|
 Юрій Кузнецов народився в місті Абакан Красноярського краю в сім'ї офіцера міліції. Згадуючи про своє дитинство, Юрій Олександрович розповідає, що товариші батька по роботі нерідко бували у них удома, так що міліцейську службу він пізнав з ранніх років. Згодом це йому стало в нагоді, але про це трохи пізніше.
Вчившись в школі, Юрій записався в драмгурток. Театр настільки захопив хлопчика, що коли він закінчив школу, то вирішив вибрати акторську дорогу.
|
|
 Сергій Безруков народився в Москві 18 жовтня 1973 року в Москві в сім'ї актора Театру Сатири Віталія Безрукова. Батько назвав його Сергієм на честь безмірного шанованого ним поета Сергія Єсеніна.
Віталій Безруков досить насторожено віднісся до наміру сина стати актором. Але, коли Сергій брав участь в шкільних спектаклях, Безруков-старший вчив його не грати, а проживати життя на сцені. У чотирнадцять років, коли Сергію довелося грати Леонідика в спектаклі "Мій бідний Марат", він запам'ятав свої відчуття - голодно, холодно, мерехтить вогонь печі-буржуйки... Батько навчив його відчувати це.
|
|
 Дмитро Мар'янов народився 01.12.1969. Лауреат премії ім. Євгенія Леонова (1998, спектакль «Дві жінки»)
Вперше Дмитро Мар'янов з'явився на екрані в 1986 році в дитячому музичному фільмі режисера Георгія Юнгвальд-Хилькевича «Вище за веселку». Картина була абсолютно нетиповою для того часу. Чарівний сюжет, прекрасна музика і пісні - все це створювало незвичайну атмосферу якогось світлого, радісного свята. Більше всього дивував глядачів головний герой - восьмикласник Алік, якого і зіграв Діма Мар'янов. Він був абсолютно не схожий на хлопчиськ свого покоління - дивно одягався, мав дивну зачіску і дивно співав (голосом нікому ще не відомого Володимира Молодшого).
|
|
 Олеся Судзіловська народилася 20 травня 1974 року в м. Зеленограді Московської області в сім'ї інженерів. Мама і тато закінчили інститут м'ясомолочної продукції.
У чотири роки Олеся почала займатися художньою гімнастикою. Протягом дванадцяти років дівчинка відточувала свою майстерність, добившись непоганих результатів - стала кандидатом в майстри спорту. І зараз, після багатьох років, в рухах актриси відчувається вироблена в дитинстві пластика. Природно, що ні про яке кіно Олеся і не мріяла, всі її помисли були направлені у бік великого спорту. Як це часто буває, в справу втрутився випадок.
|
|
 Фадєєва Ольга Юхимівна, народилася 15 жовтня 1978 у Мінську.
Батьки Ольги Фадєєвої були артистами балету, тому не дивно, що дівчинка з ранніх років 'заразилася' цим мистецтвом. Вона твердо вирішила стати відомою балериною - ні більше, ні менше. Як же було її розчарування, коли її не прийняли в хореографічне училище! Ольга признається, що тоді у неї від цього навіть піднялася температура. Посумувавши, дівчина вирішила поступити в театральний ліцей. Що ж, можливо ми і втратили в її особі балерину, зате придбали прекрасну актрису:
|
|
 Олександр Ширвіндт народився 19 липня 1934 року в Москві. Батько - Ширвіндт Анатолій Густавович (1896-1962). Мати - Ширвіндт Раїса Самойлівна (1898-1985). Дружина - Білоусова Наталія Миколаївна (1935 р. н.), архітектор. Син - Ширвіндт Михайло Олександрович (1958 р. рожд.), актор, режисер, телеведучий. Внуки: Андрій (1981 р. н.), студент юридичного факультету РГГУ, Олександра (1986 р. н.).
Дитинство Олександра Ширвіндта пройшло в центрі Москви, в старому будинку в провулку Скатерті. Його мама, Раїса Самойлівна, в молодості починала як актриса МХАТу, але за станом здоров'я була вимушена залишити сцену і довгий час працювала редактором в Московській філармонії, складала програми концертів, у тому числі і для уряду. Батько був музикантом, скрипалем, грав в оркестрі Великого театру, потім викладав в музичній школі.
|
|
 Лкомоносова Ольга Олегівна народилася 18 травня 1978 року в Донецьку (Україна).
Свій творчий шлях Оля почала дуже рано - дитинство пройшло в одну мить, коли до них в дитячий сад прийшла тренер, що відбирала дітей для занять художньою гімнастикою, яка і виявила природний талант дівчинки. Переїхавши до Києва, Ольга вступає до школи олімпійського резерву під керівництвом Ірини Дерюгіної.
Напевно, Ольга так і залишилася б в гімнастиці, коли б не сам містер випадок. На черговому відпочинку в Місхорі, куди Ольга їздила з сім'єю, Наталії Євгенівні (мати Ольги) хтось порадив віддати дівчинку в хореографічне училище. Мама, що з дитинства мріяла стати балериною, з радістю підтримала ідею. Було ухвалено рішення відправити Ольгу до Пітерського балетного училища ім. Ваганова. Там перед приймальною комісією Оля з гордістю похвалилася, що вона вихованка самої Дерюгіної.
|
|
 Поліщук Любов Григорівна - народна артистка Росії (1994 рік). Лауреат призу кінофестивалю в Сан-Франциско в номінації «Краща актриса» (1990, за фільм «Міські подробиці»), лауреат театральної премії «Чайка» в номінації «найкрасивіша і стильніша актриса року» (1999 рік).
Любов Поліщук народилася 21 травня 1949 року в Омську в робочій сім'ї. Про своє дитинство вона згадувала: «У нас працював лише один тато, так що життєві труднощі я знала з дитинства. Але була безтурботною дитиною: співала, танцювала, постійно пародіювала знайомих. За це, до речі, мене прозвали «артисткою».
|
|
 Леонід Йович Гайдай народився 30 січня 1923 року. У 1941 році він пішов служити в армію. Незабаром після початку Великої Вітчизняної війни Леоніда Гайдая з Монголії перевели на Калінінський фронт і направили в розвідку, оскільки в школі він вивчав німецьку мову. Але після важкого поранення сержанта Гайдая комісували. У 1947 році Леонід Гайдай закінчив театральну студію при обласному театрі Іркутська, декілька років грав на сцені місцевого театру, а в 1949 році він поступив на режисерський факультет ВГИК. Під час навчання Гайдай познайомився з Ніною Гребешковою, яка незабаром вийшла за нього заміж.
|
|
 Володимир Висоцький народився в Москві, "Будинок на Першій Міщанській, в кінці" - згідно його ж слів з пісні "Балада про дитинство". Після перебування в евакуації на Уралі, а потім разом з батьком в післявоєнній Німеччині, Висоцький поселяється у Великому Каретному провулку ("Де твої сімнадцять років? На Великому Каретному..."), де і склалося дружнє коло, якому Володимир Семенович показував свої перші пісні.
Висоцький не відразу визначив, що хоче бути актором. Після закінчення школи він поступає в московський інженерно-будівельний інститут, але провчившись півроку, кидає його. Це рішення він ухвалив в новорічну ніч з 1955 на 1956 рік. Вони з Ігорем Кохановським, шкільним другом Висоцького, вирішили зустріти Новий рік вельми своєрідно: за малюванням креслень, без яких їх просто не допустили б до екзаменаційної сесії. Після бою курантів, випивши по келиху шампанського, вони взялися за справу. Десь до двох годин ночі креслення були готові. Але тут Висоцкий встав, узяв із столу баночку з тушшю, і почав поливати її залишками своє креслення. "Все. Готуватимуся, є ще півроку, спробую поступити в театральний. А це - не моє...", - сказав тоді Володимир Семенович.
|
|
|
