Зірки вітчизняного кіно
Георгій Францевич Мілляр
(07.11.1903 року — 04.06.1993 року)- Росія
Георгій Францевич стверджував, що він «представляє нечисту силу в кінематографі» Неперевершена Баба-яга, біси, мара, водяна, Кощії і нездійснена мрія — роль Суворова.
ПО ІРОНІЇ ДОЛІ ПЕРША КАЗКА за участю Мілляра відбулася в житті. Актор зіграв Попелюшку. Георгій Францевіч працював бутафором в провінційному театрі, але, мріючи про сцену, вивчив всі ролі напам'ять. І ось — відбулося! Раптова хвороба артистки. У театрі паніка. Доведеться відміняти спектакль. Але хтось пригадав про старанного бутафора... Несподіваний дебют пройшов вдало, і на плечі юного Мілляра поклали ще один обов'язок — бути «швидкою допомогою». Так в 1920 р. почалася акторська кар'єра Георгія Францевича. А в 1924-му він вже відомий провінційний актор — вступає до Школи юніорів при Московському театрі Революції (зараз Театр ім. Маяковського). «За своїми психологічними даними, — згадував Мілляр, — я був „важким“ учнем, і багато викладачів кинули б мене, якби до їх нетерпіння не домішувалося відчуття професійної допитливості, викликане, як говорять в театральному середовищі, важкістю матеріалу. Незабаром Мілляр зайняв в театрі міцне положення: був улюбленцем колективу і вважався репертуарним актором. З театру він „вигнав“ себе самого в 1938 р., коли остаточно пішов в кіно.
Народився 20.05.1967 року — Запоріжжя (Україна)
Дитинство
Гоша Куценко народився в українському місті Запоріжжя. Його батьки не мали ніякого відношення до акторського світу. Тато, Георгій Павлович, працював в міністерстві радіопромисловості, а мама, Світлана Василівна, була лікарем-ренгенологом в лікарні.
Взагалі-то батьки назвали свого сина Юрієм на честь великого космонавта Гагаріна. Але в дитинстві мама називала його Гошею, і хлопчикові це подобалося. До того ж хлопчик не вимовляв букву «р», і це ім'я йому було вимовляти легко.
Батьки приділяли синові багато уваги. Він добре вчився — по багатьом предметам у нього були «п'ятірки», не давалася лише «хімія», по якій була «четвірка». Навчання Гоша вдало суміщав із спортом. Він з дитинства захопився боротьбою, ходив в спортивну секцію. Треба сказати, що Гоша взагалі ріс жвавим хлопчиком.
Євгеній Евстігнєєв народився 9 жовтня 1926 в Нижньому Новгороді. Закінчив Горьковське театральне училище (1951). У 1951–1954 — актор Володимирського обласного драматичного театру. У 1956 закінчив Школу-студію ім. В.І.Немировича-Данченко при МХАТ і став актором цього театру. У 1957–1970 — актор театру «Сучасник», з 1970 — актор МХАТ. Л.Іванова, що закінчила Школу-студію МХАТ роком раніше, згадує: «Є.Евстігенєєв дуже любив програвання якійсь ситуації, знаходив несподівані, унікальні пристосування, робив це віртуозно, любив грати. Від нього виходила колосальна енергія, і тому він завжди запалював собою зал».
Євгеній Евстігнєєв стояв у витоків театру «Сучасник». У трупі «Єфремовського МХАТу», що саме формувалась Євстігнєєв став однією з ключових фігур. Він був зайнятий у всіх найважливіших постановках. Першою роллю Евстігнєєва в театрі стала роль Чернова в спектаклі «Вічно живі», яким відкрився «Сучасник» в 1956.
Народилася 01.03 (29.02) 1948, Відень, Австрія
Звідки беруться героїні
Ірина Купченко народилася у Відні, де служив її батько. Незвичність долі їй була задана з народження: одна з найкрасивіших, привабливіших і загадковіших російських актрис народилася 29 лютого. Оскільки далеко від Батьківщини вдачі були простіші, то її мамі вдалося умовити чиновників записати дочці «нормальну» дату народження — 1 березня. Так це і пишеться у всіх довідниках і енциклопедіях.
Звичайне дитинство дочки військового проходило в переїздах з гарнізону в гарнізон, поки сім'я остаточно не влаштувалася в Києві, який Ірина називає «містом дитинства». Там вона одного разу пішла в Палац піонерів записуватися в який-небудь гурток. І записалася спочатку в театральний, а потім і в гурток кінооператорів. Крім того, Іра займалася танцями і марила про кар'єру балерини. Проте дочкці військового і вчительки англійської мови нічого було і мріяти про акторську професію — хіба це відповідне заняття для серйозної дівчини? Про те, щоб не послухатися батьків, Ірина навіть подумати не могла, і після закінчення школи в 1965 поступила на Романо-германське відділення інязу Київського університету ім. Т. Шевченка.
Салопін Микита Васильович
- Народився 9 березня 1970 року
- Закінчив МХАТ в 1996 році, майстерня Л.Дурова.
- Грає в театрі «На Малій Бронній» з 1998 року.
Ролі, зіграні в театрі: Н. Воронов «Пристрасті по Торчплову», Степан; Ф. Ведекінд «Лулу», Шварц, Гильті, маніяк; Ф. Дюрренматт «Метеор», пастер Лютц; К. Марло «Доктор Фауст», Робін; А. Н. Островський «Ліс», Мілонов, Восмібратов; А. і Б. Стругацькі «Жиди міста Пітера», Артур, Егорич; Н. Саймон «Дурні», Мишкин; Л. Малюгін «Дорога до Нью-Йорка», сищик; В. Гуркин «Золоті яблука», Ігнашка.
Режисер
Народився в м. Москва (2.06.1963)
Закінчив Московський держ. університет культури, факультет театральної режисури (1984), Вищі курси, майстерню А.Ю.Германа і С.І. Кармаліти (2001).
Працював у Всесоюзному об'єднанні «Союздержцирк».
Всесоюзна дирекція по підготовці циркових програм, атракціонів і номерів майстрової клоунади і музичної ексцентрики. За номер музичного ексцентрика Е. Гордєєва отримав в Берліні 1 місце в конкурсі номерів клоунади.
Працював режисером в тетрі-студії «На п'ятому поверсі.»
Працював режисером в театрі-студії «Темп» СТД РРФСР.
Народився 24 липня 1950 року в селі Велике Вітно Вітебської області в Білорусії.
Закінчив Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії (1975).
З 1975 — актор кіностудії «Ленфільм».
Вже на другому курсі почав зніматися в кіно. Перша роль, зіграна студентом Анатолієм Рудаковим, роль Осиніна в картині режисера Бірмана «Я служу на кордоні».
До 1993 року Анатолій Рудаков активно знімався в кіно, але почався дуже складний час в кінематографі 90-х років.
Довелося шукати собі застосування, пробувати свої сили в іншому.
В даний час він є віце-президентом Сестрорецької Асоціації малих інститутів ВАТ «Самі»
Андрій Федорцов
Андрій Федорцов народився 13 серпня 1968 року в Ленінграді, батько його працював в НДІ, а мати була лікарем. У 1986 році він закінчив Ленінградське мореходне училище, плавав на вантажному судні. Потім відслужив в армії, пішов в запас сержантом, командиром мінно-підривного взводу. У 1989 році Андрій Федорцов закінчив фермерську школу, засновану в Петербурзі за сприяння італійців. З 1992 року почав випускати поетичний для літератури журнал «Мансарда», був членом редколегії, потім — директором видавництва «Мансарда».
Пропрацювавши на громадських засадах актором в студії «Слід» при дитячому будинку, Андрій Федорцов поступив в Санкт-петербурзьку театральну академію, яку і закінчив в 1996 році. Згодом актор працював в Академічному театрі комедії ім. Н.П.Акимова, був зайнятий в спектаклі «Алхіміки» і в постановках для дітей «Чарівник Смарагдового міста», «Урфін Джус і його дерев'яні солдати» (Страшила), «Коник-Горбоконик» (Коник-Горбоконик). Через декілька років спробував себе в бізнесі, організувавши фірму по торгівлі товарами для тварин.
В даний час грає в декількох антрепризних спектаклях. У кіно Андрій Федорцов дебютував в 1993 році у фільмі Дмитра Астрахана «Ти у мене одна», виконував в основному епізодичні ролі. Дізнаватися актора почали після невеликої ролі — радіорежисера Степана в знаменитому «Братові» (1998) Олексія Балабанова, вона принесла йому премію фестивалю акторів кіно «Сузір'я». Широкою популярністю і глядацькою любов'ю Андрій Федорцов зобов'язаний ролі Васи Рогова в серіалі «Убойна сила».
Снаткіна Ганна Олексіївна
Народилася 13 липня 1983 року в Москві. Батько — один з головних конструкторів літального апарату «Буран», мати — викладач МАІ.
З трьох років займалася спортивною гімнастикою і спортивною аеробікою.
Закінчила ВГИК.
Свій перший авторський гонорар -300 рублів — майбутня актриса отримала, сфотографувавшись для обкладинок дамських романів.
Народився 18 грудня 1957 року в Курську в сім'ї інженерів, вчився в музичній школі.
У 1973 році приїхав до Москви на канікули і потрапив на очі асистентові режисера Володимира Рогового, завдяки чому зіграв одну з центральних ролей у фільмі «Юнга Північного флоту».
Після закінчення в 1975 році школи він намагався вступати до творчих вузів Москви, але ні в один з них його не прийняли. У результаті Ігор Скляр опинився в числі студентів Ленінградського інституту театру, музики і кінематографії, на курсі Льва Додіна. Закінчивши в 1979 році ЛГИТМіК, Ігор Ськляр один сезон відпрацював в Томськом ТЮЗі, потім повернувся до Курська, відслужив в армії.
З 1983 р. — актор Ленінградського Малого драматичного театру.