Зірки вітчизняного кіно

Євгеній Евстігнєєв народився 9 жовтня 1926 в Нижньому Новгороді. Закінчив Горьковське театральне училище (1951). У 1951-1954 - актор Володимирського обласного драматичного театру. У 1956 закінчив Школу-студію ім. В.І.Немировича-Данченко при МХАТ і став актором цього театру. У 1957-1970 - актор театру «Сучасник», з 1970 - актор МХАТ. Л.Іванова, що закінчила Школу-студію МХАТ роком раніше, згадує: «Є.Евстігенєєв дуже любив програвання якійсь ситуації, знаходив несподівані, унікальні пристосування, робив це віртуозно, любив грати. Від нього виходила колосальна енергія, і тому він завжди запалював собою зал».

Євгеній Евстігнєєв стояв у витоків театру «Сучасник». У трупі «Єфремовського МХАТу», що саме формувалась Євстігнєєв став однією з ключових фігур. Він був зайнятий у всіх найважливіших постановках. Першою роллю Евстігнєєва в театрі стала роль Чернова в спектаклі "Вічно живі", яким відкрився «Сучасник» в 1956.

Владислав Ігнатович Стржельчик
Vladislav Strzhelchik
( 31.01.1921 року [Петроград (Санкт-Петербург)]- 14.02.1995 року )
Росія (russia)

Він міг грати практично все: від бойовиків і пригод до драми і класики, від музичних фільмів до комедій і фільмів для дітей.

У 1947 році закінчив студію при БДТ ім. М.Горького.

Перший успіх, популярність пришли до В.І.Стржельчику в кінці 1940-х: критика відзначила його Грекова в спектаклі "Вороги"(1948). Потім були цілий ряд ролей в костюмних п'єсах: у "Дівчині з глеком"(1949), Рюї Блаз в однойменній п'єсі (1952), в "Слузі двох панів" (1953), в "Викритому чудотворцеві" (1955).

Народився 25 червня 1943 року в місті Алма-Ата. Вчився спочатку в Алма-Аті, потім в Куйбишевському ТЮЗі, служив в армії. Три рази їздив поступати до Москви, але доучувався вже в Ярославлі. Потім повернувся в рідне місто. Актор Республіканського Академічного театру російської драми імені Лермонтова (Алма-Ата).
Володимир Толоконников - заслужений артист Республіки Казахстан.

Ролі в кіно:

Балкон (1988)
Котолуп Сильвер (1988)
Собаче серце (1988)
Гарем Степана Гуслякова (1989)
Романтик (1989)
Вовки в зоні (1990)
Кліщ (1990)
Ніч довгих ножів (1990)
Хмара-рай (1990)
Примара (1991)

Народився 2 липня 1961г.

У 1989г. закінчив ГИТИС (майстерня Е.А. Бистрицької, П.І. Холмського)

З 1984 по 2000гг. - актор Державного драматичного театру ім. М. Горького.
Був одним з творців Театру "Килимок".

Спектаклі і ролі:

* Качине полювання / Зілов
* Іванов / Боркин
* Одруження / Кочкарев
* Ціаністий калій / Енріке

Ролі в кіно:
Чоловіча робота 1, 2 (2001)
Зупинка на вимогу 2 (2001)
Олігарх (2002)
Повернення Мухтара (2003)
Злодії і повії, або Приз - політ в космос (2004)
Слуга Государева (2007)

Владімірова Валентина Харлампівна (22.11.1927 року - 23.03.1994 року)


Популярна виконавиця ролей жінок з народу, творець галереї образів селянок, і матерів. Кращі роботи у фільмах: «Голова», «Любушка», «Не забудь. станція Лугова», «Угрюм-ріка», «Білий Бім чорне вухо».

Валентина Владімірова родом з українського села Василівка. У 1944 році, після звільнення від фашистської окупації, дівчина разом із земляками будувала хати, орала в полі, доглядала за худобиною. Після війни відправилася до Харкова і поступила в інженерно-економічний інститут. Там же вперше опинилася в театрі як глядач і зрозуміла, що вибрала не ту професію.

Народився 8 грудня 1975 року.
У 1992-1993 вчився в американському коледжі в Італії. У 1993 поступив на режисерський факультет ВГИКу (майстерня Марлена Хуциєва). Асистент режисера на фільмі Микити Міхалкова "Сибірський цирульник" (1999), де знявся в ролі юнкера Бутурліна. Автор кліпу "Ребята с нашего двора" для групи "ЛЮБЕ", режисер реклами спортивного суспільства "Торпедо".

Він молодий і відомий. Точніше, він тільки молодий, а відомий його батько. Молодший син Міхалкова лише засвітився в модних блокбастерах "9 рота", "Сибірський цирульник" і "72 метри", але кар'єри в кіно ще не зробив. Втім, Артем вірить, що прийде час, коли він перестане бути сином Міхалкова і стане просто Артемом Міхалковим, Михалковым-третім. Чим блисне юне дарування найближчим часом, з'ясовувала Нелла Прибутковська.

Андрій Федорцов

Андрій Федорцов народився 13 серпня 1968 року в Ленінграді, батько його працював в НДІ, а мати була лікарем. У 1986 році він закінчив Ленінградське мореходне училище, плавав на вантажному судні. Потім відслужив в армії, пішов в запас сержантом, командиром мінно-підривного взводу. У 1989 році Андрій Федорцов закінчив фермерську школу, засновану в Петербурзі за сприяння італійців. З 1992 року почав випускати поетичний для літератури журнал "Мансарда", був членом редколегії, потім - директором видавництва "Мансарда". Пропрацювавши на громадських засадах актором в студії "Слід" при дитячому будинку, Андрій Федорцов поступив в Санкт-петербурзьку театральну академію, яку і закінчив в 1996 році. Згодом актор працював в Академічному театрі комедії ім. Н.П.Акимова, був зайнятий в спектаклі "Алхіміки" і в постановках для дітей "Чарівник Смарагдового міста", "Урфін Джус і його дерев'яні солдати" (Страшила), "Коник-Горбоконик" (Коник-Горбоконик). Через декілька років спробував себе в бізнесі, організувавши фірму по торгівлі товарами для тварин. В даний час грає в декількох антрепризних спектаклях. У кіно Андрій Федорцов дебютував в 1993 році у фільмі Дмитра Астрахана "Ти у мене одна", виконував в основному епізодичні ролі. Дізнаватися актора почали після невеликої ролі - радіорежисера Степана в знаменитому "Братові" (1998) Олексія Балабанова, вона принесла йому премію фестивалю акторів кіно "Сузір'я". Широкою популярністю і глядацькою любов'ю Андрій Федорцов зобов'язаний ролі Васи Рогова в серіалі "Убойна сила".

Дзюба Олександр Євгенійович
Олександр Дзюба народився 5 червня 1975 року на Україні в р. Мелітополі. У 1993-1997 рр. вчився в Київському Державному Інституті Театрального Мистецтва ім. И.К. Карпенка-Карого (КГИТІ), майстерня Різниковича. У 1994-1996 рр. - актор Державного Академічного Російського Драматичного Театру ім. Лесі Українки в м. Києві. Грав в спектаклі «Школа скандалу» по п'єсі Р. Шеридана «Школа лихослів'я», режисер-постановник М.Ю. Різникович. У 1997-1999 рр. - актора московського театру Романа Віктюка. Брав участь в антрепризі «Бульвар Сансет», (за сценічною версією В. Денисова кінофільму Біллі Уайлдера), в спектаклях: «Соломія. Дивні ігри Оскара Уайльда», «Пробудження весни» Франка Ведекинда. У 1999-2001 рр. - педагог Акторської Студії і режисер Державного Російського Драматичного Театру Естонії в м. Таллінні, де поставив як режисера спектакль «Мауглі» Радьярда Киплінга і грав в нім. З 2001 року по теперішній час - актор театру Р. Віктюка. Грає в спектаклях: «Соломія. Дивні ігри Оскара Уайльда», «Майстер і Маргарита. Сни Івана Бездомного», «Заводний апельсин», «Мою дружину звуть Моріс!», «Нетутешній сад. Рудольф Нурєєв».
У 2003 році грав в дипломному спектаклі режисера-аспіранта «Центру Мейерхольда» Олександра Потужного «Філоктет».
Акторські роботи в кіно і на телебаченні: телевізійний спектакль «Цей симпатичний біс» по повісті Миколи Хвильового «Іван Іванович», телесеріали:

Народився 6 травня 1932 року в Москві. Батько - Борис Мойсейович. Мати - Любов Олександрівна. Дочка - Надія, закінчила економічний факультет Вгика. Внук - Костянтин (1998 р.н.).

Батьки Олександра Білявського із-за революційних подій в країні і громадянської війни, що послідувала за ними, здобули лише початкову освіту, але зробили все можливе, щоб їх діти - старший Олександр, Ольга і молодший Анатолій - отримали вищу.

Дитинство Олександра пройшло в роки війни. Йому рано довелося випробувати і труднощі, і знегоди, але проте він не втратив жодного року навчання і в 1949 році закінчив московську школу № 468. Величезне значення для духовного розвитку і людського становлення хлопця грали повчання строгої бабусі Устинії Сергіївни, а також шкільне знайомство, яке потім перейшло в багаторічну дружбу, з Павлом Зубовим, сином відомого діяча радянської культури Василя Павловича Зубова. Зараз в Москві на будинку по В. Комуністичній вулиці, який до революції цілком належав цій сім'ї, встановлена меморіальна дошка. Сім'я Зубових дуже багато додала до того духовного становлення майбутнього артиста, яке почалося в його великій і дружній сім'ї.