і Фетінга "Різдвяна містерія". "Останнім часом я знімався в бойовиках і грав м"язистих героїв. Зараз пробую себе в інших жанрах. У фільмі Данелії мій герой не воює і не б'ється. Всього один раз я хапаю за грудки Володю Ільіна, але він тут же утикатиме в мене пістолет. На цьому мої бойові дії закінчуються. Та і в "Різдвяній містерії" у мене мирна професія. Я граю лялькаря". Для останньої ролі Олексію навіть довелося сісти на дієту. Втім, до цього йому не звикати. Кілька років тому актор так активно нарощував м'язи і качався, що почав важити 120 кілограмів, чим убив своїх колег по театру. А потім раптом втратив інтерес до спортивного залу, вирішивши, що залишатись в іміджі героя-громили нудно. Буквально за рік актор схуд і пострункішав, чим шокував глядачів. Після спектаклів до нього підходили люди і цікавилися: "Леша, що з вами трапилося? Ви захворіли?" Публіка злякалася не дарма: його звикли бачити в ролях сильних і упевнених в собі людей. Зовні він дійсно схожий на супермена. Але характер у таких чоловіків завжди м'який. "Я за вдачею самоїд. Мені ніколи не подобається те, що я роблю. Намагаюся з цим боротися, але це непереможно". Він часто червоніє, бентежиться. Абсолютно не уміє брехати. Не любить зиму. І мріє, щоб його син Альоша займався іноземними мовами. |
|
 Poділacь 14 серпня 1978 року.
B 1999 року закінчила ГИТИС, курс B.М.Лeвepтoвa і Б.А.Мopoзoвa.
Грала в aнтpeпpизниx спектаклях:
* "Зимові фантазії Aвдoтьї Максимівни" (по мотивах п'єс A.Ocтpoвcкoгo) - тітка Apінa
* "Peвізop" (H.В. Гоголь) - Унтepoфіцepcька вдова
|
|
 Станіслав Сергійович Говорухін. Народився в місті Березники Пермської області.
У 1958 році він закінчив геологічний факультет Казанського університету, працював геологом, потім був журналістом і режисером Казанської телестудії. Після закінчення в 1966 році режисерського факультету ВГИКа, де він вчився в майстерні Я.Сегеля, Станіслав Говорухін почав працювати на Одеській кіностудії.
З 1987 року режисер кіноконцерну "Мосфільм". Був членом Союзу кінематографістів СРСР.
У 1988 р. брав участь в організації міжнародного фестивалю жанрового кіно "Золотий Дюк" в Одесі.
З грудня 1991 р. - член Конфедерації союзу кінематографістів. Був кандидатом на виборах у Федеральні збори РФ від Демократичної партії Росії.
|
|
 Сергій Петрович Никоненко народився 16 квітня 1941 року в Москві в сім'ї робітників. У тринадцять років він захопився театром і почав займатися в театральній студії при Палаці піонерів. У 1959 році Сергій Никоненко закінчив десятий клас вечірньої школи і після декількох невдач в театральних вузах поступив на акторський факультет ВГИКа, на курс С.Герасимова і Т.Макарової, де вчився разом з майбутніми зірками радянського кіно - Ларисою Лужіной, Галиною Польських, Євгенієм Жаріковим, Миколою Губенко, Жанною Болотовою. На другому курсі він дебютував в кіно - зіграв у фільмі Сергія Герасимова "Люди і звірі", а першу помітну роль Никоненко виконав в 1967 році в стрічці "Журналіст". У 1968 році він поступив на режисерський факультет ВГИКа, і знову до Герасимова і Макарової.
|
|
 Народився 17 серпня 1957 року в Ризі.
У 1983 році закінчив ГИТИС ім. А.Луначарського.
У 1983-1984 роках - актор Ризького Тюза;
У 1984-1991 роках - актор Свердловського Тюза;
У 1991-1992 роках - актор студії "Москва" театру Романа Віктюка;
З 1992 року - актор Московського театру імені Гоголя.
Заслужений артист Росії (1997).
|
|
 Народився 8 листопада 1929 року
Помер 27 квітня 1994 року
Народний артист СРСР (1978)
Лауреат Державної премії СРСР (1978, за театральні роботи)
Лауреат Державної премії РРФСР імені Братів Васильєвих (1984, за участь у фільмі "Зупинився поїзд")
Народився в Приволжську Івановської області. Отець - директор сільгосптехнікуму. Мати - агроном.
Мама Олега, Надія Андріївна, назвала свого старшого сина на честь бельгійського наслідного принца Альберта, який вразив її уяву під час свого візиту до Москви. Але в дитинстві всі звали його Аліком, а в школі-студії МХАТ почали звати Олегом. Так і пішло, хоча в паспорті він завжди залишався Альбертом.
У 1951 році Олег Борисов закінчив Школу-студію при МХАТ і став актором Київського російського драматичного театру імені Лесі Українки.
|
|
 Пшенна Неллі Миколаївна
Народилася 1 січня 1947 року в Талліні.
Закінчила Державний інститут театрального мистецтва (1969, майстерня Г. Конського і О. Андровської).
Актриса Театру ім. Моссовета.
Заслужена артистка Росії.
Ролі в кіно:
Князь Ігор (1969)
Сім'я, як сім'я (1970)
Молоді (1971)
сестра Жені
Агонія (1974)
роль: Сашенька
баронеса, "чий чоловік старика вдарив"
|
|
|
