|
 Народився 6 травня 1932 року в Москві. Батько - Борис Мойсейович. Мати - Любов Олександрівна. Дочка - Надія, закінчила економічний факультет Вгика. Внук - Костянтин (1998 р.н.).
Батьки Олександра Білявського із-за революційних подій в країні і громадянської війни, що послідувала за ними, здобули лише початкову освіту, але зробили все можливе, щоб їх діти - старший Олександр, Ольга і молодший Анатолій - отримали вищу.
Дитинство Олександра пройшло в роки війни. Йому рано довелося випробувати і труднощі, і знегоди, але проте він не втратив жодного року навчання і в 1949 році закінчив московську школу № 468. Величезне значення для духовного розвитку і людського становлення хлопця грали повчання строгої бабусі Устинії Сергіївни, а також шкільне знайомство, яке потім перейшло в багаторічну дружбу, з Павлом Зубовим, сином відомого діяча радянської культури Василя Павловича Зубова. Зараз в Москві на будинку по В. Комуністичній вулиці, який до революції цілком належав цій сім'ї, встановлена меморіальна дошка. Сім'я Зубових дуже багато додала до того духовного становлення майбутнього артиста, яке почалося в його великій і дружній сім'ї.
|
|
 Ірина Апексімова народилася 13 січня 1966 року у Волгограді, в сім'ї музикантів. Тато працював в музичній школі, мама Світлана Яківна - головним хормейстером в театрі музкомедії. Ірина була другою дитиною в сім'ї. Її старший брат Валерій Свет (син мами Ірини від першого браку) в 70-і роки організував у Волгограді один з перших ВІА.
Батьки в дочці душі не чаїли. "У неї були незвичайно красиві плаття, Світлана Яківна одягала Іру краще за всіх. Шила їй вбрання, десь діставала модні речі, балувала дочку як могла", - розповідала подруга Апексимової.
У Ірину були закохані багато хлопчиськ. Чорненька, струнка дівчинка з дивно красивими очима, вона привертала до себе увагу. Виділялася вона і своїм характером - жвава, смілива, весела, компанійська. Любила ігри хлопчиськ. Сама Апексимова якось призналася в інтерв'ю, що була в дитинстві жахливою хуліганкою, ходила разом з хлопчиськами битися школа на школу і вважала ганьбою отримувати "п'ятірки".
|
|
 Народилася 01.03 (29.02) 1948, Відень, Австрія
Звідки беруться героїні
Ірина Купченко народилася у Відні, де служив її батько. Незвичність долі їй була задана з народження: одна з найкрасивіших, привабливіших і загадковіших російських актрис народилася 29 лютого. Оскільки далеко від Батьківщини вдачі були простіші, то її мамі вдалося умовити чиновників записати дочці «нормальну» дату народження - 1 березня. Так це і пишеться у всіх довідниках і енциклопедіях.
Звичайне дитинство дочки військового проходило в переїздах з гарнізону в гарнізон, поки сім'я остаточно не влаштувалася в Києві, який Ірина називає «містом дитинства». Там вона одного разу пішла в Палац піонерів записуватися в який-небудь гурток. І записалася спочатку в театральний, а потім і в гурток кінооператорів. Крім того, Іра займалася танцями і марила про кар'єру балерини. Проте дочкці військового і вчительки англійської мови нічого було і мріяти про акторську професію - хіба це відповідне заняття для серйозної дівчини? Про те, щоб не послухатися батьків, Ірина навіть подумати не могла, і після закінчення школи в 1965 поступила на Романо-германське відділення інязу Київського університету ім. Т. Шевченка.
|
|
 Народився - 27 квітня 1927
Помер - 25 червня 1999
Заслужений артист РРФСР (1978).
Дитинство у майбутнього артиста було важке. Виховувався без батька. Мати працювала санітаркою в пологовому будинку. А сам він з початку війни трудився на заводі «Фрезер», обточував болванки для артилерійських снарядів.
У 1943 році відбулася подія, що в корені перевернула життя майбутнього артиста, - він написав лист Сталіну, в якому просив послати його вчитися в театральне училище. І трапилося неймовірне: з Кремля прийшов папір: «Направити товариша Моргунова Е. А. для надходження в театр імені Таїрова як актор допоміжного складу». Проте в театрі юне дарування попрацювало не довго. В кінці 1944 року він перейшов на акторський факультет ВГИКу, в майстерню Сергія Герасимова.
Грошей новоспеченому студентові катастрофічно не вистачало, і він їздив на суспільному транспорті безкоштовно. А робив це так. Входив в автобус і голосно говорив: «Громадяни пасажири, приготуйте квитки» - і статечно йшов по салону, перевіряючи їх. Потім виходив і сідав в інший автобус. Так і доїжджав до інституту.
|
Народився 31 січня 1948 року
Георгій Хачатурович Мартиросян. Фактурний виконавець епізодичних ролей, грає переважно представників кримінального миру. Серед фільмів: «Пірати ХХ століття», «Салон краси», «Биндюжник і король», «Гріх. Історія пристрасті», «Любити по-російськи».
Велике зростання, значні біцепси, безпристрасна особа, дрібні кучері на величезній голові - таким Георгій Мартіросян постає майже у всіх своїх фільмах. Перший час режисери використовували тільки його зовнішні дані, проте з часом актор почав з'являтися і в несподіваних ролях, де Мартиросян проявляє і комедійний талант. У «Першому коханні» це тупуватий, але щиро захоплений собою лакей, а в «Президентові і його внучці» - голубуватий господар художнього салону.
Будучи актором театру Сатири Георгій Мартиросян познайомився з Тетяною Васильевою. Незабаром вони одружилися, а потім разом покинули цю сцену. Тепер працюють в антрепризах.
Серед інших фільмів за участю Мартиросяна: «Кінець імператора тайги», «Кольє Шарлоти», «Аеліта, не приставай до чоловіків», «Двоє в новому будинку», «Чаша терпіння», «Баболюб-2», «Шизофренія», «Імпотент», «Ворошиловський стрілок».
Заслужений артист Росії |
Георгій Дрозд народився на Україні. У 1963-му закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого. Працював в Одеському російському драматичному театрі, Ризькому академічному театрі російської драми, з 1988 року (з перервами) - в Київському (тепер - Національному) академічному театрі російської драми імені Лесі Українки. Серед основних зіграних ролей - Григорій («Григорій Мелехов» по Шолохову), Джері («Що трапилося в зоопарку» Олбі), Лопахін («Вишневий сад» Чехова), Нерон («Театр часів Нерона і Сенеки» Радзінського), Макмерфі («Пролітаючи над гніздом зозулі» по Кизі), Подсєкальников («Самовбивця» Ердмана), Крапп («Фернандо Крапп написав мені цей лист» Дорста). Знявся в більш ніж 50 фільмах. |
|
 Народився 6 жовтня 1940 р. в м. Москві. Дружина - Говорова Тетяна Миколаївна, Заслужена артистка Росії, актриса театру імені М.Н.Єрмолової. Донька - Олександра (1967 р.н.), лікар. Внучка - Наташа.
Віктор Павлов народився в районі Арбату на Сивцевом Вражке. Дитинство припало на воєнні роки. Було голодним і холодним. Незабутній спогад тих років - прихід з війни батька - і він, п'ятирічний хлопчисько, обіймає його, вдихаючи запах батьківської гімнастерки. Особливою любов'ю Віктора були птахи, пристрасть до них він проніс крізь усе життя. Ці давні, важкі, суперечливі роки тепер згадуються з теплотою і ніжністю. Були багато друзів, починалося мирне, світле життя з надією на щастя.
|
|
 28.07.1923, місто Уразов, Курська область - 17.09.1987, Москва
Актор, режисер, сценарист
Народний артист СРСР (1983). Лауреат Державної премії імені Братів Васильевих (1982, за роль у фільмі "Факти минулого дня")
Кіно
Володимир Басов закінчив режисерський факультет Вгика (1952, майстерня М.Ромма і С.Юткевича).
З 1952 - режисер і актор кіностудії "Мосфільм ".
Як актор дебютував у фільмі "Школа мужності" - 1954 (епізод), виконав більше 80-ти ролей в кіно.
|
|
 Валерій Золотухин народився 24 червня 1941 р.
Закінчив відділення музичної комедії Державного інституту театрального мистецтва ім. А.В.Луначарського (1963). У 1963-1964 - актор Академічного театру ім. Моссовета, з 1964 - Театру драми і комедії на Таганці.
Народний артист РРФСР (1987).
Дитинство Валерія Золотухіна пройшло в Алтайському селі з поетичною назвою "Швидкий витік". Найяскравіше, що він пам'ятає з того періоду, і що, врешті-решт, сплавило його характер, рішучий і дзвінкий, як дамаська сталь - це дитинство на милицях. Семирічним хлоп'ям вивалився він з вікна другого поверху і сильно ударив коліно. Не відразу надали йому допомогу, та і допомога ця вийшла неправильною - від стегна до щиколотки закували ногу в гіпс. На щастя під цим панциром завелися воші, і хлопчисько олівцем розчесав набряк. Гіпс довелося зняти. А інакше б Валерій на все життя залишився б калікою.
|
|
 Андрій Федорцов
Андрій Федорцов народився 13 серпня 1968 року в Ленінграді, батько його працював в НДІ, а мати була лікарем. У 1986 році він закінчив Ленінградське мореходне училище, плавав на вантажному судні. Потім відслужив в армії, пішов в запас сержантом, командиром мінно-підривного взводу. У 1989 році Андрій Федорцов закінчив фермерську школу, засновану в Петербурзі за сприяння італійців. З 1992 року почав випускати поетичний для літератури журнал "Мансарда", був членом редколегії, потім - директором видавництва "Мансарда". Пропрацювавши на громадських засадах актором в студії "Слід" при дитячому будинку, Андрій Федорцов поступив в Санкт-петербурзьку театральну академію, яку і закінчив в 1996 році. Згодом актор працював в Академічному театрі комедії ім. Н.П.Акимова, був зайнятий в спектаклі "Алхіміки" і в постановках для дітей "Чарівник Смарагдового міста", "Урфін Джус і його дерев'яні солдати" (Страшила), "Коник-Горбоконик" (Коник-Горбоконик). Через декілька років спробував себе в бізнесі, організувавши фірму по торгівлі товарами для тварин. В даний час грає в декількох антрепризних спектаклях. У кіно Андрій Федорцов дебютував в 1993 році у фільмі Дмитра Астрахана "Ти у мене одна", виконував в основному епізодичні ролі. Дізнаватися актора почали після невеликої ролі - радіорежисера Степана в знаменитому "Братові" (1998) Олексія Балабанова, вона принесла йому премію фестивалю акторів кіно "Сузір'я". Широкою популярністю і глядацькою любов'ю Андрій Федорцов зобов'язаний ролі Васи Рогова в серіалі "Убойна сила".
|
|
|
