|
 ПЛЯТТ, РОСТИСЛАВ ЯНОВИЧ (1908-1989), російський актор. Народний артист СРСР (1961). Герою Соціалістичної Праці (1989), лауреат Державної премії СРСР (1982). Народився 30 листопада (13 грудня) 1908 в Ростові-на-Дону в сім'ї адвоката. З 1916 жив в Москві, вчився в Дев'ятій школі МОНО імені Томаса Едісона, куди часто приїжджали із спектаклями артисти 2-ої і 4-ої Студій МХАТ.
У 1926 поступив в театральну студію Ю.А.Завадського на Сретенке, в 1927 перейменовану в Театр-студію під керівництвом Завадського. У тому ж 1927 відбувся дебют Плятта в спектаклі Проста річ (по розповідях Б.Лавренева), де він зіграв Людину в пенсне і Офіцера на вечірці. Актор вдало показався в Учневі диявола Б.Шоу (1933) і Школі неплатників Л.Вернейля (1935).
|
|
 Сукачов
Ігор Іванович ( Гарік)
1 грудня 1959 в селі Маякіно Московської області.
Російський рок-музикант, лідер груп «БРІГАДА-С» (1984-1994) і «Недоторканні», актор, режисер.
Закінчив залізничний технікум (зокрема, доклав руку до проектування залізничної станції "Тушино"). У 1987 закінчив Липецьке культосвіт училище, отримав диплом режисера театру. Один з перших рок-досвідів - столична команда «Постскриптум», куди в 1983 році прийшов Євгеній Хавтан, що організував в тому ж році з музикантами "Постскриптуму" групу "Браво". А Гарік через два роки зібрав нині вже легендарну «Бригаду З», яка, випустивши декілька успішних альбомів (що стали "класикою" вітчизняного рок-н-ролу, зокрема "Нонсенс", що вийшов під ім'ям Гаріка Сукачева), виступивши на найбільших рок-фестивалях і навіть з'їздивши в 1989 році на гастролі до Америки, припинила в 1992 році своє існування.
|
|
 Коли Анатолій Котеньов вчився в школі-студії МХАТ, зніматися в кіно студентам не дозволяли. Доводилося викручуватись, проявляти природжений артистизм в найнесподіваніших ситуаціях. Як з'ясувалося пізніше, все це було недаремно. Не марні були численні в студентстві кінопроби: і підробіток для студента, і маленький, але досвід в кадрі. Врешті-решт, знявся-таки студент Котеньов у великій (правда, телевізійній) стрічці - "Невідомий солдат" Т.Аронова. Труднощі становлення і зростання загартували молодого артиста, та так, що цього гарту вистачає і до цього дня. Дійсно, на сьогоднішній день Анатолій Котеньов знявся більш ніж в сорока фільмах, добра половина ролей в яких - головні. Не секрет, що він один з найвідоміших і впізнанних білоруських акторів. "Острови на далеких озерах", "Матрос Железняк", "Нас водила молодість", ''Сержант", "Секретний фарватер", "Загін спеціального призначення", "Ви чье, старичье?", "Передай далі", "Людина із звалища", "Зірка шерифа", "Стамбульський транзит", "Дезертир", "Четверта планета", "Чорний ящик", "З пекла в пекло", "Біг від смерті", "Козача бувальщина", "Любити по-російськи-2", "Любити по-російськи-3" - це лише деякі з популярних і всім відомих фільмів, де А.Котеньов створив яскраві, незабутні образи. Не дарма талановитого і привабливого актора знають у всіх куточках колишнього Радянського Союзу. У 1997 році на кінофестивалі "Стожари" в Києві Анатолій Котенев був удостоєний призу за кращу чоловічу роль в короткометражному фільмі "Чорний ящик" і в цьому ж році завоював диплом і спеціальний приз на фестивалі "Лiстапад-97" за роль у фільмі "Біг від смерті".
|
|
 Юрій Колокольников народився в Москві 15 грудня 1980. З дитинства звик до яскравих вражень та людей: за перших 10 років життя став справжнім «громадянином світу», змінивши Москву на Камчатку, Камчатку - на Америку, а Америку - на Канаду. Щоправда, космополітом Колокольников став волею матері-перекладачки, якій через різні, у тому числі і сімейні, обставини не сиділось на місці. Як і належить майбутньому прем'єрові одного з кращих московських театрів, поводився хлопчик просто відповідно: постійно тікав з дому, потрапляв в міліцейські відділки, а коли батькам все-таки вдавалося повернути блудного сина додому, влаштовував галасливі скандали, доводячи матір до істерики, а оточуючих - до відчаю:
|
|
 Народився 16 березня 1935 року в Ленінграді, в театрально-музичній сім'ї. Його отець, Юрський (Жихарев) Юрій Сергійович, був відомим режисером, актором, театральним діячем. Він був родом з України, взяв вельми поширений у той час в акторському середовищі псевдонім - Юрський. Мати Сергія Юрського, Євгенія Михайлівна Юрська-Романова, була музичним педагогом.
Сергій Юрський мріяв про театр з дитинства. Проте, як це часто буває в театральних сім'ях, батьки не хотіли, щоб він пов'язував своє життя з театром. Юрський закінчив школу із золотою медаллю і в 1952 році поступив на юридичний факультет Ленінградського університету. Під час всього нетривалого навчання грав в університетській театральній студії. Саме на студійній сцені росло і міцніло в Сергії переконання, що його справжнє покликання - театр.
|
|
 Гармаш Сергій Леонідович
Заслужений артист РФ (2005).
Народився 1 вересня 1958 року в Херсоні.
у 15 років поступив в театральне училище в Дніпропетровську, працював в херсонському театрі ляльок, служив в армії, потім поступив в школу-студію МХАТ.
Був прийнятий в трупу Московського театру "Сучасник" в 1984 році після закінчення Школи-студії МХАТ. Сьогодні - один з провідних артистів театру з цікавим і обширним репертуаром: Лопахін в "Вишневому саду" А.П.Чехова, Старший брат в "Карамазових і пеклі" по мотивах пізнього Достоєвського, Сатрапюк в "Крутому маршруті" Євгенії Гінзбург, Альфонс в "Трьох товаришах" Еріха Марії Ремарка, Трьошкин в "Котові домашньому середньому пухнастому" Володимира Войновича, Григорія Горіна, Сергій в "Титулі" Олександра Галина і Михайло в "Мурлін Мурло" Миколи Коляди, Перший міністр в "Ще раз про голого короля" Леоніди Філатова і Очищений в "Балалайкин і К°" М.Е.Салтикова-Щедріна, Капітан Лебядкин в «Бісах» Ф.М. Достоєвського.
Кінематографічна премія "Золотий Орел" за кращу чоловічу роль в кіно ("Свої", 2004г.).
|
|
 Народився 15.10.1975 року
Дитинство
Павло Майков народився в місті Митищі Московській області. Його прапрадід по материнській лінії Аполлон Миколайович Майков - знаменитий російський поет. Павло народився в сім'ї далекій від кіно і театру. Мама Ганна Семенівна (у дівоцтві Майкова) працювала художником, а тато - Сергутін Сергій Дмитрович - водієм.
Незабаром батьки Павла розійшлися. Ганна Семенівна, вийшовши заміж за лікаря Олександра Дмитровича Стоцького, виїхала з п'ятирічним Пашею до Києва. Там же він поступив в школу. Павло Майков згадує: «Ми переїхали в місто Київ, я пішов в школу. У нас був робочий, босяцький і достатньо шпанистий район. Там потрібно було або удома сидіти і триматися за мамину спідницю, або виходити в люди і міняти свій світогляд. Я вибрав друге».
|
|
 Понизова Ольга Валеріївна
Народилася 8 березня 1974 року в Москві.
АКТРИСА Ольга Понизова рано почала зніматися в кіно. У п'ятнадцять років вона вже зіграла у фільмі «Не зійшлися характерами». Потім закінчила Театральне училище імені Щукіна, грала в трупі Театру Луни і успішно знімалася. У її репертуарі такі фільми, як «Гріх. Історія пристрасті», «Все буде добре», «Зал очікування», «Пейзаж з вбивством», «На розі у Патріарших-2», «Зажигайка», «Дві долі», «Я все вирішу сама». Яка вона, Ольга Понізова в житті? Замкнута, любить книги, одна виховує 10-річного сина Микиту, в любов до гробової дошки не вірить, заміж виходити не хоче і називає себе егоїсткою. Про все цьому Оля відверто розповіла «Суперзіркам».
|
|
 Народилася 18 березня 1982 року в місті Калінінграді, в Прибалтиці. За знаком Зодіаку - Риби. У неї є сестра-близнюк Тетяна, разом з якою вона вчилася в акторському класі ліцею Калінінграда. Зараз обидві дівчата вчаться в Театральному інституті ім. Щепкіна. Вся сім'я розділяє вибір сестричок: їх брат закінчив театральне училище, а батьки працюють в обласному драматичному театрі Калінінграда.
|
|
 Дрозд Максим Георгійович
Народився 11 березня 1968 року.
Закінчив Школу-студію МХАТ в 1993 році, майстерня Авангарду Леонтьева.
Брав участь в спектаклях театру ім. Єрмолової.
Ролі в кіно:
Афганець (1991)
Золоте дно (1995)
Яка дивна гра (1995)
Бандитський Петербург-2 (Адвокат) (2000)
Повний місяць (2004)
роль: Головешка
Штрафбат (2004)
роль: Булига
|
|
|
