|
 Народився - 27 квітня 1927
Помер - 25 червня 1999
Заслужений артист РРФСР (1978).
Дитинство у майбутнього артиста було важке. Виховувався без батька. Мати працювала санітаркою в пологовому будинку. А сам він з початку війни трудився на заводі «Фрезер», обточував болванки для артилерійських снарядів.
У 1943 році відбулася подія, що в корені перевернула життя майбутнього артиста, - він написав лист Сталіну, в якому просив послати його вчитися в театральне училище. І трапилося неймовірне: з Кремля прийшов папір: «Направити товариша Моргунова Е. А. для надходження в театр імені Таїрова як актор допоміжного складу». Проте в театрі юне дарування попрацювало не довго. В кінці 1944 року він перейшов на акторський факультет ВГИКу, в майстерню Сергія Герасимова.
Грошей новоспеченому студентові катастрофічно не вистачало, і він їздив на суспільному транспорті безкоштовно. А робив це так. Входив в автобус і голосно говорив: «Громадяни пасажири, приготуйте квитки» - і статечно йшов по салону, перевіряючи їх. Потім виходив і сідав в інший автобус. Так і доїжджав до інституту.
|
|
 Народився 19 лютого 1947 року.
Заслужений артист Росії.
Актор Московського драматичного театру ім. Н.В.Гоголя.
Ролі в кіно:
Хмари (1973)
Життєва справа (кіноальманах) (1976)
Поки коштують гори (1976)
Де ти, любов? (1980)
Мелодія на два голоси (1980)
Державний кордон (1980-1988)
Викрадення століття (1981)
Третій вимір (1981)
|
|
 Євгеній Евстігнєєв народився 9 жовтня 1926 в Нижньому Новгороді. Закінчив Горьковське театральне училище (1951). У 1951-1954 - актор Володимирського обласного драматичного театру. У 1956 закінчив Школу-студію ім. В.І.Немировича-Данченко при МХАТ і став актором цього театру. У 1957-1970 - актор театру «Сучасник», з 1970 - актор МХАТ. Л.Іванова, що закінчила Школу-студію МХАТ роком раніше, згадує: «Є.Евстігенєєв дуже любив програвання якійсь ситуації, знаходив несподівані, унікальні пристосування, робив це віртуозно, любив грати. Від нього виходила колосальна енергія, і тому він завжди запалював собою зал».
Євгеній Евстігнєєв стояв у витоків театру «Сучасник». У трупі «Єфремовського МХАТу», що саме формувалась Євстігнєєв став однією з ключових фігур. Він був зайнятий у всіх найважливіших постановках. Першою роллю Евстігнєєва в театрі стала роль Чернова в спектаклі "Вічно живі", яким відкрився «Сучасник» в 1956.
|
Народився 31 січня 1948 року
Георгій Хачатурович Мартиросян. Фактурний виконавець епізодичних ролей, грає переважно представників кримінального миру. Серед фільмів: «Пірати ХХ століття», «Салон краси», «Биндюжник і король», «Гріх. Історія пристрасті», «Любити по-російськи».
Велике зростання, значні біцепси, безпристрасна особа, дрібні кучері на величезній голові - таким Георгій Мартіросян постає майже у всіх своїх фільмах. Перший час режисери використовували тільки його зовнішні дані, проте з часом актор почав з'являтися і в несподіваних ролях, де Мартиросян проявляє і комедійний талант. У «Першому коханні» це тупуватий, але щиро захоплений собою лакей, а в «Президентові і його внучці» - голубуватий господар художнього салону.
Будучи актором театру Сатири Георгій Мартиросян познайомився з Тетяною Васильевою. Незабаром вони одружилися, а потім разом покинули цю сцену. Тепер працюють в антрепризах.
Серед інших фільмів за участю Мартиросяна: «Кінець імператора тайги», «Кольє Шарлоти», «Аеліта, не приставай до чоловіків», «Двоє в новому будинку», «Чаша терпіння», «Баболюб-2», «Шизофренія», «Імпотент», «Ворошиловський стрілок».
Заслужений артист Росії |
Георгій Дрозд народився на Україні. У 1963-му закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого. Працював в Одеському російському драматичному театрі, Ризькому академічному театрі російської драми, з 1988 року (з перервами) - в Київському (тепер - Національному) академічному театрі російської драми імені Лесі Українки. Серед основних зіграних ролей - Григорій («Григорій Мелехов» по Шолохову), Джері («Що трапилося в зоопарку» Олбі), Лопахін («Вишневий сад» Чехова), Нерон («Театр часів Нерона і Сенеки» Радзінського), Макмерфі («Пролітаючи над гніздом зозулі» по Кизі), Подсєкальников («Самовбивця» Ердмана), Крапп («Фернандо Крапп написав мені цей лист» Дорста). Знявся в більш ніж 50 фільмах. |
|
 28.07.1923, місто Уразов, Курська область - 17.09.1987, Москва
Актор, режисер, сценарист
Народний артист СРСР (1983). Лауреат Державної премії імені Братів Васильевих (1982, за роль у фільмі "Факти минулого дня")
Кіно
Володимир Басов закінчив режисерський факультет Вгика (1952, майстерня М.Ромма і С.Юткевича).
З 1952 - режисер і актор кіностудії "Мосфільм ".
Як актор дебютував у фільмі "Школа мужності" - 1954 (епізод), виконав більше 80-ти ролей в кіно.
|
|
 Валерій Золотухин народився 24 червня 1941 р.
Закінчив відділення музичної комедії Державного інституту театрального мистецтва ім. А.В.Луначарського (1963). У 1963-1964 - актор Академічного театру ім. Моссовета, з 1964 - Театру драми і комедії на Таганці.
Народний артист РРФСР (1987).
Дитинство Валерія Золотухіна пройшло в Алтайському селі з поетичною назвою "Швидкий витік". Найяскравіше, що він пам'ятає з того періоду, і що, врешті-решт, сплавило його характер, рішучий і дзвінкий, як дамаська сталь - це дитинство на милицях. Семирічним хлоп'ям вивалився він з вікна другого поверху і сильно ударив коліно. Не відразу надали йому допомогу, та і допомога ця вийшла неправильною - від стегна до щиколотки закували ногу в гіпс. На щастя під цим панциром завелися воші, і хлопчисько олівцем розчесав набряк. Гіпс довелося зняти. А інакше б Валерій на все життя залишився б калікою.
|
Народився 24 липня 1950 року в селі Велике Вітно Вітебської області в Білорусії.
Закінчив Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії (1975).
З 1975 - актор кіностудії "Ленфільм".
Вже на другому курсі почав зніматися в кіно. Перша роль, зіграна студентом Анатолієм Рудаковим, роль Осиніна в картині режисера Бірмана "Я служу на кордоні".
До 1993 року Анатолій Рудаков активно знімався в кіно, але почався дуже складний час в кінематографі 90-х років.
Довелося шукати собі застосування, пробувати свої сили в іншому.
В даний час він є віце-президентом Сестрорецької Асоціації малих інститутів ВАТ "Самі" |
|
 Народився 6 травня 1932 року в Москві. Батько - Борис Мойсейович. Мати - Любов Олександрівна. Дочка - Надія, закінчила економічний факультет Вгика. Внук - Костянтин (1998 р.н.).
Батьки Олександра Білявського із-за революційних подій в країні і громадянської війни, що послідувала за ними, здобули лише початкову освіту, але зробили все можливе, щоб їх діти - старший Олександр, Ольга і молодший Анатолій - отримали вищу.
Дитинство Олександра пройшло в роки війни. Йому рано довелося випробувати і труднощі, і знегоди, але проте він не втратив жодного року навчання і в 1949 році закінчив московську школу № 468. Величезне значення для духовного розвитку і людського становлення хлопця грали повчання строгої бабусі Устинії Сергіївни, а також шкільне знайомство, яке потім перейшло в багаторічну дружбу, з Павлом Зубовим, сином відомого діяча радянської культури Василя Павловича Зубова. Зараз в Москві на будинку по В. Комуністичній вулиці, який до революції цілком належав цій сім'ї, встановлена меморіальна дошка. Сім'я Зубових дуже багато додала до того духовного становлення майбутнього артиста, яке почалося в його великій і дружній сім'ї.
|
|
 ЛЬОВТОВА
Марина Вікторівна
27.04.1959, Нерюктяйський наслег Мегино-кангаласського району Якутської АССР - 27.02.2000, селище Розбрати Одінцовського району Підмосков'я
Заслужена артистка Росії
Дочка лікарів
Марина Льовтова народилася 27 квітня 1959 р. У Нерюктайськом наслезі Мегіно-кангаласького району Якутської АССР, в сім'ї лікарів. Саме сюди розподілили її батьків, що закінчили 1-й Медичний інститут в Пітері. Так вже вийшло, що в цьому невеликому селищі вони були єдиними лікарями, так що пологи довелося приймати тату. Не дивно, що він так перехвилювався, що навіть спочатку не міг і зміркувати, хто ж у нього народився - дочка або син.
|
|
|
