|
 Дзюба Олександр Євгенійович
Олександр Дзюба народився 5 червня 1975 року на Україні в р. Мелітополі. У 1993-1997 рр. вчився в Київському Державному Інституті Театрального Мистецтва ім. И.К. Карпенка-Карого (КГИТІ), майстерня Різниковича. У 1994-1996 рр. - актор Державного Академічного Російського Драматичного Театру ім. Лесі Українки в м. Києві. Грав в спектаклі «Школа скандалу» по п'єсі Р. Шеридана «Школа лихослів'я», режисер-постановник М.Ю. Різникович. У 1997-1999 рр. - актора московського театру Романа Віктюка. Брав участь в антрепризі «Бульвар Сансет», (за сценічною версією В. Денисова кінофільму Біллі Уайлдера), в спектаклях: «Соломія. Дивні ігри Оскара Уайльда», «Пробудження весни» Франка Ведекинда. У 1999-2001 рр. - педагог Акторської Студії і режисер Державного Російського Драматичного Театру Естонії в м. Таллінні, де поставив як режисера спектакль «Мауглі» Радьярда Киплінга і грав в нім. З 2001 року по теперішній час - актор театру Р. Віктюка. Грає в спектаклях: «Соломія. Дивні ігри Оскара Уайльда», «Майстер і Маргарита. Сни Івана Бездомного», «Заводний апельсин», «Мою дружину звуть Моріс!», «Нетутешній сад. Рудольф Нурєєв».
У 2003 році грав в дипломному спектаклі режисера-аспіранта «Центру Мейерхольда» Олександра Потужного «Філоктет».
Акторські роботи в кіно і на телебаченні: телевізійний спектакль «Цей симпатичний біс» по повісті Миколи Хвильового «Іван Іванович», телесеріали:
|
|
 Якубов Олексій Андрійович
Народився 12 квітня 1960 року в Москві. Закінчив ГИТИС в 1980 році (курс О. Табакова). У 1980-85 роках працював в Дитячому музичному театрі. У театрі "Сатирикон" з 1985 року.
Заслужений артист Росії.
Ролі: Шекспір ("Що наше життя?"), Фарцовщик ("Обличчя"), Ліхос ("Геркулес і Авгієві стайні"), Табак ("Мауглі"), Екстраваганц ("Багдадський злодій"), Король ("Голий король"), Пан Діафуарус ("Уявний хворий"), Рагно ("Сирано де Бержерак"). Граф Альбафьоріта ("Господиня готелю"), Керівник ("Перетворення"), Петро ("Ромео і Джульєта"), Ведучий ("Шоу-сатирикон"), Джекоб-Гачок ("Трьохкопійчана опера"), Старий Отрапа ("Жак і його пан"), Розенкранц, Могильник ("Гамлет"), Батько Амброуз ("Слуги і сніг"), Директор, Дрізд ("Шантеклер"), Дезідеріо ("Синьйор Тодеро господар"), Юсов ("Прибуткове місце"), Шпріх ("Маскарад").
|
|
 Важов Максим Вікторович
Народився 27 квітня 1974 року.
Актор театру "Колесо" м. Самара.
Грає в спектаклях:
Винахідливий закоханий - Фінардо, друг Дорістео
Шизіки-френики - Михайло
Мишоловка - Сержант поліції Тротер
Мауглі - Мауглі
|
|
 Чиркова Євгенія Євгеніївна
Народилася в Краснодарі 29 жовтня 1974 року.
Закінчила Університет культури і мистецтв і Музичне училище ім. Римського-Корсакова.
Вчиться на першому курсі режисерського факультету ГИТИСа (майстерня С.Голомазова) за фахом актор драматичного театру і кіно.
Працювала на радіо ХІТ-ФМ. На телебаченні вела розважальні програми.
Вела «Вісті» на РТР, «Сьогодні» на НТВ, «Новини» на РБК.
|
|
 Євгеній Евстігнєєв народився 9 жовтня 1926 в Нижньому Новгороді. Закінчив Горьковське театральне училище (1951). У 1951-1954 - актор Володимирського обласного драматичного театру. У 1956 закінчив Школу-студію ім. В.І.Немировича-Данченко при МХАТ і став актором цього театру. У 1957-1970 - актор театру «Сучасник», з 1970 - актор МХАТ. Л.Іванова, що закінчила Школу-студію МХАТ роком раніше, згадує: «Є.Евстігенєєв дуже любив програвання якійсь ситуації, знаходив несподівані, унікальні пристосування, робив це віртуозно, любив грати. Від нього виходила колосальна енергія, і тому він завжди запалював собою зал».
Євгеній Евстігнєєв стояв у витоків театру «Сучасник». У трупі «Єфремовського МХАТу», що саме формувалась Євстігнєєв став однією з ключових фігур. Він був зайнятий у всіх найважливіших постановках. Першою роллю Евстігнєєва в театрі стала роль Чернова в спектаклі "Вічно живі", яким відкрився «Сучасник» в 1956.
|
|
 Георгій Олександрович Юматов народився 11 березня 1926 року в Москві. З шкільних років він мріяв стати моряком, тому серйозно займався спортом. У 1941 році Георгія Юматова зарахували у військово-морську школу.
Незабаром почалася війна, він почав рватися на фронт, і в 1942 році це йому вдалося. Служив Юматов юнгою на торпедних катерах, був рульовим. У складі частин Азовської і Дунайських флотилій він брав участь в багатьох боях, зокрема штурмі Ізмаїла, в узятті Бухареста, Будапешта, Відня, серед його бойових нагород - медаль Ушакова. Демобілізувався Георгій Юматов в травні 1945 року, а в 1946 році після випадкової зустрічі з Григорієм Александровим він опинився на знімальному майданчику фільму "Весна".
|
|
 Народився 10 листопада 1951 року в звичайній сім'ї в місті Орєхово-Зуєво Московській області. У 1970 році закінчив школу. Пройшов службу в Радянській армії. У 1974 році поступив в ГИТИС. У 1978 році Віктор Сухоруков закінчив ГИТИС (курс В. П. Остальського, педагог Л. Князева). Після закінчення ГИТИСу Віктор виїхав до Ленінграда і поступив в Театр комедії імені Н. П. Акімова.
У житті актора був важкий період: через надмірне захоплення вином в 1982 році Сухорукова звільняють з трупи, без права влаштування на роботу терміном на півроку. На декілька років він випадає з професії, бідує, бродяжить. В цей час йому доводилося працювати вантажником, посудомийником, хліборізом. Але знайшов в собі сили повернутися і, змінивши декілька театрів Ленінграду, знов опинився в трупі Театру Комедії. Лише у 1986 році Сухоруков, нарешті, був прийнятий в Театр імені Ленінського комсомолу. Тут він зіграв в спектаклях: «Одруження Белугіна» (1987), «Дракон» (1988), «Та є здоровою дурість!» (1991), «Діти райка» (1991). У кіно Віктор Сухоруков до кінця 80-х років XX століття був абсолютно не затребуваний
|
|
Владислав Ігнатович Стржельчик
Vladislav Strzhelchik
( 31.01.1921 року [Петроград (Санкт-Петербург)]- 14.02.1995 року )
Росія (russia)
Він міг грати практично все: від бойовиків і пригод до драми і класики, від музичних фільмів до комедій і фільмів для дітей.
У 1947 році закінчив студію при БДТ ім. М.Горького.
Перший успіх, популярність пришли до В.І.Стржельчику в кінці 1940-х: критика відзначила його Грекова в спектаклі "Вороги"(1948). Потім були цілий ряд ролей в костюмних п'єсах: у "Дівчині з глеком"(1949), Рюї Блаз в однойменній п'єсі (1952), в "Слузі двох панів" (1953), в "Викритому чудотворцеві" (1955).
|
|
 28.07.1923, місто Уразов, Курська область - 17.09.1987, Москва
Актор, режисер, сценарист
Народний артист СРСР (1983). Лауреат Державної премії імені Братів Васильевих (1982, за роль у фільмі "Факти минулого дня")
Кіно
Володимир Басов закінчив режисерський факультет Вгика (1952, майстерня М.Ромма і С.Юткевича).
З 1952 - режисер і актор кіностудії "Мосфільм ".
Як актор дебютував у фільмі "Школа мужності" - 1954 (епізод), виконав більше 80-ти ролей в кіно.
|
|
 Валерій Золотухин народився 24 червня 1941 р.
Закінчив відділення музичної комедії Державного інституту театрального мистецтва ім. А.В.Луначарського (1963). У 1963-1964 - актор Академічного театру ім. Моссовета, з 1964 - Театру драми і комедії на Таганці.
Народний артист РРФСР (1987).
Дитинство Валерія Золотухіна пройшло в Алтайському селі з поетичною назвою "Швидкий витік". Найяскравіше, що він пам'ятає з того періоду, і що, врешті-решт, сплавило його характер, рішучий і дзвінкий, як дамаська сталь - це дитинство на милицях. Семирічним хлоп'ям вивалився він з вікна другого поверху і сильно ударив коліно. Не відразу надали йому допомогу, та і допомога ця вийшла неправильною - від стегна до щиколотки закували ногу в гіпс. На щастя під цим панциром завелися воші, і хлопчисько олівцем розчесав набряк. Гіпс довелося зняти. А інакше б Валерій на все життя залишився б калікою.
|
|
|
